Провадженні, крім випадків, передбачених КПК

Алгоритм оскарження рішень, дій чи бездіяльності прокурора:

Скарга слідчого на рішення, дію чи бездіяльність прокурора подається в

Письмовій формі не пізніше трьох днів з моменту прийняття (вчинення)

Оскаржуваних рішення, дії чи бездіяльності.

Скарга слідчого подається до прокуратури вищого рівня стосовно

Прокуратури, в якій обіймає посаду прокурор, рішення, дія чи бездіяльність якого

Оскаржується. Оскарження слідчим рішень, дій чи бездіяльності прокурора не

Зупиняє їх виконання.

Службова особа органу прокуратури вищого рівня, до якої надійшла скарга на

Рішення, дію чи бездіяльність прокурора, зобов'язана вирішити цю скаргу протягом

Трьох днів з моменту її надходження і надіслати своє рішення слідчому та

Прокурору, рішення, дія чи бездіяльність якого оскаржувалася.

Правовими наслідками розгляду скарги є рішення про:

Залишення рішення чинним (визнання законними вчинених дії чи

бездіяльності);

2) зміну рішення в частині;

Скасування рішення і прийняття нового рішення (визнання незаконними

Вчинених дії чи бездіяльності і зобов'язання вчинити нову дію).

Якщо матиме місце скасування рішення (визнання незаконними вчинених дії

Чи бездіяльності), то службова особа органу прокуратури вищого рівня має право

Здійснити заміну одного прокурора на іншого з числа службових осіб органів

Прокуратури того самого рівня в досудовому провадженні, де було прийняте

(вчинене) незаконне рішення, дія чи бездіяльність.

Рішення службової особи органу прокуратури вищого рівня є остаточним і не

Підлягає оскарженню до суду, інших органів державної влади, їх посадових чи

Службових осіб.

ВИСНОВКИ

Конфлікти, що виникають в сфері людської діяльності і пошуки виходу із

Таких ситуацій, прагнення будь-якими правовими методами та засобами

Врегулювати суперечку мирним шляхом заохочується державою, забезпечується

Встановленням доступних, простих процедур у кримінальному провадженні. В

Цьому і полягає аксіологічне значення інституту оскарження рішень, дій чи

Бездіяльності субєктів, які ведуть досудове кримінальне провадження.

Можливість звернення за судовим захистом є гарантією забезпечення

Доступності правосуддя на досудовому провадженні. Відповідно запровадження

Такої засади, що передбачається в п.17 ч.1 ст. 7 КПК України - забезпечення права

На оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності є такою, що відіграє

Вагому роль для досягнення ефективності досудового провадження.

Конституційним Судом України в Рішенні від 25 листопада 1997 року N 6-зп

Сформульовано правову позицію, за якою удосконалення законодавства в контексті

Статті 55 Конституції України має бути поступовою тенденцією, спрямованою на

Розширення судового захисту прав і свобод людини, зокрема судового контролю за

Правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних

Повноважень. Ця правова позиція кореспондується з положеннями статті 13

Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо ефективного

Засобу захисту від порушень, вчинених особами, які здійснюють свої офіційні

Повноваження. Реалізація права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності

Вказаних суб'єктів має відповідати також вимозі стосовно доступності правосуддя,

Про що зазначено у міжнародних правових документах - Загальній декларації прав

Людини (стаття 8), Міжнародному пакті про громадянські і політичні права (стаття

Декларації основних принципів правосуддя для жертв злочинів та зловживання

Владою, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 29 листопада 1985 року.

Конституційний Суд України у Рішенні від 23 травня 2001 рокуN 6-рп/2001

Зазначив, що право на судовий захист належить до основних, невідчужуваних прав і

Свобод людини і громадянина та відповідно до частини другої статті 64 Конституції

України не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану,

А недосконалість інституту судового контролю за досудовим слідством не може

Поиск по сайту: