Поняття та особливості провадження у зв'язку з винятковими обставинами

Провадження у зв'язку з винятковими обставинами— це

сукупність процесуальних дій суду та інших учасників цивіль­ного процесу, спрямованих на визначення наявності або від­сутності передбачених законом підстав для повторного пере­гляду справи у порядку касаційного провадження у випадках, встановлених цивільним процесуальним законом, та усунення встановлених у зв'язку з цим порушень законності поста­новлених судових рішень.

Особливість цього провадження полягає у тому, що проце­суальна діяльність суду спрямована на визначення наявності підстав для перегляду справи, тобто з'ясування питання, чи є певні обставини такими, які в силу цивільного процесуального закону вважаються винятковими. При цьому предметом такого перегляду можуть бути тільки ті судові рішення, що вже пере­глядалися у порядку касаційного провадження.

Підставами для порушення провадження у зв'язку з винят­ковими обставинами відповідно до ст. 354 ЦПК є виявлене після касаційного розгляду справи неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одного і того самого поло­ження закону, а також визнання міжнародною судовою уста­новою, юрисдикція якої визнана Україною, судового рішення таким, що порушує міжнародні зобов'язання України. Причо­му слід мати на увазі, що судові рішення здебільшого не під­лягають перегляду будь-якими міжнародними органами та ус­тановами, оскільки це порушувало б норми та принципи між­народного права. Наприклад, при зверненні особи до Європей­ського Суду з прав людини, юрисдикція якого визнана на

Глава 24.

території України, останній не розглядає конкретного цивіль­ного спору, що був предметом розгляду у національному суді. Предметом розгляду є рівень забезпечення державою, яка є стороною Конвенції про захист прав людини та основних сво­бод (Рим, 4 листопада 1950 р.), її положень.

Зазначені підстави запроваджені з метою забезпечення єд­ності розуміння і застосування норм матеріального та (або) процесуального права судами України, а також дотримання судами України норм міжнародного права, які визнаються у встановленому законом порядку складовою національного за­конодавства.

Суб'єктами права оскарження судових рішень у зв'язку з винятковими обставинами є сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права і обов'язки, прокурор (причому, виходячи з аналізу ст. 46 ЦПК, незалежно від того, чи брав він участь у справі).

Формою звернення є скарга, яка повинна бути складена в письмовій формі та містити:

• найменування суду, до якого вона подається;

• ім'я (найменування) особи, яка подає скаргу, її місце про­
живання або місцезнаходження;

• ім'я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їх міс­
це проживання або місцезнаходження;

• рішення (ухвалу), що оскаржується;

« виняткові обставини, якими обґрунтовується вимога про перегляд рішення, ухвали, дату їх відкриття або встанов­лення;

• посилання на докази, що підтверджують наявність винятко­
вих обставин;

• перелік письмових матеріалів, що додаються до скарги.

Копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, а також копії судо­вих рішень, які оскаржуються, мають бути подані разом зі скаргою. Якщо ж скарга подається представником, до неї по­винна бути додана довіреність або інший документ, що по­свідчує його повноваження, якщо в справі немає підтверджен­ня цього.

Також до скарги додаються докази сплати судового збору та оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення

Провадження у зв'язку з винятковими.

розгляду справи. Особа звільняється від оплати цих витрат у разі подання скарги про перегляд рішення в зв'язку із визнан­ням його міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, таким, що порушує міжнародні зобов'язан­ня України (ч. 5 ст. 355 ЦПК).

Відповідно до ст. 355 ЦПК скарга подається до Верховного Суду України у місячний строк з дня відкриття виняткових обставин за правилами подання касаційних скарг у касаційно­му провадженні. Днем відкриття (встановлення) таких обста­вин слід визнати відповідно день, коли заявник довідався або міг довідатися про неоднозначність застосування одного і того самого положення закону судами касаційної інстанції, а також день постановлення рішення міжнародною установою, якою визнано порушення Україною своїх міжнародних зобов'язань.

Скарга подається через канцелярію суду, де вона має бути зареєстрована, оформлена та передана в порядку черговості судді-доповідачеві, який вирішує питання про її прийняття.

У разі надходження скарги, яка не відповідає вимогам до змісту та форми, не оплачена судовим збором чи витратами на інформаційно-технічне забезпечення, до неї застосовуються за­гальні правила, встановлені ст. 121 ЦПК, про що суддею-до-повідачем протягом десяти днів з дня отримання скарги поста­новляється відповідна ухвала.

Після прийняття скарги вона передається суддею-доповіда-чем на розгляд колегії суддів для вирішення питання про її допуск до провадження у зв'язку з винятковими обставинами і витребування справи протягом п'ятнадцяти днів з дня надход­ження скарги колегією суддів Верховного Суду України у складі семи суддів, у нарадчій кімнаті без виклику осіб, які беруть участь у справі. Одночасно може бути вирішене питан­ня про поновлення строку на оскарження. У разі допущення скарги до провадження відповідно до ст. 356 ЦПК України суд своєю ухвалою може зупинити виконання відповідних су­дових рішень.

Справа передається на розгляд всього складу судової па­лати, якщо хоча б три судді зі складу суду дійшли такого ви­сновку.

Про допуск скарги і витребування справи або відмову у Цьому постановляється ухвала, яка надсилається до відповід­ного суду і оскарженню не підлягає. Копія ухвали про допуск

Глава 24.

скарги і витребування справи надсилається разом з копією скарги особам, які беруть участь у справі, а у разі відмови у допуску — особі, яка подала скаргу.

Перегляд судового рішення у зв'язку з винятковими обста­винами загалом здійснюється за правилами касаційного прова­дження, проте має свої особливості. Справа в порядку провад­ження, у зв'язку з винятковими обставинами розглядається за загальним правилом колегією суддів судової палати у цивіль­них справах Верховного Суду України за наявності не менш як двох третин її чисельності. Проте якщо після касаційного розгляду справи виявлено неоднакове застосування судами ка­саційної інстанції одного і того самого положення закону, то відповідно до ст.ст. 18, 357 ЦПК справа розглядається коле­гією суддів на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України за наявності не менш як двох тре­тин чисельності кожної палати. Головує на такому спільному засіданні Голова Верховного Суду України або один з його за­ступників.

Розглядаючи справу в порядку провадження у зв'язку з ви­нятковими обставинами, Верховний Суд України має право:

1) відхилити скаргу і залишити рішення, ухвалу без змін;

2) повністю або частково скасувати судові рішення і направи­
ти справу відповідно на новий розгляд у суд першої, апеля­
ційної або касаційної інстанції;

3) скасувати судове рішення і залишити в силі судове рішен­
ня, що було помилково скасовано судом апеляційної або
касаційної інстанції;

4) скасувати судові рішення і закрити провадження в справі
або залишити заяву без розгляду;

5) скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення по суті
справи або змінити рішення, не передаючи справу на новий
розгляд.

У разі, якщо допущені судом першої інстанції порушення закону не були усунені судом апеляційної чи касаційної інста­нції, або одночасно допущені судом першої, апеляційної і ка­саційної інстанцій, Верховний Суд України скасовує всі рішення та ухвали у справі.

Ухвалені Верховним Судом України рішення або постанов­лені ним ухвали набирають законної сили з моменту їх прого­лошення і оскарженню не піддягають.

Провадження у зв'язку з винятковими.

§ 2. Поняття та особливості провадження у зв'язку з нововиявленими обставинами

Провадження у зв'язку з нововиявленими обставинами не є доповненням чи різновидом касаційного способу перевірки за­конності судових рішень, це самостійний вид перевірки, який характеризується власними специфічними рисами: підставами перегляду, порядком та наслідками перевірки тощо.

Підставами для порушення провадження у зв'язку із ново-виявленими обставинами відповідно до ч. 2 ст. 361 ЦПК є, на­самперед, істотні для справи обставини, що не були і не мог­ли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгля­ду справи.

Питання про те, чи є істотними обставини, які виявлено, вирішується у кожному конкретному випадку. Проте об'єктив­ним критерієм віднесення нововиявлених обставин до істотних можна вважати їх спроможність вплинути на кінцевий резуль­тат вирішення справи.

Умовно можна виділити такі характерні риси нововиявле­них обставин:

• вони є істотними для справи, тобто такими, що можуть
вплинути на кінцевий результат розгляду та вирішення
справи;

• вони повинні об'єктивно існувати на момент розгляду і ви­
рішення цивільної справи та постановлення відповідного
судового рішення;

• з об'єктивних причин ці обставини повинні бути невідоми­
ми заінтересованим особам, та виявлені тільки після на­
брання судовим рішенням законної сили;

• це мають бути тільки обставини, факти, а не нові докази.

Не можуть бути визнані нововиявленими нові обставини (такі, що виникли чи змінилися після ухвалення рішення), а також ті, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути вста­новлені при всебічному та повному дослідженні судом обста­вин справи.

Наступною підставою для перегляду рішень, ухвал суду у зв'язку з нововиявленими обставинами є встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо не­правильний переклад, фальшивість документів або речових до-

Глава 24.

казів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необ­грунтованого рішення. Ці обставини мають існувати на мо­мент винесення відповідного судового рішення, про їх недо-стовірність не повинні знати заявник або суд. Крім того, вони мають тягнути за собою винесення у справі неправильного рішення чи ухвали.

Особливістю цих обставин є те, що їх одержують з чітко визначених законом джерел і їх неправдивість, за загальним правилом, має бути підтверджена вироком суду у криміналь­ній справі, який набрав законної сили. Однак на практиці є непоодинокі випадки, коли щодо особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, провадження у кримінальній справі не за­кінчується постановленням вироку, зокрема у разі закриття провадження у кримінальній справі у зв'язку з т. зв. нереа-білітуючими обставинами. Тоді постає закономірне питання: чи можуть вважатися нововиявленими обставинами такі діян­ня суду чи інших учасників цивільного процесу?

Щодо цього Пленумом Верховного Суду України у поста­нові № 1 від 27 лютого 1981 року "Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили" дано такі роз'яснення: у випадках, коли відносно особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, провадження у криміна­льній справі в силу закону не може бути закінчене постанов­ленням вироку (в зв'язку із закінченням строків давності, вна­слідок акта амністії, помилування, недосягнення віку криміна­льної відповідальності, у зв'язку зі смертю), на підтвердження наявності вказаних обставин суд може врахувати постанову слідчих органів за результатами розслідування, проведеного в порядку кримінального судочинства, якщо вона винесена у су­ворій відповідності з законом. Тобто, суд при розгляді питан­ня про перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставина­ми може взяти до уваги такі обставини.

Третьою підставою є скасування судового рішення, яке ста­ло підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду. В такому разі необхідно, щоб скасу­вання відбулося після набрання рішенням, ухвалою законної сили, оскільки факти, які були встановлені скасованими акта­ми, повинні мати на момент їх винесення преюдиціальне зна­чення для суду.

Провадження у зв'язку з винятковими.

Четвертою підставою для перегляду є встановлена Консти­туційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого су­дом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не викона­не. Наприклад, рішенням Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року у справі щодо конституційності стат­ті 248³ ЦПК України визнані неконституційними ряд поло­жень ЦПК 1963 року ("Скарги на рішення і дії, які не підвідом­чі судам"). Тому об'єктом перегляду у зв'язку з нововиявлени­ми обставинами можуть бути рішення, ухвали, постановлені раніше у цій категорії справ.

Отже, як нововиявлені можуть розглядатися обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, які існували на час ухвалення рішення, постановлення ухвали суду, але про них не знали і не могли знати заявник і суд.

Об'єктами перегляду у порядку провадження у зв'язку з нововиявленими обставинами можуть бути судові рішення, по­становлені на будь-якій стадії розгляду та вирішення цивільної справи, що набрали законної сили. Відповідно до ст. 361 ЦПК важливою ознакою судових рішень, які можуть бути об'єктом перегляду, також є те, що це судові рішення, якими закінчено розгляд справи, а також судові накази. Якщо в одне прова­дження були об'єднані декілька позовних вимог, рішення мо­же бути переглянуте тільки в частині тих вимог, які стосують­ся нововиявлених обставин.

Про перегляд рішення, ухвали у зв'язку з нововиявленими обставинами сторонами, іншими особами, які беруть участь у справі, подається заява в письмовій формі, в якій зазначаються відомості, необхідні для її розгляду, а саме:

1) найменування суду, якому адресується заява;

2) ім'я (найменування) особи, яка подає заяву, місце її прожи­
вання чи місцезнаходження;

3) інші особи, які брали участь у справі;

4) дата ухвалення чи постановлення і зміст рішення, ухвали
чи судового наказу, про перегляд яких подано заяву;

5) нововиявлені обставини, якими обґрунтовується вимога про
перегляд рішення, ухвали чи судового наказу, і дата їх від­
криття або встановлення;

6) посилання на докази, що підтверджують існування новови­
явлених обставин.

Глава 24.

До заяви додаються її копії відповідно до кількості осіб, які брали участь у справі.

Належним чином оформлена заява може бути подана про­тягом трьох місяців з дня встановлення обставин, що є підста­вою для перегляду рішення.

На відміну від перегляду у зв'язку з винятковими обстави­нами, заява про перегляд рішення, ухвали суду у зв’язку з но-вовиявленими обставинами розглядається у судовому засіданні судом, який ухвалив рішення, постановив ухвалу або видав судовий наказ.

Особа, яка подала заяву, виступає в процесі як заявник, за рештою осіб, які беруть участь у справі, зберігається їх попе­реднє процесуальне становище.

Заявник та інші особи, які беруть участь у справі, повідом­ляються про час і місце засідання. Неявка цих осіб не є пере­шкодою для розгляду заяви.

За результатами розгляду заяви суд своєю ухвалою задово­льняє заяву і скасовує рішення, ухвалу суду чи судовий наказ у зв'язку з нововиявленими обставинами або відмовляє у її за­доволенні, якщо заява необгрунтована. Ця ухвала має відпо­відати загальним вимогам, встановленим для такого виду про­цесуальних документів, зокрема, в ухвалі мають бути вказані час і місце її постановленая; зміст рішення суду, що перегля­далося, висновки суду з приводу наявності чи відсутності но-вовиявлених обставин.

Ухвала про задоволення заяви про перегляд рішення або ухвали у зв'язку з нововиявленими обставинами оскарженню не підлягає. Ухвала про відмову в задоволенні такої заяви мо­же бути оскаржена в апеляційному порядку.

Основним наслідком скасування рішення, ухвали суду або судового наказу є наступний розгляд справи судом за загаль­ними правилами цивільного судочинства.

Процесуальні питання виконання судових рішень

Глава 25. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПИТАННЯ

ВИКОНАННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ

§ 1. Виконання судових рішень як стадія цивільного процесу

Виконання рішення — заключний етап юрисдикційної діяль­ності, без реалізації якого втрачається сенс попередньої діяль­ності суду та інших органів (осіб), які уповноважені на здій­снення захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних, юридичних осіб, територіальних громад та держави.

Виконанням рішень суду та інших юрисдикційних органів завершується процес захисту суб'єктивних майнових та особи­стих немайнових прав громадян та юридичних осіб шляхом їх фактичної реалізації у спосіб та порядок, визначений Консти­туцією та законами України, відповідними підставами вико­нання (зокрема тими, котрі передбачені у ст. З Закону України "Про виконавче провадження").

Враховуючи, що захист прав здійснює ще цілий ряд орга­нів та осіб, лише у виконавчому провадженні він набуває ре­ального змісту.

За взаємозв'язком із набранням юрисдикційним рішенням
законної сили:

виконання за загальними правилами;

негайне виконання.

Виконання за загальними правилами застосовується у разі, якщо не встановлено підстав для застосування негайного вико­нання.

Негайне виконання — це виконання рішення ще до набран­ня ним законної сили. Його застосовують, як правило, за ре­зультатами попередньої судової діяльності у формі відправ­лення правосуддя (вирішення цивільної справи) або запобіжної Діяльності суду (забезпечення позову).

Підстави для застосування негайного виконання чітко пере­дбачені у чинному законодавстві, їх поділяють на:

- підстави для обов'язкового (імперативного) застосування негайного виконання;

- підстави для факультативного (імперативно-диспозитивно­го) застосування негайного виконання.

Глава 25.

Відповідно до ст. 367 ЦПК та ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" (далі у цій главі — Закон) рішення суду підлягає обов'язковому негайному виконанню у справах про:

1) стягнення аліментів — у межах суми платежу за один
місяць;

2) присудження працівникові виплати заробітної плати, але не
більше ніж за один місяць;

3) відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушко­
дженням здоров'я або смертю фізичної особи, — у межах
суми стягнення за один місяць;

4) поновлення на роботі незаконно звільненого або переведе­
ного на іншу роботу працівника;

5) відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона прожи­
вала;

6) розкриття банком інформації, яка містить банківську таєм­
ницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

Підставами для застосування факультативного негайного виконання є можливість стягнення з відповідача усієї суми за­боргованості у справах, де обов'язковим є стягнення лише пе­вної її частини (ч. 1 ст. 367 ЦПК).

Залежно від суб'єкта здійснення виконання (дій, спрямова­них на реалізацію юрисдикційного рішення):

— рішення, які не вимагають виконання (рішення про визнан­
ня, конститутивні рішення), якщо предметом судової діяль­
ності є встановлення наявності чи відсутності правовідно­
син між сторонами або судової їх трансформації (зміни чи
припинення). Ці рішення, як правило, мають иреюдиційний
характер;

— рішення, які судами направляються для виконання, вони ви­
магають реєстрації певного факту, стану, інших правових
позицій, які встановлені у відповідному рішенні. У випадку
виконання окремої ухвали вона направляється для виконан­
ня судом безпосередньо відповідним органам державної
влади, місцевого самоврядування, службовим чи посадовим
особам, котрі, своєю чергою, зобов'язані її виконати і по­
відомити суд про результати виконання;

— рішення, які виконуються органами державної виконавчої
служби або іншими, передбаченими законом, органами та
особами (наприклад, щодо виконання рішень про стягнення

Процесуальні питання виконання судових рішень 263

коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державно­го бюджету України та місцевих бюджетів або з бюджет­них установ). Як правило, такими є рішення про присуд­ження.

Поиск по сайту: