Дослід проводять одночасно в трьох пробірках, у кожну з яких вносять по 1мл 5%-ного розчину купрум (ІІ) сульфат і 1мл 5%-ного розчину натрію гідроксиду. У пробірках утворюється осад купрум (ІІ) гідроксиду. Після цього в першу пробірку добавляють 1мл 96%-ного етилового спирту, у другу – 1мл етиленгліколю, у третю – 1мл гліцерину. Реакційні суміші в пробірках перемішують. Спостерігають, як етиленгліколь і гліцерин розчиняють купрум (ІІ) гідроксид і розчини в другій і третій пробірках забарвлюються в темно-синій колір за рахунок утворення розчинних у воді комплексних сполук гліколяту і гліцерату купруму (ІІ). Етиловий спирт не розчиняє купру му (ІІ) гідроксид. Отже, кислотні властивості дво- і триатомних спиртів виражені значно сильніше, ніж одноатомних.
Н
СН2–ОН СН2–О :О–СН2
2 + Сu(ОН)2 Сu + 2Н2О
СН2–ОН СН2–О: О–СН2
Н
Гліколят купруму (ІІ)
Н
│
СН2–ОН СН2–О :О–СН2
│ │ │
СН–ОН + Сu(ОН)2 СН–ОН Сu НО–СН + 2Н2О
│ │ │
СН2–ОН СН2–О: О–СН2
│
Н
Гліцерат купруму (ІІ)
Реакція з купрум (ІІ) гідроксидом є якісною на багатоатомні спирти. Поясніть, чому кислотні властивості дво- і триатомних спиртів сильніші, ніж одноатомних
Одержання етилового ефіру борної кислоти / 4 / № 33 (Б), с. 49
У суху пробірку вносять 1г борної кислоти. Пробірку нагрівають у полум’ї пальника або спиртівки, тримаючи в горизонтальному положенні так, щоб вода, яка при цьому утворюється, конденсуючись у краплі, не потрапляла на розжарені стінки пробірки (що може призвести до їх розтріскування). Борна кислота поступово плавиться. Коли кристали зникнуть, пробірку охолоджують. До прозорого твердого плаву (ангідриду борної кислоти) добавляють 2мл етилового спирту і 1мл концентрованої сульфатної кислоти. У пробірку вносять кип’ятильні камінці і закривають її прямою газовідвідною трубкою з витягнутим кінцем. Пробірку з реакційною сумішшю закріплюють в штативі і нагрівають у полум’ї. Пари етилового ефіру борної кислоти, які при цьому утворюється, підпалюють поблизу отвору газовідвідної трубки. Спостерігають горіння етилборату полум’ям з характерною смугою зеленого кольору.
t˚С
2Н3ВО3 В2О3 + 3Н2О
t˚С
В2О3 + 6C2Н5ОН 2(С2Н5О)3В + 3Н2О
IV. Висновок заняття
V. Домашнє завдання
VI. Література:
1. А.В.Домбровський, В.М.Найдан. Органічна хімія. –К.: Вища школа, 1992. с. 70 – 89
2. Ф.Ф.Боєчко, В.М.Найдан, В.М.Захарик, Н.М.Захарченко. Органічна хімія. К.: Вища школа, 1986. с. 110 – 115
3. А.А.Петров, Х.В.Бальян, А.Г. Трощенко. Органическая химия. –М.: Высшая школа, 1981. с. 120 – 132