Спрямовані на з’ясування законності отриманих доказів. Проте не всі науковці

Поділяють таку думку. Деякі вчені вважають за можливе визнання доказів

Недопустимими на етапі підготовчого провадження лише за умови очевидності

Порушень закону при отриманні цих доказів. Вказуються такі очевидні порушення

Закону при збиранні чи фіксації доказів на досудовому розслідуванні, як

Незаконність джерела доказу, отримання доказу некомпетентною особою чи

Органом, істотні порушення кримінального процесуального закону при здійсненні

Процесуальних чи слідчих дій, у ході яких і були отримані спірні доказові

матеріали. В інших випадках, коли з’ясувати питання про допустимість доказу

Можна лише шляхом додаткових процесуальних чи судово-слідчих дій під час

Підготовчого провадження, винесення рішення щодо допустимості доказів повинно

Бути відкладено до стадії судового розгляду. Саме така позиція і є закріпленною в

Нормах КПК України.

З цією думкою важко погодитись з таких міркувань. Відкладення дослідження

спірних доказів до моменту судового розгляду та вирішення питання про їх імовірну

Недопустимість призведе до впливу таких доказів на свідомість і сумління як

присяжних засідателів, так і професійних суддів незалежно від вирішення питання

Про допустимість чи недопустимість цих доказових матеріалів. За такої ситуації

Визнання доказів недопустимими втратить будь-який сенс.

Після проведення всіх необхідних дій, пов’язаних із дослідженням

Допустимості наявних в кримінальному провадженні доказів, сторони повинні мати

Можливість висловити свої думки щодо досліджуваних матеріалів. При цьому

Сторона, що подавала клопотання про визнання доказів недопустимими, має

Виступати останньою. Після цього суд має винести рішення щодо задоволення чи не

Задоволення клопотання про визнання доказів недопустимими. У разі визнання

Недопустимим такий доказ, тобто матеріали, що містять інформацію про цей доказ,

Повинні вилучатися з неї. Адже саме запобігання впливу недопустимих доказів на

Внутрішнє переконання суддів є одним з найважливіших завдань усієї процедури

Визнання доказів недопустимими. При цьому не важливо, чи справа

Розглядатиметься професійним суддею або за участю суду присяжних. У разі

Розгляду справи присяжними засідателями докази, визнані недопустимими, взагалі

Не будуть оголошуватись в суді, а сторони не матимуть права посилатись на них під

Час судового розгляду. Однак при винесенні обвинувального вердикту судом

присяжних саме професійний суддя вирішуватиме важливі питання права, пов’язані

З призначенням покарання, задоволенням цивільного позову та ін. Тож наявність у

Матеріалах кримінального провадження доказів, що були визнані недопустимими,

Може справити певний вплив на професійного суддю при здійсненні ним його

Повноважень, навіть при вирішенні справи судом присяжних. Отже, доцільно

Закріпити в законі норму, яка б забезпечувала вилучення з матеріалів кримінального

Провадження даних, пов’язаних із недопустимими доказами.

ОЗНАЙОМЛЕННЯ З МАТЕРІАЛАМИ КРИМІНАЛЬНОГО

ПРОВАДЖЕННЯ (КРИМІНАЛЬНОЮ СПРАВОЮ)

Згідно п.14 ч.3 ст.42 КПК обвинувачений має право ознайомлюватися з

Матеріалами досудового розслідування та вимагати відкриття матеріалів. Такі ж самі

Права має захисник та законний представник обвинуваченого. Відмова у наданні для

Ознайомлення загальнодоступного документа, оригінал якого знаходиться в

Матеріалах досудового розслідування, не допускається (ст.221 КПК). Потерпілий,

Його представник та законний представник також мають право знайомитися з

Матеріалами, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо потерпілого

Кримінального правопорушення (п.11 ч.1 ст.56 КПК). Так само мають право

Знайомитись із матеріалами кримінального провадження в частині, що стосується

Цивільного позову, цивільний позивач і його представник, цивільний відповідач і

Його представник та законний представник.

Саме тому, після призначення справи до судового розгляду головуючий

Поиск по сайту: