Детермінація жіночої злочинності

Одне з найбільш суттєвих значень в системі детермінації жіночої злочинності належить факторам економічного характеру.

Протиріччя в сфері економічних відношень, що охоплюють суспільні відносини у сфері організації виробництва, обміну і розподілу, мають велике значення, оскільки саме економіка є базовою соціальною підсистемою. Різка поляризація суспільства на нечисленних дуже багатих і переважну масу дуже бідних громадян, а також існування значного числа непрацюючих осіб молодіжного віку ускладнює кримінальну обстановку у всіх регіонах і створює передумову для зростання загального числа злочинів корисливої спрямованості.

До цього примикають недоліки в організаційно-управлінській сфері: бюрократичний підхід до вирішення державних і господарських задач, корумпованість державного апарату, ігнорування сфери послуг, відсутність належної уваги до організації дозвілля населення, недоліки і вади в роботі місцевих органів влади і правоохоронних органів.

І хоча Конституція України гарантує обом статям рівні права, соціальні ролі, виконувані ними, не однакові. Все більш сутужним стає виконання жінками їхніх основних функцій – сімейно-побутових – при більш слабкій психологічній захищеності від різних ускладнень у їхньому житті. Ті умови, що раніше визначали злочинність, не тільки збереглися, але й набули ще більшої гостроти.

Злочинність жінок прямо пов’язана з цілою низкою негативних процесів, що викликані трансформацією українського суспільства (падінням виробництва, і, відповідно, рівня заробітної плати, ростом безробіття, скороченням асигнувань на соціальні програми, затримками з виплатою заробітної плати тощо), які об’єктивно ускладнюють становище жінок та погіршують їх позиції на ринку праці.

Протиріччя і недоліки в сфері соціальних відносин, що охоплюють інтереси різних соціальних груп, взаємозв’язок суспільства й особи, переплітаються з протиріччями в сфері економічних відносин. Вони визначаються тим, що саме в соціальній сфері реалізуються результати економічної діяльності, які зачіпають життєві інтереси населення. Відзначені невідповідності в розвитку суспільного виробництва і потреб у соціальному плані виявляються у вигляді недостатньо високого рівня життя більшості соціальних груп, падіння загальнокультурного рівня, росту напруженості в Україні, конфліктах і ворожості між людьми, криміналізації взаємовідносин на побутовому рівні.

У політичній сфері на процесі детермінації злочинності жінок гостро відбиваються негативні тенденції прийняття владними структурами економічних рішень під впливом кон’юнктурних політичних міркувань, уповільнені темпи реформації законодавчої і виконавчої систем. Зазначені явища в політичному житті суспільства є однією з причин деформацій економічного, правового та соціально-психологічного характеру.

У якості однієї з детермінант сучасної жіночої злочинності виступає ідеологічний вакуум, що виник після швидкої руйнації традиційної системи духовних і моральних цінностей. Прагнення до задоволення життєвих потреб за типом західного способу життя тягне за собою поширення в масовій свідомості культу наживи і грубої сили.

Важливу роль у розглянутому аспекті відіграють особливості сімейно-побутових відносин. Тут, насамперед, слід зазначити зміну ролі жінки в значній кількості сімей, де заробіток дружин може перевищувати заробітну плату їхніх чоловіків. Розбіжності, що виникають на цьому ґрунті, призводять до розпаду сімей, погіршенню виховання дітей, збільшення кількості «побутових» злочинів.

Ці негативні обставини закономірно відбиваються на соціально-психологічному стані жінок. Поширеним способом зняття психологічної напруги виступають алкоголь і наркотики. Як відомо, алкоголізм і наркотизм досить щільно пов’язані зі злочинністю. По-перше, стан сп’яніння (наркотичного або алкогольного) сам по собі може обумовлювати протиправні дії. По-друге, корисливі злочини найчастіше вчиняються з метою добування засобів на придбання алкоголю і наркотичних речовин. По-третє, попит на наркотики й алкоголь породжує їхнє злочинне виготовлення, збереження, збут і т.п. По-четверте, алкоголіки і наркомани деградують як особистості, втрачають сім’ї, роботу, поповнюють маргінальне середовище.

Регулярно або періодично вживає алкогольні напої переважна частина населення України. Як свідчать вибіркові дослідження, тільки 9,8 % чоловіків і 19,3 % жінок старше 18 років ведуть тверезий спосіб життя; відповідно 52,2 % і 73,1 % вживають алкоголь у святкові дні, 28,9 % і 6,7 % - 1-2 рази на місяць; 8,3 % і 0,9 % - щотижня, 0,4 % - щодня.

До об’єктивних факторів індивідуального рівня відносять різні недоліки мікросередовища (найближчого оточення) індивіда – асоціальні стереотипи поведінки, специфічну субкультуру, деформації побутової свідомості малих груп, негативні аспекти взаємин їх членів. Криміногенні фактори суб’єктивного порядку включають негативні життєві установки конкретного індивіда, перекручування системи його ціннісних орієнтацій, дефекти моральної й емоційно-вольової сфер, різні психічні особливості й аномалії. Конкретний злочин, як результат взаємодії цих об’єктивних і суб’єктивних факторів, відбувається, таким чином, у площині несприятливого найближчого оточення й деформації особистості (Мартиненко О.А., 2005).

Серед злочинниць зустрічаються різні типи особистості, загалом характерні недостатнім моральним і соціальним розвитком, суперечливістю системи моральних цінностей, слабкістю внутрішнього соціального контролю. Це призводить до труднощів їхньої соціальної адаптації в малих групах і колективах, а у зв’язку з цим – і до скоєння вчинків, що відхиляються від норми. Зустрічаються й випадкові збіги обставин, у яких жінки можуть приймати помилкові рішення, які у тому числі можуть призвести до правопорушень.

Проведений аналіз вчинених жінками злочинів свідчить, що внутрішньо детерміновані злочини відрізняються активністю, самостійністю, спланованістю і рішучістю при реалізації. Для жінок, чиї протиправні дії детерміновані, в основному, зовнішніми чинниками, характерна залежність від групи, участь у ній у якості помічника, приховувача краденого або рядового виконавця, менша кримінальна активність.

Однак самі по собі психологічні дефекти особистості не визначають однозначну імовірність учинення злочинних дій, тому що для вчинення злочину, крім об’єктивних і суб’єктивних чинників, необхідна наявність ситуації, в якій реалізуються злочинні наміри. У правовій науці в цьому зв’язку вироблені поняття умови вчинення конкретного злочину і несприятливої життєвої ситуації.

Умови відносяться не стільки до внутрішньої психічної діяльності людини і формування її морально-психологічного складу, скільки до об’єкта посягання, обстановки і способу вчинення злочину. Кожному злочину відповідає свій набір криміногенних умов. Відомо, що якщо індивід, у свідомості якого вже сформувалися стійкі антигромадські погляди і навички, потрапляє в криміногенну ситуацію, він може вчинити злочин. Проте, ситуація не обов’язково робить визначальний вплив на поведінку людини, у тому числі і на злочинну поведінку. У числі несприятливих (криміногенних) ситуацій при вчиненні злочину жінками частіше усього зустрічаються наступні: ситуації, що виникнули в результаті дій самого індивіда (привела себе в стан сильного сп’яніння); ситуації, що виникають у результаті неправомірних дій потерпілих, а також при віктимній їх поведінці; ситуація як результат дезорганізованого спілкування між людьми (недотримання правил пристойності, порушення правил поводження в суспільних місцях).

За джерелом формування криміногенні ситуації можна розділити на наступні групи: 1) пов’язані з особистістю суб’єкта і його діяльністю; 2) які виникли за волею інших осіб; 3) створені стихійними подіями; 4) змішаного типу.

При розгляді конкретної життєвої ситуації варто пам’ятати, що ситуація викликає той або інший учинок, лише переломлюючись через психіку людини, взаємодіючи з такими її особистісними якостями, як прагнення й орієнтації, породжуючи нові потреби і мотиви. Чим складніший характер ситуації, тим складніший механізм такої взаємодії (Рубінштейн С.Л., 1957). Часто криміногенна ситуація є результатом тих психічних змін самосвідомості суб’єкта, що спостерігаються у психопатичних особистостей (Меграбян А.А., 1978).

Створення обстановки, що сприяє скоєнню злочину, часто залежить не тільки від злочинниці, але і від потерпілого, що своїми необережними, аморальними або протиправними вчинками може створити криміногенну обстановку і полегшити настання злочинного результату. Для відповіді на запитання про роль потерпілого потрібно установити: а) якою мірою ситуація вчинення злочину сталася за рахунок потерпілого; б) яким був об’єктивний тиск ситуації на злочинця; в) який був внесок потерпілого у формування неправомірної поведінки злочинця; г) які якості особистості робили потерпілого уразливим у ситуації злочини (Рівман Д.В., 1975).

Таким чином, злочинна поведінка представляється результатом взаємодії зовнішніх чинників і внутрішніх, особистісних якостей і властивостей, у свою чергу детермінованих минулим впливом соціального середовища, біологічними особливостями індивіда. До зовнішніх чинників, що обумовлюють учинення протиправних дій, відносяться несприятливі умови морального формування особистості злочинця, а також ті особливості ситуації, що сприяють виникненню злочинного наміру. До числа внутрішніх чинників відносяться антигромадські погляди, орієнтації, потреби, виявлені у відповідних мотивах.

Поиск по сайту: