Сутність функціонально-рольових та особистісно орієнтованих відносин учителя та учнів. Покажіть різницю між ними та специфіку їх виховного впливу на учнів

Залежно від типу (суб'єкт-суб'єктне, суб'єкт-об'єктне) спілкування вчителя може бути функціонально-рольовим або особистісно-орієнтованим. Особистісно-орієнтоване спілкування є складною психологічною взаємодією, яка передбачає виконання певних нормативних функцій з виявом особистого ставлення, почуттів. Головна його мета спрямована не так на виконання завдань, як на розвиток особистості учнів. Вимагає такого рівня внутрішньо детермінованої активності особистості, за якого вони не йдуть за обставинами, що складаються в педагогічному процесі, а здатні самі створювати ці обставини, виробляти свою стратегію, свідомо і планомірно удосконалювати себе.

Риси особистісно орієнтованого вчителя:

- відкритий і доступний для кожного учня, дає їм можливість висловити свої думки і почуття, відвертий у своїх поглядах

- демонструє учням цілковиту до них довіру, не принижує їхньої гідності

- щиро цікавиться життям учнів, не байдужий до їхніх проблем, справедливий

- виявляє емпатійне розуміння – бачення поведінки учня його ж очима, відчуває внутрішній світ дитини

- надає учням реальну допомогу

Функціонально-рольове спілкування є суто діловим, стандартизованим, обмеженим вимогами рольових позицій. Особисті мотиви, ставлення педагога й учня не враховуються й не виявляються. Головна мета його полягає у забезпеченні виконання певних дій; особисте ставлення педагога не враховується й не виявляється.

Рольові позиції у спілкуванні (О. Добрович, Е. Берн):

1. Прибудова згори(позиція батька) – демонстрація незалежності, бажання взяти відповідальність на себе

2. Прибудова поряд (позиція дорослого) –виявляється коректність і стриманість у поведінці, уміння діяти адекватно ситуації, розуміння інших, здатність розподіляти відповідальність між собою та ними

3. Прибудова знизу (позиція дитини) – виявляє залежну, підлеглу, невпевнену в собі особистість.

Позиція неучасті

Вчитель має виробляти таку лінію поведінки і спілкування, щоб дитина поступово навчилась позиціонувати себе як дорослого (прибудова поряд).

№72 Школознавство як розділ педагогіки. Принципи управління сучасною школою. На прикладі двох (на вибір) принципів визначте умови їх ефективної реалізації в реальній практиці загальноосвітніх навчальних закладів.

Важливим розділом педагогіки є школознавство, яке охоплює принципи управління та керівництва школою, діяльність органів народної освіти, організацію обліку, звітності та ін.Школознавство - галузь педагогічної науки, що має своєю метою дослідження змісту і методів управління шкільною справою, розкриття особливостей системи керівництва школою, організації ЇЇ роботи.Управління є діяльністю, спрямованою на розроблення й реалізацію рішень, організацію контролю та аналізу результатів.Науково обґрунтоване керівництво закладами освіти можливе за дотримання таких принципів управління:а) принцип науковості. Передбачає врахування під час організації навчально-виховного процесу в навчальних закладах досягнень педагогіки, психології, методик викладання навчальних предметів, фізіології, гігієни, кібернетики та інших наук, які дають змогу здійснювати цей процес на наукових засадах;б) принцип демократизації. При розв'язанні проблем діяльності навчального закладу керівник має зважати на думку педагогічного колективу, батьківської громадськості, учнів, систематично звітувати про свою роботу перед працівниками школи;в) принцип гуманізації. Потребує налагодження гуманних стосунків у ланках відносин: дирекція - учителі, учні, батьки; учителі - учні, батьки; учителі - учителі; учні - учні; учнівське самоврядування - рядові вихованці; батьки - діти; передбачає формування гуманної особистості гуманними засобами. Якщо керівник - гуманна людина, уважний, доброзичливий, справедливий і тактовний, то педагогічний колектив йде за ним і вірить йому;г) принцип цілеспрямованості. Передбачає визначення педагогічному, учнівському колективам близької, середньої й далекої перспектив, розв'язання конкретних завдань для їх досягнення;ґ) принцип плановості. Потребує чіткого перспективного і щоденного планування усіх напрямів навчально-виховної, організаційно-господарської діяльності закладу освіти з урахуванням його умов та можливостей;д) принцип компетентності. Згідно з ним усі педагогічні та інші працівники закладу освіти повинні мати високий рівень професійної підготовки, сумлінно виконувати службові обов'язки. Широка загальна ерудиція, високий рівень професіоналізму, врахування реальних умов праці дають змогу керівникові творчо розв'язувати складні педагогічні завдання;е) принцип оптимізації. Полягає у створенні в навчальному закладі належних умов для ефективної діяльності його працівників;є) принцип ініціативи й активності. Передбачає наявність цих якостей у керівництва навчального закладу та створення умов для творчих пошуків усіма педагогами;ж) принцип об'єктивності в оцінці виконання працівниками закладу освіти своїх обов'язків. Мається на увазі систематичний контроль за діяльністю працівників закладу, об'єктивне оцінювання її результатів, гласність і врахування думки педагогічного колективу;з) принцип поєднання колегіональності з персональною відповідальністю. Директор школи несе повну відповідальність за навчально-виховну діяльність перед державними органами, але під час прийняття важливих рішень з питань діяльності школи зобов'язаний ураховувати думку колективу, якщо вона не суперечить законам України.Для сучасної вітчизняної школи актуальним є принцип державотворення, який полягає у спрямуванні всіх освітніх ланок на утвердження і розвиток української державності, піднесення їх діяльності до міжнародних стандартів.

73 Національна доктрина розвитку освіти про мету та пріорітетні напрямки.
1. Мета державної політики щодо розвитку освіти полягає у

створенні умов для розвитку особистості і творчої самореалізації

кожного громадянина України, вихованні покоління людей, здатних

ефективно працювати і навчатися протягом життя, оберігати й

примножувати цінності національної культури та громадянського

суспільства, розвивати і зміцнювати суверенну, незалежну,

демократичну, соціальну та правову державу як невід'ємну складову

європейської та світової спільноти.

2. Пріоритетними напрямами державної політики щодо розвитку

освіти є:

особистісна орієнтація освіти;

формування національних і загальнолюдських цінностей;

створення для громадян рівних можливостей у здобутті освіти;

постійне підвищення якості освіти, оновлення її змісту та

форм організації навчально-виховного процесу;

розвиток системи безперервної освіти та навчання протягом

життя;

пропаганда здорового способу життя;

розширення україномовного освітнього простору;

забезпечення освітніх потреб національних меншин;

забезпечення економічних і соціальних гарантій для

професійної самореалізації педагогічних, науково-педагогічних

працівників, підвищення їх соціального статусу;

розвиток дошкільної, позашкільної, загальної середньої освіти

у сільській місцевості та професійно-технічної освіти;

органічне поєднання освіти і науки, розвиток педагогічної та

психологічної науки, дистанційної освіти;

запровадження освітніх інновацій, інформаційних технологій;

створення індустрії сучасних засобів навчання і виховання,

повне забезпечення ними навчальних закладів;

створення ринку освітніх послуг та його науково-методичного

забезпечення;

інтеграція вітчизняної освіти до європейського та світового

освітніх просторів.

74) Визначте структуру системи освіти в Україні відповідно до Закону «Про освіту» (1996р .). Принципи побудови освіти в Україні.

Система освіти України складається із закладів освіти (загальноосвітні навчальні заклади, ВНЗ), наукових (академічні інститути, наприклад Інститут педагогіки АПН України), науково-методичних і методичних установ (методичні кабінети, інститути післядипломної освіти), науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.

Структура освіти в Україні:

– дошкільна освіта й виховання (сім’я й дошкільні заклади);

– загальна середня освіта:

o початкова загальна освіта (початкова школа (1-4 кл.) –І ступінь);

o базова загальна середня освіта (основна школа (5-9 кл.) – ІІ ступінь;

o повна загальна середня освіта (старша школа (10-11 кл.) – ІІІ ступінь;12-річна загальна середня школа має ІІІ ст. – 10-11-12 кл. з профільними класами.

Крім того, існують такі типи загальноосвітніх навчальних закладів, як спеціалізовані школи, гімназії, ліцеї, колегіуми, навчально-виховні комплекси, об’єднання.

– позашкільна освіта ( палаци, будинки, центри дитячої і юнацької творчості, клуби, ДЮСШ, школи мистецтв, бібліотеки, оздоровчі заклади);

– професійно-технічна освіта (ПТК, вищі ПТУ, навчально-виробничі центри);

– вища освіта (університети, академії, консерваторії, інститути, коледжі, технікуми, училища):

І рівень акредитації – технікуми, училища;

ІІ рівень акредитації – коледжі;

ІІІ-ІУ рівень акредитації – інститути, консерваторії, академії, університети.

– післядипломна освіта: спеціалізація, стажування, клінічна ординатура, підвищення кваліфікації та перепідготовка кадрів ( академії, інститути (центри) підвищення кваліфікації, перепідготовки, вдосконалення, навчально-курсові комбінати, підрозділи вищих закладів освіти: філіали, факультети, відділення тощо; професійно-технічні заклади освіти ; відповідні підрозділи в організаціях та підприємствах);

– самоосвіта (лекторії, бібліотеки, центри, клуби, теле-, радіо-, відеонавчальні матеріали тощо).

Поиск по сайту: