Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Бензидинова проба на гем гемоглобіну



Принцип методу. Гемоглобін складається з 4-ох субодиниць, кожна з яких містить білок глобін і простетичну групу - гем, який надає крові червоного забарвлення. Виявлення гемінової групи грунтується на її здатності окислювати бензидин за допомогою перекису водню, утворюючи сполуку синього кольору, що поступово може переходити в червоний. Ця дуже чутлива реакція використовується для виявлення навіть мінімальних кількостей крові в біологічних рідинах і широко застосовується в клінічній та судовій медицині.

Хід роботи: В пробірку вміщують 5 крапель 1% розчину крові, 5 крапель розчину бензидину, 2-3 краплі пероксиду водню і спостерігають за появою синього забарвлення.

Проведеня специфічних реакцій на складові частини нуклеїнових кислот.

Принцип методу: Для вивчення хімічного складу нуклеопротеїдів проводять кислотний гідроліз дріжджів, оскільки вони дуже багаті нуклеопротеїдами. Специфічними реакціями для кожної речовини відкривають продукти гідролізу - поліпептиди, пуринові основи, вуглеводень і фосфорну кислоту.

Хід роботи. Поміщають 2,5 г пекарських дріжджів в круглодонну колбу місткістю 100 мл з повітряним холодильником для гідролізу, додають 20 мл 10% розчину сірчаної кислоти і колбу закривають пробкою з довгою скляною трубкою. Гідроліз дріжджів проводять при нагріванні протягом години з моменту закипання рідини. Після охолодження гідролізат фільтрують і з фільтратом проробляють якісні реакції на складові частини нуклеопротеїдів.

Біуретова реакція на поліпептиди. До 5 крапель гідролізату доливають 10 крапель 10% розчину їдкого натрія до виразної лужної реакції (по лакмусу, опущеному в пробірку), потім 2 краплі 1% розчину сульфату міді; з’являється рожевий або рожево-фіолетовий колір.

Срібна проба на пуринові основи.До 10 крапель гідролізату добавляють по краплях міцний розчин аміаку - 10 крапель до лужної реакції (по лакмусу, опущеному в пробірку), потім добавляють 10 крапель 2% аміачного розчину нітрату срібла. При стоянні через 3-5 хвилин утворюється світло-коричневий осад срібних солей пуринових основ (вміст пробірки перемішувати при стоянні не потрібно).

Якісна реакція на пентозу (Моліша).До 10 крапель гідролізату дріжджів добавляють 3 краплі 1% спиртового розчину тимолу, перемішують і по стінці пробірки обережно доливають 20-30 крапель концентрованої сірчаної кислоти. При струшуванні на дні пробірки утворюється продукт конденсації фурфуролу з тимолом червоного кольору.

При взаємодії концентрованої сірчаної кислоти з гексозами або пентозами відбувається дегідратація їх: з пентоз утворюється фурфурол, а з гексоз - оксиметилфурфурол, які дають з тимолом продукт конденсації червоного кольору.

Якісна реакція на вуглевод. До 5 крапель гідролізату дріжджів доливають 3 краплі 0,2% спиртового розчину a-нафтолу і 20 крапель концентрованої сірчаної кислоти; з’являється рожево-фіолетове забарвлення.

Реакція на дезоксирибозу і рибозу. Дифеніламін з дезоксирибозою дає синє забарвлення, а з розчином рибози - зелене. До 5 крапель гідролізату дріжджів добавляють 20 крапель 1% розчину дифеніламіну і кип’ятять у водяній бані протягом 15 хв.; при цьому утворюється синьо-зелене забарвлення.

Молібденова проба на фосфорну кислоту. До 10 крапель гідролізату добавляють 20 крапель молібденового реактиву і кип’ятять. При цьому рідина забарвлюється в лимонно-жовтий колір (не осад). Пробірки відразу ж охолоджують у холодній воді. На дні пробірки появляється кристалічний лимонно-жовтий осад фосфорномолібденовокислого амонію.

Отримані дані необхідно оформити у вигляді таблиці, в якій вказують назву простетичної групи і хімічну структуру її компонентів.

 

 

Лiтература.

1. Конспект лекцiй.

2. Биологическая химия /Воронина Л.Н. и др.- Х.:Основа, 1999. – 640 с.

3. Губський Ю.I. Бiологiчна хiмiя. – Київ-Тернопiль: Укрмедкнига, 2000 – 507 с.

4. Гонський Я.І., Максимчук Т.П. – Біохімія людини.

 

Обговорено і затверджено на засіданні кафедри

 

 

Зав. кафедрою проф. Ерстенюк А.М.

Заняття №3

Тема:Функціональна ензимологія. Ферменти як біологічні каталізатори. Будова, механізм дії ферментів. Активні центри. Активатори та інгібітори ферментів як фармпрепарати.

Актуальнiсть теми:Ферментам як біологічним каталізаторам білкової природи належить провідна роль в обміні речовин та метаболізмі ліків в організмі. Порушення структури, фізико-хімічних і каталітичних властивостей ферментів зумовлює розвиток патологічних станів. Мезханізм дії багатьох лікарських середників грунтується на їх взаємодії з ферментами.

Навчальнi цiлi:

Знати: структуру простих і складних ферментів, властивості і механізм каталітичної дії.

Вмiти: дослідити вплив температури і рН середовища на активність ферментів. Визначити специфічність дії ферментів.

Самостiйна позааудиторна робота:

1. Охарактеризуйте дію іонів металів, соляної кислоти, малонової кислоти, сульфаніламідних препаратів, фосфороорганічних сполук, миш΄якових сполук, ціанідів на активність ферменти.

2. Зобразити графічно енергетичний бар΄єр хімічної реакції при відсутності каталізатора, при наявності неорганічного каталізатора та фермента.

Контрольнi питання:

1. Структурна організація простих і складних ферментів. Активний та алостеричний центри.

2. Коферменти і простетичні групи ферментів.

3. Механізм та специфічність дії ферментів.

4. Активація ферментів. Інігібування ферментів (конкурентне, неконкурентне, безконкурентне, зворотне і незворотне).

5. Використання активаторів та інгібіторів ферментів у практичній медицині і фармації.




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.