Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Екологічні групи птахів



 

Синантропні птахи

 

Синантропами називають тварин, які живуть поряд з людиною або в ландшафті, створеному нею. Вони майже не можуть існувати в інших умовах. Тісно зв'язане з людським житлом, наприклад, життя горобців. А які ще птахи е синантропами? Виявляється, що їх близько 50 видів.

Птахи, які живуть поблизу людини, відігра­ють певну роль в її житті. Особливо корисні вони тим, що знищують різних шкідливих комах у населених пунктах, бо застосовувати отрутохімікати тут іноді не можна. Комахоїдні синантропні птахи збирають комах з поверхні грунту, з рослин, а також виловлюють їх у повітрі. Ластівки, серпокрильці, сірі мухолов­ки виловлюють мух та різних кровососів, що е переносниками небезпечних кишкових та ві­русних хвороб. У саду великі й голубі синиці добре справляються з волохатою та іншою гусінню. Вони знищують також велику кіль­кість яєць метеликів. Одуди й шпаки очи­щають городи від різних шкідливих комах. їдять вони переважно різних жуків, гусінь. У парках, садах на стовбурах дерев відшукують личинок комах сірійські дятли. Кільчасті горлиці в садибах, парках поїдають зерню різ­них бур'янів.

Велику радість приносять птахи людям, осе­ляючись поблизу їхнього житла. Пригадайте, як радіємо ми, побачивши синичку на засні­жених гілках біля вікна або почувши дзвінко­голосих метких шпаків, які навесні заселяють шпаківні, як милуємося лелеками, ластівками та іншими птахами.

До типових синантропних птахів належать білий лелека, хатній горобець, міська та сіль­ська ластівки, кільчаста горлиця, сірійський дятел. Більшість же синантропів не повністю залежить від людини. Наприклад, шпак гніз­диться не тільки під дахами, у шпаківнях, а й у дуплах дерев, тобто може гніздитися в при­родних умовах. До таких птахів слід віднести одуда, серпокрильця, хатнього сича, галку. Інші птахи, наприклад чорний дрізд, біла плиска, лише почали освоювати населені пункти.

Різні птахи стали синантропами за неодна­кових умов. У давнину печери, в яких жила людина, а пізніше будівлі в лісах, степах, пустинях були сприятливими місцями для гніз­дування птахів. В осінньо-зимовий період вони знаходили біля жител людини їжу, та й почу­вали вони тут себе безпечніше.

Птахи-синантропи, що заселили культур­ний ландшафт, у минулому були жителями ске­лястих гір, урвищ, лісу, степу тощо. Завдяки людині вони розселилися на значній території.

Ми цінимо синантропних птахів. Охороняємо їх самих і місця їхнього гніздування, підгодо­вуємо їх узимку, приваблюємо до своїх жител, у парки, сади, влаштовуючи штучні гніздівлі.

 

Степові птахи

 

Степові птахи пристосувалися до життя на відкритих просторах. Які основні пристосування вони мають? У степових птахів гострий зір. Більшість з них літає на значній висоті, може «висіти» в повітрі, вистежуючи здобич, а потім каменем падає в траву на свою жертву.

У птахів, які пересуваються по землі в пошу­ках їжі, добре розвинуті ноги, зате мало роз­винуті крила. Від ворогів вони рятуються швид­ким бігом.

У степу чимало їжі для птахів: насіння рос­лин, комахи, ховрахи, полівки, ящірки тощо. Проте тут немає зручних місць для захисту від ворогів. Тому в цих птахів добре захисне за­барвлення: сірувато-жовте оперення — під ко­лір ґрунту и випаленої на сонці рослинності.

Діяльність людини змінила природу степу. Цілинних степів у нашій країні стає дедалі менше. Значна частина цілинних земель розо­рана, на їх місці простягаються поля, частина степів використовується під пасовища. Це при­звело до того, що кількість степових птахів — стрепетів, степових орлів, журавлів та ін.— значно зменшилася, бо вони можуть жити лише на цілинних ділянках степу. Але чимало птахів: сірі куріпки, жайворонки, дрохви, степо­вий боривітер та ін.— пристосувалися до но­вих умов, живуть на полях у степовій зоні.

Ландшафт у цій зоні й далі змінюється: там насаджуються полезахисні лісосмуги. По них у степ проникають незвичні для цих місць лісові птахи, які вносять нові зміни в рослин­ний і тваринний світ.

Залишки цілинного степу на території УРСР можна побачити в заповідниках та у вигляді невеликих смуг по узбережжю морів. З пер­ших років Радянської влади приділяється велика увага охороні цих місць. У 1921 p. було оголошено державним заповідником Асканію-Нову в Херсонській області. У 1961 р. на базі окремих заповідників: Хомутівського степу, Кам'яних Могил, Стрільцівського заповідника, Михайлівської цілини — створено Український степовий заповідник. Є ділянки цілинного сте­пу також у Чорноморському заповіднику.

Створення заповідників позитивно позначи­лося на збереженні й збільшенні кількості сте­пових птахів. Так, завдяки степовим заповід­никам збереглися в нас журавлі-красавки, дрохви та інші птахи. Можна сподіватися, що заповідники допоможуть зберегти й такі рід­кісні види. як степовий орел та стрепет, які поки що належать до зникаючих птахів України.

Деякі птахи пристосувалися до гніздуван­ня в стрімких схилах ярів, берегових урвищах, на кам'яних нагромадженнях, куди хижі ссав­ці добратися не можуть. Тут утворився своє­рідний комплекс пташиного населення, яке походить з гір, пустинь або з лісу. До них приєднуються птахи із сусідніх територій, залежно від тієї зони, де знаходиться яр чи берегове урвище. Типових видів тут небагато. Основу їх становлять ракшоподібні — звичай­на бджолоїдка, рибалочка, сиворакша, деякі горобині — берегова ластівка, кам'янки. Ракшоподібні переселилися з далекого півдня; у них яскраве оперення, характерне для тропічних птахів.

У нашій країні ведеться боротьба з ерозією ґрунтів і, зокрема, з ярами. Тому площі, при­датні для гніздування цих птахів, весь час зменшуються. Але стрімких схилів ще досить багато по берегах річок, морському узбе­режжю.

Найпридатнішим ґрунтом, у якому птах може вирити нору з гніздовою камерою, є гли­на або чорнозем. Вони майже не осипаються, нори в них довговічні, і птахи займають їх по кілька років підряд. У твердому грунті робити нори птахам досить важко: у них немає відповідних для цього пристосувань, їхні ноги та дзьоб по суті мають інше призначення. Ось чому ця робота займає дуже багато часу. Так, рибалочка, у якого нора довжиною близько метра, риє її 7—12 днів, а звичайна бджолоїд­ка, яка має нору до двох метрів — 10—20 днів. Іноді можна спостерігати, як той чи інший птах почав рити нору, а потім чомусь кинув її, а наступної весни він або інший птах закін­чує роботу.

У сипучому піщаному ґрунті нори недовго­вічні, а в деяких випадках їх навіть не виста­чає на один гніздовий сезон, особливо тоді, коли берег підмиває водою. Тому птахи роб­лять повторні нори і повторні кладки. Звичай­но пташенята виводяться досить пізно і не можуть літати, коли настають осінні похоло­дання.

Нетипову групу птахів у ярах і берегових урвищах становлять випадкові поселенці: хатній сич, боривітер, сокіл-сапсан, галагаз, огар, голуби, хатні та польові горобці. Вони використовують для гніздування готові нори, ніші, різноманітні заглибини. Особливо часто заселяють стрімкі схили ярів горобці. Такі обе­режні птахи, як філій, гніздяться в глухих ярах.

На полях, біля води (почасти у воді), на луках, що прилягають до ярів і урвищ, птахи знаходять для себе й своїх пташенят достатньо корму: комах, дрібну рибу, гризунів. Яри, бере­гові урвища завдяки своїй важкодоступності оберігають рідкісних та малочисленних птахів.

 

Лісові птахи

 

Життя більшості птахів пов'язане з лісом. Тут їм краще ховатися від ворогів, достатньо корму. Температура повітря в лісі менше коли­вається, ніж на відкритій місцевості, тому більшість птахів веде осілий спосіб життя. Вони переважно живуть на деревах. Сильними пальцями міцно тримаються на гілках, добре лазять по стовбурах дерев. Живляться комаха­ми, насінням деревних і кущових рослин. Міц­ним дзьобом птахи розкльовують шишки, сухі плоди, роздовбують кору в пошуках їжі. У лі­сових птахів відносно короткі крила.

Пташиний світ у лісах не скрізь однаковий. Так, у хвойних лісах водяться глухарі, шиш­карі, в мішаних — голуби, дрімлюги, вальд­шнепи, дятли. У лісі, де ростуть дерева однієї породи, немає тієї різноманітності птахів, яка характерна для лісів з різними породами дерев.

Людина своєю господарською діяльністю змі­нила первісний вигляд лісів Європейської час­тини Радянського Союзу. Багато лісових маси­вів з'являється в південних районах країни. За лісами ведеться постійний догляд, тому тут немає буреломів, майже, немає старих дупли­стих дерев, сухостою. У зв'язку з цим для птахів погіршилися умови гніздування, особливо для тих, що гніздяться в дуплах. Тому саме потрібна допомога людини.

Відомий радянський вчений К. Благосклонов вважає найкращим способом привалювання птахів — це розвішування в ліса штучних гніздівель. Близько десяти видів птахів охоче заселяє їх.

Багато штучних гніздівель виготовляють учні. Вони роблять шпаківні, синичники, дуплянки, гніздівлі для мухоловок і горихвісток тощо і розвішують їх у садах, парках, при міських лісах та лісових масивах. Виготовленням штучних гніздівель займаються й лісгоспи

Штучні гніздівлі особливо потрібні в молодих насадженнях, де ще мало птахів, а комахи шкідники пригнічують ріст молодих дерев. Розвішуючи штучні гніздівлі, можна примуси ти птахів гніздитися там, де це потрібно.

За висловом К. М. Благосклонова, приваблювання птахів за допомогою штучних гніздівель дасть змогу використати птахів у боротьбі комахами-шкідниками як дешеву й надійну робочу силу.

 

Птахи заплав

 

Своєрідними місцями гніздування деяких птахів е берегові ділянки водойм та річкові заплави, які під час повені заливаються во­дою. Тут виділяють такі місця гніздування птахів: заплавні ліси, що тягнуться вздовж річок; піщані та інші підвищення, порослі кущами шелюги, і сінокосні луки. Для кож^ ного з них характерні види птахів. Бугайчики, малі білі, сірі й жовті чаплі, синиці-ремези гніздяться здебільшого в заплавних лісах. А от луговий чекан, жовта плиска, чайка — справж­ні мешканці трав'янистих лук. У заплавних лісах гніздяться яструби, сороки, ворони, сірі мухоловки, зяблики, які живуть і в інших лісах. Гнізда жуланів, сірих славок, просянок, перепелів можна знайти і на луках і на полях.

На луках трапляється ще одна, досить чис­ленна група птахів, які не гніздяться тут, а тільки здобувають собі їжу. Деякі з них, на­приклад ластівки, живляться на луках все літо, інші прилітають після сінокосу, коли біль­шість комах і гризунів стають доступними. Зграями тут з'являються граки, галки, ворони, шпаки, звичайні мартини, а також такі хижі птахи, як боривітри, кібчики, чорногузи. У цей час вони знищують силу-силенну саранових, жуків.

Коли зійде вода і в заплаві зазеленіє трава й кущі, пожвавлюються птахи, які гніздяться на землі. Скиглять чайки, перелітають з місця на місце жовті плиски, співають очеретянки. Підростає трава, ховаючи гнізда. У цей час на сі-нокосних луках багато корму — різних комах.

Вплив господарської діяльності людини іноді позначається на птахах лук та берегових заро­стей. У багатьох місцях осушують болота, і на цих землях вирощують сільськогосподарські рослини. Викошують очерет і трав'яну рослин­ність на підвищених ділянках серед чагарників, а також випасають у цих місцях худобу. Настає час сінокосу. На луках з'являється багато тех­ніки, людей. У цей час гине багато кладок і пташенят.

Господарська діяльність у цих місцях потре­бує планування, щоб не нанести збитків пта­шиному населенню, особливо надмірним випа­сом худоби або викошуванням очерету в трав­ні — червні.

 

Водоплавні птахи

 

Біля узбережжя морів багато лиманів, солоних озер та солончаків. Значну площу країни займають болота, озера, річки. Створено водосховища, зрошувальні канали. Біля всіх цих водойм спри­ятливі умови для життя птахів. Зарості очерету та інших рослин дають притулок для гніздуван­ня і вигодовування пташенят. Південні моря, які не замерзають і на яких полювання на зимуючих птахів заборонене, дають змогу кон­центруватися сотням тисяч водоплавних пта­хів. Як правило, у місцях їх концентрації ство­рено заповідники.

Улітку на водних просторах є велика кіль­кість водоплавних птахів, зокрема лебедів, гусей, качок, мартинів, чистикових, веслоногих (пеліканів, бакланів), гагар, норців та багато інших. Серед них нечисленні, але дуже корисні такі птахи, як лебідь-шипун, огар, або червона качка, чорноголовий мартин, морський голубок, чорноголовий реготун, чайконосий крячок.

Птахи-водолюби поширені по всій земній кулі. Усі вони добре плавають, більшість з них добре пірнає (баклани, гагари, норці — на гли­бину 10—25 метрів).

Характерні особливості водоплавних птахів:

Наявність плавальних перетинок на ногах або широкої шкіряної оторочки на кожному паль­ці; наявність добре розвиненої куприкової залози, густого шару пуху або щільно приля­гаючого оперення. При високій угодованості під шкірою в цих птахів відкладається шар жиру, що оберігає організм від переохолоджен­ня на воді, особливо в осінньо-зимовий період. У птахів різне пристосування дзьоба до здобу­вання й утримання їжі. У пластинчастодзьобих, або гусиних (лебеді, гуси, качки), дзьоб сплюс­нутий, краї його мають поперечні рогові пластинки, які разом з пластинками язика утво­рюють фільтрувальний апарат. У мартинів дзьоб видовжений, трохи стиснений з боків, з гачком на вершині або загострений на кінці. Великий дзьоб пеліканів має горловий мішок, стінки якого легко розтягуються. У бакланів дзьоб з великим гострим гачком на кінці; у гагар краї дзьоба гладенькі, ріжучі.

Гніздяться птахи-водолюби на узбережжях морів і внутрішніх водойм колоніями або окре­мими парами відкрито чи в нішах, норах тощо. Пташенята їх, як правило, вкриті густим пухом. У більшості видів доглядають пташенят і годують їх обидва птахи пари.

Живляться птахи різними водяними твари­нами (рибою, земноводними, ракоподібними, молюсками, п'явками, комахами та їхніми личинками) і рослинами (насінням, бульбами, зеленими пагонами тощо). Деякі птахи заліта­ють на суходіл, де ловлять різних наземних тварин (ховрахів, мишей, полівок, комах), їдять зерно та зелені частини рослин. Поїдаючи вели­ку кількість шкідливих комах і гризунів, вони приносять велику користь сільському господар­ству. Деякі з них є об'єктами полювання.

Птахи прикрашають і оживляють природу. Проте надзвичайний інтерес людей до птахів пояснюється насамперед тим, що вони знищу­ють багато шкідників сільського, лісового і пар­кового господарств.

Комахи розмножуються з величезною швид­кістю. Коли їх багато, вони можуть цілком зни­щити врожай на великій площі або загубити великі лісові масиви.

У населених пунктах та їх околицях, де створюються нові масиви зелених насаджень — парки, сквери, «зелені зони» тощо, рослини теж потребують захисту від шкідників.

Охорона і приваблювання птахів — ефектив­ний спосіб боротьби з шкідниками

За день птахи з'їдають величезну кількість шкідливих комах.

Наприклад, синиця за день з'їдає стільки ко­мах, скільки важить сама. Рожевий шпак, яко­го годували в неволі, тільки за сніданок з'їдав 50—60 комах.

У природних умовах птахи їдять ще більше.

Корольок знищує 8—10 млн найдрібніших комах за рік. Ластівка за літо ловить від півмільйона до мільйона штук усяких мошок, комарів і попелиць. Подібних прикладів можна навести ще багато.

Приваблювання птахів не потребує багато часу і великих коштів. Одних птахів треба під­годовувати взимку, іншим створити умови для гніздування.

У місцях, де охороняють і приваблюють пта­хів, пернате населення значно збільшується і відповідно збільшується користь від нього.

Турбота про птахів має бути постійною.

Дуже важливо, щоб цим займалися не тіль­ки окремі люди, а й цілі колективи.

Учні, юннатівські секції охорони природи повинні брати активну участь у приваблюванні птахів.


РОЗДІЛ 4

Біологічні особливості птахів,
їх приваблювання та охорона

 

Всі птахи дуже активні. В пошуках корму вони обшукують рослини, ґрунт, пролітають значні відстані. Причому у деяких видів відзначається певна вибірковість в кормових уподобаннях. Наприклад, дятли воліють споживати короїдів; сіра мухоловка – літаючих комах, переважно мух; іволга та зозуля – волохату гусінь; зяблики – жуків. Але є і види, досить неперебірливі в об’єктах живлення. Це вранові птахи (галки, ворони), шпаки тощо.

Птахи дуже ненажерливі. Вони здатні споживати кормів від 20 до 70% маси власного тіла протягом доби. Причому чим дрібніший птах, тим більшу відносну кількість поживи він потребує, оскільки має інтенсивніший обмін речовин. В природних умовах більшість їжі іде на компенсацію енергозатрат на рух, особливо під час польоту. Але деякі птахи можуть добути поживи більше, ніж з’їдають за день. В період вигодовування пташенят сови можуть складати здобич (гризунів) у потайному місці "про запас", а сорокопуди наколюють надлишки поживи на колючки кущів.

Зерноїдні птахи, а в зимовий час і деякі комахоїдні (синиці, повзики тощо) охоче поїдають значну кількість насіння бур’янів, що також є їх важливою екологічною роллю в агроландшафтах.

Комахоїдні птахи можуть поїдати як шкідливих, так і корисних в сільському господарстві комах, але шкідливих для сільського і лісового господарства звичайно буває близько 90%, тому окремі випадки, коли в раціоні якогось виду птахів переважають павуки чи комахи-ентомофаги; досить рідкісні екологічно обґрунтовані і на їх підставі не можна говорити про шкоду, завдану комахоїдними птахами.

Поїдаючи насіння, ягоди та плоди рослин, птахи сприяють розповсюдженню рослинності, особливо лісової, а також, в деяких випадках, сприяють їх кращому проростанню після проходження через кишечник, особливо при поїданні птахами чорниці, суниць та інших ягід.

Склад раціону птахів дуже різноманітний, але для більшості видів, особливо в період яйцекладки та вигодовування пташенят, характерно використання значної кількості кормів тваринного походження.

Більшість денних хижих птахів та сов полюють на гризунів-полівок, мишей, ховрашків тощо. Один боривітер, наприклад, протягом дня може відловити 9 – 12 ховрашків та мишей, а крім цього кілька десятків крупних комах. Вухата сова з’їдає від 10 до 20 полівок за добу.

Шкодочинна діяльність гризунів не обмежується лише знищенням врожаю. Вони пошкоджують та заражають хвороботворними мікроорганізмами корми, розповсюджуючи серед свійських тварин такі небезпечні зоонозні захворювання, як туляремія, сибірка тощо. Вони пошкоджують дерев’яні будівлі і виводять з ладу електричні та телефонні кабелі; є потенційними переносниками лептоспірозу та інших небезпечних хвороб людини. Тому екологічне значення соколоподібних птахів і сов в антропогенних ландшафтах важко переоцінити.

Птахи підвищують родючість ґрунтів внаслідок повернення в них органічних речовин у формі екскрементів. Підраховано, що в заплавних лісах за вегетаційний період вноситься 15,6 – 17,4 кг/га природних добрив, а в штучних лісонасадженнях – 4,6 – 5,7 кг/га. В середньому в усіх біоценозах на грунт потрапляє 62% продуктів життєдіяльності птахів, на кущі – 27%, на нижні частини крон – 8%, на верхні частини крон – 3%. Це також впливає на специфічні харчові ланцюги в лісах.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.