Детермінація необережної злочинності

Оскільки необережна злочинність співвідноситься зі злочинністю в цілому, як часткове й загальне, характеристика детермінант всієї злочинності поширюється і на чинники необережних злочинів.

До загальносоціальних факторів, що детермінують необережну злочинність, відносяться:

- науково-технічний прогрес, що характеризується ускладненням технологічних процесів, неухильним розширенням використання техніки на виробництві й у побуті, зростанням кількості транспортних засобів;

- негативні соціально-політичні процеси, що обумовлюють ослаблення контрольних функцій держави й суспільства, корумпованість правоохоронних органів;

- економічна криза, яка обумовлює нестачу матеріальних засобів для розробки й серійного виробництва безпечних видів техніки, погіршення ремонтно-експлуатаційної бази, зменшення можливостей щодо забезпечення справного стану технічних засобів, зниження рівня підготовки фахівців, що ускладнюють підтримку професійної майстерності на високому рівні;

- негативні культурні тенденції, експансія недоброякісних зарубіжних культурно-поведінкових зразків, що проявляються в надмірній розпущеності людини, сприйнятті свободи й демократії як уседозволеності, заперечення необхідності дотримання правил безпеки.

Щодо специфічних факторів необережної злочинності, то у найзагальнішому вигляді можна згрупувати у наступні блоки за сферою виникнення та існування:

- технічні (несправність і конструктивні недоліки технічних засобів і механізмів);

- організаційно-управлінські (недоліки у відборі й підготовці фахівців, неналежний контроль за їхньою діяльністю, порушення технологічного режиму);

- організаційно-правові (неповнота нормативної регламентації різних видів діяльності, пов’язаної з використанням джерел підвищеної небезпеки).

Крім того, детермінанти необережної злочинності за рівнем існування можна поділити на наступні групи:

1. Фактори, пов’язані з суб’єктом злочину.

2. Фактори, пов’язані з джерелом підвищеної небезпеки (несправність техніки, недоброякісність боєприпасів та ін.).

3. Фактори, пов’язані з діяльністю третіх осіб (пішоходів тощо.).

4. Фактори, пов’язані зі станом навколишнього середовища (стан доріг, дощ, туман і т.п.).

5. Фактори, пов’язані з недостатнім контролем з боку посадових осіб (під час допуску до техніки та у процесі її експлуатації).

6. Фактори, пов’язані з недоліками забезпечення складної діяльності (недостатня деталізація правил безпеки в інструкціях, неприйняття заходів для забезпечення відпочинку водіїв, недоліки підготовки техніки, відсутність контролю якості боєприпасів і т.д.).

7. Фактори, пов’язані з недоліками організації діяльності (дефекти регулювання дорожнього руху, відсутність або несправність світлофорів та ін.).

Незважаючи на специфіку необережних злочинів, їм властива загальна схема криміногенної детермінації. Як ми вже зазначали, не можна зводити їх механізм лише до складностей ситуації. Причини й мотивація необережних злочинів пов’язані з егоїстично-споживчим або легковажно-безвідповідальним відношенням до правил безпеки, обережності в професійній і побутовій діяльності.

Зокрема, мова йде про такі криміногенно-деформовані елементи ціннісних та поведінкових диспозицій, установок окремих груп і осіб, як кар’єризм, авантюризм та інші форми переважання особистих інтересів над суспільними, легковажне (недбале) відношення до останніх; недисциплінованість тощо.

Зазначені негативні характеристики визначають наявність у необережного злочинця своєрідної, недостатньо чітко вираженої антигромадської установки, що є основною причиною вчинення ним конкретного злочину.

Формування й розвиток (закріплення) мотивації необережних злочинів обумовлені впливом: а) традицій, атмосфери сімейно-побутового й виробничого середовища; б) негативного впливу з боку осіб, які виконують аналогічні професійні й побутові функції, а також стурбованих одержанням за будь-яку ціну бажаних результатів виробничої діяльності; в) неправильного, перекрученого висвітлення деякими засобами масової інформації проблем доцільності, ризику, сміливості.

Вчиненню необережних злочинів сприяють недоліки й порушення в таких сферах, як організація і управління відповідною діяльністю; техніка й технологія виробництва; контроль за дотриманням правил безпеки, обережності; підбір, навчання, виховання кадрів; розпорядок професійної або побутової діяльності; правове регулювання; спеціальна профілактика і забезпечення невідворотності відповідальності за злочини, вчинені з необережності.

До негативних факторів в організації й управлінні виробництвом (виконанням робіт) треба насамперед віднести недоліки планування й матеріально-технічного постачання в промисловості, сільському господарстві, будівництві. Зокрема, відсутність належної координації роботи взаємозалежними виробничими процесами підприємств і організацій, несвоєчасна поставка сировини й матеріалів, що спричиняє нерівномірний ритм їхньої діяльності. У подібних умовах нерідко допускаються порушення правил про понадурочний робочий час, про роботу в нічні зміни; мають місце погана підготовленість робочих місць, використання співробітників не за фахом, незабезпеченість технічного нагляду за дотриманням правил безпеки. Недоліки планування й організації будівництва господарських об’єктів можуть призвести до несвоєчасності введення або недостатньої потужності очисних споруд, інших заходів проти забруднення природного середовища. Цим створюються передумови для порушення правил техніки безпеки, охорони довкілля.

До технічних і технологічних недоліків виробництва (виконання робіт) насамперед відносяться конструктивні недоліки машин, устаткування й особливо засобів захисту операторів та інших осіб при експлуатації техніки. Конструктивні недоліки машин і устаткування ускладнюють користування ними, викликають необхідність оперативного втручання в роботу механізмів, їх ремонту, налагодження без зупинки виробничого процесу, нерідко на ходу, без дотримання правил техніки безпеки, що може спричинити тяжкі наслідки.

Аналогічні наслідки бувають і при технологічних недоліках виробництва (виконання робіт), до яких відносяться порушення режиму роботи механізмів, послідовності виконання роботи й операцій, непередбачена технологією заміна сировини, матеріалів або операцій з їх обробки, застосування неналежного устаткування. До розглянутих недоліків входять несвоєчасність і низька якість технічних оглядів, перевірок і ремонту механізмів та іншої техніки.

Порушенням правил техніки безпеки й охорони природи суттєво сприяють також недостатня розробленість у технологічній документації заходів безпеки, обережності, недосконалість методів очищення відходів виробництва, робота на технічно застарілому обладнанні.

Зв’язок технічних і технологічних недоліків виробництва (виконання робіт) і злочинних порушень правил техніки безпеки й охорони природи виявлений у 39% випадків вчинення відповідних злочинів.

До недоліків контролю за дотриманням правил безпеки відносяться, зокрема, нерегулярність і поверхневість перевірок з боку спеціалізованих контролюючих органів; їх незадовільна забезпеченість контрольними приладами, засобами зв’язку й транспорту; невдала функціонально-організаційна структура відповідних органів, низький рівень підготовки й підвищення кваліфікації кадрів для них. До умов, що сприяють порушенням правил безпеки, відноситься і недостатня інформаційна забезпеченість контролюючих органів. Наявна в цих органах інформація не повно й не завжди вчасно відображає стан справ, зокрема поширеність порушень правил техніки безпеки й охорони природи, характер і розмір заподіюваної розглянутими правопорушеннями шкоди природі. Немає повної інформації й про усунення виявлених порушень. Ще один суттєвий недолік – відсутність взаємодії в роботі вказаних органів, у зв’язку із чим багато суміжних правопорушень не виявляються, а вже виявлені факти не розслідуються.

Відмічаються недоліки і у діяльності працівників, відповідальних за техніку безпеки і природоохоронні заходи безпосередньо на підприємствах, в організаціях. Нерідко вони відволікаються на виконання інших завдань, формально підходять до навчання правилам техніки безпеки, допускають помилки в підборі й розміщенні працівників служби техніки безпеки. Зазначені та інші недоліки в діяльності інспекцій і служб не дозволяють вчасно виявляти й усувати порушення у виробництві й технології, що часом призводить до сумних наслідків.

Недоліки підготовки, навчання, виховання учасників трудових процесів, у тому числі, операторів механізмів і посадових осіб, які керують діяльністю операторів, також належать до числа умов злочинних порушень правил техніки безпеки й охорони довкілля. Так, у осіб, які злочинно порушили з необережності правила охорони природи, у кожному другому випадку рівень спеціальних знань був нижчий за вимоги, необхідні для ефективного виконання покладених на них природоохоронних обов’язків.

На ряді підприємств, будівництв виховна робота не має належної орієнтації на забезпечення свідомого дотримання правил техніки безпеки й охорони природи (у тому числі шляхом демонстрації соціальних наслідків порушень). Не скрізь налагоджене й технічне навчання безпечним методам роботи, поводження із захисними засобами й контрольними приладами, порядку невідкладних дій у передаварійних та аварійних ситуаціях.

До числа криміногенно значимих недоліків в організації діяльності і її правовому регулюванні відносяться насамперед порушення режиму робочого часу, що призводять до виконання обов’язків операторами механізмів у стані сильної втоми, що суттєво позначається на швидкості й точності їхніх рішень і дій. Сюди відносяться також неточності й прогалини в правовому регулюванні функціональних обов’язків і правомочностей служб техніки безпеки й охорони природи. Мова йде, зокрема, про недостатню визначеність у формулюваннях інструкцій та інших нормативних актах щодо умов допуску оператора до роботи, понять, видів, ознак окремих видів порушень, а також правомочностей інспекцій і служб техніки безпеки й охорони з негайного і безпосереднього припинення незаконних рішень і дій, що створюють аварійні ситуації.

Нарешті, серед факторів необережної злочинності виділяються недоліки в спеціальній профілактиці й забезпеченні невідворотності відповідальності винних. Зокрема, караність винних у вчиненні необережних злочинів значно нижча, ніж винних у умисних діяннях, не лише тому, що багато необережних злочинів залишаються латентними, але й у результаті того, що виявлені порушники часто уникають відповідальності. Така ситуація в основному пов’язана з нерідкими ще випадками несвоєчасного порушення кримінальних справ і досить поверхневого, неповного провадження слідства, припинення розслідування ряду злочинів без достатніх підстав. Безкарність винних, випадки їх уникнення від відповідальності, що стали відомими, сприяють як продовженню й збільшенню аналогічних правопорушуючих дій відповідних посадових осіб, операторів механізмів, інших порушників, так і втягуванню до подібних порушень нових людей.

Окрему групу складають детермінанти дорожньо-транспортних пригод. Їх можна визначити як сукупність об’єктивних і суб’єктивних факторів, що пов’язані з виникненням небезпечної ситуації, соціально-психологічними дефектами особистості правопорушника, соціально-правовими й організаційно-технічними недоліками.

Відносно дорожньо-транспортних подій, які детерміновані порушенням правил безпеки дорожнього руху, то визначальною тут є взаємозалежна, взаємообумовлена система: людина – транспортний засіб – дорожня обстановка. Від того, наскільки досконалі ці основні компоненти (включаючи, безумовно, і такий елемент, як керування, регулювання рухом), залежить якісний рівень забезпечення безпеки дорожнього руху.

Головним компонентом процесу дорожнього руху є людина – водій транспортного засобу. Судова практика показує, що переважна більшість всіх дорожньо-транспортних випадків стається з вини водіїв. Відповідно основною причиною подій на дорогах є грубе порушення правил безпеки в силу недосвідченості (73 %), прагнення проявити невиправданий фарс, сміливість, силу (65 %). Значній кількості правопорушників властиве зневажливе ставлення до правил безпеки та інших правових норм (42 %). Не можна не зазначити легковажного прагнення будь-якими способами швидше закінчити роботу, одержавши за неї премію тощо ( 35-40 %).

Опитування значної групи засуджених за дорожньо-транспортні злочини виявило наступні їхні морально-психологічні властивості: безпечність, легковажність (64 %); зайва самовпевненість (90 %); невміння правильно оцінити ситуацію (43 %); явна необачність (44 %).

Слабке знання учасниками руху правил безпеки, незадовільна організація їх вивчення й контролю створюють коло умов організаційно-правового характеру. До них варто віднести й недоліки нормативних документів, що регламентують безпеку дорожньо-транспортного руху.

До недоліків організаційно-управлінського характеру відносяться: незадовільне технічне обслуговування й ремонт транспортних засобів; низький рівень обслуговування змушує багатьох водіїв експлуатувати транспортні засоби із серйозними дефектами; недосконала система навчання й атестації водіїв.

До криміногенних факторів порушень правил безпеки, слід віднести також і наступне:

1. Недоліки в здійсненні нагляду за рухом. Далеко не всі факти безпеки виявляються.

2. Неналежне утримання доріг, порушення безпечних нормативів ширини проїзної частини, розмітки розв’язок, переходів (за вибірковими даними, цей фактор присутній не менше ніж в 10-15 % випадків автотранспортних злочинів).

3. Недоліки конструкції автотранспортних засобів, що ускладнюють керування, обмежують можливості спостереження, викликають підвищену утому водія.

4. Невикористання водієм і пасажирами пристосувань, що зменшують ризик аварійної обстановки або її тяжких наслідків (паски безпеки).

5. Помилки у виборі режиму регулювання руху й технічних засобів для цього (кількість і характер дорожніх знаків, світлофорів).

6. Порушення нормативів робочого часу водіїв.

7. Низький рівень контролю за станом автотранспортних засобів, доріг і технічних засобів регулювання руху.

8. Упущення в дисциплінарній, адміністративно-правовій і кримінально-правовій боротьбі з порушеннями правил безпеки руху.

У формуванні й реалізації аварійної ситуації при автотранспортних злочинах певну роль відіграють особливості стану здоров’я водія, пішохід, природні умови, від яких залежать видимість, величина зчеплення гуми з дорогою. Обставинами, що сприяють вчиненню автотранспортного злочину, однак, будуть не вони самі по собі, а ігнорування або неправильна їх оцінка учасниками руху. Іншими словами, такі обставини взаємодіють з іншими елементами аварійної обстановки через особистість учасників руху.

На жаль, ще існує недостатньо високий і рівень профілактичної роботи правоохоронних органів відносно порушників правил дорожнього руху, технічної й екологічної безпеки.

Поиск по сайту: