Сечова кислота є кінцевим продуктом обміну пуринових основ, які входять до складу нуклеопротеїнів. В нормі в людини з сечею виділяється 1,60-3,54 ммоль/добу (270-600 мг/добу) сечової кислоти.
Принцип методу. Метод грунтується на здатності сечової кислоти відновлювати фосфорно-вольфрамовий реактив у фосфорно-вольфрамову синь, інтенсивність забарвлення якої пропорційна вмісту сечової кислоти. Кількість фосфорно-вольфрамової сині визначається шляхом титрування червоною кров'яною сіллю. Остання окислює фосфорно-вольфрамову синь і синє забарвлення зникає.
Хід роботи. До 1,5 мл сечі додають 1 мл 20% розчину карбонату натрію і 1 мл фосфорно-вольфрамового реактиву Фоліна, змішують і титрують 0,01 н розчином червоної кров'яної солі до зникнення синього забарвлення.
Для розрахунку вмісту сечової кислоти в сечі необхідно знати, яка кількість сечової кислоти відповідає 1 мл фериціаніду калію. Наприклад, на титрування стандартної стандартної проби, де до 1,5 мл стандартного розчину сечової кислоти (0,75 мг чистої сечової кислоти) додавали 1 мл 20% Nа2СО3 і 1 мл фосфорно-вольфрамового реактиву, пішло 0,81 мл фериціаніду калію. Тоді 1 мл фериціаніду (X) відповідає:
Х= 0,75 = 0,8мг сечової кислоти
0,81
Розрахунок. Вміст сечової кислоти (в мг) в добовій сечі вираховують за формулою:
X = 0,8 х А х В мг/добу,
1,5
де 0,8 - маса сечової кислоти в мг, що відповідає 1 мл фериціаніду калію;
А - кількість фериціаніду калію, яка пішла на титрування, мл;
В - добовий діурез, мл.
Коефіцієнт перерахунку в одиниці СІ (ммоль/добу) дорівнює 0,0059.
Клініко-діагностичне значення
Гіперурікурія (збільшення виділення сечової кислоти з сечею) спостерігається при всіх захворюваннях, які супроводжуються посиленим розпадом нуклеопротеїнів (лейкози, лікування цитостатиками, іонізуюче опромінення, опіки, крупозне запалення легень, ревматизм, гемолітична анемія, отруєння свинцем, токсикоз), а також, при підвищеному вмісті пуринів у їжі.
Гіпорурікурія (зменшення виділення сечової кислоти з сечею) спостерігається при подагрі (не завжди), нефриті, нирковій недостатності, прогресивній м'язевій атрофії. При подагрі солі сечової кислоти (урати) відкладаються в хрящах, м'язах і суглобах. Вміст сечової кислоти в крові може бути підвищений, а з сечею виділяється менше, ніж в нормі.
Література:
1. Конспект лекцій.
2. Губський Ю. І. Біологічна хімія.- К.-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000.- 509с.
4. Гонський Я.І., Максимчук Т.П. – Біохімія людини, 2004.
Обговорено і затверджено на засіданні кафедри
Зав. кафедрою проф. Ерстенюк А.М.
Заняття № 15
Тема: Клініко-біохімічна характеристика обміну гемоглобіну. Гемоглобінопатії, таласемії, еритроцитарні ензимопатії. Клініко-діагностичне значення порушення пігментного обміну. Жовтяниці.
Актуальнiсть теми:
Гемоглобін- головний дихальний пігмент еритроцитів, що забезпечує тканини киснем. Існує тісний взаємозв`язок між структурою гемоглобіну і його функцією.
Навчальнi цiлi:
Знати: Знати структуру і функцію гемоглобіну.
Вмiти:Визначати вміст гемоглобіну та продуктів його розпаду.
Самостiйна позааудиторна робота
1. Записати схематично процеси переходу кисню і вуглекислого газу в капілярах тканин і легень.
2. Записати схему перетворення гемоглобіну в білірубін при руйнуванні еритроцитів в селезінці.
Контрольнi питання:
1. Структурна будова молекул гемоглобіну.
2. Транспорт кисню молекулою гемоглобіну.
3. Шляхи використання кисню у клітинах тканин.
4. Види гіпоксії.
5. Назвати продукти розпаду гемоглобіну при руйнуванні еритроцитів в селезінці.
6. Дати характеристику прямому і непрямому білірубіну.
7. Гемоглобінопатії і таласемії.
Література:
1. Конспект лекцій.
2. Губський Ю. І. Біологічна хімія.- К.-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000.- 509с.
4. Гонський Я.І., Максимчук Т.П. – Біохімія людини, 2004.
Обговорено і затверджено на засіданні кафедри
Зав. кафедрою проф. Ерстенюк А.М.
Заняття № 16
Тема: Клініко-біохімічна характеристика захворювань серцево-судинної системи. Молекулярні основи розвитку гіпертонічної хвороби. Характеристика сучасних фармпрепаратів. Інфаркт міокарда, характеристика порушення метаболічних процесів при гострому інфаркті міокарда. Біохімічні діагностичні тести інфаркту міокарда.
Актуальнiсть теми:
Поданих Всесвітньою організацією охорони здоров`я (ВООЗ) перше місце по летальності належить захворюванням серцево-судинної системи, серед яких ведуче значення займає гіпертонічна хвороба та інфаркт міокарда.
Навчальнi цiлi:
Знати: Артеріальна гіпертензія – є підвищення систолічного артеріального тиску до 140 мм рт.ст. і вище та діастолічного артеріального тиску до 90 мм рт. Ст. і вище, якщо таке підвищення є стабільним при повторних вимірюваннях артеріального тиску не менше 2-3 раз у різні дні протягом місяця.
Інфаркт міокарда – гостре захворювання, зумовлене винекненням одного або декількох вогнищ ішемічного некрозу в серцевому м`язі у зв`язку з абсолютною або відносною недостатністю коронарного кровотоку.
Вмiти:Проводити визначення кров`яного тиску та активності креатинфофокінази, аспартатамінотрансферази та ізоферментів ЛДГ1 та ЛДГ2.
Самостiйна позааудиторна робота
Описати схематично ренін-ангіотензин-альдостеронову та калікреїн-кінінову систуму та їх значення в формуванні гіпертонічної хвороби.
Дати характеристику ферментативних систем в підтверджені розвитку інфаркта міокарда.
Контрольнi питання:
1. Які форми інфаркту міокарда розрізняють від величини: а)некрозу; б) поширення некрозу в глибину серцевого м`яза.
2. Дати характеристику формам інфаркту міокарда: а)трансмуральній; б)інтрамуральній.
3. Які є форми дрібновогнещевих інфарктів та дати їм характеристику: а) субенікардіальний; б) субендокардіальний.
4. Патогенез розвитку інфаркта міокарда.
5. Які наслідки дають метаболічні порушення в міокарді.
6. Які зони змін є при інфаркті міокарда.
7. Які патогістологічні зміни є характерними при інфаркті міокарда.
8. Дати характеристику хронічної ішемічної хвороби серця.
2. Фізичні фактори в комплексному лікуванні серцевої недостатності у хворих на ішемічну хворобу серця: Метод реком. / МОЗ України; Склад: О.М. Роздільська, М.В.Афанасьев, Е.О.Колесник, Л.І.Фісенко – Харків. – 2002- 19 с.
Обговорено і затверджено на засіданні кафедри
Зав. кафедрою проф. Ерстенюк А.М.
Заняття № 17
Тема: Клініко-біохімічна характеристика водно-електролітного обміну. Загальна характеристика біологічної ролі води, натрію, калію, кальцію, магнію. Застосування гіпер- та ізотонічних розчинів в практичній медицині та фармації.
Актуальнiсть теми:Вода являється важливою складовою частиною живих організмів. Організм людини 65% складається з води. Являючись універсальним розчинником вода забезпечує протікання всіх метаболічних процесів в організмі.
Навчальнi цiлi:
Знати: Фізико-хімічні властивості обміну води та мінеральних компонентів та їх ролі в підтримці гомеостазу в організмі. Використання їх розчинів в практичній медицині та фармації.
Вмiти:Визначати вміст мінеральних речовин натрію, калію, кальцію, магнію та дати клініко-діагностичну оцінку.