Рольова гра «Вибори Президента» на уроці правознавства учнів 9 класу

Краще за все проводити гру на заключному етапі роботи над темою, тому що всі учні будуть здатні без попередньої підготовки до вільної імпровізації у рольовій грі. При підготовці гри слід враховувати, що ситуація повинна бути наближеною до життя, а також щоб пам’ятати про те, що учасники рольової гри не повинні діяти індивідуально, а тільки колективно, репліки одного повинні викликати відповідну реакцію іншого і т.д. Опис вчителем ролей може бути коротким, щоб учні могли "додумати" образи персонажів, яких вони будуть виконувати. Учням потрібно дати час, щоб вони ввійшли в роль. Працюючи з учнями старших класів, викладачу краще надати їм можливість самостійного вибору ролей.

Проведення гри:

1) Вступне слово вчителя з питаннями до учнів, узагальнення набутих знань з теми «Президент України».

2) Вибори майбутнього Президента:

А) Висування декількох претендентів на кандидатуру Президента України.

Б) Передвиборча агітація, прес-конференція обраних «кандидатів».

3) Ознайомлення учнів з правилами голосування, процесом його проведення, та модулювання процесу голосування.

4) Підсумки уроку, нагородження «Президента»-переможця.

5) Домашнє завдання - написати твір - роздум "Якби мене обрали Президентом…".

42) Формування наукового світогляду як мета і завдання розумового виховання учнів. Шляхи реалізації цього завдання. Розробіть план лекції з проблем наукової організації розумової праці старшокласників.

Розумове виховання — цілеспрямована діяльність педагогів з розвитку розумових сил і мислення учнів, прищеплення їм культу­ри розумової праці.Мета - забезпечення за­своєння учнями основ наук, розвитку їх пізнавальних здібностей, формуванні на цій основі наукового світогля­ду.За правильно організованої навчальної діяльності ди­тини вона нагромаджує знання не хаотично, а цілеспрямо­вано, внаслідок чого засвоєння нею наукової інформації утворює певну систему, яка весь час розширюється, збага­чується. Саме так відбувається формування наукового сві­тогляду учня.Науковий світогляд - цілісна система наукових, філософських, політичних, моральних, правових, естетичних понять, поглядів, переконань і почуттів, які визначають ставлення людини до навколишньої дійсності й до себе.Великі можливості формування наукового світогляду закладено в навчальному процесі. Кожна наука вивчає закономірності явищ певної галузі об'єктивного світу і, відповідно, кожний навчальний предмет робить свій внесок у формування наукового світогляду учнів. Предмети природничого циклу сприяють формуванню системи понять про явища і процеси, закономірності в природі, виховують активне і бережливе ставлення до неї. Під час вивчення гуманітарних, суспільних дисциплін учні знайомляться з розвитком цивілізацій. Вивчення рідної мови і літератури, історії свого народу, географії своєї країни сприяє формуванню ідеалів, поглядів на розвиток суспільства, розумінню змісту життя людей, визначенню мети діяльності, спрямованості поведінки.Відповідну роль у формуванні наукового світогляду учнів відіграє позакласна виховна робота. Виховні заходи збагачують їх світоглядними поняттями, уявленнями, ідеями, теоріями, сприяючи формуванню поглядів і переконань.З метою зміцнення світоглядницьких поглядів і переконань дітей доцільно залучати до видів діяльності, які сприяють поєднанню їх свідомості та почуттів з поведінкою, зокрема до учнівського самоврядування та ін. Участь в активній позанавчальній діяльності дає змогу виявляти і відповідно коригувати помилкові світоглядні погляди і переконання, відхилення від норм поведінки.У формуванні наукового світогляду особлива роль належить соціальній і професійній позиції педагога. Поєднання глибокої ідейної переконаності з високим професіоналізмом, уміння реалізувати світоглядний потенціал свого предмета й організувати різноманітну діяльність для вияву учнями своїх світоглядних позицій є важливою умовою формування їх наукового світогляду.

№43 Система формування художньо-естетичної культури школярів. Зв'язок з іншими напрямами виховання у сучасних умовах.

Одним із чинників всебічного гармонійного розвитку особистості є її естетичне виховання.Естетичне виховання - складова частина виховного процесу, безпосередньо спрямована на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси в усіх сферах діяльності людини.Методологічною засадою естетичного виховання є естетика - наука про загальні закономірності художнього освоєння дійсності людиною, про сутність і форми відображення дійсності й перетворення життя за законами краси, про роль мистецтва в розвитку суспільства.У процесі естетичного виховання формуються естетична свідомість і естетична поведінка школяра.Естетична свідомість - форма суспільної свідомості, що реалізується як художньо-емоційне освоєння дійсності через естетичні почуття, переживання, оцінки, смаки, ідеали тощо і концентровано виражається в мистецькій творчості та естетичних поглядах. Формується вона на основі естетичної практики упродовж історичного розвитку суспільства. Важливими її елементами є естетичні почуття - особливі почуття насолоди, які відчуває людина, сприймаючи прекрасне в дійсності й у творах мистецтва; естетичний смак - здатність людини правильно оцінювати прекрасне, відокремлювати справді прекрасне від неестетичного; естетичний ідеал - уявлення людини про прекрасне, до чого вона прагне, на що рівняється. Саме вони обумовлюють естетику поведінки особистості - ознаки прекрасного у вчинках і діях людини (ставленні до праці й до суспільства, в манерах і зовнішньому вигляді, у формах спілкування з людьми).У процесі естетичного виховання важливо навчити учнів розуміти й сприймати красу. Спостерігаючи прекрасне, людина не може бути байдужою, вона переживає, відчуваючи любов або ненависть до спостережуваного. Тому важливо, щоб діти вміли розрізняти справді красиве і потворне.Під час естетичного сприймання виникають певні емоції, тому виховання має створювати сприятливі для формування емоційної сфери учнів умови, адже багатство емоційної сфери людини свідчить про її духовне багатство. Не менш важливе формування їх здатності повноцінного сприймання творів мистецтва. Для цього учням необхідна елементарна теоретична підготовка. Це має особливе значення при використанні в естетичному вихованні музики, образотворчого мистецтва, скульптури.Одночасно з розвитком естетичного сприймання, прищепленням естетичних смаків у процесі естетичного виховання в учнів формують естетичне ставлення до навколишньої дійсності, адже людина повинна не лише милуватися красою природи, пам'ятками культури, а й берегти і захищати їх.Важливе значення має виховання у школярів естетики поведінки - акуратності в одязі, красивої постави і манер, уміння триматися невимушено, природно, культурно й естетично виявляти свої емоції. Ці якості тісно пов'язані з моральністю особистості учня. В естетичному вихованні школярів використовують різні джерела: а) твори образотворчого мистецтва. б) музику, яка, відображаючи дійсність за допомогою мелодій, інтонацій, тембру, впливає на емоційно-почуттєву сферу людини, на її поведінку; в) художню літературу. Головним виразником естетики в літературі є слово. г) театр, кіно, телебачення, естраду, цирк. Цінність їх у тому, що, крім змістової частини, вони об'єднують у собі елементи багатьох видів мистецтв (літературу, музику, образотворче мистецтво, танець); ґ) поведінку і діяльність школярів. Достойні вчинки учнів, успіхи в навчанні, праці, спортивній, громадській, художній діяльності повинні стати предметом обговорення з естетичних позицій; д) природу,е) факти, події суспільного життя; є) оформлення побуту (залучення дітей до створення естетичної обстановки в школі, класі, квартирі).Особливим чинником естетичного виховання є природа. Одним з головних шляхів естетичного виховання є навчальна робота. У багатьох школах створено малі академії народних мистецтв (МАНМ), університети народознавства, товариства народних умільців, школи і класи кобзарського, сопілкарського мистецтва, етнографічні групи, фольклорні ансамблі, вертепи. Учителі влаштовують подорожі до витоків рідного слова, уроки на природі, години улюбленої праці, творчості, уроки емоційної культури, народознавства, людинознавства, мистецтвознавства, мандрівки в історію тощо.Виняткову роль в естетичному вихованні школярів відіграють предмети естетичного циклу (малювання, співи, музика).На розв'язання завдань естетичного виховання спрямована також позакласна виховна робота. Крім бесід, лекцій, диспутів, тематичних вечорів, вечорів запитань і відповідей на естетичну тематику, цінною є участь школярів у діяльності шкільних клубів любителів мистецтв, гуртках художньої самодіяльності, літературних об'єднаннях, музичних ансамблях і шкільних оркестрах, театрах. Розширювати й поглиблювати свої естетичні знання, уміння й навички учні можуть у позашкільних освітньо-виховних установах: музичних і художніх школах, будинках і палацах школярів, студіях.Важливу роль в естетичному вихованні школярів відіграє сім'я. Належне естетичне оформлення квартири, наявність бібліотеки, мистецьких журналів, сімейних традицій з обговорення телепередач, прочитаних книжок, сімейний відпочинок на природі, спільне відвідування театру створюють сприятливі умови для прищеплення естетичних смаків дітям.Для забезпечення ефективності естетичного виховання необхідні такі умови:

- створення в школі та сім'ї естетично привабливої обстановки;- звернення у виховній роботі з учнями до народних традицій та обрядів;- висока естетична культура виховних заходів;- широке залучення учнів до гуртків художньої самодіяльності, участі у конкурсах та олімпіадах естетичного спрямування;- висока естетична культура педагогів і вихованців в їх зовнішньому вигляді та поведінці;- взаємодія школи, сім'ї, позашкільних закладів, закладів культури, засобів масової інформації тощо.

Зміст та форми організації розумового виховання школярів. Умови виховання культури розумової праці. Оцініть відомі вам методи навчання з погляду ефективності в розумовому вихованні школярів.

Зміст розумового виховання — формування у дітей певного обсягу знань про предмети і явища (суспільне життя, природу, людину тощо), способів мислительної діяльності (вміння спостерігати, аналізувати, порівнювати, узагальнювати).Основними формами організації розумового виховання є урок. Основні типи уроків у сучасній вітчизняній школі:комбіновані (змішані) уроки (перевірка виконання учнями домашнього завдання практичного характеру; перевірка, оцінка і корекція раніше засвоєних знань, навичок і вмінь; відтворення і корекція опорних знань учнів; повідомлення теми, мети і завдань уроку та формування мотивації учіння; сприймання й усвідомлення учнями нового матеріалу; осмислення, узагальнення і систематизація нових знань; підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання. З усіх зазначених типів комбінований урок найпоширеніший у сучасній загальноосвітній школі)уроки засвоєння нових знань;уроки формування навичок і вмінь;уроки узагальнення і систематизації знань;уроки практичного застосування знань, навичок і умінь;уроки контролю і корекції знань, навичок і вмінь.Також розумове виховання може бути реалізованим через позаурочну роботу з учнями. У позакласній роботі з цією метою використовують: сократівські бесіди, дискусії, диспути, відверті розмови, інтелектуальні аукціони, ринги, захисти фантастичних проектів, конкурси, олімпіади, ярмарки творчих робіт, КВК, фестивалі тощо.Умови ефективності розумового виховання.— уміння педагога виділити в навчальному предметі світоглядні твердження, ідеї, закони, закономірності, концепції й реалізувати їх під час навчання;— дотримання педагогом принципу внутрішньо предметних і міжпредметних зв'язків як фактора єдності та взаємозв'язку явищ, процесів реального світу;— оволодіння учнями, студентами аналізом, синтезом, порівнянням, узагальненням, вироблення навичок аргументувати свої думки, відстоювати свої світоглядні позиції;— залучення учнів, студентів до активної громадської діяльності з метою зміцнення єдності світогляду і поведінки;— своєчасне коригування відхилень у поведінці окремих учнів, студентів;— відповідність світоглядної позиції педагогів і батьків потребам суспільства.На мою думку, найбільш ефективні методи навчання в розумовому вихованні школярів, це Бесіда: а) обгрунтування вчителем теми як життєво важливої, а не надуманої; б) формулювання запитань, які спонукали б до розмови; в) спрямування розмови в правильному напрямку; г) залучення учнів до оцінки подій, вчинків, явищ суспільного життя і на цій основі формувати у них ставлення до навколишньої дійсності, до своїх громадських і моральних обов'язків; г) підсумки бесіди, формування на їх основі раціональної" вирішення проблеми, яка обговорюється, прийняття конкретної програми дій для закріплення прийнятої в результаті бесіди норми. Фронтальна бесіда з класом може проводить на будь-яку тему: політичну моральну, правову, статеву, естетичну і інші. Лекція: композиційна побудова лекції; переконливість доказів і аргументів; жива, емоційна мова вчителя, його власна оцінка подій, фактів, явищ; використання різних прийомів для підтримання уваги учнів. Епізодична лекція має ту особливість, що вона дає по суті закінчене уявлення про якесь одне питання чи проблему, їй повинні бути характерні науковість, повнота, точність викладу, доступність термінології, насиченість новою інформацією, емоційність мови тощо. Цикл лекцій — це група лекцій присвячених одній проблемі. Диспут як метод формування свідомості особистості передбачає вільний. живий обмін думками, колективне обговорення хвилюючих учнів питань.У ході диспуту учні відстоюють свою позицію, переконуються в правильності чи помилковості своїх поглядів. Тут розкриваються їх ерудиція, культура, темперамент, розвивається логічне мислення, вміння аналізувати, узагальнювати, робити висновки.Також ефективними є методи стимулювання діяльності і поведінки : заохочення ( подяка, нагородження, громадська думка), змагання та покарання ( зауваження, догана, відрахування з навчального закладу).

45.Зміст та форми організації виховання ціннісного ставлення старших підлітків до природи. Зв'язок з іншими напрямами виховання. Визначити тему бесіди з учнями на екологічну тематику, скласти план її проведення.

Екологічне виховання – це психолого-педагогічний процес, спрямований на засвоєння людиною наукових основ природокористування, формування відповідних переконань і практичних навичок, вироблення певних ціннісних орієнтацій, активної життєвої позиції в галузі охорони природи. Виховання ціннісного ставлення до природи, або екологічне виховання, включає у себе: 1.усвідомлення цінності природи; 2.причетність до збереження її багатств; 3. Здатність гармонійно співіснувати з нею; 4.вміння протистояти споживацько-утилитарному ставленню до природи; 5 активна участь у природоохоронних заходах; 6. Посильне екологічне просвітництво. Головним завданням у формуванні ціннісного ставлення учнів СТАРШОГО шкільного віку є формування естетичних мотивів у ставленні до природи. Старшокласникам властиве сприйняття природи як об’єкта, ставлення до неї обумовлене більше естетичними мотивами, аніж постановами користі. У цьому віці остаточно складається структура ставлення до природи, властива дорослим. Під впливом виховання у старшокласників природа займає вищі позиції в ієрархії цінностей, ніж у дорослих. Сформованість екологічної культури особистості:1.усвідомлення єдності людини та природи; 2.ставлення до природи як до історико-культурної, соціальної цінності; 3.моральна відповідальність за збереження природного довкілля; 4.екосистемний підхід до розв'язання екологічних проблем, стратегій і технологій їх вирішення в інтересах еколого-збалансованого розвитку суспільства; 5.критичне ставлення до екологічної інформації та способи її пошуку; 6.правила дотримання інформаційної, харчової та радіаційної безпеки. Для виховання ціннісного ставлення старшокласників до природи можна використовувати такі ФОРМИ: 1. Конференція „Екологічна етика – шлях виживання людства”. 2.Бесіда „Скажемо знищенню лісу – Ні!”. 3. Диспут „Застосування косметичних засобів, алкогольних напоїв медикаментів: ризик чи користь?”. 4.Лекція «Шляхи зменшення екологічних ризиків у харчуванні» 5. Лекція «Біль Чорнобиля з роками не зникає» 6. Суботник «Велике починаеться з малого:відновимо центальний парк» 6. Вікторина Заповідні території України" 7. тощо. БЕСІДА НА ТЕМУ «СКАЖЕМО ЗНИЩЕННЮ ЛІСУ – НІ!» План: 1. Вступне слово учителя. 2. Основна частина: 2.1Що, на Вашу думку, є основними причинами знищення лісів? 2.2 Як можна запобігти знищенню лісу через пожежі? 2.3 Як можна запобігти знищенням лісів через споживацькі потреби? 2.3 Якще запобігти знищенню лісів? 2.4 Які наслідки знищення лісів? 2.5 Які наслідки знищення лісів у минулому, ми відчуваемо сьогодні? 2.6 Що треба робити для збереження флори та фауни лісу? 2.7 Що ви робили у своєму житті, щоб запобігти знищенню лісу? 2.8 Правила поводження на природі. 3. Підсумок

Поиск по сайту: