Поняття "кримінальний процес" вживають у декількох значеннях.
Кримінальний процес як специфічний вид діяльності - це врегульована кримінально-процесуальним законом діяльність органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду за участю інших фізичних і юридичних осіб, спрямована на перевірку й вирішення заяв (повідомлень) про злочини, розкриття та розслідування злочинів, викриття осіб, які їх вчинили, здійснення правосуддя в кримінальних справах, а також на вирішення питань, пов'язаних із виконанням судових рішень.
Кримінальний процес як галузь права (кримінально-процесуальне право) - це одна з галузей права України, сукупність правових норм, які регулюють діяльність органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду, а також інших фізичних і юридичних осіб, які залучаються до сфери кримінального судочинства, під час провадження в кримінальних справах.
Кримінальний процес як галузь науки — це галузь правової науки, предметом дослідження якої є кримінально-процесуальне право, практика його застосування, а метою - вироблення рекомендацій щодо вдосконалення законодавства та практики діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури й суду.
Кримінальний процес як навчальна дисципліна - це дисципліна, яку вивчають у вищих навчальних закладах юридичного профілю, предметом якої є кримінально-процесуальне законодавство, практика його застосування, а також наука кримінального процесу.
Кримінальний процес - це врегульована нормами кримінально - процесуального права діяльність органів дізнання слідчого, прокурора, судді і суду по розкриттю злочинів, викриттю й покаранню винних та недопущенню покарання невинних, а також система правовідносин, що виникає у перебігу цієї діяльності, вказаних органів один з одним, а також громадянами, посадовими особами, у установами, підприємствами, громадськими об'єднаннями й трудовими колективами, які залучаються до сфери кримінально-процесуальної діяльності.
Стадії кримінального процесу — це взаємопов'язані та самостійні частини (етапи) кримінально-процесуальної діяльності, кожна з яких характеризується певними особливостями кримінально-процесуальної форми: безпосередніми завданнями; колом органів і осіб (суб'єктів кримінального процесу), що беруть у них участь і мають у зв'язку з цим відповідні процесуальні права і обов'язки; процесуальною процедурою (порядком процесуальної діяльності); та відділені одна від одної підсумковими для конкретної стадії процесуальними рішеннями.
Розмежування стадій кримінального процесу проводиться за такими ключовими ознаками кримінально-процесуальної форми:
1. безпосередні завдання кожної стадії (при цьому більшість стадій виконують перевірку дотримання вимог кримінально- процесуального законодавства на попередній стадії);
2. особливості реалізації принципів кримінального процесу;
3. коло суб'єктів, що здійснюють у конкретній стадії кримінально- процесуальну діяльність та мають відповідні процесуальні права і обов'язки;
4. певні часові межі провадження у стадії;
5. процесуальна процедура, властива провадженню в конкретній стадії;
6. коло процесуальних засобів, що можуть використовуватися в конкретній стадії;
7. підсумкове процесуальне рішення, яким закінчується провадження у конкретній стадії і кримінальна справа переходить у наступну або повертається на попередню стадію кримінального процесу, чи судочинство провадженням закінчується.
Про виділення стадій як окремих етапів кримінально-процесуальної діяльності згадується в ч. 2 ст. 25, ч. 4 ст. 44, ч. 4 ст. 46, ч. 1 ст. 165-2, ст. 234, ст. 235 КПК України.
Традиційно в літературі виділяються такі стадії кримінального процесу:
8. порушення кримінальної справи;
9. досудового розслідування (дізнання та досудового слідства);
10. попереднього розгляду справи суддею (раніше — віддання обвинуваченого до суду);
11. судового розгляду;
12. апеляційного провадження;
13. виконання вироку, постанови, ухвали суду;
14. касаційного провадження;
15. виключного провадження.
Разом з тим, слід звернути увагу на існування суперечностей між кримінально-процесуальним законом і законодавством України про судоустрій, що позначається на системі кримінального процесу України. Так, апеляційні суди областей можуть діяти не лише як суди апеляційної, але й як суди першої інстанції. Їхні вироки, постанови або ухвали, прийняті по першій інстанції не можуть переглядатися в порядку апеляційного провадження, оскільки до цього часу відповідна судова ланка для такого апеляційного провадження (за ЗУ «Про судоустрій та статус суддів України» це має бути Апеляційний суд України) в Україні не створена. Тому вироки, постанови та ухвали апеляційних судів областей, прийняті по першій інстанції, у випадку їх оскарження переглядаються в касаційному порядку Верховним Судом України. У зв'язку з цим, традиційна система стадій кримінального процесу не відповідає дійсному стану кримінально-процесуального закону, а тому висловлена пропозиція (Т.В. Лукашкіна) виділяти такі стадії: порушення кримінальної справи; дізнання і досудове слідство (досудове розслідування); попередній розгляд справи суддею; судовий розгляд; перевірка вироків, постанов і ухвал суду, що не набрали законної сили (у формі апеляційного та касаційного провадження); виконання вироку, ухвали, постанови; перевірка вироків, постанов і ухвал суду, що набрали законної сили (у формі касаційного провадження), виключне провадження.
2. Кримінально-процесуальні акти, їх види.
У теорії кримінального процесу під процесуальними актами розуміються як окремі процесуальні дії, так і процесуальні документи, що складаються під час провадження у справі.
Процесуальною дією є свідомий, вольовий акт суб'єкта кримінального процесу, який є засобом реалізації його прав і обов'язків. Процесуальні дії можуть вчиняти як особи, які ведуть кримінальний процес (у провадженні яких знаходиться кримінальна справа), так і інші суб'єкти кримінального процесу (наприклад, потерпілий, подаючи клопотання у кримінальній справі).
Процесуальні дії можуть бути класифіковані за правовим значенням (обов'язкові та факультативні), за суб'єктами здійснення, за фактичним змістом (активні або пасивні), за характером (владні або невладні), за стадіями тощо.
Кожна з процесуальних дій має бути належним чином оформлена. Для владних процесуальних дій передбачено їх протоколювання (у протоколі слідчої дії, іншої процесуальної дії, у протоколі судового засідання), а також фіксація за допомогою додаткових засобів (звукозапису, відеозапису, кінозйомки).
Однією з вимог кримінально-процесуальної форми є письмове закріплення усіх процесуальних дій та прийнятих процесуальних рішень у певних процесуальних документах.
Всі процесуальні акти-документи поділяються на два види: протоколи (інформаційно-посвідчувальні акти) та процесуальні рішення (акти владно-розпорядчого характеру).
Протоколи процесуальних дій посвідчують факт проведення, зміст та результати певних процесуальних дій, наприклад, слідчих дій. Протоколи слідчих та судових дій розглядаються законом як одне з джерел доказів у кримінальному процесі (ч. 2 ст. 65 КПК).
Процесуальні рішення є правозастосовними актами, пов'язаними з вирішенням правових питань, що виникають у процесі провадження у справі та містять владні приписи щодо вчинення певних правових дій.