Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Методика виконання роботи. Сечова кислота є кінцевим продуктом обміну пуринових основ



Сечова кислота є кінцевим продуктом обміну пуринових основ, які входять до складу нуклеопротеїнів. В нормі в людини з сечею виділяється 1,60-3,54 ммоль/добу (270-600 мг/добу) сечової кислоти.

Принцип методу. Метод грунтується на здатності сечової кислоти відновлювати фосфорно-вольфрамовий реактив у фосфорно-вольфрамову синь, інтенсивність забарвлення якої пропорційна вмісту сечової кислоти. Кількість фосфорно-вольфрамової сині визначається шляхом титрування червоною кров'яною сіллю. Остання окислює фосфорно-вольфрамову синь і синє забарвлення зникає.

Хід роботи. До 1,5 мл сечі додають 1 мл 20% розчину карбонату натрію і 1 мл фосфорно-вольфрамового реактиву Фоліна, змішують і титрують 0,01 н розчином червоної кров'яної солі до зникнення синього забарвлення.

Для розрахунку вмісту сечової кислоти в сечі необхідно знати, яка кількість сечової кислоти відповідає 1 мл фериціаніду калію. Наприклад, на титрування стандартної стандартної проби, де до 1,5 мл стандартного розчину сечової кислоти (0,75 мг чистої сечової кислоти) додавали 1 мл 20% Nа2СО3 і 1 мл фосфорно-вольфрамового реактиву, пішло 0,81 мл фериціаніду калію. Тоді 1 мл фериціаніду (X) відповідає:

Х= 0,75 = 0,8мг сечової кислоти

0,81

Розрахунок. Вміст сечової кислоти (в мг) в добовій сечі вираховують за формулою:

X = 0,8 х А х В мг/добу,

1,5

де 0,8 - маса сечової кислоти в мг, що відповідає 1 мл фериціаніду калію;

А - кількість фериціаніду калію, яка пішла на титрування, мл;

В - добовий діурез, мл.

Коефіцієнт перерахунку в одиниці СІ (ммоль/добу) дорівнює 0,0059.

Клініко-діагностичне значення

Гіперурікурія (збільшення виділення сечової кислоти з сечею) спостерігається при всіх захворюваннях, які супроводжуються посиленим розпадом нуклеопротеїнів (лейкози, лікування цитостатиками, іонізуюче опромінення, опіки, крупозне запалення легень, ревматизм, гемолітична анемія, отруєння свинцем, токсикоз), а також, при підвищеному вмісті пуринів у їжі.

Гіпорурікурія (зменшення виділення сечової кислоти з сечею) спостерігається при подагрі (не завжди), нефриті, нирковій недостатності, прогресивній м'язевій атрофії. При подагрі солі сечової кислоти (урати) відкладаються в хрящах, м'язах і суглобах. Вміст сечової кислоти в крові може бути підвищений, а з сечею виділяється менше, ніж в нормі.

 

Література:

1. Конспект лекцій.

2. Губський Ю. І. Біологічна хімія.- К.-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000.- 509с.

3. Гонський Я.І., Максимчук Т.П. Біохімія людини. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2001.- 736с.

4. Гонський Я.І., Максимчук Т.П. – Біохімія людини, 2004.

 

Обговорено і затверджено на засіданні кафедри

 

 

Зав. кафедрою проф. Ерстенюк А.М.

 

Заняття № 15

Тема: Клініко-біохімічна характеристика обміну гемоглобіну. Гемоглобінопатії, таласемії, еритроцитарні ензимопатії. Клініко-діагностичне значення порушення пігментного обміну. Жовтяниці.

Актуальнiсть теми:

Гемоглобін- головний дихальний пігмент еритроцитів, що забезпечує тканини киснем. Існує тісний взаємозв`язок між структурою гемоглобіну і його функцією.

Навчальнi цiлi:

Знати: Знати структуру і функцію гемоглобіну.

Вмiти:Визначати вміст гемоглобіну та продуктів його розпаду.

Самостiйна позааудиторна робота

1. Записати схематично процеси переходу кисню і вуглекислого газу в капілярах тканин і легень.

2. Записати схему перетворення гемоглобіну в білірубін при руйнуванні еритроцитів в селезінці.

Контрольнi питання:

1. Структурна будова молекул гемоглобіну.

2. Транспорт кисню молекулою гемоглобіну.

3. Шляхи використання кисню у клітинах тканин.

4. Види гіпоксії.

5. Назвати продукти розпаду гемоглобіну при руйнуванні еритроцитів в селезінці.

6. Дати характеристику прямому і непрямому білірубіну.

7. Гемоглобінопатії і таласемії.

 

Література:

1. Конспект лекцій.

2. Губський Ю. І. Біологічна хімія.- К.-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000.- 509с.

3. Гонський Я.І., Максимчук Т.П. Біохімія людини. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2001.- 736с.

4. Гонський Я.І., Максимчук Т.П. – Біохімія людини, 2004.

 

 

Обговорено і затверджено на засіданні кафедри

 

 

Зав. кафедрою проф. Ерстенюк А.М.

 

 

Заняття № 16

Тема: Клініко-біохімічна характеристика захворювань серцево-судинної системи. Молекулярні основи розвитку гіпертонічної хвороби. Характеристика сучасних фармпрепаратів. Інфаркт міокарда, характеристика порушення метаболічних процесів при гострому інфаркті міокарда. Біохімічні діагностичні тести інфаркту міокарда.

Актуальнiсть теми:

Поданих Всесвітньою організацією охорони здоров`я (ВООЗ) перше місце по летальності належить захворюванням серцево-судинної системи, серед яких ведуче значення займає гіпертонічна хвороба та інфаркт міокарда.

Навчальнi цiлi:

Знати: Артеріальна гіпертензія – є підвищення систолічного артеріального тиску до 140 мм рт.ст. і вище та діастолічного артеріального тиску до 90 мм рт. Ст. і вище, якщо таке підвищення є стабільним при повторних вимірюваннях артеріального тиску не менше 2-3 раз у різні дні протягом місяця.

Інфаркт міокарда – гостре захворювання, зумовлене винекненням одного або декількох вогнищ ішемічного некрозу в серцевому м`язі у зв`язку з абсолютною або відносною недостатністю коронарного кровотоку.

Вмiти:Проводити визначення кров`яного тиску та активності креатинфофокінази, аспартатамінотрансферази та ізоферментів ЛДГ1 та ЛДГ2.

Самостiйна позааудиторна робота

  1. Описати схематично ренін-ангіотензин-альдостеронову та калікреїн-кінінову систуму та їх значення в формуванні гіпертонічної хвороби.
  2. Дати характеристику ферментативних систем в підтверджені розвитку інфаркта міокарда.

Контрольнi питання:

1. Які форми інфаркту міокарда розрізняють від величини: а)некрозу; б) поширення некрозу в глибину серцевого м`яза.

2. Дати характеристику формам інфаркту міокарда: а)трансмуральній; б)інтрамуральній.

3. Які є форми дрібновогнещевих інфарктів та дати їм характеристику: а) субенікардіальний; б) субендокардіальний.

4. Патогенез розвитку інфаркта міокарда.

5. Які наслідки дають метаболічні порушення в міокарді.

6. Які зони змін є при інфаркті міокарда.

7. Які патогістологічні зміни є характерними при інфаркті міокарда.

8. Дати характеристику хронічної ішемічної хвороби серця.

 

Література:

1. Пауков В.С., Литвицький П.Ф. – Патологія: Учебник. – М.: Медицина, 2004. – 400с.

2. Фізичні фактори в комплексному лікуванні серцевої недостатності у хворих на ішемічну хворобу серця: Метод реком. / МОЗ України; Склад: О.М. Роздільська, М.В.Афанасьев, Е.О.Колесник, Л.І.Фісенко – Харків. – 2002- 19 с.

 

Обговорено і затверджено на засіданні кафедри

 

 

Зав. кафедрою проф. Ерстенюк А.М.

 

Заняття № 17

Тема: Клініко-біохімічна характеристика водно-електролітного обміну. Загальна характеристика біологічної ролі води, натрію, калію, кальцію, магнію. Застосування гіпер- та ізотонічних розчинів в практичній медицині та фармації.

Актуальнiсть теми:Вода являється важливою складовою частиною живих організмів. Організм людини 65% складається з води. Являючись універсальним розчинником вода забезпечує протікання всіх метаболічних процесів в організмі.

Навчальнi цiлi:

Знати: Фізико-хімічні властивості обміну води та мінеральних компонентів та їх ролі в підтримці гомеостазу в організмі. Використання їх розчинів в практичній медицині та фармації.

Вмiти:Визначати вміст мінеральних речовин натрію, калію, кальцію, магнію та дати клініко-діагностичну оцінку.




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.