Особливості порушення кримінальної справ приватного і приватно-публічного обвинувачення.

Кримінально-процесуальний закон передбачає низку особливостей порушення кримінальної справ приватного і приватно-публічного обвинувачення:

– справи приватного обвинувачення (ч. 1 ст. 27 КПК) про злочини, передбачені ст. 125 «Умисне легке тілесне ушкодження», ч. 1 ст. 126 «Побої і мордування» та ст. 356 «Самоправство» КК України: а) порушуються судом не інакше як за скаргою потерпілого; б) зазначені справи підлягають закриттю, якщо потерпілий примириться з обвинуваченим, підсудним; в) право підтримувати обвинувачення належить потерпілому; г) у цих справах дізнання і досудове слідство не провадяться (крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 27 та ст. 111 КПК);

– справи приватно-публічного обвинувачення: а) порушуються органом дізнання, слідчим, прокурором не інакше як за скаргою потерпілого; б) не можуть бути закриті за примиренням з обвинуваченим, підсудним; в) у цих справах досудове слідство є обов’язковим. Відповідно до ч. 2 ст. 27 КПК до цієї категорії належать злочини, передбачені ч. 1 ст. 152 КК України, — відповідальність за зґвалтування.

Новелою у законодавстві України є доповнення КПК Законом України від 11 червня 2009 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» статтею 271 «Притягнення до кримінальної відповідальності за заявою юридичної особи». Відповідно до неї, якщо діянням, передбаченим статтями 235-1, 235-2 або 235-3 КК України («Зловживання повноваженнями», «Перевищення повноважень» «Зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги»), заподіяно шкоду виключно інтересам юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми, порушення кримінальної справи здійснюється за заявою власника (співвласника) цієї юридичної особи чи за його згодою. В інших випадках притягнення до кримінальної відповідальності винної особи здійснюється на загальних підставах. Кримінальні справи за вказаними злочинами порушуються прокурором, слідчим або органом дізнання.

Відповідно до ст. 46 КК України та ст. 8 КПК кримінальна справа публічного обвинувачення про злочин невеликої тяжкості, вчинений особою вперше, може бути закрита, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Справи приватного та приватно-публiчного обвинувачення можуть набути публічного характеру, коли прокурор або суддя визнають це за необхідне, у випадках, перелічених у ч. 3 ст. 27 КПК.

Нагляд прокурора і контроль суду у стадії порушення кримінальної справи.

Нагляд за законністю порушення і відмови в порушенні кримінальної справи здійснює прокурор. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 227 КПК прокурор у межах своєї компетенції не менш як один раз на місяць перевіряє виконання вимог закону про приймання, реєстрацію і вирішення заяв та повідомлень про вчинені або ті, що готуються, злочини, дає вказівки про усунення виявлених порушень закону.

Слідчий і орган дізнання зобов’язані не пізніше доби направити прокуророві копію постанови про порушення кримінальної справи або про відмову в порушенні такої справи.

Якщо справу порушено без законних підстав, прокурор закриває її, а у випадках, коли в цій справі ще не провадилося слідчих дій, скасовує постанову про порушення справи.

У разі безпідставної відмови в порушенні справи слідчим або органом дізнання прокурор своєю постановою скасовує постанову слідчого або органу дізнання і порушує справу (ст. 100 КПК). У цьому випадку з метою забезпечення найбільш повного і об’єктивного розслідування прокурор може доручити провадження дізнання чи досудового слідства іншій особі.

Постанову слідчого і органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи може бути оскаржено відповідному прокуророві, а якщо таку постанову винесено прокурором — вищестоящому прокуророві. Скарга подається особою, інтересів якої вона стосується, або її представником протягом семи днів з дня одержання копії постанови (ст. 99-1 КПК).

Поиск по сайту: