Відмінність юридичної відповідальності від інших заходів державного примусу

Основна відмінність юридичної відповідальності від інших форм державного примусу полягає в тому, що вона застосовується за скоєне правопорушення. Відповідальність носить ретроспективний характер, оскільки являє собою реакцію держави на минуле і тільки протиправне винне діяння. Реквізиція, попереджувального заходу, профілактичного характеру проводяться з причин, не пов'язаних з реакцією держави на правопорушників і тому справедливо не розглядаються як вид юридичної відповідальності. Так само не можна розглядати як юридичну відповідальність заходи примусового медичного характеру, застосовані до недієздатних осіб, що страждають психічним розладом, тому що це суперечило б основним принципам сучасного права. Саме тому, що недієздатні не можуть залучатися до відповідальності, кримінальне законодавство і передбачає особливий інститут державного примусу до осіб, що скоюють суспільно небезпечні діяння, але не можуть нести відповідальність у загальному порядку.Не несе юридичної відповідальності і сумлінний набувач, поводження якого з погляду законності є бездоганним. Майно повертається власнику в силу пріоритетності його прав на майно перед правами сумлінного набувача. Сумлінний набувач позбавляється тільки майна, яким він незаконно володів і користався. Яких-небудь додаткових, негативних заходів до нього не застосовується. Тим часом, юридична відповідальність характеризується не тільки вимогою держави реально виконати обов'язок, але і покладанням на правопорушника додаткових обов'язків, яких він би не мав, діючи правомірно.Психологічні заходи виражаються в осуді державою поведінки правопорушника. Негативна оцінка виражається у визнанні його винним у здійсненні протиправного діяння і визначенні йому конкретної міри відповідальності, що у ряді випадків може обмежуватися заходами психологічного порядку – попередженням, оголошенням зауваження чи догани. Негативні наслідки виражаються в переживаннях правопорушником даних заходів і самого факту залучення до юридичної відповідальності. У той же час його майнові й інші права залишаються незмінними, такими, як вони були до ухвалення рішення про застосування відповідальності.Позбавлення майнового плану, що змушений терпіти правопорушник, можуть виражатися в сплаті ним штрафу, пені, неустойки, відбування виправних робіт, позбавлення конфіскованого майна. Організаційно-правові заходи зводяться до обмеження прав і свобод правопорушника. Це, зокрема, може бути адміністративний арешт, позбавлення спеціального права, позбавлення права займати визначені посади чи займатися визначеною діяльністю, позбавлення волі на певний строк чи довічно.

Питання для самоконтролю:

1. Що таке правомірна поведінка та який в неї антипод? В чому він виражається?

2. Яка субєктивна основа правомірної поведінки?

3. Які види правомірної поведінки?

4. Що таке правопорушення та його кваліфікація?

5. Які елементи входять до складу правопорушення?

6. Проаналізуйте кожний із складових елементів складу правопорушення.

7. Сутність та завдання юридичної відповідальності?

8. Підстави для накладення та звільнення від юридичної відповідальності.

Питання на іспит з теорії держави і права

1. Теорія держави і права як фундаментальна юридична наука

2. Первісне суспільство, його економічна, соціальна та ідеологічна основа.

3. Причини та основні закономірності виникнення держави.

4. Ознаки держави.

5. Основні теорії виникнення (походження) держави.

6. Сутність держави.

7. Механізм формування та способи здійснення державної влади.

8. Типологія держав.

9. Форма правління. Форма державного правління в Україні.

10. Поняття державного устрою та його різновиди.

11. Політичний (державний) режим.

12. Поняття та ознаки функції держави.

13. Види внутрішніх функцій держави.

14. Види зовнішніх функцій.

15. Поняття та ознаки механізму держави.

16. Поділ влади - фундаментальні, конституційні принципи організації та діяльності державного апарату.

17. Поняття державного органу та його ознаки.

18. Поняття політики та політичної влади.

19. Поняття та риси політичної влади.

20. Політична система суспільства.

21. Поняття державного суверенітету.

22. Суверенітет держави і його зв'язок з суверенітетом народу та національним суверенітетом.

23. Виникнення, розвиток і формування ідеї правової держави як процес висвітлення взаємовідносин держави і права.

24. Поняття про ознаки правової держави.

25. Правовий статус особи та держава.

26. Шляхи розбудови правової держави в Україні.

27. Нормативна система суспільства як основа його життєдіяльності та дієвості.

28. Співвідношення права й моралі: спільні та відмінні риси.

29. Звичай у сучасній правовій доктрині та взаємодія його з писаним правом.

30. Нормативне регулювання відносин при первіснообщинному ладі.

31. Поняття та ознаки звичаю.

32. Причини і загальні закономірності виникнення права.

33. Праворозуміння та його значення для процесу права.

34. Поняття та ознаки права.

35. Поняття функцій права та їх класифікація.

36. Поняття принципів права як основних його засад, ідей, начал.

37. Спеціально-правові (юридичні) принципи права.

38. Економіка як один із чинників, що впливають на формування права.

39. Зворотний вплив права на економіку.

40. Поняття та види правових норм.

41. Поняття та основні ознаки норм права.

42. Структура норми права: її поняття, значення, елементи.

43. Колізійні норми права.

44. Види норм права.

45. Поняття форми та джерела права.

46. Звичаєве право: правовий звичай, його характерні риси.

47. Правовий прецедент: поняття, види, умови застосування.

48. Нормативно-правовий договір, його відмінність від індивідуально-правових договорів, їх види.

49. Нормативно-правовий акт як найбільш поширена форма права.

50. Порядок прийняття законів в Україні: законодавча ініціатива, підготовка, розгляд і обговорення проекту закону, прийняття закону, його обнародування і введення в дію.

51. Поняття та ознаки правотворчості.

52. Принципи правотворчості.

53. Стадії правотворчості.

54. Дія нормативно-правових актів у часі.

55. Дія нормативно-правових актів у просторі.

56. Дія нормативних актів за колом осіб.

57. Право і правова система.

58. Співвідношення понять "правова система", "система права", "система законодавств".

59. Предмет і метод правового регулювання як критерій поділу системи права на галузі та інститути, їх структура.

60. Поняття і структура правової системи. Типологія правових систем.

61. Романо - германський тип правової системи.

62. Англо-американський тип правової системи.

63. Змішаний тип правової системи, що виник на основі романо - германської та англо-американської.

64. Релігійно-традиційний тип правової системи: мусульманське, індуське, канонічне, іудейське право, звичаєве, далекосхідне право.

65. Поняття та риси системи права. Поділ права на галузі та інститути.

66. Приватне та публічне право.

67. Поняття та ознаки системи законодавства.

68. Поняття та ознаки правовідносин як способу реалізації норм права.

69. Склад і зміст правових відносин.

70. Поняття суб'єкта правових відносин.

71. Суб'єктивне і об'єктивне право.

72. Юридичний факт як підстава виникнення, зміни та припинення правових відносин.

73. Види правових відносин. Галузеві правовідносини. Абсолютні та відносні, загальні і конкретні та інші правові відносини.

74. Форми та методи реалізації норм права.

75. Акти застосування норм права, їх ознаки та відмінність від інших юридичних актів.

76. Прогалини в праві і шляхи їх ліквідації.

77. Поняття тлумачення норм права та його значення для правового регулювання.

78. Способи (методи) тлумачення норм права.

79. Юридичний процес - елемент процесуально-правового механізму.

80. Взаємозв'язок процесуального та матеріального права.

81. Процесуальні документи.

82. Поняття дисципліни та її види.

83. Поняття законності.

84. Поняття та ознаки правопорядку. Зміст і структура правопорядку. Види правопорядку.

85. Юридичні гарантії законності і правопорядку, правові умови, правові засоби, організаційно-правові заходи як види юридичних гарантій.

86. Право, правова свідомість і духовне життя суспільства.

87. Поняття та ознаки правомірної поведінки, її соціальна природа та правова кваліфікація.

88. Правопорушення - поняття та юридичні ознаки.

89. Склад правопору­шення.

90. Юридична відповідальність: поняття та основні ознаки.

Список використаних та рекомендованих джерел:

Основна література:

1. Копейчиков В.В. «Теорія держави і права», навчальний посібник. Київ – «Юрінком Інтер», 2001 рік., стор. 233-249;

2. «Теорія держави і права» за заг.ред. О.В. Зайчука, Н.М. Оніщенка. – К.: «Юрінком Інтер», 2006 рік., стор.480-497, 497-522;

3. С. С. Алексеев. Теория права. Издание 2-е, переработанное и дополненное. Издательство БЕК Москва, 1995;

4. С. В. Клименко, А. Л. Чичерин «Основы госудасртва и права». Москва «ЗЕРЦАЛО» 1999 г.;

5. В. С. Нерсесянц «Философия права». Издательская группа «ИНФРА». М.: «НОРМА», 1997 г.;

6. Теорія держави. Підручник для юридичних вузів і факультетів. Авторський колектив: Алексєєв С.С., Архипов С.І., Корельській В.М. та ін… 1998 р.;

7. Венгеров А.Б. Теория государства и права: Учебник для юридических вузов.

Додаткова література:

1.Політична система сучасної України: Особливості становлення, тенденції роз­витку. - К.: Парламентське видавництво, 2002. - С. 7-33;

2.Юрій М.Ф. Політологія. Підручник. Київ: «Дакор», 2006 р.;

3. Алексеев Л.И. К вопросу об общем понятии права // Государство и право. 1994. № 3;

4. Алексеев Н. Н.Очерки по общей теории государства и права. М., 1919;

5. Алексеев С. С. Структура советского права. М., 1975;

6. Аристотель. Афинская полития. М., 1937;

7. Бережнов А. Г. Права личности: некоторые вопросы теории. М., 1991;

8. ВенгеровА.Б. Несущие конструкции правового государства // Право и власть. М., 1990.;

9. Гегель. Философия права. М., 1990;

10. Гоббс Т. Левиафан или материя, форма и власть. М., 1936;

11. Декларация прав и свобод гражданина // Ведомости Съезда народных депутатов и Верховного Совета РСФСР. 1991. №52, ст. 1865;

12. Еллинек Г. Общее учение о государстве. СПб., 1910;

13. Кельзен Г. Общая теория государства и права. Кембридж, 1946;

14. Кистяковский Б. А. Социальные науки и право. М., 1916;

15. КопейчиковВ. В. Механизм советского государства. М., 1968;

16. КоркуновН. М. История философии права. СПб., 1915;

17. КоркуновН.М. Лекции по общей теории права. СПб., 1894;

18. Локк Д. Два трактата о государственном правлении. Избранные философские произведения. Т. 1.;

19. Нерсесянц В. С. Право и закон. М., 1983.;

20. Нерсесянц B.C. Наш путь к праву. М., 1992.;

21. Петражицкий Л. И. Теория права и государства в связи с теорией нравственности. Т. 1. СПб., 1907.;

22. Петражицкий Л. И. Теория права и государства в связи с теорией нравственности. Т. II. СПб., 1908.;

23. Рене Давид. Основные правовые системы современности. М., 1979.;

24. РуссоЖ.-Ж. Трактаты. М., 1960. Сабо И. Основы теории права. М., 1971.;

25. Трубецкой Е. Н. Лекции по энциклопедии права. М., 1917.;

26. Хропанюк В. Н. Теория государства и права. М., 1993.;

27. Цицерон. Диалоги о государстве, о законах. М., 1966.;

28. Чичерин Б. Н. Философия права. М., 1900.

Нормативні джерела:

1. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України – 1996. - N 30. - ст. 141

2. Закон України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. - N 2. - ст.44

3. Закон України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 р. // Голос України. – 2001. - №42. – 6 березня.

4. Декларація про державний суверенітет України прийнята Верховною Радою УРСР 16 липня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. - № 31. – ст. 429.

5. Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 38. – ст. 502.

6. Закон України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» від 3 липня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - N 33. - ст.443

7. Кримінальний кодекс України 5 квітня 2001 р.// Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 25-26. - ст. 131.

8. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України - 2003 р. - № 40 - Ст. 356

9. Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 року. // Відомості Верховної Ради УРСР - 1971 р., № 50, ст. 375

10. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 3,4. - ст. 27.

11. Кодекс України про адміністративні порушення від 7 грудня 1984 року з наступними змінами і доповненнями.

12. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» / Відомості Верховної Ради України. – 1991. - N 41. - ст.546

13. Закон України «Про політичні партії в Україні», від 05.04.2001 № 2365-III;

14. Закон України «Про громадські організації», Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 34, ст.504;

15. Указ Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності», від 10 червня 1997 року;

www.nau.kiev.ua/ - Нормативна база України;