Екологічні угруповання птахів

Степові птахи. Ці птахи добре пристосувалися до життя на відкритих просторах. Які основні пристосування вони мають? У степових птахів гострий зір. Більшість з них літає на значній висоті, може «висіти» в повітрі, вистежуючи здобич, а потім каменем падає в траву на свою жертву.

У птахів, які пересуваються по землі в пошуках їжі, добре розвинуті ноги, зате мало розвинуті крила. Від ворогів вони рятуються швидким бігом. У степу чимало їжі для птахів: насіння рослин, комахи, ховрахи, полівки, ящірки тощо. Проте тут немає зручних місць для захисту від ворогів. Тому в цим птахів добре захисне забарвлення: сірувато-жовте оперення – під колір ґрунту і випаленої на сонці рослинності. Діяльність людини змінила природу степу. Цілинних степів у нашій країні стає дедалі менше. Значна частина цілинних земель розорана, на їх місці простягаються поля, частина степів використовується під пасовища. Це призвело до того, що кількість степових птахів – стрепетів, степових орлів, журавлів та ін. - значно зменшилася, бо вони можуть жити лише на цілинних ділянках степу. Але чимало птахів: сірі куріпки, жайворонки, дрохви, степовий боривітер та ін. – пристосувалися до нових умов, живуть на полях у степовій зоні.

Ландшафт у цій зоні й далі змінюється: там насаджуються полезахисні лісосмуги. По них у степ проникають незвичні для цих місць лісові птахи, які вносять нові зміни в рослинний і тваринний світ.

Птахи ярів, берегових урвищ

Деякі птахи пристосувалися в стрімких схилах ярів, берегових урвищах, на кам’яних нагромадженнях, куди хижі ссавці добратися не можуть. Тут утворився своєрідний комплекс пташиного населення, яке походить з гір, пустинь або лісу. До них приєднуються птахи із сусідніх територій, залежно від тієї зони, де знаходиться яр чи берегове урвище. Типових видів тут небагато. Основу їх становить ракшоподібні – звичайна бджолоїдка, рибалочка, сиворакша, деякі горобині – берегова ластівка, кам’янки. Ракшоподібні переселилися з далекого півдня; у них яскраве оперення характерне для тропічних птахів.

У нашій країні ведеться боротьба з ерозією ґрунтів і, зокрема, з ярами. Тому площі, придатні для гніздування цих птахів, весь час зменшуються. Але стрімких схилів ще досить багато по берегах річок, морському узбережжю.

Найпридатнішим ґрунтом, у якому птах може вирити нору з гніздовою камерою, є глина або чорнозем. Вони майже не осипаються, нори в них довговічні, і птахи займають їх по кілька років підряд. У твердому ґрунті робити нори птахам досить важко: у них немає відповідних для цього пристосувань. Їхні ноги та дзьоб по суті мають інше призначення. Ось чому ця робота займає дуже багато часу. Так, рибалочка, у якого нора довжиною близько 1м, риє її 7-12 днів, а звичайна бджолоїдка, яка має нору до 2м – 10-20 днів. Іноді можна спостерігати, як той чи інший птах почав рити нору, а потім чомусь кинув її, а наступної весни він або інший птах закінчує роботу.

У сипучому піщаному ґрунті нори не довговічні, а в деяких випадках їх навіть не вистачає на один гніздовий сезон, особливо тоді, коли берег підмиває водою. Тому птахи роблять повторні нори і повторні кладки.

Нетипову групу птахів у ярах і берегових урвищах становлять випадкові поселенці: Філін, хатній сич, боривітер, сокіл-сапсан, галагаз, огар, голуби, хатні та польові горобці. Вони використовують для гніздування готові нори, ніші, різноманітні заглибини.

Яри, берегові урвища завдяки своїй важко доступності оберігають рідкісних та малочислених птахів.

Птахи лісу

Життя більшості птахів пов’язане з лісом. Тут їм краще ховатися від ворогів, достатньо корму. Температура повітря в лісі менше коливається ніж на відкритій місцевості, тому більшість птахів веде осілий спосіб життя. Вони переважно живуть на деревах. Сильними пальцями міцно тримаються на гілках, добре лазять по стовпах дерев. Живляться комахами, насінням деревних і кущових рослин. Міцним дзьобом птахи розкльовують шишки, сухі плоди, роздовбують кору в пошуках їжі. У лісових птахів відносно короткі крила.

За лісами ведеться постійний догляд, тому тут немає буреломів, майже немає старих дуплистих дерев, сухостою. У зв’язку з цим для птахів погіршилися умови гніздування, особливо для тих, що гніздяться в дуплах. Тому саме їм потрібна допомога людини.

Багато штучних гніздівель виготовляють учні. Вони роблять шпаківні, синичники, гніздівлі для мухоловок і горихвісток тощо і розвішують їх у садах, парках, приміських лісах та лісових масивах.

Птахи лук та берегових заростей

Своєрідними місцями гніздування деяких птахів є берегові ділянки водойм та річкові заплави, які під час повені заливаються водою. Тут виділяють такі місця гніздування птахів: заплавні ліси, що тягнуться вздовж річок; піщані та інші підвищення, порослі кущами шелюги, і сінокісні луки. Для кожного з них характерні види птахів. Бугайчики, малі білі, сірі та жовті чаплі, синиці-ремези гніздяться здебільшого в заплав лісах. Гнізда жуланів, сірих славок, просянок, перепелів можна знайти і на луках і на полях. На луках трапляється ще одна, досить численна група птахів, які не гніздяться тут, а тільки здобувають собі їжу. Деякі з них наприклад ластівки, живляться на луках все літо. Зграями тут з’являються граки, галки, ворони, шпаки, звичайні мартини, а також такі хижі птахи, як боривітри, кібчики, чорногузи.

Господарська діяльність у цих місцях потребує планування, щоб не нанести збитків пташиному населенню, особливо надмірним випасом худоби або викошуванням очерету в травні-червні.

Птахи водолюби

Улітку на водних просторах є велика кількість водоплавних птахів, зокрема лебедів, гусей, качок, мартинів, гагар. Серед них не чисельні але дуже корисні такі птахи, як лебідь-шипун, огар або червона качка, чорноголовий мартин, чайконосий крячок. Характерні особливості водоплавних птахів: наявність плавальних перетинок на ногах або широкої шкіряної оторочки на кожному пальці; наявність дуже розвиненої куприкової залози, густого шару пуху або щільно прилягаючого пір’я. гніздяться птахи-водолюби на узбережжях морів і внутрішніх водойм колоніями або окремими парами відкрито чи в нішах, норах тощо.

Поиск по сайту: