Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Міжвідомча співпраця суб’єктів соціального захисту



Основними зацікавленими сторонами у вирішенні проблеми відмов матерів від новонароджених дітей є органи державного управління, зокрема: Верховна Рада України та Кабінет Міністрів України, які в межах своєї компетенції відповідають за добробут дітей, за забезпечення їх права на виховання в сімейному оточенні.

Систему державної політики стосовно дітей в Україні сьогодні визначає Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту як головний орган у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики з питань дітей (Положення про Мінсім’ямолодьспорт, постанова КМУ № 1573 від 8 листопада 2006 р).

Одним з головних напрямів діяльності Міністерства є розробка і впровадження державної сімейної політики та робота по забезпеченню захисту прав дітей.

Реалізуючи завдання щодо захисту прав дітей Мінсім’ямолодьспорт:

1) проводить роботу з соціально-правового захисту дітей, запобігання бездоглядності та правопорушенням серед них, соціально-психологічної реабілітації найбільш уразливих категорій дітей;2) забезпечує та контролює в межах своїх повноважень додержання вимог законодавства щодо усиновлення дітей, встановлення опіки та піклування над ними, влаштування у дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім’ї;3) сприяє розвитку різних форм сімейного виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а також створенню дитячих будинків сімейного типу;4) формує банк даних про дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а також про кандидатів в усиновлювачі, опікунів, піклувальників, батьків-вихователів та прийомних батьків;5) забезпечує координацію заходів, спрямованих на організацію оздоровлення, відпочинку, дозвілля дітей та молоді, розвиток мережі оздоровчих закладів;6) сприяє в межах своїх повноважень розвитку різних форм позашкільної освіти, в тому числі за місцем проживання дітей;7) здійснює, відповідно до законодавства, заходи щодо захисту житлових і майнових прав дітей, перевірки умов утримання та виховання дітей у спеціальних установах для неповнолітніх, організації виховної роботи за місцем проживання;8) забезпечує в межах своїх повноважень організацію і проведення соціальної роботи з сім’ями, жінками, дітьми та молоддю, соціального обслуговування і соціального патронажу, в тому числі Державною соціальною службою для сім’ї, дітей та молоді, центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, центрами соціально-психологічної допомоги, центрами соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями, соціальними центрами матері і дитини, соціальними гуртожитками, центрами для ВІЛ-інфікованих дітей та молоді;9) проводить інформаційно-просвітницьку роботу з протидії поширенню серед дітей та молоді соціально небезпечних хвороб, створює і розповсюджує тематичну соціальну рекламу з пропаганди здорового способу життя та профілактики соціально небезпечних хвороб;10) сприяє створенню умов для всебічного розвитку і реалізації творчих, інтелектуальних здібностей дітей та молоді, проведенню олімпіад, спартакіад, конкурсів, турнірів, виставок, фестивалів творчості, конференцій, форумів, конгресів тощо;13) вживає, в межах своїх повноважень, заходів щодо забезпечення виховання дітей, молоді, спортсменів, у тому числі спортсменів-інвалідів, на засадах патріотизму, національної свідомості, гідності та міжнаціональної толерантності.

Для впровадження державної політики створені та діють:

· На центральному рівні:

Державний департамент з усиновлення та захисту прав дитини – забезпечує розробку та впровадження державної політики стосовно захисту прав дитини, в т.ч. і на виховання та розвиток в сімейному оточенні.

Державна соціальна служба для сім’ї, дітей та молоді – забезпечує розробку та впровадження соціальних стандартів та нормативів соціальної роботи з сім’ями, дітьми та молоддю, розробляє нові соціальні технології, форми і методи.

· На місцевому рівні:

служби у справах дітей – захист прав будь-якої дитини в сім’ї, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування до сімейних форм виховання;

центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді – соціальна підтримка та соціальний супровід сімей з дітьми, які опинилися у складних життєвих обставинах, соціальна робота, спрямована на запобігання відмов від новонароджених дітей, та соціально-психологічна реабілітація дітей та молоді з функціональними обмеженнями; соціальне обслуговування сімей, дітей та молоді шляхом надання їм соціально-педагогічних, психологічних, соціально-медичних, соціально-економічних, юридичних та інформаційних послуг.

До компетенції служб у справах дітей належить реалізація на відповідній території державної політики з питань соціального захисту дітей, запобігання дитячій бездоглядності та безпритульності. Відповідно до покладеного завдання служба у справах дітей організовує розроблення і здійснення на відповідній території заходів, спрямованих на поліпшення становища дітей, їх фізичного, інтелектуального і духовного розвитку, запобігання бездоглядності та безпритульності; надає місцевим органам виконавчої влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності, громадським організаціям, громадянам у межах своїх повноважень практичну, методичну та консультаційну допомогу у вирішенні питань щодо соціального захисту дітей; сприяє усиновленню, влаштуванню дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, під опіку, піклування, до дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей; подає пропозиції до проектів державних та регіональних програм, планів і прогнозів у частині соціального захисту, забезпечення прав, свобод і законних інтересів дітей; забезпечує, у межах своїх повноважень, здійснення контролю за додержанням законодавства щодо соціального захисту дітей.

Центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді забезпечують соціальний захист дітей шляхом:

- профілактики раннього соціального сирітства (профілактики відмов від новонароджених дітей, реінтеграції дітей з будинків дитини у сімейне оточення);

- здійснення соціального супроводу жінок, які мали намір відмовитися від новонародженої дитини, та сімей, до яких повернули або влаштували дитину;

- надання комплексу соціальних послуг, спрямованих на збереження родинних стосунків між дитиною та сім’єю;

- запобігання насильству в сім’ї тощо.

Міністерство охорони здоров’я України та органи і заклади охорони здоров’я на місцях здійснюють відповідні заходи щодо профілактики раннього соціального сирітства, зокрема: сприяють створенню та діяльності консультаційних пунктів центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді у пологових стаціонарах, жіночих консультаціях та будинках дитини та забезпечують проведення навчально-методичної роботи серед медичних працівників щодо профілактики раннього соціального сирітства.

Заклади охорони здоров’я забезпечують кожній жінці кваліфікований медичний нагляд за перебігом вагітності, стаціонарну медичну допомогу при пологах і лікувально-профілактичну допомогу матері та новонародженій дитині.

Заклади охорони здоров’я та медичні працівники сприяють соціальному захисту дітей через:

- проведення просвітницької роботи серед батьків щодо виховання здорової дитини;

- забезпечення обліку дітей групи ризику за соціальним фактором;

- координацію роботи щодо забезпечення безкоштовним харчуванням дітей перших двох років життя з малозабезпечених сімей;

- первинний патронаж новонароджених дітей у перші три дні після виписки його з пологового будинку (медична сестра педіатричної дільниці);

- визначення груп ризику дітей за соціальним фактором і забезпечення динамічного спостереження за ними після повідомлення про випадки насильства, жорсткого ставлення до дітей вдома, залишення дітей без батьківського піклування (дільничний лікар-педіатр);

- навчання матері під час проведення першого патронажу новонародженого техніці «вільного сповивання», принципам грудного вигодовування дітей, основним навичкам догляду за новонародженим (медична сестра педіатричної дільниці);

- проведення роботи щодо виявлення дітей з функціонально неспроможних сімей (медична сестра педіатричної дільниці);

- проведення первинного допологового патронажу вагітної: збір інформації про склад сім’ї, взаємини в родині, бажання чи небажання мати дитину, відповідність житлових умов та матеріального добробуту для поповнення сім’ї, готовність родини допомагати вагітній до і після пологів, значення психоемоційного стану вагітної, рекомендації щодо необхідності повноцінного харчування, сприяння становленню відповідальності майбутньої матері і батька за нормальний перебіг вагітності і здоров’я майбутньої дитини з підкресленням ролі сім’ї, заборона алкоголю і паління, надання пропозицій щодо здорового способу життя сім’ї (медична сестра дитячої поліклініки);

- проведення вторинного патронажу вагітної (32-36 тижнів) з метою визначення готовності сім’ї до народження дитини (дільничний педіатр, дільнична медична сестра).

- виявлення сімей з асоціальною поведінкою та негайне оформлення письмової заяви до завідуючого поліклінічним відділенням для інформування служби у справах дітей та опікунської ради з метою вирішення подальшої долі дитини.

До системи Міністерства охорони здоров’я України входять будинки дитини, в яких перебувають діти віком від народження до чотирьох років. Відповідно до Типового положення, будинок дитини є комунальним закладом охорони здоров’я для медико-соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також дітей з вадами фізичного та розумового розвитку.

Основним типом будинків дитини є будинок дитини загального типу – для медико-соціального захисту здорових дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (І-ІІ груп здоров’я), віком від народження до трьох років. Крім дітей цієї категорії тут можуть знаходитись діти, які мають сім’ю, проте утримання та виховання їх у сім’ї з поважних причин (через хворобу годувальника, тривале відрядження тощо) неможливе, а також діти з затримкою розумового та фізичного розвитку внаслідок несприятливих умов виховання.

Ще одним типом є спеціалізований будинок дитини – для медико-соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, з вадами фізичного та розумового розвитку (ІІІ-V груп здоров’я) віком від народження до чотирьох років, а також з іншими порушеннями, тубінфікованих, хворих з малими та згасаючими формами туберкульозу, ВІЛ-інфікованих.

До дитячих будинків (відповідно до положення) потрапляють діти-сироти; діти, покинуті в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров’я; діти, яких відмовилися забрати з пологового будинку, іншого закладу охорони здоров’я батьки чи інші родичі; діти підкинуті; діти знайдені; діти батьків, позбавлених батьківських прав; діти одиноких батьків; діти з вадами фізичного та психічного розвитку; діти, які за рішенням суду відібрані у батьків без позбавлення їх батьківських прав; діти батьків, визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми, недієздатними; діти, батьки яких не мають можливості їх виховувати (за станом здоров’я; у зв’язку з тривалим від’їздом, відбуванням покарання, перебуванням під вартою; в період слідства; у зв’язку з тяжкими матеріально-побутовими умовами та інше).

Опіка (піклування) є особливою формою державної турботи про дітей, які залишились без піклування батьків.

Опіка (піклування) встановлюється для забезпечення виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, хвороби батьків або позбавлення їх батьківських прав чи з інших причин залишились без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів цих дітей.

Органами, які приймають рішення щодо опіки і піклування, є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі комітети міських, районних у містах, сільських, селищних рад.

Безпосереднє ведення справ щодо опіки і піклування покладається у межах їх компетенції на відповідні відділи й управління місцевої державної адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчих комітетів міських чи районних у містах рад.

У селищах і селах справами опіки і піклування безпосередньо відають виконавчі комітети сільських і селищних рад.

Опіка (піклування) над неповнолітніми дітьми встановлюється, якщо батьки:

- померли;

- невідомі;

- визнані в судовому порядку безвісно відсутніми або померлими.

Опіку (піклування) може бути встановлено і при житті батьків неповнолітніх дітей у випадках, коли батьки:

- судом позбавлені батьківських прав або прийнято рішення про відібрання дитини і передачу її під опіку незалежно від того, позбавлені вони батьківських прав чи ні, оскільки перебування з ними небезпечне для життя дитини;

- визнані у встановленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними (психічно хворі, розумово відсталі або перебувають на тривалому стаціонарному лікуванні в лікувально-профілактичному закладі чи на державному утриманні в будинках-інтернатах);

- понад шість місяців не можуть займатись вихованням своїх дітей (засуджені до позбавлення волі на тривалий час за скоєння злочину, за станом здоров’я (інваліди I-II групи) тощо);

- понад шість місяців не проживають разом з дитиною та без поважних причин не беруть участі в її вихованні та утриманні, не виявляють щодо дитини батьківської уваги та турботи або підкинули (залишили) дитину, і це підтверджено відповідними актами, складеними органами внутрішніх справ;

- відмовились від дітей в установленому законом порядку;

- виїхали на постійне місце проживання або на постійне місце роботи за кордон чи перебувають у довготривалому відрядженні;

- перебувають під слідством.

Рішення про встановлення опіки (піклування) повинне бути прийняте не пізніше як у місячний термін з моменту, коли відповідному органові опіки та піклування стане відомо про потребу встановлення опіки чи піклування.

Права дитини у сфері дошкільної освіти визначаються Законом України «Про дошкільну освіту». Відповідно до статті 28 цього Закону дитина має гарантоване державою право на: безоплатну дошкільну освіту в державних і комунальних дошкільних навчальних закладах; безпечні та нешкідливі умови утримання, розвитку, виховання і навчання; безоплатне медичне обслуговування у державних і комунальних дошкільних навчальних закладах; захист від фізичного та психологічного насильства, приниження її гідності; здоровий спосіб життя.

Подолання сімейного неблагополуччя сьогодні є стратегічним завданням Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту і його структурних підрозділів на місцях, оскільки саме це соціальне явище сприяє поширенню соціального сирітства, безпритульності тощо.

З метою комплексного підходу у забезпеченні захисту прав членів сім’ї, створення умов для нормального розвитку й виховання дітей у сім’ї та реалізації ефективного механізму взаємодії суб’єктів соціальної роботи з сім’ями, які опинилися у складних життєвих обставинах, в Україні впроваджується Порядок взаємодії суб’єктів соціальної роботи з сім’ями, які опинилися у складних життєвих обставинах, затверджений наказом Мінсім’ямолодьспорту, МОН, МОЗ, Мінпраці, Мінтранспорту, МВС, Держдепартаменту з питань виконання покарань від 14.06.2006 № 1983/388/452/221/556/596/106.

Відповідно до зазначеного наказу, на суб’єкти соціальної роботи покладено функції щодо підтримки сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах, які вони в змозі подолати самостійно, попередженню виникнення нових складних життєвих обставин; створенню умов для подальшого самостійного розв’язання життєвих проблем, що виникають.

Дія даного наказу спрямована, в першу чергу, на сім’ї з дітьми, які опинилися у складних життєвих обставинах і не в змозі подолати їх самостійно, у зв’язку з інвалідністю батьків або дітей, вимушеною міграцією, наркотичною або алкогольною залежністю одного з членів сім’ї, його перебуванням у місцях позбавлення волі, ВІЛ-інфекцією, насильством у сім’ї, безпритульністю, сирітством, зневажливим ставленням і негативними стосунками в сім’ї, безробіттям одного з членів сім’ї, якщо він зареєстрований в державній службі зайнятості як такий, що потребує працевлаштування; сім’ї, у яких існує ризик передачі дитини до закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; неповнолітні одинокі матері (батьки), яким потрібна підтримка; сім’ї, члени яких перебували чи перебувають на державному утриманні.

Порядком взаємодії суб’єктів соціальної роботи із сім’ями цієї категорії визначено основні етапи роботи: виявлення сімей, соціальне інспектування, визначення потреби у соціальному супроводі, безпосереднє здійснення соціального супроводу сім’ї та його припинення.

Для здійснення координації між суб’єктами соціальної роботи з сім’ями, які опинилися у складних життєвих обставинах, та комплексного вирішення питань сім’ї було запроваджено систему дорадчих органів. До складу яких входять: начальник управління (відділу) у справах сім’ї, молоді та спорту, директор центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, начальник служби у справах дітей та керівники управлінь охорони здоров’я, керівники управлінь освіти і науки, керівники органів праці та соціального захисту населення, керівники органів внутрішніх справ, керівники установ виконання покарань, керівники інших структурних підрозділів місцевої адміністрації, представники підприємств, установ, організацій та об’єднань громадян.

На засіданні дорадчого органу розглядаються матеріали про стан сім’ї, яка опинилася у складних життєвих обставинах (заява, акт обстеження житлово-побутових умов), можлива присутність сім’ї. Більшістю голосів приймається рішення про взяття сім’ї під соціальний супровід або відсутність такої необхідності та розподіляються функції кожного суб’єкта стосовно вирішення складних життєвих обставин цієї сім’ї

Відповідно до Порядку взаємодії суб’єктів соціальної роботи з сім’ями, які опинилися у складних життєвих обставинах управління (відділи) у справах сім’ї, молоді та спорту обласних (районних, міських) державних адміністрацій, Міністерство у справах сім’ї, молоді та гендерної політики Автономної Республіки Крим: проводять засідання дорадчого органу; організують оздоровлення та відпочинок дітей та молоді з сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах; сприяють працевлаштуванню та зайнятості членів сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах; звертаються з клопотанням до інших структурних підрозділів місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою сприяння у наданні необхідної допомоги сім’ям, які опинилися у складних життєвих обставинах; сприяють вирішенню питання щодо надання сім’ям означеної категорії матеріальної (грошової чи натуральної) допомоги.

Обласні, міські, районні, районні в містах служби у справах дітей: беруть участь у роботі дорадчого органу; повідомляють центрам соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді про виявлення сімей з дітьми, у яких є випадки насильства в сім’ї, жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення тощо; порушують питання про вилучення дитини з сім’ї при безпосередній загрозі її життю і здоров’ю, у разі потреби - про призначення опікуна (піклувальника), тимчасове влаштування дитини, передачу в прийомну сім’ю, дитячий будинок сімейного типу, інтернатний заклад; вживають заходів щодо захисту житлових та майнових прав дітей; здійснюють спільно з центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді соціальне інспектування сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах; беруть участь у судових засіданнях з розгляду справ, за якими проходять неповнолітні, надають судам інформацію про їхній соціальний стан.

Республіканський (Автономної Республіки Крим), обласні, міські, районні, районні в містах, сільські та селищні центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді: координують здійснення соціального супроводу сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах; ініціюють засідання дорадчого органу шляхом подання відповідних матеріалів до управлінь (відділів) у справах сім’ї, молоді та спорту про виявлення сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах; готують матеріали до особової справи сім’ї на засідання дорадчого органу; здійснюють діагностування сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах, у тому числі обов’язкове соціальне інспектування; забезпечують системний облік сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах, шляхом формування відповідного банку даних; розробляють спільно з сім’єю, яка опинилася у складних життєвих обставинах, план її супроводу; здійснюють соціальний супровід сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах, шляхом надання її членам комплексу адресних соціальних послуг як необхідної підтримки, допомоги і самодопомоги; здійснюють заходи щодо попередження насильства в сім’ї або реальної загрози його вчинення відповідно до Інструкції щодо порядку взаємодії управлінь (відділів) у справах сім’ї та молоді, служб у справах неповнолітніх, центрів соціальних служб для молоді та органів внутрішніх справ з питань здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї, затвердженої наказом Міністерства України у справах сім’ї, дітей та молоді та Міністерства внутрішніх справ України від 09.03.2004 № 3/235 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.03.2004 за № 399/8998), надають необхідну допомогу жертвам насильства в сім’ї; інформують служби у справах дітей про випадки жорстокого поводження з дітьми або реальну загрозу його вчинення відповідно до Порядку розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення, затвердженого наказом Державного комітету України у справах сім’ї та молоді, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров’я України від 16.01.2004 № 5/34/24/11, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.01.2004 за № 99/8698; представляють у разі потреби інтереси членів сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах, у суді; двічі на рік надають управлінням (відділам) у справах сім’ї, молоді та спорту дані щодо кількості сімей даної категорії, які стоять на обліку, які перебувають під соціальним супроводом, зняті з соціального супроводу з позитивним/негативним результатом або з інших причин, які відмовились від соціального супроводу; поширюють соціальну рекламу послуг різним типам сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах.

Міністерство охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, управління (відділи) охорони здоров’я обласних (міських, районних) державних адміністрацій, заклади охорони здоров’я: за запрошенням управлінь (відділів) у справах сім’ї, молоді та спорту беруть участь у роботі дорадчого органу; повідомляють центрам соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді про виявлення сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах; надають медичну та медично-консультативну допомогу та забезпечують за направленням центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді консультування медпрацівниками в закладах охорони здоров’я сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах; сприяють розповсюдженню у закладах охорони здоров’я соціальної реклами з питань здорового способу життя та відповідального батьківства; забезпечують санаторне лікування дітей із сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах, у санаторних закладах системи охорони здоров’я за наявності медичних показань для санаторно-курортного лікування; при потребі залучаються до інспектування сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах; інформують територіальні центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді про сім’ї, батьків або осіб, які їх замінюють, мають тривалу хворобу, що перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки, або порушують права й обмежують законні інтереси дитини, ухиляються або не виконують батьківські обов’язки у зв’язку зі зловживанням алкоголю, вживанням наркотичних засобів, психотропних речовин тощо.

Міністерство освіти і науки Автономної Республіки Крим, управління (відділи) освіти і науки обласних, міських, районних державних адміністрацій, дошкільні, загальноосвітні, професійно-технічні та позашкільні навчальні заклади: за запрошенням управлінь (відділів) у справах сім’ї, молоді та спорту беруть участь у роботі дорадчого органу; повідомляють центрам соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді про виявлення сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах; ведуть внутрішній облік дітей, які потребують посиленої уваги з боку педагогічного працівника, соціального педагога, та інформують про це служби у справах неповнолітніх і центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді; забезпечують роботу шкільного психолога з дітьми, які опинилися у складних життєвих обставинах; можуть створювати при освітніх закладах об’єднання батьків, педагогів, громадськості щодо забезпечення педагогічного впливу на дітей з сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах, та схильних до протиправних дій, залучають до цієї роботи соціальних працівників центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді; проводять профілактичну та просвітницьку роботу з дітьми, підлітками, молоддю, схильними до правопорушень, з числа сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах, контролюють відвідування ними навчальних закладів та якість навчання; вживають невідкладних заходів щодо активного залучення до громадської та гурткової роботи в середніх загальноосвітніх школах та позашкільних навчальних закладах дітей з сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах; проводять спільно з центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді інформаційно-профілактичні заходи, спрямовані на підготовку молоді до самостійного життя, формування відповідального батьківства, створення позитивної моделі сім’ї, профілактику жорстокого поводження в родинах тощо; залучають працівників освіти до соціального інспектування сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах, у яких виховуються діти шкільного віку; сприяють розповсюдженню в навчальних закладах соціальної реклами з питань профілактики здорового способу життя.

Органи праці та соціального захисту населення: за запрошенням управлінь (відділів) у справах сім’ї, молоді та спорту беруть участь у роботі дорадчого органу; повідомляють центрам соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді про виявлення сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах; сприяють працевлаштуванню працездатних членів сімей даної категорії за клопотанням управлінь у справах сім’ї, молоді та спорту, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді; розглядають позачергово за клопотанням управлінь у справах сім’ї, молоді та спорту, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді справи осіб з числа сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах, щодо призначення державної допомоги, субсидій тощо; сприяють залученню до оплачуваних громадських робіт осіб з числа сімей, що перебувають під соціальним супроводом центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді; сприяють розповсюдженню інформації про надання соціальних послуг дітям, молоді, різним категоріям сімей.

Відділи з питань взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю, організаційно-аналітичної роботи Міністерства транспорту та зв’язку України: сприяють розміщенню соціальної реклами на транспорті.

Органи внутрішніх справ: за запрошенням управлінь (відділів) у справах сім’ї, молоді та спорту беруть участь у роботі дорадчого органу; надсилають центрам соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді відомості про виявлення сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах; організовують та контролюють при районних відділах органів внутрішніх справ спільно з центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді профілактичну та просвітницьку роботу з неповнолітніми, молоддю, схильними до правопорушень, з числа сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах, та їхніми батьками; уживають заходів, спрямованих на своєчасне виявлення осіб, схильних до вчинення насильства в сім’ї, та дітей, щодо яких учинено насильство або існує загроза його вчиненню, та інформують про цих осіб центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, служби у справах дітей; забезпечують у межах своєї компетенції першочерговий розгляд заяв про випадки насильства в сім’ї в управліннях і відділах внутрішніх справ за поданням працівника центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді; надають допомогу в отриманні паспортів дітям з числа сімей цієї категорії за клопотанням центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді; здійснюють первинне дослідження поведінки, проблем та особистості неповнолітніх, засуджених до покарань у вигляді громадських робіт, виправних робіт, звільнених від відбування покарання з випробуванням, та їхніх сімей і передають матеріали до центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та кримінально-виконавчої інспекції; збирають та узагальнюють інформацію про осіб, які втягують неповнолітніх у злочинну діяльність; надають допомогу органам освіти й охорони здоров’я в підготовці відповідних документів щодо оформлення особових справ неповнолітніх, які направляються до загальноосвітніх шкіл та професійних училищ соціальної реабілітації; здійснюють контроль за неповнолітніми, які перебувають на обліку кримінальної міліції у справах дітей.

Установи виконання покарань: за запрошенням управлінь (відділів) у справах сім’ї, молоді та спорту беруть участь у роботі дорадчого органу; повідомляють центрам соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді про виявлення сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах; сприяють розповсюдженню реклами про послуги центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді серед неповнолітніх і молоді, які звільняються з місць позбавлення волі; проводять спільно з центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді профілактичну та просвітницьку роботу з неповнолітніми та молоддю з числа сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах, відповідно до Порядку взаємодії центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді і установ виконання покарань у проведенні соціальної роботи з неповнолітніми та молоддю, які відбувають покарання в цих установах і звільняються з них, затвердженого наказом Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту і Державного департаменту України з питань виконання покарань від 28.10.2005 № 2559/177, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.11.2005 за № 1425/11705.

Значну роль у реалізації заходів, спрямованих на соціальних захист дітей, відіграють громадські організації, які відповідно до Закону України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» є суб’єктами соціальної роботи.

Міжнародні та вітчизняні громадські організації надають технічну й гуманітарну допомогу в забезпеченні оптимальних умов розвитку і виховання дітей. За даними Міністерства юстиції України в Україні зареєстровано 104 організації, статутна діяльність яких спрямована на захист прав та інтересів дітей.

Громадські організації в аспекті соціального захисту дітей розробляють та апробовують нові технології соціальної роботи, адаптують закордонний досвід роботи і технології в Україні, представляють інтереси дітей, захищають їх права в різних сферах життя, надають підтримку і допомогу членам їх сімей, видають методичні рекомендації з даної тематики для фахівців, проводять навчання для фахівців соціальної роботи.

Міжнародні організації, які працюють в інтересах дітей, залучають значні кошти для соціальних інвестицій у розвиток соціальної сфери в Україні. Так, однією з найвідоміших поміж них є Дитячий фонд України. Основною метою і завданнями організації є сприяння розв’язанню суспільством проблем соціально-правого захисту дітей у сім’ях, школах-інтернатах, дитячих будинках, дітей, які перебувають під опікою. Фонд реалізує програму «Здоров’я дітей», у рамках якої надається фінансова допомога дитячим санаторіям, спеціалізованим дитячим закладам, дитячим реабілітаційним центрам.

Дитячий Фонд ООН (ЮНІСЕФ) відкрив своє представництво у Києві у 1997 році. З того часу агентство, що опікується дітьми, працює над покращенням життя дітей та сімей на всій території України. За останні дев’ять років ЮНІСЕФ постійно збільшував масштаби своєї підтримки Уряду України у створенні сприятливого середовища для дітей шляхом розробки програм з охорони здоров’я, харчування, освіти та захисту. Зараз ЮНІСЕФ в Україні реалізує програму співробітництва з урядом, організаціями громадянського суспільства та міжнародними організаціями, розраховану на п’ятирічній період з 2006 до 2010 року. Ця програма зосереджена на сприянні зменшенню дитячої смертності, покращенні охорони материнства, боротьбі з ВІЛ/СНІДом, захисті найбільш вразливих категорій дітей, сприянні гендерній рівності, розробці глобального партнерства для дітей.

Програма «Адвокація, інформаційна та соціальна політика» зосередиться на питаннях дотримання прав дитини і перетворення їх на пріоритетний напрямок для держави і суспільства. Програма передбачає створення багаторівневої системи моніторингу дотримання прав дитини для збору та аналізу різноманітних даних з метою впливу на державну політику. Крім того, ЮНІСЕФ підтримає заснування неофіційного та офіційного форумів, де парламентарі, політичні лідери, представники ЗМІ та громадянського суспільства зможуть вести плідний діалог про основні проблеми дітей, молоді та жінок; такі форуми стануть провідним інструментом для стимулювання відповідних політичних змін. Будуть створені можливості для формування партнерств з молоддю, що дозволить молодим людям брати участь в процесах ухвалення рішень на національному та місцевому рівнях.

Програма «Здоров’я і розвиток дитини» має на меті зменшення рівня дитячої та материнської смертності шляхом підтримки низки ініціатив на місцевому та національному рівнях, таких як, наприклад, створення лікарень, дружніх до дитини, покращення родинних практик догляду за дитиною, підтримка грудного вигодовування. Просвіта батьків буде інтегрована в існуючу систему охорони здоров’я матері і дитини та систему дошкільної освіти. ЮНІСЕФ продовжить провадити активну інформаційно-роз’яснювальну роботу щодо прийняття та виконання законодавства у сфері загального йодування солі. Особлива увага буде спрямована на дітей з сільської місцевості та найбідніших громад. Іншою метою цієї програми є збільшення рівня знань батьків та інших піклувальників з уразливих громад про важливість раннього розвитку дитини та підтримка відповідних змін у їхніх ставленнях і поведінці.

Пріоритетами Програми «Захисту дитини» є забезпечення захисту дітей від домашнього та інституційного насильства і жорстокого поводження; трансформація системи державної допомоги з акцентом на родинний догляд і піклування; створення механізмів національної політики для підтримки найбільш уразливих дітей, включаючи ВІЛ-інфікованих дітей; розвиток системи відновлювального правосуддя у справах неповнолітніх. В рамках програми будуть проаналізовані та вдосконалені існуючі стратегії та законодавство щодо захисту дітей від насильства і жорстокого поводження. Діти, що перебувають у спеціальних державних закладах, матимуть доступ до якісної освіти та соціальних послуг. Програми ЮНІСЕФ впроваджуються в Києві, Криму, Одесі, Донецьку, Львові, Херсоні, Сумах, Івано-Франківську, Черкасах, Житомирі, Хмельницькому, Чернігові, Харкові, Дніпропетровську, Запоріжжі, Миколаєві.

Одним з партнерів Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту у розвитку сімейних форм виховання є організація Холт Інтернешнл, що реалізує трирічну програму «Родина для дитини»,фінансовану Агентством США з міжнародного розвитку.

Програма працює у 5-ти місцевостях трьох областей України: Дніпропетровської (м. Дніпропетровськ та Новомосковський район), Київської (Броварський район) та Черкаської (м. Умань та Уманський район). Мета програми полягає у створенні у пілотних місцевостях комплексної системи сімейних форм виховання для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Система містить послуги у таких сферах: збереження родини, влаштування дитини до прийомної родини або будинку сімейного типу та усиновлення громадянами України. Впровадження Програми здійснюється з урахуванням особливостей кожної місцевості для забезпечення потреб саме цієї громади.

Однією з відомих в Україні громадських організацій є Міжнародна благодійна організація «Надія і житло для дітей», що була заснована у 1994 році з метою відродження скалічених доль дітей, які стали жертвами військових конфліктів, стихійних лих і катастроф.

Створення, розвиток і підтримка сімейних форм виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, є одним з пріоритетних напрямів діяльності організації.

На сьогодні під опікою Організації перебувають 65 дитячих будинків сімейного типу в 13 регіонах України: Київській, Сумській, Кіровоградській, Одеській, Миколаївській, Хмельницькій, Львівській, Чернівецькій, Рівненській, Сумській, Полтавській, Закарпатській, Волинській областях та АР Крим, де знайшли свою родину близько 630 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

У Херсонській області організація реалізовувала проекти з попередження раннього соціального сирітства та створення реінтегрованого майданчика повернення дітей, позбавлених батьківського піклування, до біологічних родин.

У рамках зазначених проектів був проведений аналіз проблем з вивчення соціальних характеристик батьків, які відмовились від виховання власних дітей; створено в пологовому будинку, Будинку дитини, дитячому відділенні лікарні експериментальні майданчики реінтеграції батьків і дітей, де апробуються та впроваджуються нові соціальні технології; також центр матері і дитини; надається соціально-психологічна допомога жінкам, які перебувають у післяпологовому кризовому стані та заявили про відмову від виховання новонародженої дитини.

За ініціативи організації були створені координаційні ради з питань захисту прав дитини при районних державних адміністраціях. Ці ради затверджують розроблені плани соціального супроводу і закріплюють персональну відповідальність службовців за задоволення потреб чи забезпечення прав конкретної дитини.

Міжнародна благодійна організація «Кожній дитині» розпочала свою діяльність в Україні у 1998 році. Вона сприяє реформуванню системи опіки та піклування, розвитку мережі соціальних служб для незахищених сімей з дітьми у 18 країнах. З травня 2005 року Представництво благодійної організації «Кожній дитині» в Україні реалізує в Київській області проект «Розвиток інтегрованих соціальних служб для вразливих сімей і дітей». Проект має за мету зменшити загальну кількість дітей, що виховуються в інтернатних закладах Київської області шляхом вирішення комплексу завдань, пов’язаних із соціальними й економічними проблемами, що виникають в Україні у період трансформації суспільства.

Для досягнення головної мети проекту передбачено виконання низки завдань, а саме:

· розвиток і впровадження інноваційних моделей інтегрованих соціальних служб у Київській області;

· розробка змін і доповнень до законодавчих та нормативних актів для підтримки розвитку моделей соціальних служб і гармонізації чинної нормативно-правової бази у сфері дитячої та сімейної політики з європейськими стандартами (у співпраці з Міністерством України у справах сім’ї, молоді та спорту і Державною соціальною службою для сім`ї, дітей та молоді);

· розробка й адаптація спеціалізованих тренінгових програм для вдосконалення навичок зі стратегічного планування, розробки і реалізації програм для персоналу Міністерства у справах сім’ї, дітей та молоді, системи центрів соціальних служб для молоді для підвищення їхнього потенціалу в процесі впровадження нових послуг.

Організація запровадила також проект «Створення реабілітаційного центру у м. Чернігові «Батьки й дитина разом»», метою якого є запобігання передачі немовлят до дитячих будинків.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.