Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Лабораторне заняття № 14



Тема: Насичені і ненасичені карбонові кислоти

Мета:закріпити, розширити і поглибити знання про класифікацію та властивості карбонових кислот.

 

I. Контрольна робота

II. Теоретичні питання теми:

 

1. Характеристика карбонових кислот. Ізомерія, номенклатура.

2. Класифікація карбонових кислот. Навести приклади.

3. Електронна будова карбоксильної групи.

4. Вищі карбонові кислоти (олеїнова, стеаринова, пальмітинова), будова, хімічні властивості.

5. Особливості будови мурашиної кислоти, окиснення мурашиної кислоти. Хімічні властивості оцтової кислоти.

6. Мило. Гідроліз мила.

7. Біологічна роль карбонових кислот.

 

III. Висновок заняття

IV. Домашнє завдання

V. Література:

1. А.В.Домбровський, В.М.Найдан. Органічна хімія. –К.: Вища школа, 1992. с. 183–197

2. Ф.Ф.Боєчко, В.М.Найдан, В.М.Захарик, Н.М.Захарченко. Органічна хімія. К.: Вища школа, 1986. с. 157–164

3. А.А.Петров, Х.В.Бальян, А.Г. Трощенко. Органическая химия. –М.: Высшая школа, 1981. с. 176–188

4. В.М.Найдан. Органічна хімія. Малий лабораторний практикум. – К.: Вища школа, 1994.

 

 


Лабораторне заняття № 15

Тема: Хімічні властивості сечовини

Мета:вміти виконувати досліди, які підтверджують будову молекули сечовини та взаємний вплив атомів в молекулі.

 

I. Теоретичні питання теми:

1.Характеристика похідних карбонових кислот.

2.Будова сечовини, взаємний вплив атомів в молекулі.

3.Хімічні властивості сечовини:

а) утворення біурету, доказ наявності в його молекулі пептидного (амідного) зв’язку;

б) гідроліз сечовини;

в) утворення солей сечовини.

 

Методика виконання лабораторних дослідів

Порівняння основних властивостей сечовини і аміаку

Реактиви та обладнання : сечовина (20%-ний розчин); лакмусові папірці (червоний і синій).

У пробірку вносять 0,5г кристалічної сечовини і 2мл води. На смужки синього і червоного лакмусового папірців наносять по одній краплі одержаного розчину. Спостерігають, що забпрвлення не змінюється. Одночасно на лакмусові папірці наносять розчин аміаку і перконуються, що аміак змінює забарвлення індикатора (червоний папірець стає синім).

Утворення солей сечовини

Реактиви та обладнання:сечовина (20%-ний розчин); нітратна кислота (концентрована), щавлева кислота (насичений розчин).

У дві пробірки вносять по 1мл концентрованого розчину сечовини. В одну пробірку добавляють кілька крапель концентрованої нітратної кислоти, а в другу – кілька крапель насиченого розчину щавлевої кислоти. В обох пробірках випадають осади важкорозчинних солей сечовини – нітрату сечовини та оксалату сечовини. Здатність сечовини утворювати важкорозчинну сіль з нітратною кислотою використовують для виявлення сечовини в розчинах.

Гідроліз сечовини

Реактиви та обладнання:сечовина (20%-ний розчин); червоний лакмусовий папірець, вапняна вода; газовідвідна трубка, кип’ятильні камінці.

У пробірку вносять 2мл 20%-ного розчину сечовини і кілька кип’ятильних камінців. Водний розчин сечовини нагрівають до кипіння. Відчувається різкий запах аміаку, що виділяється з реакційної суміші, наявність якого визначають змоченим водою червоним лакмусовим папірцем, який підносять до отвору пробірки. Індикаторний папірець стає синього кольору.

Пробірку з реакційною сумішшю закривають пробкою з газовідвідною трубкою, кінець якої опускають в пробірку з вапняною водою і продовжують кип’ятити. Помутніння вапняної води свідчить про виділення карбон (ІV) оксиду.

Утворення із сечовини біурету

Реактиви і обладнання:сечовина (кристалічна),гідрокид натрію (10%-ний), сульфат міді (1%-ний).

У сухій пробірці нагрівають 0,2-0,3г сечовини. Сечовина спочатку плавиться (tпл.= 133ºС), а при подальшому нагріванні розкладається з виділенням аміаку. Коли плав у пробірці затвердне, нагрівання припиняють і охолоджують пробірку, а до твердого залишку добавляють 2мл води і дають відстоятися. Потім розчин з осаду зливають в іншу пробірку і до одержаного біурету добавляють 5-6 крапель 10%-ного розчину лугу і 1-2 краплі 1%-ного сульфату міді. Розчин забпрвлюється в рожево-фіолетовий колір. Надлишок сульфату міді буде маскувати забарвлення!

 

II. Контрольна робота

III. Література:

1. Ю.О. Ластухін, С.А. Воронов. Органічна хімія. – Львів.: Центр Європи, 2001. – с. 469-475

2. А.В.Домбровський, В.М.Найдан. Органічна хімія. –К.: Вища школа, 1992. – с. 208-209.

3. Ф.Ф.Боєчко, В.М.Найдан, В.М.Захарик, Н.М.Захарченко. Органічна хімія. К.: Вища школа, 1986. – с. 183-185.

4. В.М.Найдан. Органічна хімія. Малий лабораторний практикум. – К.: Вища школа, 1994. – с.98-101


 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.