Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Організаційна культура роздрібного торговельного підприємства



формується як загальна сукупність переконань і процедур, що створює позитивні відмінності — конкурентні переваги перед аналогічними або іншими торговельними підприємствами. Для створення високої організа­ційної культури у підприємстві першочергового значення набуває його кадровий склад, загальний рівень кваліфікації персоналу та правильна його матеріальна і моральна мотивація. При цьому рівень та якість торго­вельних послуг у роздрібній торгівлі прямо залежить від раціональної мотивації персоналу, яка повинна скеровуватися на першочергове задово­лення запитів клієнтів, запровадження нових форм і методів обслугову­вання і, таким чином, отримання додаткових конкурентних переваг перед іншими суб'єктами споживчого ринку.

У ринкових умовах важливим засобом отримання додаткових конкурент­них переваг є впровадження в практику роботи сучасних засобів отри­мання, обробки І передачі інформації. Використання сучасних інформацій­них технологій позитивно впливає на весь технологічний процес у роз­дрібному торговельному підприємстві як з погляду організації роздрібної реалізації товарів, так і щодо створення і надання послуг. Застосування комп'ютерних технологій дозволяє роздрібному торговцеві створювати і оперативно оновлювати власну комп'ютерну базу про контингент спожи­вачів, динаміку і сезонність попиту та інші дані, пов'язані зі системою роздрібного торговельного обслуговування. На основі зворотного інформа­ційного взаємозв'язку із потенційними клієнтами роздрібний торговець


520 ' ■ Щ V «*~:>і*Ь(«ійі t Глава 4

має можливість аналізувати попит на послуги І на його основі проектувати та впроваджувати нові моделі сервісного обслуговування споживачів.

Для проектованих підприємств роздрібної торгівлі важливого значення набуває вдалий вибір місця розташування підприємства. При цьомубереться до уваги зона охоплення (радіус впливу), наявність мережі дію­чих роздрібних торговців аналогічного або спорідненого товарного профі­лю, специфіка розселення мешканців та демографічні характеристики окремих населених пунктів (мікрорайонів) та інші важливі фактори впли­ву на роздрібне торговельне середовище. Для чинних роздрібних торго­вельних підприємств значення місця розташування суттєво нівелюється, через що первинні недоліки розміщення роздрібного торговця можуть бути нівельовані тільки шляхом кількісного і якісного удосконалення існуючої системи торговельних послуг.

Постійне удосконалення асортименту послуг у роздрібному торговель­ному підприємстві повинно відбуватися на основі врахування балансу ре­сурсів та прогнозу реалізації послуг.

Роздрібний торговець самостійно розраховує баланс ресурсів (власних і залучених), необхідних для створення запроектованої номенклатури тор­говельних послуг, виходячи із реальних потреб у коштах, матеріалах і спе­ціалістах по кожному окремому виду та системі послуг загалом. Розраху­нок такого балансу повинен ґрунтуватися на прогнозі реалізації (збуту) послуг з урахуванням фактичного і незадоволеного попиту клієнтів на ок­ремі види торговельних послуг. Прогноз реалізації послуг повинен макси­мально враховувати можливість використання найновіших досягнень НТП, застосування франшизи, фірмових торгових марок і знаків, інших уніфі­кованих символів і атрибутів системи торговельного обслуговування. Про­гнозування збуту торговельних послуг дозволяє також провести розрахун­ки ефективності використання ресурсів, задіяних для створення послуг у торговельному підприємстві.

Якісне покращення процесу обслуговування в торговельному підпри­ємстві обов'язково повинно базуватися на системі заходів з управління персоналом, скерованих на добір, навчання і кар'єрне зростання спеціа­лістів роздрібної торгівлі, задіяних у процесі створення та надання послуг. Висока якість торговельних послуг може забезпечуватися працівниками з відповідним освітньо-професійним рівнем, спроможними реалізувати ос­новні цілі роздрібного торговця.

Сучасна практика комерційної роботи в системі торговельних послуг передбачає два ґрунтовні шляхи — у напрямі стандартизації або інди­відуалізації торговельних послуг.

Стандартизація торговельних послуг як напрям організації системи по­слуг у роздрібній торговельній мережі ґрунтується на самостійно розроб-


Комерційна діяльність у роздрібній торгівлі 521

лених кожним роздрібним торговцем стандартах обслуговування (сервісу)

і передбачає чітке і неухильне дотримання їх вимог у повсякденній діяль­ності.


 
 

Поняття стандарту торговельного обслуговування

В якості стандарту роздрібного торговельного об­слуговування роздрібним торговцем приймається сукупність запропонованих для обов'язкового вико­нання правил і процедур з обслуговування покупців. Такий стандарт не є уніфікованим для всіх суб'єктів роздрібного торговельного обслуговування. Кожна тор­говельна корпорація, передусім власники франшизи, індивідуально підхо­дить до встановлення формальних критеріїв стандарту і параметрів його застосування. Це, з одного боку, дозволяє уніфікувати підходи до обслуго­вування споживачів незалежно від їх платоспроможного попиту і запитів, а з іншого — визначати продуктивність роботи персоналу, ступінь віддачі й корисності для фірми кожного її працівника.

Як основні критерії стандарту роздрібного торговельного обслуговуван­ня можуть прийматися: час очікування покупця на обслуговування; час безпосереднього обслуговування; уважність торгових працівників до по­тенційних покупців; повнота та якість консультацій про товари і порядок їхнього споживання; дотримання корпоративної етики в стосунках з коле­гами та клієнтами тощо.

У сучасних умовах при розробці стратегії системи торговельних послуг треба обов'язково враховувати необхідність дотримання корпоративного, фірмового стилю роздрібного торговця. Корпоративний стиль у роздрібній торгівлі ґрунтується на стилізованому використанні назви торговельної мережі або окремого підприємства, закріпленні та використанні товарних знаків, фірмової символіки та ідентичної кольорової гами. Стандарт обслу­говування повинен виконуватися доступною і зрозумілою мовою; націлю­вати працівників на створення єдиного чіткого образу фірми, починаючи з моменту її заснування і закінчуючи сучасними досягненнями; орієнту­вати на опанування заданою швидкістю обслуговування клієнтів; окрес­лювати систему роботи із зверненнями і скаргами покупців; фіксувати порядок та розміри матеріального стимулювання персоналу.

Індивідуалізація роздрібного торговельного обслуговування

Принципово іншим, фактично зворотним до стандар­тизації системи послуг, підходом є індивідуалізація сервісу організація обслуговування покупців на засадах максимально повного врахування їх запитів та потреб.

Такий напрям організації системи послуг у дідгалузі роздрібної торгівлі особливо актуальний для дрібнороздрібної торговель­ної мережі, невеликих пунктів продажу товарів, елітних магазинів-салонів,


522' ': "'■i"r t.-4ftiv,-~-*xi4 огл-илілл в*. Глава 4

магазинів з продажу ексклюзивних товарів, а також тих роздрібних тор­говців, що використовують методи продажу через прилавок, за зразками, з індивідуальним обслуговуванням, за попередніми замовленнями покуп­ців, продаж удома в покупців.

В економічному сенсі індивідуалізація підходів до створення та надан­ня торговельних послуг потребує застосування більшої кількості ресурсів, аніж за уніфікованої стандартної системи торговельного обслуговування. Це пояснює порівняно вищу вартість індивідуальних послуг, орієнтова­них на покупців із вищим життєвим рівнем, що висувають додаткові ви­моги переважно до роздрібного торговельного обслуговування.

Незалежно від обраної стратегії формування системи роздрібних торго­вельних послуг роздрібний торговець повинен звертати основну увагу на центральну фігуру даної системи — клієнта. Клієнт як основний суб'єкт системи торговельних послуг вирізняється наступними характеристиками:

— сприйняттям рівня торговельних послуг;

— очікуванням рівня сервісу.

Сприйняття клієнтом рівня послуг, що надаються, визначається реаль­ним рівнем сервісу в торговельному підприємстві за допомогою системи параметрів, до якої входять фізичні характеристики сервісу; рівень сприй­няття потреб покупця; безпека споживання послуги; ділова репутація тор­говельного підприємства; ступінь комунікації клієнта і торговельного під­приємства.

Фізичні (зовнішні) характеристики рівня сервіси формалізуютьсяв зовнішньому вигляді магазину й інтер'єрі торгового залу; пропозиції, розміщенні й викладці товару на торговельно-технологічному обладнанні; естетичному зовнішньому вигляді й охайності працівників торгового залу; етиці спілкування, ввічливому і зацікавленому ставленні продавців до покупців тощо. Найголовнішою вимогою до влаштування торгового залу і експозиції товарів є забезпечення максимальної зручності для пересуван­ня покупців і вибору бажаної покупки або отримання послуги.

Сприйняття потреб покупця виявляється в зручному розташуванні торговельного підприємства і оптимальному режимі його роботи; умінні персоналу з однаковою увагою ставитися до всіх покупців і формувати особливі стосунки із постійними клієнтами; швидкому вирішенні колек­тивом продавців можливих проблем і нестандартних ситуацій і максималь­но оперативному проведенні розрахунків із покупцями.

Сприйняття покупцем рівня сервісу суттєво залежить від безпеки спо­живання послуги, яка формується під впливом повної гарантії особистої безпеки клієнта, конфіденційності здійснених оборудок; досвіду і високої кваліфікації працівників торговельного підприємства; максимально повно­го вирішення проблем споживача.


Комерційна діяльність у роздрібній торгівлі 523

Безпека споживання послуг тісно пов'язана з поняттям рівня ділової репутації роздрібного торговця. Воно містить такі складові, як надійність, точність, пунктуальність; надання і дотримання торговельним підприєм­ством гарантій якості й безпеки споживання товарів і послуг; відшкоду­вання можливих збитків (гарантійне обслуговування), що в комплексі забезпечує високий ступінь довіри клієнта до підприємства торгівлі.

Об'єктивне сприйняття споживачем рівня сервісу в конкретному торго­вельному підприємстві неможливе без запровадження надійної зворотної комунікації за схемою "підприємство — клієнт". Такий комунікативний зв'язок ґрунтується на широкому інформуванні покупців про номенклатуру послуг і ціни на них, про особливі, індивідуальні й проектовані види по­слуг, а також на своєчасному реагуванні на звернення клієнтів. Загальна оцінка рівня сервісу споживачами в конкретному торговельному підпри­ємстві багато в чому визначається їхньою оцінкою діяльності працівників прилавка, наявністю дієвого контакту "продавець — покупець".

Очікування клієнтом рівня сервісу ґрунтується на його знаннях і до­свіді спілкування не тільки з конкретним підприємством торгівлі, а і його конкурентами. Уявлення покупця про загальний рівень сервісу змінюють­ся залежно від виду і типу роздрібного торговця: він може бути цілком задоволений традиційно низьким рівнем сервісу в одній крамниці й, на­впаки, розчарований доволі високим рівнем обслуговування в елітному салоні.

Якщо очікування покупця перевищують реальний рівень якості обслу­говування (загальноприйнятий або звичний внутрішній стандарт торго­вельного підприємства), покупець відчуває дискомфорт і оцінює рівень обслуговування як неякісний. У цьому випадку основним завданням роз­дрібного торговця є вжиття заходів щодо скорочення розриву в рівні якості обслуговування — різниці між очікуваним І реальним рівнем сервісу.

Особливості організації системи послуг у магазинах

Система роздрібних торговельних послуг об'єктив­но змінюється залежно від типу і формату роздрібного торговельного підприємства (одиниці). Вона модифіку­ється від найпростішої, примітивної у невеликих дріб­нороздрібних торговельних одиницях до насиченої й складної в крупних торговельних центрах, супер-і гіпермаркетах.

Мінімальним набором послуг характеризуються не тільки суб'єкти дріб­нороздрібної мережі — павільйони, палатки, кіоски, ятки, які через не­велику площу і обмежену кількість продавців жодним чином не можуть розгортати систему основних і додаткових послуг, але й ті магазини, які обирають відповідну стратегію торговельного обслуговування — роз­дрібні торговці типу "Дискаунт" або "Кеш енд керрІ". Властиво в таких


524 "■ aq у і!іо; ■»««'<* ї Глава 4

крамницях порівняно низькі ціни реалізації роздрібних кількостей товарів та дрібнооптових партій досягаються завдяки самообмеженню номенкла­тури торговельних послуг. Ця номенклатура зводиться до стандартного набору основних послуг, без яких провадження роздрібної торговельної діяльності неможливе.

Абсолютна більшість середніх за розмірами стаціонарних магазинів вживає заходів щодо розширення номенклатури торговельних послуг за рахунок супутніх їх видів, унаслідок чого вся система торговельного об­слуговування вже набуває більш цілісного вигляду. Натомість побічним наслідком є зростання рівня цін у цих роздрібних торговельних підприєм­ствах.

У сучасних умовах поступово формується незначний прошарок круп­них магазинів — мегацентрів, гіпер- і супермаркетів, універсальних мага­зинів, які володіють достатнім ресурсним потенціалом, площами і засоба­ми для надання покупцям повного комплексу основних, супутніх і допо­міжних послуг. У цих підприємствах торгівлі постійно розвивається і удосконалюється, в т. ч. і за рахунок інших торговельно-сервісних підси­стем, максимально повна система роздрібного торговельного обслуговуван­ня, що приваблює споживачів.

Система роздрібних торговельних послуг формується і видозмінюється також відповідно до основної спеціалізації роздрібного торговця. Для при­кладу, в непродовольчих магазинах найбільш доцільною є організація наступних видів послуг: продаж товарів у кредит; розкрій тканин і обме­тування розкроєних виробів; підгонка швейних виробів по фігурі покуп­ця; дрібна переробка швейних виробів, придбаних у магазині; пошиття штор; добір тканини за взірцем, наданим покупцем; прикріплення ремінців І браслетів до годинників; демонстрація прийомів зав'язування краваток; створення умов для перезаряджання фотоапаратів; консультації спеціа­лістів щодо правил користування техгічно складними товарами; консуль­тації дизайнерів з питань умеблювання та оформлення інтер'єру кварти­ри; консультації лікарів (дієтологів, косметологів, педіатрів, ортопедів таін.); консультації фахівців з ремонту квартир, з домашнього консерву­вання; консультації художників-модельєрів (щодо напрямів моди, вибору фасону виробу, витрачання тканини для пошиття виробів); виготовлення викройок за індивідуальними замовленнями; приймання замовлень на встановлення технічно складних товарів удома в покупців; приймання за­мовлень на виготовлення виробів нестандартних розмірів; виконання по­штових і телеграфних переказів-замовлень на подарункові набори з до­ставкою їх за вказаною адресою; пошиття чохлів для музичних інстру­ментів; в'язання і ремонт трикотажних виробів; пошиття виробів з тканин, придбаних у магазині; пошиття постільної білизни; виготовлення та роз-


Комерційна діяльність у роздрібній торгівлі 52fi

тяжка головних уборів, взуття; встановлення фотоавтоматів; проявлення фото- і кіноплівок, виготовлення фотографій і слайдів; обмін аудіо- та відео­касет; приймання замовлень на виготовлення аудіо- та відеозаписів; ксе­рокопіювання документів і друкованих матеріалів; збирання меблів удома в покупця; ремонт дитячих колясок; ремонт ювелірних виробів; ремонт радіотелевізійної апаратури, магнітофонів, відеомагнітофонів, музичних центрів, приймачів упродовж гарантійного терміну їх експлуатації; ремонт годинників; ремонт побутових машин; обклеювання стін шпалерами, укла­дання лінолеуму, килимових покриттів; встановлення вдома у покупців дверних вічок; настроювання музичних інструментів удома в покупців; виготовлення ключів; надання допомоги під час транспортування велико­габаритних товарів; інформування покупців про наявність товарів у мага­зині, нові надходження та місця їх продажу, розташування відділів і сек­цій; виконання гравірувальних робіт; вишивання монограм; заточування ножів і ножиць; встановлення автоматів для продажу соків та прохолоджу-вальних напоїв, чищення взуття; комплектування подарункових наборів і доставка їх за вказаною адресою; організація в магазині буфету, кафе­терію, бару, сік-бару, міні-бару; зберігання особистих речей покупців; збе­рігання дитячих колясок; улаштування в магазині кімнати матері й дити­ни; організація дозвілля дітей; телефонні й поштові послуги; продаж газет і журналів; організація театральних кас; формування єдиної укрупненої упаковки шляхом об'єднання кількох придбаних товарів; виклик таксі на прохання покупців; організація кас попереднього продажу квитків на різні види транспорту; організація філій банків, пунктів обміну валюти; ство­рення аптечних кіосків і відпуск ліків за рецептами; улаштування гарде­робу для покупців, стоянки для автотранспорту, автозаправної станції поблизу магазину; організація відділів знахідок; демонстрація мод, нових та інших товарів, наявних у продажу; наповнення повітрям надувних кульок, м'ячів, надувних дитячих іграшок, надувних матраців; встанов­лення кріплень на лижі, клепка і заточування ковзанів, придбаних у ма­газині; перевірка точності ходу годинників, придбаних у магазині; достав­ка товарів додому за замовленнями обслуговуваних спецконтингентів на­селення; склеювання фарфорових і фаянсових виробів; організація пошуку покупців, які загубили один одного; приймання телевізорів, радіоприйма­чів, пральних машин, годинників, що були у вжитку, і заміна їх на нові; укорочування і подовжувйння електрошнурів для освітлювальної армату­ри; нарізка скла і дзеркал за вказаними розмірами; відновлення кришок для консервування; встановлення в магазині годинника точного часу; про­даж білетів спортивних і грошово-речових лотерей; продаж квітів і прий­мання попередніх замовлень на виготовлення букетів; продаж конвертів і поштових карток; продаж морозива; продаж книг для дітей; продаж і ви­давання напрокат журналів мод, викройок, книг; добір за замовленням


526 ■ -or.* «rrffitMjtBtrt, ■ Глава 4

покупця сервізного посуду замість розбитого; встановлення стопомірів у від­ділах з продажу взуття; організація педикюрних кабінетів; доставка не­справних великогабаритних технічно складних товарів з дому покупця до гарантійної майстерні; приймання речей на комісію, їх оцінювання та ін.

У магазинах, що спеціалізуються на реалізації продуктів харчуван­ня і продовольчих товарів, варто розгортати наступні види торговельних

послуг: доставка замовлених товарів додому або до місця призначення; інформування покупців з питань наявності товарів у продажу та торговель­ної діяльності загалом; заточування ножів і ножиць; встановлення авто­матів для продажу соків та прохолоджувальних напоїв; комплектування подарункових наборів із наявних у продажу товарів і доставка їх за вказа­ною адресою; організація в магазині буфету, кафетерію, бару, міні-бару; приготування фаршу з м'яса, придбаного в магазині; розмел кави; прий­мання замовлень на товари, в т. ч. на ті, які тимчасово відсутні в продажу; консультації лікарів-дієтологів; консультування покупців з питань домаш­нього консервування фруктів, овочів, інших продуктів харчування; кон­сультації фахівців з питань технології вирощування квітів і садово-городніх культур; зберігання особистих речей покупців, дитячих колясок; органі­зація дозвілля дітей; телефонні й поштові послуги; продаж газет і журна­лів; формування єдиної укрупненої упаковки шляхом об'єднання кількох придбаних товарів; організація виставок-продажів нових товарів з дегу­стацією виготовлених з них страв; виклик таксі на прохання покупців; організація кас попереднього продажу квитків на різні види транспорту; організація філій банків, пунктів обміну валюти; відпуск товарів за кре­дитними банківськими та магазинними картками; створення аптечних кіосків і відпуск ліків за рецептами; реалізація продукції кулінарного цеху; влаштування стоянки для автотранспорту; надання допомоги під час транс­портування товарів у магазині; організація куточків відпочинку для по­купців; ксерокопіювання; проявлення фотоплівок і друк фотографій; вста­новлення фотоавтоматів; обмін аудіо- та відеокасет; приймання замовлень на виготовлення аудіо- та відеозаписів; встановлення в магазині електрон­них годинників точного часу; продаж білетів спортивних і грошово-речо­вих лотерей; продаж квітів і приймання попередніх замовлень на виготов­лення букетів; продаж конвертів і поштових карток та ін.

4.6.3. Організація надання додаткових торговельних послуг

У процесі розвитку системи торговельних послуг у роздрібному торго­вельному підприємстві нерідко виникає проблема вибору альтернативних шляхів удосконалення даної системи. Одним із реальних напрямів інтен­сифікації роботи торговельного підприємства є впровадження низки до­даткових послуг.


Комерційна діяльність у роздрібній торгівлі

Найбільш розповсюдженими видами додаткових тор-

говельних послуг у роздрібній торговельній мережі є Р Р

. . f. . . додаткових
наступні: організація кафетерію, приготування напів­
фабрикатів, організація аптечних кіосків, столів роз- послуг
крою тканин, ремонт побутової техніки, виконання гра- І-------- __---------

вірувальних робіт, організація столів замовлень, до­ставка товарів додому до покупців, монтаж і підключення технічно складних товарів за місцем проживання покупців та ін.

Організація кафетерію. Кафетерії доцільно розміщати у великих ма­газинах з достатньою загальною площею. Конструктивно кафетерій скла­дається з виробничої та торгової зон, винесених за межі й ізольованих від торгового залу. При цьому параметри зон кафетерію визначаються роз­дрібним торговцем самостійно, виходячи із загальних параметрів магази­ну та інтенсивності потоків відвідувачів. Мінімальна площа для органі­зації кафетерію повинна бути не меншою 26 кв. м, з яких торгова зона становить 18 кв. м, а виробнича — 8 кв. м.

Асортимент страв у кафетерії є достатньо простим і включає чай, каву, канапки, кондитерські вироби, соки, алкогольні та безалкогольні напої, морозиво, молочні коктейлі, молоко і молочнокислі продукти та ін. Для приготування частини страв доцільно використовувати продукти, що вхо­дять у торговий асортимент магазину (гастрономічні товари, молочні про­дукти, м'ясопродукти тощо).

Обслуговування відвідувачів кафетерію може здійснюватися як через барну стійку, так і за методом самообслуговування. Організовувати роботу кафетерію може спеціально відібраний персонал магазину на правах ві­докремленого підрозділу та незалежне підприємство ресторанного гос­подарства на засадах оренди приміщень і площ торговельного підпри­ємства.

Приготування напівфабрикатів. Для організації даної послуги мага­зин повинен придбати і розташувати в окремих відділах спеціалізоване обладнання. Зокрема, у м'ясному відділі можна розмістити м'ясорубку для приготування фаршу з м'яса, придбаного в магазині; у відділі, що реалізує каву в зернах, доцільно встановити кавомолку для розмелу нату­ральної кави на прохання покупців.

Організація аптечних кіосків. Пункти продажу фармацевтичних то­варів можна улаштовувати на вільних площах великих магазинів, у т. ч. в зонах входу-виходу, в міжповерхових переходах, тамбурах з дотриман­ням правил експлуатації споруд громадського призначення і правил тех­ніки безпеки. Обов'язковою вимогою до організації аптечних кіосків є їхня відповідність нормативним документам МОЗ і наявність необхідних дозволів. Оскільки традиційні магазини таким вимогам не відповідають,


528 fiwiicjor tJinCiyAEcq у ог.зща:' Глава 4

власниками аптечних кіосків можуть бути спеціалізовані фармацевтичні мережі або приватні підприємці з відповідною кваліфікацією. Параметри і ступінь стаціонарності цих пунктів продажу ліків можуть бути довільни­ми за розмірами і технікою виконання, але закріпленими в договорах орен­ди між власником і торговельним підприємством.

Організація столів розкрою тканин. У крупних універсальних мага­зинах доцільно організувати роботу столу розкрою тканин. З цією метою

в ізольованому від торгового залу місці поблизу відділів, в яких продають­ся тканини та одяг, улаштовується робоче місце кравця-закрійника. Стіл закрою обладнується також швейною машинкою, примірювальною кабі­ною, шафою для зберігання виконаних замовлень, вішаками, місцем для очікування замовників, а також відповідним кравецьким реманентом.

Кравець-закрійник може за бажанням клієнта виконувати низку по­слуг — розкрій придбаних тканин; обметування, оверлочення; підгонку одягу по фігурі; пошиття одягу і головних уборів; зміну довжини рукавів піджаків, низків штанів, сукні або спідниці; виправляння підплечників, оформлення лінії грудей у пальтах і піджаках; виправляння підкомірців, слабини спинки виробу в ділянці лопатки, переставляння ґудзиків і пряж­ки; підгонка окружності поясу штанів або спідниці-

Ремонт побутової техніки. Послуги з ремонту побутової техніки може надавати кваліфікований спеціаліст у належним чином обладнаних пунк­тах площею від 3 кв. м збоку від основних потоків покупців, поблизу відділів з реалізації годинників, побутової техніки, технічно складних товарів. При цьому може виконуватися дрібний ремонт у присутності по­купця або послуги зі складного ремонту, строки надання яких погоджують­ся з покупцем і належним чином оформляються за допомогою квитанції встановленого зразка. Після виконання замовлення покупець пред'являє квитанцію і отримує гарантійний талон на час післяремонтної експлуа­тації виробу чи приладу.

Послуги з ремонту побутової техніки і годинників доцільно поєднувати із наданням консультаційної допомоги стосовно правильної експлуатації техніки, усунення незначних дефектів, встановлення додаткових конструк­тивних елементів. Тут же варто надавати послуги з виконання гравіру­вальних робіт.

Організація столів замовлень. У крупних спеціалізованих продоволь­чих та інших магазинах можна організовувати роботу столів замовлень для формування продуктових наборів, подарунків тощо. В цьому випадку телефоном або особисто покупець оформляє замовлення зі зазначенням терміну його виконання. Ця послуга, до прикладу, є зручною для покупців, що працюють повний робочий день, натомість можуть отримати продукто­вий набір після закінчення робочого дня, заощадити час на відвідування


Комерційна діяльність у роздрібній торгівлі """ s-v^*»rj 529

магазину, вибір товарів та проведення розрахунків. Поєднання замовлень на товари із доставкою їх додому до покупців є надзвичайно перспектив­ним видом послуг в умовах постійної інтенсифікації праці, зростання зай­нятості працездатного населення.

Доставка товарів додому до покупців. Під час придбання крупнога-баритиих товарів більшість покупців зацікавлені в отриманні послуг з до­ставки придбаних товарів додому. В зв'язку з цим спеціалізовані магази­ни з продажу меблів, електротоварів, будівельних матеріалів та крупні універсальні магазини (гіпермаркети) повинні вжити заходів для органі­зації транспортування покупок. Така послуга може надаватися як за допо­могою власного транспорту магазину, так і силами залучених транспорт­но-експедиційних підприємств, що розміщують пункти прийняття замов­лень на автомобільні перевезення поблизу вузлів розрахунків у магазині. У процесі оформлення замовлень на доставку товарів представник пере­візника погоджує з покупцем маршрут, день та час виконання перевезен­ня, порядок проведення розрахунків.

Монтаж і підключення технічно складних товарів за місцем прожи­вання. Виконання кваліфікованих робіт з введення в експлуатацію техніч­но складних товарів (пральних машин, комп'ютерів, холодильників, теле­візорів, музичних центів та ін.) потребує наявності в штаті магазину досвід­чених експертів інженерного профілю. Оскільки значна частина населення не володіє достатніми технічними знаннями та навичками, потенційні покупці зацікавлені в отриманні послуг з монтажу і підключення техніч­но складних товарів.

З метою розширення номенклатури додаткових торговельних послуг роздрібні торговці повинні мобілізувати власні ресурси та залучати на договірних засадах інші торговельно-сервісні підсистеми, вивчати динамі­ку попиту на послуги, аналізувати якість та результативність наявних додаткових послуг, оперативно планувати перспективні напрями системи торговельних послуг. Такі заходи дозволять не тільки збільшити обсяги роздрібного товарообороту торговельного підприємства, а й отримати пев­ну суму додаткових валових доходів, стабілізувати фінансове становище підприємства і забезпечити йому суттєві конкурентні переваги на спожив­чому ринку.

Визначення ефе ктив ності додаткових торговельних
... - ... ПОСЛУГ цільності організації відділу, пункту з надання тієї чи іншої послуги. 18 Комерційна діяльність

Ефективність створення та надання додаткових тор­говельних послуг визначається шляхом аналізу альтер­нативи використання площі роздрібного торговельного підприємства. Така альтернатива завжди постає перед роздрібним торговцем вже на етапі обґрунтування до-


530 ' лава 4

Для організації підрозділу, що спеціалізується на наданні додаткових торговельних послуг, роздрібне торговельне підприємство виділяє і відо­кремлює частину корисної (зазвичай торгової) площі, що відразу призво­дить до зменшення обсягів роздрібного товарообороту, тобто негативно позначається на фінансових результатах магазину. З іншого боку, після організації надання додаткової платної послуги або передачі площі в оренду стороннім суб'єктам системи обслуговування підприємство буде отриму­вати альтернативний дохід, що поповнюватиме сукупний дохід магазину.

Для отримання обґрунтованого висновку про доцільність організації кожного виду додаткових послуг необхідно провести порівняльний аналіз альтернативних варіантів отримання економічного ефекту від торговель­ної діяльності та від надання додаткових послуг. Очевидно, організація пункту надання додаткових послуг є економічно обґрунтованою, якщо його прибуток буде перевищувати прибуток від основної діяльності магазину — торгівлі.

Гіпермаркет надає покупцям наступні види торговельних послуг: приймання, розпакування і тимчасове зберігання товарів; розміщення і викладення товарів у торговому залі; надання консультації під час вибору товарів; проведення розра­хунків і оформлення покупок; доставка товарів додому; ремонт побутової техні­ки; розкрій тканин; прокат відеокасет; гарантійне і після гарантійне обслугову­вання технічно складних товарів; монтаж і підключення побутових приладів.

Які з перелічених послуг можна віднести до дореалізаційних, супутніх проце­су продажу, післяреалізаційних?

Які з вказаних послуг є основними, супутніми, допоміжними?

Які із зазначених послуг надаються безоплатно, а які потребують додаткової оплатиї

Запитання для самоконтролю

1. У чому полягає суть та особливості послуг у роздрібній торгівлі?

2. За якими ознаками можна класифікувати послуги у роздрібній торгівлі?

3. Що розуміють під системою послуг у роздрібній торгівлі?

4. Що розуміють під стандартом торговельного обслуговування?

5. Як забезпечується індивідуалізація сервісу в роздрібній торгівлі?

6. Які відмінності в організації системи послуг характерні для різних
типів магазинів?

7. Якими є основні види додаткових торговельних послуг?

8. Як визначається доцільність та економічна ефективність створен­
ня і надання додаткових послуг у роздрібних торговельних підприєм­
ствах?


Глава 5

РИЗИК І ЕФЕКТИВНІСТЬ КОМЕРЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ


5.1. Ефективність комерційної діяльності

.'•_. ■" І . 1.-'; ■■

ОПРАЦЮЙТЕ ЦЕЙ МАТЕРІАЛ І ВИ БУДЕТЕ ЗНАТИ:

— у чому полягає суть ефективності комерційної діяльності;

— які види показників ефективності комерційної діяльності та як
їх визначити;

— яке призначення системи показників ефективності комерційної '

ДІЯЛЬНОСТІ. ,

5.1.1. Суть, методи, критерій ефективності комерційної діяльності

Комерційна діяльність здійснюється за взаємодії трьох визначальних чинників: робочої сили, засобів праці й предметів праці. Використовуючи їх, суб'єкти комерційної діяльності продукують суспільно необхідний продукт — торговельно-виробничі послуги. Це означає, що, з одного боку, мають місце витрати живої й уречевленої праці, а з іншого — результати. При цьому варто зауважити, що в комерційній діяльності пріоритетну роль відіграє інтелектуальна праця персоналу, яку поки що не можна адекват­но вартісно оцінити і вирізнити із сукупного результату діяльності підпри­ємства. Саме цей чинник зменшує значущість торгівлі як основної сфери комерційної діяльності в процесі суспільного відтворення.

Співвідношення результатів комерційної діяльності з використо­вуваними для цього засобами виробництва і робочою силою протягом певного проміжку часу називається ефективністю комерційної діяль­ності. Математична формалізація цієї економічної категорії має вигляд:

Ефективність —

Результати

Ресурси (витрати)



Глава 5


Процес формування кінцевих результатів і ефективності комерційної діяльності зображено на рис. 5.1.1.

 

 

 

 

 

p.. урси   Персонал + засоби + предм (робоча сила)праці ет
   
           
    Комерційна   Результати
    ДІЯЛЬНІСТЬ   (ефект)
Взаємодія    
    Ефективність комерційної діяльності    
           

Рис. 5,1.1. Схема формування ефекту і ефективності комерційної діяльності

Ефективність комерційної діяльності вирізняється поліморфністю ви­значення і застосування для аналітичних оцінок і управлінських рішень. З огляду на це важливим є розподіл за окремими ознаками відповідних видів ефективності.

Види ефективності комерційної діяльності виокремлюються переважно за різноманітністю одержуваних результатів (ефектів) комерційної діяль­ності. Насамперед, результат (ефект) буває економічним або соціальним.


За місцем одержання ефекту

Економічна Соціальна

Локальна Народногосподарська

•І і 'іІП а


Рис. 5.1.2. Види ефективності комерційної діяльності

Економічний ефект відображає різні вартісні показники, що характе­ризують проміжні й кінцеві результати діяльності комерційної фірми. До таких показників відносять обсяг реалізованої продукції, величину одер­жаного прибутку, економію ресурсів, витрат, різницю між продажем і за­купівельною ціною тощо.


Ризик і ефективність комерційної діяльності 533

Соціальний ефект зводиться до скорочення тривалості робочого тиж­ня, створення нових робочих місць, підвищення рівня зайнятості людей, поліпшення умов праці та побуту, стану довкілля, загальної безпеки жит­тя, якості торговельного обслуговування, стабільності й постійної оновлю-ваності пропонованого асортименту товарів, запровадження сучасних ме­тодів продажу товарів, економії витрат часу на здійснення торговельного обслуговування тощо. Складники соціального ефекту мають ту особливість, що далеко не всі з них підлягають кількісному вимірюванню. Як правило, соціальний ефект вимірюється бальною системою, яка ґрунтується на оцін­ках окремих складників досвідченими експертами.

Локальний ефект означає конкретний результат торгово-господарської

діяльності комерційної фірми.

Народногосподарський ефект — це спільний ефект від діяльності у сфе­рах обертання виробництва і споживання, або галузевий ефект, пов'яза­ний з позитивними наслідками діяльності суб'єктів комерційної діяльності.

Конкретні види ефективності можуть також залежати від того, які ре­сурси використовують при розрахунках: застосовувальні — сукупність живої та уречевленої праці — та споживані, тобто поточні витрати на здійснення комерційної діяльності. З урахуванням цього чинника розріз­няють так звані ресурсний і витратний підходи до визначення ефектив­ності комерційної діяльності.

Вимірювання ефективності комерційної діяльності, насамперед, мето­дологічно пов'язане з визначенням критерію І формуванням відповідної йому системи показників.

Критерій ефективності комерційної діяльності — це якісна харак­терна ознака і визначальна міра пізнання суті ефективності. Правильно сформульований критерій повинен найбільш повно схарактеризувати суть ефективності як категорії й бути спільним для усіх ланок суспільного виробництва — від підприємства до народного господарства загалом.

У загальному вигляді критерій ефективності комерційної діяльності відображає постійно здійснюваний процес максимізації обсягу чистої про­дукції! (національного доходу) стосовно витрат живої й уречевленої праці (персоналу, основних фондів і оборотних коштів). На рівні суб'єкта комер­ційної діяльності модифікованою формою єдиного критерію може бути також максимізація прибутку.

Кількісна визначеність і зміст критерію знаходять найбільш повне відобра­ження в конкретних показниках ефективності комерційної діяльності.

Б >ЛННЄ-' ЛвТ ЦЦВ&І- ■'1'1п

яі дожом <ш од: ,їиот а зяішиш ,чяао суше


534 Глава 5

5.1.2. Показники ефективності комерційної діяльності

Під час формування системи показників ефективності комерційної діяльності бажано дотримуватися єдиних принципів, які повинні викори­стовуватися в кількісному вимірюванні ефективності народного господар­ства в цілому та інших видів діяльності. До них можна віднести:

— забезпечення взаємозв'язку критерію і системи конкретних показ­
ників ефективності;

— відображення ефективності використання всіх видів застосовуваних
ресурсів та витрат;

—■ можливість застосування показників ефективності в управлінні під­приємством, прийнятті рішень та виконанні різних операцій;

— використання системи показників для виявлення резервів підвищен­
ня результативності всіх видів діяльності.

Систему показників ефективності комерційної діяльності фірми, що по­будована на вищезгаданих принципах, можна подати так:

інтегральний показник ефективності комерційної діяльності — це
такий показник, який дає загальну оцінку результативності суб'єкта
комерційної діяльності за певний період (сукупних ресурсів);

узагальнюючі показники вимірюють ефективність виконання окре­
мих видів діяльності; функціональної (суто торговельної), господар­
ської та соціальної;

специфічні показники використовуються для всебічної оцінки рівня
і динаміки ефективності окремих комерційних операцій, витрат, по­
тужностей, устаткування, видів матеріальних ресурсів. Ці показни­
ки є також результативними, оскільки визначаються співвідношен­
ням ефекту до витрат чи ресурсів, що його забезпечують.

Вищезгадані показники доповнюють техніко-економічні, за допомогою яких можна більш детально кількісно оцінити ефективність комерційної діяльності. Такі показники за своєю суттю не є результативними, але да­ють кількісне уявлення про діяльність комерційної фірми, наприклад, розмір товарообігу, площу торгового залу тощо.

Використання інтегрального показника ефективності комерційної діяль­ності дає змогу порівнювати результативність роботи окремих комерцій­них фірм. До його виміру застосовуються різні підходи.

Теоретично значення інтегрального показника буде найбільш повним, якщо вимірювати його відношенням загального ефекту (економічного і со­ціального) до сукупних ресурсів, що використовувалися в процесі комер­ційної діяльності. Проблема практичної реалізації такого показника, з од­ного боку, полягає в тому, що не кожен із видів ефективності ресурсів


Ризик і ефективність комерційної діяльності 535

підлягає кількісному виміру. З іншого боку, не завжди вартісні значення складових ефектів і ресурсів є зіставними між собою, тобто виникає про­блема з визначенням загального ефекту чи сукупних ресурсів. Однак тільки таке визначення інтегрального показника за своїм змістом було б найбільш адекватним суті критерію ефективності комерційної діяльності. Тому на практиці застосовується визначення інтегрального показника комерцій­ної діяльності як похідної від значення узагальнюючих показників. Шля­хом визначення узагальнюючих показників дається кількісна оцінка ефек­тивності здійснення окремих видів діяльності комерційної фірми: функ­ціональної, господарської та соціальної.

Узагальнюючий показник функціональної діяльності (E) визначаєть­ся за формулою

де Тф — річний обсяг роздрібного товарообороту; Ос — середньорічна вартість ос­
новних фондів; О6 — середньорічна вартість оборотних коштів; Фа — фонд заробіт­
ної плати торговельних працівників за рік. __ :_ ___ ;_,_____ :

У даній формулі за вартісне вираження затрат живої праці в торгівлі прийнято витрати на заробітну плату. Разом з тим, слід мати на увазі, що заробітна плата тільки частково виражає вартість трудових ресурсів фірми і не враховує частку вартості затрат трудових ресурсів на створення додат­кового продукту, який працівники фірми одержують у формі винагороди через суспільні фонди споживання. Було б доцільно вартісну оцінку тру­дових ресурсів дати як величину новоствореної вартості на фірмі. Проте визначення такого показника утруднюється у зв'язку з відсутністю відпо­відної інформації. Тому затрати трудових ресурсів у вартісній формі слід виражати через витрати на заробітну плату.

Узагальнюючий показник ефективності господарської діяльності (Е ) визначається для комерційної фірми співвідношенням

де П — річний прибуток; В^ — витрати обігу за рік; Е' — нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень; К — сума капітальних вкладень за рік.

Показники Е^ і Ет дають кількісне уявлення про економічну роботу підприємства. Отже, економічна ефективність ) може визначатися од­ним показником:

.r-'j';»sj',.V- ■■>' <~' Ч:'.^ ■••■-. ..


536 ігоонвпяід ioHwti.iq9Mi■ Глава 5

Специфічні показники ефективності вимірюють результативність вико­ристання окремих видів ресурсів чи витрат.

Ефективність використання трудових ресурсів (Etp), що застосовува­лись у діяльності комерційних фірм, визначається відношенням розміру товарообігу або іншого показника, що виражає ефект комерційної діяль­ності, до величини трудових ресурсів. Вартість трудових ресурсів прирів­нюється до витрат на оплату праці.

де Т — розмір товарообігу за певний проміжок часу, грн; В — витрати на оп­лату праці працівників фірми, грн.

Як ефект при розрахунку цього показника можна використовувати та­кож розмір доданої вартості, створеної підприємством, а в якості ресурсів — кількість працівників.

Ефективність використання матеріальних ресурсів м ) вимірюєть­ся фондовіддачею:

де Во — вартість основних фондів.

Показник ефективності використання фінансових ресурсів (E) ви­раховується відношенням товарообігу до вартості оборотних коштів:

де Вок — вартість оборотних коштів, грн.

Специфічні (окремі) показники ефективності комерційної діяльності можуть визначатись для певних елементів результату роботи фірми чи з урахуванням певних елементів ресурсів (табл. 5.1.1). З допомогою систе­ми показників ефективності комерційної діяльності можна визначити конкурентоспроможність, інвестиційну привабливість власного підприєм­ства чи інших фірм, вдало приймати комерційні рішення, дати оцінку ре­зультатів роботи за певний період час та позицій на ринку.

Для визначення ефективності комерційної діяльності можна викори­стати інший підхід. Наприклад, шляхом виділення результатів і витрат на одну комерційну операцію. Основною операцією в комерційній діяль­ності є укладення договору.

Для оцінки виконання комерційних договорів використовується коефі­цієнт виконання комерційного договору (К ):

де Qx, Q — кількість товару, поставленого за договором і фактично.


Ризик і ефективність комерційної діяльності



Таблиця 5.1.1. Система показників соціально-економічної ефективності комер­ційних фірм

 

Показники я Е -н 1* а Е « а Е » Ранжу бивня фірм за показниками
Показникиефективності торгівлі
Фондовіддача, грн        
Роздрібний товарооборот на 1 грн оборотних коштів, грн        
Продуктивність праці, тис. грн        
Товарооборот не 1 грн фонду зарплати, грн        
Товарооборот не 1 ма торгової площі, тис. грн        
Товарооборотність, днів        
Прибуток на 1 грн витрат обігу, грн        
Термін окупності капітальних вкладень, років        
Ступінь охоплення роздрібним товарооборотом купівельних фондів населення        
Коефіцієнт якості торговельного обслуговування        
Рентабельність, % до обороту        
Узагальнюючі показники
Ресурсовідцача, грн        
Узагальнюючий показник господарської діяльності        
Узагальнюючий коефіцієнт економічної ефективності        

Якщо комерційний договір виконується з відхиленням фактичних цін
від договірних, розраховується коефіцієнт виконання комерційного дого­
вору за вартістю: •,

де Рв — оптова ціна за комерційним договором.

Розраховується показник абсолютного відхилення комерційного дого­вору (А ), коли передбачається поставка різних видів товару, кожному з яких відповідає своя ціна:

Переважно товар, отриманий за комерційним договором, планується для подальшого перепродажу за вищими цінами. Тому при недопоставці то­варів має місце втрачена вигода, яка визначається як різниця між варті­стю товару в роздрібних цінах за умовами договору, де Р — фактична роздрібна ціна продажу.


538 ітзон. Глава 5

А-=(ІЛ. ■«•)-(!*-■<?-)■

Розрахунок показників відхилення поставки від умов комерційного договору дозволяє зіставити розрахункову і фактичну ефективності.

Пошук і використання резервів у комерційній діяльності є неодмінною умовою підвищення конкурентоспроможності, досягнення стабільності та укріплення позицій на ринку.

І fc. Запитання для самоконтролю

1. Що слід розуміти під ефективністю комерційної діяльності?

2. Які види ефективності Вам відомі?

3. Яке призначення критерію і показників ефективності комерційної
діяльності?

4. Що передбачає система показників економічної ефективності комер­
ційної фірми?

5. Для чого використовується система показників ефективності в ді­
яльності комерційних підприємств?

6. Як визначається ефективність виконання комерційних договорів?

а яд-ми -ч.


Ризик і ефективність комерційної діяльності 539

5.2. Комерційний ризик і шляхи його пом'якшення

ОПРАЦЮЙТЕ ЦЕЙ МАТЕРІАЛ І БИ БУДЕТЕ ЗНАТИ:

— що таке комерційний ризик і які основні причини його виник­
нення;

— які є види ризиків і методи їх оцінки;

— які існують способи знищення ризику.

5.2.1. Суть і зміст комерційного ризику

Діяльність підприємства завжди пов'язана з невизначеністю. Наявність невизначеності в діяльності комерційних суб'єктів, або іншими словами, ймовірного характеру в перебігу подій, пов'язаних з функціонуванням усіх елементів ринку, зумовлює виникнення ризиків, без урахування яких не­можливий ефективний розвиток підприємств.

Економічний ризик об'єктивно-суб'єктивна категорія, яка пов'я­
зана з подоланням невизначеності та конфліктності у ситуації неми­
нучого вибору і відображає міру (ступінь) досягнення сподіваного ре­
зультату, невдачі та відхилення від цілей з урахуванням впливу конт­
рольованих та неконтрольованих чинників за наявності прямих та
зворотних зв'язків. '■

Особливо обтяжена ризиком комерційна діяльність.

Комерційний ризик це ризик, що виникає внаслідок будь-яких видів діяльності, пов'язаних з виробництвом продукції, товарів, послуг, їх реалізацією, товарно-грошовими і фінансовими операціями, комерцією, здійсненням, соціально-економічних і науково-технічних проектів.

У цих видах діяльності мають справу з використанням і оборотом мате­ріальних, трудових, фінансових, інформаційних (інтелектуальних) ресур­сів, тобто ризик пов'язаний з повною чи частковою загрозою втрати цих ресурсів.

Визначають ризик як загрозу зазнати збитків у вигляді додаткових за­трат, непередбачених у прогнозах, проектах, планах, програмах, або ж одержати доходи, менші за очікувані. Причому, якщо затрати необхідні у будь-якому випадку, то збитки є наслідком невизначеності.

Об'єктом ризику називають економічну систему, ефективність та умо­ви функціонування якої наперед точно невідомі.

Під суб'єктом ризику розуміють особу (індивід або колектив), яка за­
цікавлена в наслідках керування об'єктом ризику і компетентна прийма­
ти рішення щодо об'єкта ризику. ^.„^ , —• ».


540 поонлийд юнйціць Глава 5

Джерело ризику — це чинники (явища, процеси), які спричиняють не­визначеність результатів (конфліктність).

Під час розвитку ринкових відносин в Україні, безумовно, буде посилю­ватися конкуренція. Щоб вижити за цих умов, необхідно впроваджувати нові технології й технічні новинки, йти на сміливі, нетрадиційні дії, які, в свою чергу, підвищують ризик. Отже, необхідно навчитися прогнозува­ти події, оцінювати економічний ризик, не уникати його, але не переходи­ти допустимих меж.

Конкуренція змушує комерсантів активно вивчати інформацію, щоб уникнути можливих помилок під час здійснення обтяжених ризиком ви­робничих, фінансових, комерційних та інших операцій.

Ризик визначається багатьма причинами. У найбільш загальному вигля­ді комерційний ризик, основним джерелом якого є внутрішня і зовнішня невизначеність, можливий через такі головні причини:

— непередбачені зміни у зовнішньому середовищі, що несподівано на­
стали, які позначаються (чи можуть позначитися) на діяльності під­
приємств (зміни цін, зміни в податковому законодавстві, коливання
валютного курсу, зміни соціально-політичної ситуації тощо);

— зміни стосунків підприємства з його контрагентами, спричинені як
власне підприємством, так і його контрагентами (можливість укла­
сти більш вигідний договір, продовження або скорочення терміну до­
говору, більш привабливі умови діяльності, зміна ділової орієнтації
партнерів, зміни умов переміщення товарних, фінансових і трудових
ресурсів між підприємствами тощо), що потягне за собою зміни до­
сягнутих раніше домовленостей або відмову від них;

— зміни, що відбуваються всередині підприємства, або інші причини
внутрішнього походження (невідповідність рівня кваліфікації праців­
ників підприємства запланованим виробничим завданням, несподі­
ваний вихід з ладу основних виробничих фондів тощо);

— зміни, що відбуваються внаслідок науково-технічного прогресу (на­
приклад, зміна ставлення до ручної праці після виникнення машин).

Ці причини умовно можна поділити на дві великі групи:

— причини об'єктивного характеру, тобто такі, які не залежать від
підприємства;

— причини суб'єктивного характеру, які безпосередньо залежать від
підприємства (відсутність кваліфікованих спеціалістів, відсутність до­
статньої кількості засобів на купівлю або збір усієї необхідної для
проведення аналізу інформації, непередбачений розвиток високотех-
нологічних галузей),

Зміни, які впливають на діяльність підприємства, можна класифікува­ти за ступенем впливу на прямі й непрямі. - --. -- - - -■- -


Ризик і ефективність комерційної діяльності 541

Прямі зміни відбуваються у внутрішньому і зовнішньому середовищі підприємства, які безпосередньо впливають на стан підприємства без будь-якого опосередкування інших ринкових суб'єктів (зміна цін на матеріали, що використовуються у виробництві, зміна орендної плати, зміна кваліфі­каційного рівня працівників підприємства тощо).

Непрямі зміни, на відміну від прямих, відбиваються на поведінці під­приємства внаслідок впливу на їх діяльність інших суб'єктів ринку (зміна цін на сировину, що використовується постачальниками, зміна цін на па­ливо і, як наслідок цього, зміна величини витрат на транспортування).

Ризики класифікують за такими ознаками:

1. За приналежністю до країни функціонування господарського суб'єкта
ризики можуть бути поділені на:

— внутрішні, які виникають у певній країні й впливають на діяльність
тільки її господарських суб'єктів;

— зовнішні, джерело виникнення яких для внутрішніх виробників пе­
ребуває за межами їх власної країни.

2. За рівнем виникнення ризики можуть бути класифіковані на:

— ризики, що виникають на мікрорівні, тобто безпосередньо на під­
приємстві або в приватних осіб;

— ризики галузевого походження, які виникають у цілої групи підпри­
ємств, що належать до певної галузі й, відповідно, впливають на свою
галузь;

— ризики міжгалузевого походження, зумовлені впливом і залежністю
окремих галузей і сфер економічної діяльності між собою;

— регіональні ризики, які можуть виникати через специфіку розвитку
і управління окремими регіонами всередині країни;

— державні ризики, які виникають на макрорівні й впливають на всі
господарські суб'єкти даної країни;

— глобальні (світові) ризики, які виникають в економіці декількох країн
або усього світового співтовариства, впливаючи при цьому на діяль­
ність господарських суб'єктів цих країн; зазвичай вони можуть бути
представлені геополітичними ризиками (наприклад, зміною світової
рівноваги, глобальними екологічними і демографічними проблемами
тощо).

3. За сферою походження розрізняють:

— соціально-політичні — ризики, зумовлені вірогідністю виникнення
непередбачуваних ситуацій у випадку зміни політичного курсу, що
здійснює держава, а також можливого введення в дію незапланова-
них раніше соціальних програм або інших дій, які в основі свого по­
ходження мають соціальну сферу (наприклад, страйки, зміна психо­
логічного настрою в суспільстві тощо);


542 їо^ицемсм «томам Глава 5

адміністративно-законодавчі — ризики, які виникають у випадку
реалізації незапланованих адміністративних обмежень господарської
діяльності ринкових суб'єктів, а також змін у законодавстві (збіль­
шення податкових ставок, заборона на право займатися певним ви­
дом діяльності тощо);

— виробничі — ризики, пов'язані з виробництвом продукції (товарів,
послуг), із здійсненням будь-яких видів виробничої діяльності;

— комерційні — ризики, які виникають у процесі реалізації товарів
і послуг, що були здійснені або закуплені підприємством;

— фінансові — ризики, які виникають у сфері відносин підприємства
з банками та іншими фінансовими інститутами, а також пов'язані
з невиконанням суб'єктом економічної діяльності своїх фінансових
зобов'язань; ця група ризиків може бути наслідком змін, які відбу­
ваються у фінансовій системі в цілому (наприклад, інфляційні про­
цеси тощо);

— природно-екологічні — ризики, які виникають унаслідок залежності
людини і загалом суспільного виробництва від природно-кліматичних
умов (наприклад, зниження врожаю сільськогосподарських культур
у зв'язку зі збільшенням кількості опадів тощо), а також зворотного
зв'язку між суспільним виробництвом і навколишнім середовищем
(несприятливий вплив шкідливих виробництв на здоров'я людей тощо);

— демографічні — ризики, які виникають унаслідок змін демографіч­
ної ситуації; вони можуть існувати як у формі самостійних ризиків,
так і спричиняти інші ризики (наприклад, зниження тривалості жит­
тя населення може бути наслідком виникнення ризику, який пов'я­
заний з реалізацією продукції підприємств, що орієнтуються на на­
селення похилого віку тощо);

— геополітичні — ризики глобального характеру, такі як світова мігра­
ція робочої сили, поява хвороб, які загрожують життю людства, та Ін.

4. За причинами виникнення розрізняють декілька груп ризику, які зумовлені невизначеністю майбутнього, тобто тією звичайною невизначе­ністю, що характерна для функціонування всіх суб'єктів ринку, і як на­слідок цього, — складністю у прогнозуванні їхньої поведінки.

Невизначеність майбутнього може бути спричинена:

— невизначеністю у функціонуванні економічної системи самого підпри­
ємства або його найближчого оточення (наприклад, партнерів);

— невизначеністю навколишнього середовища (наприклад, економіки
-я- країни в цілому);

— нестачею інформації для прийняття рішень, що пов'язано з об'єктив­
ною неможливістю обліку і розгляду всіх параметрів, необхідних для
прийняття виробничо-господарських рішень;


Ризик і ефективність комерційної діяльності

— особистісними суб'єктивними факторами (власне розуміння процесів,
що аналізуються, рівень кваліфікації, співвідношення кількості часу,
необхідного для якісного і всебічного аналізу тощо);

5. За ступенем обґрунтованості прийняття ризики бувають:

— обґрунтовані — це такі ризики, які підприємство вирішує взяти на
себе (при цьому їх вплив на діяльність підприємства буде мінімаль­
ним); при цьому дається аналітична оцінка прогнозованих резуль­
татів і можливих затрат з урахуванням втрат;

■— частково обґрунтовані — це такі ризики, які підприємств

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.