Окиснення мурашиної кислоти перманганатом калію

Реактиви: 80% розчин мурашиної кислоти, 5% розчин перманганату калію, 10% розчин сульфатної кислоти, вапняна вода.

Обладнання:газовідвідна трубка.

У пробірку вносять 0,5 мл 80%-ї мурашиної кислоти, 2 мл 5%-го розчину перманганату каліюі 0,5 мл 10%-го розчину сульфатної кислоти. Пробірку закривають пробкою з газовідвідною трубкою, кінець якої опускають у пробірку з 2 мл вапняної (баритової) води. Реакційну суміш нагрівають. Спостерігають її знебарвлення і помутніння вапняної (баритової) води. Отже, мурашина кислота легко окислюється до вугільної кислоти, яка, в свою чергу, розкладається з утворенням оксиду вуглецю(IV) і води.

Добування оцтової кислоти з її солей

Реактиви: ацетат натрію, концентрована сульфатна кислота.

У пробірку вносять 1г ацетату натрію. Звертають увагу на те, що ацетат натрію не має запаху. До внесеного в пробірку ацетату натрію добавляють 1 мл концентрованої сульфатної кислоти. Легким помахом руки поблизу отвору пробірки встановлюють, що в реакційній суміші утворилась оцтова кислота, яка має запах оцту. /Нюхати пари оцтової кислоти обережно!/

Взаємодія оцтової кислоти з карбонатом натрію

Реактиви: 10% розчин карбонату натрію, льодяна оцтова кислота, вапняна вода.

Обладнання: газовідвідна трубка.

У пробірку вносять 1 мл 10% розчину карбонату натрію і до нього обережно краплями добалляють льодяну оцтову кислоту. /Обережно! Вспінювання!/ Реакційну суміш швидко закривають пробкою з газовідвідною трубкою, кінець якої опускають у пробірку з 2 мл вапняної /баритової/ води. Спостерігають виділення газоподібного продукту СО₂ і помутніння вапняної /баритової/ води. Отже, оцтова кислота сильніша за вугільну і витісняє її з карбонатів.

Відношення оцтової кислоти до дії окислювачів

Реактиви: льодяна оцтова кислота, 1% розчин перманганату калію, 5% розчин сульфатної кислоти.

У пробірку вносять 0,5 мл льодяної оцтової кислоти, 2-3 мл 1%-го розчину перманганату калію і 1 мл 5%-го розчину сульфатної кислоти. Реакційну суміш перемішують. Спостерігають, що фіолетове забарвлення перманганату при цьому не змінюється. Отже, оцтова кислота стійка до дії окислювачів.

Гідроліз натрієвих солей вищих карбонових кислот

Реактиви: спиртовий розчин мила, розчин фенолфталеїну

У суху пробірку вносять 1мл спиртового розчину мила і кілька крапель 1%-ного спиртового розчину фенолфталеїну. Одержують безбарвну реакційну суміш. Після цього до неї повільно добавляють краплями воду. Спостерігають забарвлення реакційної суміші в малиновий колір.

Виділення жирних кислот з мила.

Реактиви: мило (стружки), 10%-ний розчин сірчаної кислоти.

У пробірку вносять кілька стружок мила і 1-2мл води. При перемішуванні скляною паличкою мило розчиняють у воді. До одержаного водного розчину мила добавляють 1-2мл 10%-ного розчину сірчаної кислоти. Спостерігають утворення осаду вищих карбонових кислот. Реакційну суміш нагрівають майже до кипіння. Вищі жирні кислоти плавляться і спливають над реакційною сумішшю у вигляді маслянистого шару, який при охолодженні стає твердим. Скляною паличкою виймають цей твердий продукт, промивають його водою і уважно розглядають.

Утворення нерозчинних солей вищих карбонових кислот

Реактиви: мило (водний розчин), 5%-ний розчин хлориду кальцію.

У пробірку вносять 2мл водного розчину мила, добавляють 5-6 крапель 5%-ного розчину хлориду кальцію. Спостерігають утворення нерозчинної солі стеарату кальцію.

Відношення олеїнової кислоти до бромної води і розчину перманганату калію

Реактиви: олеїнова кислота, бромна вода (насичений розчин), перманганат калію (1%-ний розчин).

У дві пробірки вносять по 1мл бромної води та розчину перманганату калію а потім добавляють по 2 краплі олеїнової кислоти в обидві пробірки. Реакційні суміші енергійно перемішують і спостерігають знебарвлення розчинів в обох пробірках.

IV. Висновок заняття

V. Домашнє завдання

VI. Література:

1. А.В.Домбровський, В.М.Найдан. Органічна хімія. –К.: Вища школа, 1992. с. 183–197

2. Ф.Ф.Боєчко, В.М.Найдан, В.М.Захарик, Н.М.Захарченко. Органічна хімія. К.: Вища школа, 1986. с. 157–164

3. А.А.Петров, Х.В.Бальян, А.Г. Трощенко. Органическая химия. –М.: Высшая школа, 1981. с. 176–188

4. В.М.Найдан. Органічна хімія. Малий лабораторний практикум. – К.: Вища школа, 1994.

Поиск по сайту: