Виконавчий директор і персонал

1. Рада призначає Виконавчого директора спеціальною більшістю голосів. Умови призначення Виконавчого директора встановлюються Радою.

2. Виконавчий директор є головною адміністративною посадовою особою Організації і несе відповідальність за виконання обов’язків, що на нього покладають, щодо здійснення положень даної Угоди.

3. Рада після консультацій з виконавчим директором призначає будь-яку вищу посадову особу спеціальною більшістю голосів на таких умовах, які він установить.

ГЛАВА VII. ФІНАНСИ

Стаття 24

Витрати

Стаття 25

Затвердження адміністративного бюджету та встановлення розмірів внесків учасників

Стаття 26

Сплата внесків

1. Учасники сплачують свої внески в адміністративний бюджет на кожний рік відповідно до своїх конституційних процедур. Внески в адміністративний бюджет на кожний рік мають бути сплачені у вільно конвертованих валютах у перший день відповідного року; внески учасників відносно до року, в якому вони приєднувались до Організації, мають бути сплачені на ту дату, коли вони стають учасниками.

Стаття 27

Ревізія та опублікування звітності

ГЛАВА VIII. ЗАГАЛЬНІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ УЧАСНИКІВ

Стаття 28

Зобов’язання учасників

Учасники зобов’язуються вжити заходів, що необхідні для виконання ними своїх зобов’язань щодо даної Угоди, і повною мірою співробіт­ничати один з одним у досягненні цілей даної Угоди.

Стаття 29

Норми, що регулюють умови праці

Стаття 30

Екологічні аспекти

Стаття 31

Фінансові зобов’язання учасників

ГЛАВА IX. ІНФОРМАЦІЯ І ДОСЛІДЖЕННЯ

Стаття 32

Інформація і дослідження

Стаття 33

Оцінка ринку, споживання та статистика

ГЛАВА X. ДОСЛІДЖЕННЯ І РОЗРОБКИ

Стаття 34

Дослідження і розробки

ГЛАВА XI. ПІДГОТОВКА НОВОЇ УГОДИ

Стаття 35

Підготовка нової угоди

1. Рада може вивчити можливість проведення переговорів з укладення нової міжнародної угоди з цукру, у тому числі можливої угоди з економічними положеннями, подати доповідь учасникам і дати такі рекомендації, які вона вважає необхідними.

2. Рада може, як тільки вона вважатиме за доцільне, направити прохання Генеральному секретарю Конференції Організації Об’єднаних Націй з торгівлі та розвитку про скликання конферен­ції щодо проведення переговорів.

ГЛАВА XII. ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 36

Депозитарій

Стаття 37

Підписання

Стаття 38

Ратифікація, прийняття і затвердження

Стаття 39

Повідомлення про тимчасове застосування

Стаття 40

Набуття чинності

Стаття 41

Приєднання

Дана Угода відкрита для приєднання урядів усіх держав на умовах, установлених Радою. Після приєднання відповідна держава вважається включеною в додаток до даної Угоди із зазначенням кількості голосів, як передбачено умовами приєднання. Приєднання відбувається за умови здачі на зберігання депозитарію документа про приєднання.

Стаття 42

Вихід

1. Кожний учасник може вийти із даної Угоди в будь-який час після набуття чинності даної Угоди, надіславши депозитарію письмове повідомлення про вихід. Такий учасник одночасно у письмовій формі повідомляє Раду про прийняте рішення.

2. Вихід із даної Угоди, відповідно до цієї Статті, набуває чинності через 30 днів після одержання повідомлення депозитарієм.

Стаття 43

Порядок урегулювання розрахунків

Стаття 44

Поправки

Стаття 45

Строк, продовження і припинення дії Угоди

1. Дана Угода має чинність до 31 грудня 1995 року, коли її дія не буде продовжена відповідно до пункту (2) цієї Статті чи припинена раніше відповідно до пункту (3) цієї Статті.

2. Рада може спеціальною більшістю голосів продовжити дану Угоду після 31 грудня 1995 року на наступні періоди, які не перевищують у кожному випадку двох років. Кожний учасник, який не згодний з будь-яким таким продовженням даної Угоди, інформує про це Раду в письмовій формі і припиняє бути Стороною даної Угоди з початку періоду продовження.

Стаття 46

Перехідні заходи

1. Якщо згідно з Міжнародною угодою з цукру 1987 року на­слідки будь-яких виконуваних, що підлягають здійсненню або не здійснених у зв’язку з недоглядом заходів повинні були набути чинності в наступному році з метою виконання положень згаданої Угоди, то зазначені наслідки мають ту ж чинність відповідно до даної Угоди, як наче б положення Угоди 1987 року продовжували діяти з цією метою.

На посвідчення чого нижчепідписані, належним чином на те уповноважені, поставили свої підписи під даною Угодою в зазначені дати.

Здійснено у Женеві двадцятого березня одна тисяча дев’ятсот дев’яносто другого року. Тексти даної Угоди на англійській, арабській, іспанській, китайській, російській і французькій мовах є однаково автентичними.

Самостійну групу міжнародних економічних організацій складають країни — виробники сировини, в межах яких здійснюється координація дій країн, що розвиваються, в галузі виробництва і торгівлі відповідними видами сировинних товарів. До таких організацій належить, наприклад, Організація країн — експортерів нафти, відома ще під назвою ОПЕК, яка створена в 1960 р. Вона об’єднує 13 основних нафтодобувних країн Азії, Африки і Латинської Америки (Алжир, Венесуелу, Габон, Еквадор, Індонезію, Іран, Ірак, Кувейт, Лівію, Нігерію, Катар, Об’єднані Арабські Емірати й Саудівську Аравію). На ці країни припадає 70 % запасів нафти, 60 — видобутку й 90 % експорту нафти в розвинутих країнах світу.

Головними цілями ОПЕК є захист інтересів країн, що розвиваються й одночасно є експортерами нафти, від експлуатації міжнародним фінансовим капіталом, підвищення доходів від добування нафти, всіляке заохочення розвитку нафтового господарства. ОПЕК рекомендує країнам-учасницям самостійно досліджувати і розробляти національні нафтові родовища, а також спрямовувати зусилля на досягнення контролю над нафтовою промисловістю своїх країн. Як відомо, в 70-х роках ОПЕК досягла істотного підвищення цін на нафту, що дало можливість країнам-учасницям створити великі валютно-фінансові резерви, спрямувати значні кошти на потреби соціально-економічного розвитку.

Найвищим органом ОПЕК є Конференція міністрів, яка скликається не менше як два рази на рік; безпосереднє керівництво здійснює Рада директорів; поточну роботу проводить секретаріат; штаб-квартира міститься у Відні.

Є й інші міжнародні організації, що об’єднують країни-ви­робники сировини. Таких організацій налічується близько 20.

Розділ 11

Поиск по сайту: