Поняття, значення, форми взаємодії слідчого з органами дізнання.

Взаємодія слідчого з органом дізнання — заснована на законах і відомчих нормативних актах їх спільна узгоджена діяльність (за метою, характером, місцем і часом), яка спрямована на вирішення завдань кримінального судочинства, при керівній і організуючій ролі слідчого та чіткому розмежуванні компетенції.

Така взаємодія має теоретичні та правові підстави. Теоретичними підставами взаємодії є положення, які пояснюють її смисл і значення.

Такими підставами є: а) спільність мети і завдань органів дізнання та слідчого — лише об’єднуючи свої зусилля, органи досудового слідства і органи дізнання зможуть ефективно їх вирішити; б) однакова юридична сила процесуальних актів органів дізнання та слідчого — протоколи слідчих дій, виконаних співробітниками органів дізнання, мають таке ж доказове значення, як і протоколи, складені слідчим; в) необхідність використання можливостей органу дізнання і слідчого — слідчий вправі провадити тільки процесуальні та розшукові дії (ст. 114 КПК), органи дізнання можуть здійснювати також і оперативно-розшукові заходи (ст. 103 КПК).

Правовими підставами взаємодії є: приписи законів (КПК, законів України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про міліцію», «Про Службу безпеки України», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та ін.) та підзаконних нормативних актів, у тому числі актів обмеженого використання різного ступеня конфіденційності.

Взаємодія слідчого і органу дізнання має різноманітний характер і здійснюється в певних правових формах. Виділяють 1) процесуальні та 2) організаційні (непроцесуальні) форми взаємодії.

1) До процесуальних форм взаємодії, тобто таких, які регулюються кримінально-процесуальним законом, належать:

– повідомлення про наслідки оперативно-розшукових заходів, якщо у справі, що передана слідчому, не встановлено особу, яка вчинила злочин (ст. 104 КПК), а також, на нашу думку, і в справах, по яких така особа встановлена, про нові епізоди її злочинної діяльності;

– доручення і вказівки слідчого щодо проведення слідчих та розшукових дій, а також оперативно-розшукових заходів (статті 104, 114, 66 КПК).

Доручення і вказівки органу дізнання викладаються слідчим у письмовій формі і є обов’язковими для виконання, причому він вправі встановити строк для іх виконання.

Слідчі дії — це процесуальні дії, види і порядок здійснення яких регламентовано законом.

Розшукові дії мають непроцесуальний характер, але полягають у використанні різних гласних методів і засобів, наприклад: засади; подвірні чи поквартирні обходи для виявлення свідків злочину; прочісування місцевості, у тому числі і з використанням спеціально навченого собаки, з метою виявлення знарядь чи слідів злочину; звернення по радіо, телебаченню і через пресу до населення за допомогою в розшуку особи, яка вчинила злочин, тощо.

Схожість розшукових дій і оперативно-розшукових заходів полягає в тому, що законом передбачено лише можливість їх застосування.

А порядок провадження не регламентований нормами кримінально-процесуального законодавства.

Здійснення розшукових дій належить до компетенції як слідчого, так і органів дізнання. Згідно зі ст. 104 КПК у справі, що перебуває у провадженні слідчого, ці дії орган дізнання може провадити тільки за дорученням слідчого. Останній приймає рішення про те, доручити ті чи інші розшукові дії органам дізнання або виконати їх самому.

Із права слідчого давати органам дізнання доручення і вказівки про провадження розшукових дій (ч. 3 ст. 114 КПК) випливає його право проводити ці дії і особисто;

– надання допомоги слідчому при провадженні окремих слідчих дій (ст. 114 КПК). Допомога органу дізнання необхідна слідчому при провадженні таких слідчих дій, які потребують великого обсягу роботи або додаткових гарантій для осіб, котрі беруть у них участь. Це обшуки, виїмки, відтворення обстановки і обставин події, огляди місця події, пред’явлення особи для впізнання та ін. Про участь співробітника органу дізнання зазначається в протоколі слідчої дії.

2) До організаційних форм взаємодії слідчого та органів дізнання, тобто тих, які передбачені відомчими нормативними актами, належать: – узгоджене планування спільних слідчих, розшукових і оперативно-розшукових заходів;

– обмін взаємодіючих суб’єктів інформацією, що надходить за повідомленнями про вчинені злочини і злочини, що готуються, а також з інших питань слідчої та оперативно-розшукової діяльності (зокрема, використання можливостей автоматизованих банків даних, криміналістичних та оперативно-довідкових обліків тощо);

– координація проведення слідчих дій і оперативно-розшукових заходів;

– консультації;

– спільний аналіз причин і умов, що сприяють вчиненню злочину, та обговорення профілактичних заходів;

– спільна узгоджена діяльність у складі слідчо-оперативної групи;

– спільне використання техніки, засобів зв’язку і транспорту, що має у своєму розпорядженні орган дізнання, тощо.

Залежно від періоду часу, протягом якого здійснюється взаємодія, і від ступеня об’єднання зусиль можна виділити такі її види: а) разова; б) періодична; в) постійно діюча.

Координацію діяльності органів дізнання і досудового слідства по розкриттю і розслідуванню злочинів здійснюють керівники відомств (СБУ, МВС, податкової міліції) у межах свого відомства, а прокурор — усіх органів розслідування;

Поиск по сайту: