Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

ОПТИМІЗАЦІЯ РОЗТАШУВАННЯ СОНЯЧНИХ КОЛЕКТОРІВ НА ПЛОЩИНІ



 

В.1 Під час проектування ССТ СК встановлюють окремими секціями на горизонтальній або похилій площині, можливо навіть обмеженій (наприклад, на даху будинку).

За такого рішення складні опорні конструкції не потрібні, однак, зменшується сумарна площа сонцепоглинальної поверхні залежно від кутів нахилу площини та СК та відстані між рядами. На площині (горизонтальній або похилій) СК розміщують рядами за схемою, наведеною на рис. В.1.

Рисунок В.1 – Схема розташування СК на площині

l – довжина СК; Q – кут нахилу площини, на якій встановлені СК, до горизонту; Jo – кут, під яким промінь проходить з верхньої точки попереднього ряду СК в нижню точку наступного ряду; h – висота Сонця;

Y – азимут Сонця

 

Відстань між рядами СК на площині, яка нахилена під кутом Q до горизонту, задається через кут Jo, під яким промінь проходить з верхньої точки попереднього ряду СК в нижню наступного. Величина tgJ визначає відношення висоти ряду до відстані між ними.

В.2 Сумарна площа СК, які можна розмістити на площі Fкр, залежить від кута нахилу та відстані між рядами і її визначають за формулою:

 

F = Fкр· fзап (В.1)

 

де fзап - фактор заповнення, який розраховують за формулою:

 

fзап = (В.2)

 

Графіки залежності фактору заповнення fзап від розташування СК наведено на рис. В.2.

Рисунок В.2 – Графік залежності фактора заповнення від розміщення СК

 

В.3 У разі великих кутів нахилу і малої висоти Сонця неминучим є затінення одного ряду іншим, а загальну кількість тепла, яку одержує СК, сумують за періоди його часткової та повної експозиції. Висоту Сонця h , за якої починається повна експозиція СК, визначають за формулою:

 

tgh = tgJ cos(Y -Y), (В.3)

 

де Y – азимут Сонця, град;

Y – азимутальний кут розташування СК, град.

В.4 Для приведення до загального вигляду розрахунку інтенсивності СР, яку поглинає СК, який затінено, до розрахунку СК, який не затінено, вводиться додатковий показник, визначений як «фактор незатінюваності», який показує зменшення величини СР, отриманої розташованим даним чином затіненим СК порівняно з незатіненим:

 

qпад = fsнезатPsIs + fDнезат (PDID + ), (В.4)

 

де fsнезат та fDнезат - фактори незатінюваності для прямої та розсіяної складових інтенсивності СР, які визначають за рис. В.3.

Рисунок В.3 – Графік залежності fнезат від розташування СК за умови:

а) прямої СР; б) дифузної СР

 

Величина fнезат лежить між 0 (при повному затіненні) та 1 (при відсутності затінення). Її залежності за різних розміщень рядів СК на площині представлені на рис. В.3. З них виходить, що для прямої СР до J = 20о (відношення висоти ряду до відстані між рядами 3,5) для будь-яких кутів нахилу колектора, величина фактора незатінюваності не зменшується нижче 0,95, а для кутів нахилу b - Q, що лежать в інтервалі q ±15°, аж до J = 35°. Для систем, що працюють влітку, фактор незатінюваності характеризує більш положистий характер кривих з великою горизонтальною ділянкою.


Додаток Г

(обов’язковий)




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.