Самостійна робота на занятті. Виконати лабораторну роботу, оформити та захистити протокол.

Виконати лабораторну роботу, оформити та захистити протокол.

1. Проба Квіка-Пітеля на знешкоджуючу функцію печінки.

Принцип методу. Проба заключається в нагрузці бензоатом натрію з наступним визначенням в сечі гіпурової кислоти. Синтез гіпурової кислоти з бензойної кислоти і амінокислоти гліцину здійснюється в печінці згідно рівняння:

С₆Н₅СООН + Н₂N - CH₂ - COOH → C₆H₅CONHCH₂COOH + H₂O

Проба здійснюється таким чином: Хворому після легкого сніданку (100 г білого хліба і 2 стакани води), дають випити розчиненого в 30 мл води 6 г бензойнокислого натрію - запиває цей розчин 1-м стаканом води. Хворий мочиться - отримують першу порцію сечі, після цього на протязі 4-х годин збирають сечу (друга порція). В отриманій сечі визначають наявність білка з допомогою сульфосаліцилової кислоти. При наявності в сечі білка його осаджують і відфільтровують. Для цього на кожні 100 мл сечі додають по 5 мл 20% розчину сульфату міді і однонормального розчину NаОН. Суміш нагрівають до кипіння і після охолодження фільтрують в градуйований циліндр для вимірювання об’єму.

Виділення гіпурової кислоти. В хімічну колбу наливають 20 мл сечі, додають 3 г NaCl і нагрівають, помішуючи, до повного розчинення солі. Після охолодження сечі до неї додають для кращої кристалізації гіпурової кислоти 0,4 мл розведеної 1:1 сірчаної кислоти і скляною паличкою протирають стінки колби. Процес кристалізації повинен продовжуватися 15 хв. при температурі 15^oС. Після цього розчин фільтрують, осадок гіпурової кислоти на фільтрі відмивають від сірчаної кислоти охолодженим 30% розчином NaCl. Осад гіпурової кислоти переносять в колбу, де проводили осадження, додають 20 мл нагрітої води і розчиняють гіпурову кислоту при нагріванні.

Визначення гіпурової кислоти. Нагрітий розчин гіпурової кислоти титрують 0,1н розчином NaOH до слабо-рожевого кольору (індикатор фенолфталеїн). По кількості лугу розраховують вміст гіпурової кислоти. Результат виражають в грамах гіпурової кислоти або в % по відношенню до кількості прийнятого хворим бензойнокислого натрію.

Приклад розрахунку: 1 мл 0,1 н розчину NaOH еквівалентний 17,9 мг гіпурової кислоти. Якщо на титрування 20 мл сечі пішло 15 мл 0,1 н NaOH, то вміст гіпурової кислоти в 20 мл сечі складає 15 х 17,9 = 270 мг. Крім цього враховують поправку на розчинність гіпурової кислоти в сечі (1 мг в мл), тобто та кількість гіпурової кислоти, яка залишилась нерозчинною. Поправку додають до першого результату: 270 + 20 мг = 290 мг. Роблять перерахунок на загальну кількість сечі, виділеної за 4 год. В нормі за 4 години після прийому 6 г бензойнокислого натрію виділяється 3-4 г гіпурової кислоти. Значення менше за 3 г свідчить про недостатню знешкоджуючу функцію печінки.

Література:

1. Конспект лекцій.

2. Губський Ю. І. Біологічна хімія.- К.-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000.- 509с.

3. Гонський Я.І., Максимчук Т.П. Біохімія людини. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2001.- 736с.

4. Гонський Я.І., Максимчук Т.П. – Біохімія людини, 2004.

Обговорено і затверджено на засіданні кафедри

Зав. кафедрою проф. Ерстенюк А.М.

Заняття № 25

Тема: Клініко-функціональна характеристика нирок і сечі.

Актуальнiсть теми:Біохімічний аналіз сечі відіграє важливу роль у клініці для діагностики і визначення прогнозу захворювання, а також для контролю за ефективністю лікування. У клініко-біохімічних лабораторіях роблять загальний (обов’язковий при первинному обстеженні пацієнта і диспансерному спостереженні) і спеціалізований аналіз сечі.

Навчальнi цiлi

Знати: Функції нирок, механізм утворення сечі, фізико-хімічні властивості і хімічний склад сечі в нормі і при патології.

Вмiти:Визначати патологічні компоненти сечі.

Самостiйна позааудиторна робота:

1. Заповнити таблицю “Найважливіші біохімічні компоненти сечі”, використавши дані із підручників та практикумів з біохімії.
2. Перерахувати патологічні компоненти сечі та вказати причини їх появи.
3. Підготувати вихідні дані для оформлення протоколу лабораторної роботи.

Контрольнi питання:

1. Функціональна біохімія нирок.

2. Роль нирок у регуляції водно-сольового обміну і кров’яного тиску. Ренін-ангіотензинова система.

3. Механізм утворення сечі. Процеси фільтрації, реабсорбції та секреції.

4. Фізико-хімічні властивості сечі в нормі та при патології.

5. Хімічний склад сечі в нормі та при патології.

6. Методи визначення патологічних компонентів в сечі.

7. Клініко-діагностичне значення біохімічного дослідження сечі.

Поиск по сайту: