До кетонових тіл відносяться ацетооцтова кислота, β-оксимасляна кислота, ацетон. Біосинтез кетонових тіл (кетогенез) відбувається в печінці з продуктів окислення жирних кислот, зокрема з ацетил-КоА.
Ацетооцтова кислота, що утворюється в печінці, через кров транспортується до тканин організму (мозку, м’язів, легень, нирок, серця та інших), де служить енергетичним матеріалом. Фактично ацетооцтова кислота є транспортною формою ацетил-КоА. У здорової людини в крові вміст кетонових тіл складає 13-185 мкмоль/л (1,5-20 мг/л), з сечею виділяється 20-40 мг/добу. Це переважно ацетооцтова і β-оксимасляна кислоти. Ацетон з’являється в організмі при патології. Збільшення кількості кетонових тіл в крові (кетонемія) і сечі (кетонурія) спостерігається при розладах ліпідного і вуглеводного обміну.
Проба Легаля на ацетон.
Принцип методу. Ацетон і ацетооцтова кислота з нітропрусидом натрію в лужному середовищі утворюють продукти реакції забарвлені в червоний колір. При додаванні крижаної оцтової кислоти утворюється комплексна сіль вишнево-червоного кольору.
Хід роботи. У дві пробірки наливають по 0,5 мл сечі: в першу - здорової людини (контроль), в другу - хворого на цукровий діабет. В обидві пробірки додають по 0,5 мл розчину їдкого натрію і по 5-7 крапель нітропрусиду натрію. Спостерігають за появою червоного забарвлення в другій пробірці (сеча хворого). Підкислюють розчин декількома краплями концентрованої оцтової кислоти. Червоне забарвлення набуває вишневого відтінку. Реакція Легаля малоспецифічна. Креатинін сечі при взаємодії з нітропрусидом натрію утворює аналогічне забарвлення, але в такому разі при додаванні концентрованої оцтової кислоти рідина не забарвлюється у вишневий колір.
Реакція Герхардта на ацетооцтову кислоту
Принцип методу. Принцип полягає в тому, що при додаванні до сечі розчину хлорного заліза випадає осад фосфатів (FeРО4).
наявності ацетооцтової кислоти, після додавання надлишку хлорного заліза з’являється вишнево-червоне забарвлення. При стоянні розчину забарвлення блідне внаслідок декарбоксилювання ацетооцтової кислоти і перетворення її в ацетон. При нагріванні реакція проходить значно швидше.
Хід роботи. У дві пробірки наливають по 2 мл сечі (здорової людини і хворої на цукровий діабет), потім додають по краплях 10% розчин хлориду заліза до припинення утворення осаду фосфатів. Осад відфільтровують. До фільтрату додають ще кілька крапель FeCl3 і спостерігають за появою вишневого забарвлення в пробірці з сечею хворого.
Клініко-діагностичне значення. Гіперкетонемія і кетонурія спостерігається при цукровому діабеті, споживанні кетогенної їжі (дефіцит вуглеводів), голодуванні, гіперпродукції гормонів (антагоністів інсуліну), кортикостероїдів, хворобі Гірке. Гіпокетонемія не має клінічного значення. При цукровому діабеті, коли в печінці знижений вміст глікогену, проходить посилений розпад жирів як джерела енергії. В результаті β-окислення нагромаджується ацетил-КоА. Це сприяє конденсації його з утворенням ацетоацетил-КоА, тим більше, що при цукровому діабеті може порушуватись протікання циклу Кребса і посилюватись нагромадження кетонових тіл. В ранньому дитячому віці тривалі шлунково-кишкові захворювання (дизентерія, токсикози) можуть викликати кетонемію в результаті голодування та виснаження.
Лiтература.
1. Конспект лекцiй.
2. Биологическая химия /Воронина Л.Н. и др.- Х.:Основа, 1999. – 640 с.
Тема:Клініко-біохімічна характеристика білкового обміну. Азотистий баланс. Представники та характеристика ферментів шлунково-кишкового тракту. Шлунковий сік. Патологічні компоненти шлункового соку. Фармпрепарати в лікуванні патології шлункового-кишкового тракту.
Актуальнiсть теми:Білки їжі розщеплюються протеолітичними ферментами ШКТ до амінокислот, які всмоктуються у тонкому кишечнику. Важливу роль у травленні білків відіграє соляна кислота. Порушення травлення білків і всмоктування амінокислот призводить до білкової недостатності. Визначення кислотності шлункового соку і активності персину використовується для клінічної діагностики, а в фармацевтичній практиці для стандартизації і визначення якості лікарських середників (шлунковий сік натуральний, пепсин, ацідин-пепсин тощо).
Навчальнi цiлi:
Знати:Процес травлення білків і всмоктування амінокислот, нормальні і патологічні компоненти шлункового соку.
Вмiти:Виявляти нормальні і патологічні компоненти шлункового соку, визначати показники кислотності його.
Самостiйна позааудиторна робота:
1. Охарактеризувати протеолітичні ферменти ШКТ за схемою: назва, місце утворення, профермент і механізм його активації, субстратна специфічність дії.
Підготувати вихідні дані для оформлення протоколу лабораторної роботи.
Контрольнi питання:
1. Травлення білків у шлунку.
Травлення білків у тонкому кишечнику.
Всмоктування амінокислот в кишечнику.
Гниття білків у кишечнику.
Нормальні і патологічні компоненти шлункового соку та методи їх визначення.
Фармпрепарати, які регулюють ентеральний обмін білків.