Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Значення птахів для сільського господарства



 

Значення птахів для сільського господарства залежить від їх чисельності, складу кормів, що використовує даний вид, та тривалості масового перебування представників виду на даній території.

Наприклад, горобці тісно пов’язані з антропогенним ландшафтом, і оскільки вони живуть в різних екосистемах, мають неоднозначне господарське значення. Вони можуть наносити деяку шкоду посівам зернових культур, але набагато більше від них користь від знищення комах-шкідників. Внаслідок сільськогосподарської діяльності людини на великих площах ландшафти різко змінилися. Це відображається на умовах мешкання птахів. Наприклад, оранка та боронування великих площ майже миттєво роблять їх непридатними для птахів, що гніздують на землі.

Сходи по мірі росту поліпшують умови життя птахів. Але при дозріванні врожаю використання зернозбиральної техніки знову призводить не лише до змін умов життя птахів, але і до масової їх загибелі при попаданні в ріжучий апарат і під колеса комбайнів. В той самий час оранка та збирання врожаю поліпшує кормові умови для деяких видів, і птахи цим користуються. Під час оранки великі зграї граків, шпаків, мартинів супроводжують трактори заради ґрунтових безхребетних.

При косінні з трави злітає велика кількість комах, яких ловлять ластівки, шпаки, плиски, одуди. В період збирання зернових на полях концентруються дикі голуби, горобці, жайворонки.

Полезахисне лісорозведення є досить ефективним методом боротьби з посухою та суховіями. На захищених полях врожаї стабільніші і вищі, а з віддаленням від лісосмуги спостерігається тенденція до зниження врожайності.

Не завжди враховується, що штучні лісосмуги належать до стацій – місць, що вибірково обираються певними видами птахів для розмноження, і заселяються вони переважно лісовими видами. Вони живляться комахами і таким чином збільшують врожай на полях.

Молоді лісосмуги мають досить бідну орнітофауну, тому що різноманіття і чисельність птахів залежать від змикання крон дерев, наявності середніх ярусів рослинності (підліску), та ширини лісосмуги. Враховуючи екологічні вимоги птахів, особливо гніздові потреби, можна дуже пришвидшити процес заселення, використовуючи гніздове приваблювання та зимову підгодівлю. Найчастіше зустрічається в лісосмугах і найкориснішим для них вважаються одуд, боривітер, іволга, різні види пеночок, синиць, славок. Споживання комах птахами полезахисних лісосмуг див. додаток № 7.

Приваблювання птахів

 

Щорічно скорочується чисельність багатьох корисних видів птахів, особливо комахоїдних. Звичайно вони будують гнізда в густих заростях кущів, які достатньо захищені, і мають поряд достатній резерв кормів. Внаслідок інтенсивного розширення сільськогосподарських угідь таких кущових заростей на межах уздовж доріг та на край лісу стає все менше. В результаті чимало видів птахів втрачають свої споконвічні місця мешкання та гніздування. Оскільки більшість видів нездатні пристосовуватись до нових умов, вони змушені залишати ці місця і рушати в пошуках інших. Кожен вид має перелік своїх специфічних умов, необхідних для розмноження. Наприклад, сорокопуди завжди гніздують у густих кущах серед відкритого ландшафту. Вони ніколи не будуть гніздувати на ялині (як, наприклад, чиж) або на землі серед поля (як перепел або жайворонок). Згадані види птахів в той же час, ніколи не оселяться в типових для сорокопуда біотопах.

В місцях, придатних для гніздування, що залишилися, усі гніздові пари не можуть розміститись, оскільки площа їхніх індивідуальних ділянок не може безмежно скорочуватись. Тому єдиним шляхом збереження птахів в їхніх природних місцях мешкання є висаджування кущів там, де не передбачене господарське використання земель: у лугах, на косогорах, біля струмків, на узбіччях доріг вздовж полів тощо. Тут не лише будуть гніздувати птахи, або знайде притулок і багато інших видів живих істот, в тому числі мисливські види тварин (дикі кролі, зайці тощо).

З цією метою найкраще висаджувати породи кущів, що дають їстівні для птахів плоди. Це глід, жимолость, терен. бірючина, бузина, а з дерев – горобина, береза та вільха.

В лісосмугах приваблюють птахів на гніздування дубки, липи, сосни та ялини, в кронах яких гніздує чимало видів птахів.

Не лише живоплоти, але і окремо розташовані на відкритій місцевості приваблюють птахів. Різні види птахів тяжіють до парків та садів, що заросли декоративними кущами, при наявності кількох достатньо високих листяних та хвойних дерев. Нерідко в таких місцях оселяються типово лісові птахи, вважаючи таке середовище мешкання цілком придатним. В таких місцях нерідко можна зустріти сов та зозуль, а на високих деревах розташовуються колонії граків. В результаті в центрі міста може утворитись оазис живої природи.

Особливу увагу слід приділяти дуплогніздикам.

Природні дупла мають головним чином старі дерева, що найчастіше вирубуються, що звужує можливості гніздування цих видів птахів. Частина з них, через відсутність типових умов, оселяється у порожніх пнях чи в купах каміння, де їх гнізда досить легко доступні для дрібних хижих ссавців, в тому числі – здичавілих кішок.

Синиці – типові дуплогнізики, які, до того ж, відіграють величезну роль у біологічній боротьбі із шкідливими комахами. Такими простими заходами, як вивішування штучних гніздівель та зимова підгодівля, можна досягти значного збільшення їх поголів’я. В синичниках переважно оселяються велика і блакитна синиці, що охоче займають будь-яке запропоноване їм житло – як видовбане в стовбурі дерева, так і сколочене із дощок. Перше – дуплянка, найбільш близька до природного дупла. Її дашок, виготовлений із дошки, повинен легко зніматися, щоб можливо було час від часу здійснювати чистку. Виробництво таких гніздівель – справа трудомістка. До того ж, якщо чурбан був недостатньо висушений, дуплянка вже на наступний рік дає тріщини. Набагато простіше виготовити дощаний синичник. Оскільки тут якість деревини не має великого значення, можна використовувати дошки будь-яких деревинних порід (краще м’яких), а також відходи деревообробки. Важливо лише, щоб вони були підігнані щільно і не залишалось щілин, а дно встановлено в середину, щоб при сильному дощі в гніздо не затікала вода. На випадок, якщо вона все ж таки потрапить всередину, в днищі бажано просвердлити 2-3 невеликих отвори. Дашок, як і в дуплянки, має бути зйомний чи відкритий.

Вхідний отвір (льоток) прорізують у верхній третині синичника по центру чи в кутку. Природна його форма кругла, але більшості видів підходить і квадратний отвір. Не рекомендовано робити перед льотком присаду, оскільки птахам вона суттєво не допомагає досягти житла, а дрібним хижакам полегшує доступ до яєць або пташенят. Іззаду або збоку в синичнику варто прибити планку, за допомогою якої він кріпиться до стовбура дерева.

Гніздівлі для дрібних птахів повинні мати: дно 12х12 см, висоту 20 см, діаметр льотка 26 мм, а розвішуються вони на висоті 1,5 до 5 метрів. Розмір льотка розрахований на неможливість заселення гніздівель горобцями.

Для великої синиці розміри "коробки" можуть бути у висоту на 5 см більше, а вхідний отвір діаметром 32 – 35 мм. Тут оселяються також інші види синиць, а також різні види мухоловок, піщухи та горихвістки. В садах займають ці гніздівлі і горобці. Але великі синиці нерідко "виживають" їх з дуплянки, викидають їхні гнізда і будують власні.

Шпаківні з розмірами дна 15х15 см, висотою 28-35 см і діаметром льотка близько 50 мм заселяються переважно шпаками, а також повзиками та різними видами дятлів. Останні нерідко розширюють "під себе" вхідний отвір шпаківні, руйнуючи при цьому передню стінку. Тому в місцевостях, де багато дятлів, рекомендується робити передню стінку подвійною. Шпаківні розвішують на висоті 5-8 м від поверхня ґрунту.

Найбільші штучні гніздівлі мають дно 20х20 см або 30х30 см, висоту 35 – 40 см і діаметр льотка 90 – 130 мм. Вони призначені для галок, боривітрів, сов та інших птахів розміром з голуба; розвішуються на висоті не менше 6 метрів. Вхідні отвори в них можуть бути квадратними і розташовуватись у верхньому куті передньої стінки.

Дещо відрізняються від типових так звані напіввідкриті гніздівлі, призначені для птахів, що гніздують в нішах, наприклад, горихвісток, плисок та сірих мухоловок. При висоті 12 см вони мають передню стінку висотою 6 – 7 см, розмір дна 12х12 см. Їх розташовують в 1,5 – 4 м від землі під дахами невисоких будівель, дач, сараїв тощо.

Горихвісток та плисок, крім того, можна привабити, влаштовуючи ніші в стінах. Ластівкам також можна допомогти у виборі місця, виготовивши присади в місцях, типових для побудови гнізд. Прикріплена до стіни під стелю дощечка стане основою для гніздування касаток. Для воронків, що полюбляють зовнішні стіни будівель, доречним буде невеликий виступ під дахом чи балконом, що може бути опорою для гнізда.

Штучні гніздівлі слід встановлювати в місцях, недоступних для дрібних хижаків і кішок. На стовбурах дерев під ними доцільно влаштовувати обв’язку з колючих гілок, через яку хижак не зможе пролізти.

Штучні гніздівлі не можна розташовувати надто близько одне від одного, оскільки гніздові ділянки птахів мають певні мінімальні розміри. Відстань між гніздівлями має бути від 20 до 30 м в культурних ландшафтах і лісосмугах, а в лісі ще більше. В середньому одна гніздівля обслуговує 0,25 га лісу. Найкращий час для розвішування – кінець лютого. Тоді ж здійснюється чистка і ремонт старих гніздівель. Птахи здебільшого неохоче оселяються в забруднених зсередини шпаківнях. Крім того, там заводяться шершні та паперові оси, рештки житла яких необхідно видаляти.




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.