Найславетніший давньогрецький математик, філософ – ідеаліст Піфагор народився в 580 році до н.е. на острові Самос. З цієї причини його називають Піфагором Самоським. До речі, існував ще один Піфагор з Самосу, він був відомим скульптором і називався Егейським, бо працював у місті Регія. З ім’ям Піфагора пов’язано, мабуть, найбільше різних цікавих подій та легенд. Навіть саме ім’я цієї видатної людини незвичайне, бо воно буквально означає «Той, про кого сповістила Піфія» ,тобто народження Піфагора було передбачено заздалегідь.
Легендарною особою Піфагора вважали вже у стародавні часи – у 306 р.до н.е. йому, як найрозумнішому з греків, поставили пам’ятник на римському форумі перед коміцієм. Вона простояла там до початку правління Сулли. А вперше слава знайшла Піфагора, коли він був ще юнаком. У віці вісімнадцяти років він, за звичаєм багатьох молодих людей свого часу, починає подорожувати і спочатку їде до Мілету, щоб зустрітися з Фалесом. Фалес зустрів його ласкаво, щиро поділився своїми знаннями, але, нарікаючи на старість і слабке здоров’я, порадив їхати до Єгипту, щоб ще повчитися в єгипетських жреців. Піфагор провів у Єгипті і його святинях 22 роки, займаючись спостереженням зоряного неба і геометрією, осягнувши не уривками і не поверхнево всі таїнства богів.
А в той час, коли Єгипет завоював перський цар Камбіз, Піфагор був серед тих, кого
захопили в полон біля стін Великих пірамід. Але його слава як мудреця і мага на той час була вже настільки великою, що коли Камбіз дізнався, хто знаходиться серед його полонених, він наказав негайно звільнити Піфагора і вибачився перед ученим. Після полону Піфагор перебуває у Вавілоні. Там він охоче спілкується з мудрецями і магами, які відповідали йому увагою, і, навчившись найголовнішого в їхньому вченні, глибоко опанувавши науку про число, музику й інші предмети, провівши в такий спосіб ще 12 років, повернувся на Самос у віці 56 років. Вважається, що Піфагор мав привабливу зовнішність, носив довгу бороду, а на голові золоту діадему. Він носив східний одяг, який привіз зі своїх мандрівок.
Розповідають, що Піфагор першим став називати себе філософом, не тільки вигадавши нове ім’я, але і прекрасно навчаючись справи, яку воно означає. Піфагор називав себе «любомудром» (філософом), а не мудрецем, тому що мудрецем, він вважав тільки Бога. Піфагор на батьківщині засновує першу філософську школу і веде повчальні бесіди з учнями.
Йому належать численні афоризми і повчання, наприклад, такі: «Не вважай себе великою людиною за розміром твоєї тіні під час заходу Сонця», «Будь-яким способом варто уникати і відтинати вогнем, залізом і всіма іншими засобами від тіла хворобу, від душі – неуцтво, від шлунка – надмірність, від міста – смуту, від будинку – вільнодумство, від усього в цілому - невиваженість».
Із життя Піфагора
Цого міцного юнака з товстою шиєю та коротким носом, справжнього забіяку, судді однієї з перших олімпіад не хотіли допускати до змагань, тому що Піфагор був малий на зріст. Але віе пробився і «побився» зі своїм супротивником та ще й переміг. Якби це трапилось 2530 років уперед, газети всього світу вийшли з аншлагом: «Нікому не відомий Піфагор завоював золоту медаль у кулачному бою».
Школа Піфагора
Навколо Піфагора почали об’єднуватись юнаки, які прагнули осягнути заманливі таємниці східної мудрості. Вони почали називати себе його учнями. Люди, які належали до цієї групи, удостоювались найвищої честі бачити свого вчителя, який з того часу навмисно зовсім перестав показуватись у місті. Ті, хто пристав до групи пізніше, могли тільки чути Піфагора. Вони належали до категорії так званих акусматиків – слухачів. Розповідають, що кімната, в якій викладав учений, поділялась полотняною перегородкою на дві частини. В одній були Піфагор і його учні, а в іншій сиділи акусматики.
Ще про одну особливість Піфагора повідомляють стародавні історики. Кажуть, що неодмінною умовою вступу до школи він вважав уміння зберігати таємницю. Чим займалися піфагорійці у своїй школі? Оскільки вся їхня діяльність була повита найсуворішою таємницею, нам залишається вірити припущенням стародавніх авторів. З усіх наук піфагорійці найбільше шанували математику, надаючи їй релігійно – містичного забарвлення. Усі числа вони поділяли на дві категорії – числа злої і доброї природи. Злими вважалися парні, добрими –непарні. Одиницю було оголошено числом, яке поєднує в собі і злий і добрий початок, бо додавання її до доброго числа робить останнє злим, а до злого – добрим.
Піфагорійці, незважаючи на свої містичні цілі, зуміли внести багато цінного безпосередньо в саму математику. Вони заклали основу науки, названу потім теорією чисел. Найвизначнішим відкриттям піфагорійців у галузі геометрії слід вважати відкриття ними правильних многогранників.
Заповіді піфагорійців
1. Роби тільки те, що не засмутить тебе і не примусить розкаюватися. Навчись того, що слід знати.
2. Не нехтуй здоров’ям свого тыла.
3. Привчайся жити просто і без розкошів.
4. Не розкривай очей тоді, коли хочеш спати, не розібравши всіх своїх вчинків за минулий день.
Важко сказати, що належало Піфагору, а що його учням. І чи він вивів прутиком на піску славнозвісну теорему, яка відома кожному учневі, і доведеня того, що сума внутрішніх кутів трикутників дорівнює двом прямим? Піфагор боявся, що вітер розвіє перше доведення про залежність діагоналі квадрата і його сторін. Легенди розповідають, що коли Піфагор довів свою теорему, він віддячив богам, принісши їм у жертву 100 биків.
Таким чином, за всіх витрат, у знаменитого вченого із Кротона, першого філософа, достатньо великих фантазій і здогадок.
Ось чому люди пам’ятають його дві с половиною тисячі років. Ось чому серед знаменитих олімпійських чемпіонів він довго залишиться найвідомішим, тому що йому випало щастя перемогти не тільки супротивників, але й час.
Хто відкрив теоремуПіфагора?
Піфагор, чиїм імя’м названо теорему , жив у VІ ст.до н.е. Тоді математика тільки складалася у греків у теоретичну науку, і Піфагор мав на неї великий вплив.
Піфагор багато подорожував, його ім’я було оповите легендами, тому тепер важко визначити , що зробив Піфагор сам, а що запозичив у інших. У будь-якому разі, залежність між сторонами прямокутного трикутника була відома ще за тисячу років до Піфагора, у Давньому Вавілоні та Єгипті. Піфагору, очевидно, належить заслуга доведення цієї теореми та широкого застосування її під час розв’язування задач.
Теорема Піфагора чудова тим, що сама по собі вона зовсім не очевидна. Наприклад, властивості рівнобедреного трикутника можна бачити безпосередньо на рисунку. Проте скільки не дивися на прямокутний трикутник, ніяк не побачиш, що між його сторонами є такае просте співвідношення: .
Але це співвідношення стає очевидним, якщо вдало побудувати рисунок. У цьому і є найкращий геометричний зміст: за допомогою дотепної побудови зробити неочевидне очевидним.
У математичних трактатах Давньої Індії, доводячи теорему, часто наводили тільки рисунок. Супроводжували його лише одним словом: «Дивись!»
Свідчення,які дійшли до нас, показують, що Піфагорнавчився математики в єгипетських жерців. Вони свято оберігали її таємниці і розглядали кожну математичну істину як божественне прозріння. Серед таких істин, до речі, широкою популярністю користувалась і та , яка упродовж тисячоліть служила єгипетським землемірам під час розмежування земельних ділянок. Для побудови прямих кутів вони використовували мотузку, поділену вузлами на 12 рівних частин. Якщо з такої мотузки скласти трикутник зі сторонами 3, 4 і 5 частин , то кут між сторонами , які мають по 3 і 4 частини, буде прямим.
Звернемо увагу на те, що . але це є не що інше як теорема Піфагора. За цією теоремою сума квадратів катетів у прямокутному трикутнику завжди дорівнює квадрату гіпотенузи. Якщо це так, то виходить, що славнозвісна «теорема Піфагора» відкрита не ним.
У минулому столітті відомий історик математики Моріц Кантор висловив припущення, але джерела його залишились для науки невідомими, про те що теорема Піфагора відкрита не Піфагором. Зате інший історик – О. Нейгебауер – зумів довести, що теорема, яка пізніше дістала назву Піфагорової, була відома єгиптянам. В одній із задач, вміщених в єгипетських папірусах, обчислюється діагональ прямокутних воріт, ширину і висоту яких відомо.
Інакше кажучи, єгипетський геометр зумів випередити грецького мудреця. Таким чином, найімовірнішим у тому, що розповідають про Піфагора, є твердження, що теорема Піфагора не належить Піфагору.