А) властивість інформації бути зрозумілою для адресата

б) стислість та чіткість викладення інформації

в) її очевидність, яка ґрунтується на її демонстрації

г) наявність відомостей, необхідних і достатніх для прийняття раціонального управлінського рішення

д) немає правильної відповіді

3. Сутність методу фокальних об’єктів:

а) удосконалення об’єкту, що аналізується, за допомогою комплексу запитань

б) проведення дискусії із обговорення ідей вдосконалення об’єкту, що аналізується

в) систематичне дослідження всіх варіантів, що випливають із закономірностей побудови об’єкту, що аналізується

г) перенесення ознак випадково обраних об’єктів на об’єкт, що аналізується

Відповіді: 1-б,2-г,3-в.

II. Множинний вибір. Виберіть кілька правильних відповідей.

4. Вимоги до виявлення альтернатив, що обмежують їх кількість:

а) взаємовиключеність альтернатив

б) відсутність заперечень з боку учасників обговорення

в) однакові умови описання альтернатив

г) витрати на реалізацію альтернатив

5. Основні характеристики класичної теорії прийняття рішень - особа, що приймає рішення:

а) має чітку мету прийняття рішення

б) має неповну інформацію стосовно можливих альтернатив

в) має раціональну систему впорядкування переваг за ступенем їх важливості

г) не здатна передбачити наслідки кожної із можливих альтернатив

д) немає правильної відповіді

6. Етап діагнозу проблеми в процесі прийняття рішення містить наступні підетапи:

а) виявлення та опис проблемної ситуації

б) вибір найкращого варіанту рішення

в) збір інформації щодо проблеми

г) встановлення мети вирішення проблемної ситуації

д) опрацювання критеріїв прийняття рішення

7. Сфери використання ірраціональної моделі прийняття рішень:

а) принципово нові рішення

б) прості, відомі проблеми

в) достатність влади, щоб нав’язати своє рішення

г) необхідність згоди підлеглих виконати прийняте рішення

д) високий рівень довіри між керівником і підлеглими

8. Критерії якості інформаційних матеріалів:

а) об’єктивність

б) економічність

в) комунікативність

г) об’ємність

д) лаконічність

9. Базові поняття поведінкової теорії прийняття рішень:

а) “обмеженої раціональності”

б) “раціональності”

в) “досягнення удоволення”

10. Критерії перевірки альтернатив в процесі їх оцінки:

а) своєчасність

б) відповідність ресурсам організації

в) реалістичність

г) актуальність

д) прийнятність наслідків її реалізації

11. Методи активізації творчого пошуку альтернатив:

а) метод інверсії

б) метод контрольних запитань

в) метод “ідеалізації”

г) метод “мозкового штурму”

д) метод колективного блокноту

е) метод морфологічного аналізу

ж) метод фокальних об’єктів

з) метод аналогії

Відповіді:4-а,в,г; 5-а,б,в,г; 6-а,б,в,г,д; 7-а,б; 8-а,в,г,д;9-б,а;10-а,б,в,г,д; 11-б,г,д,е,ж,з.

III. Упорядкований вибір. Визначте правильну послідовність.

12. Послідовність реалізації етапів раціональної технології прийняття рішень:

а) оцінка ефективності варіантів рішення проблеми

б) прийняття рішення

в) збір інформації про проблему

г) розробка можливих варіантів рішення проблеми

д) визначення проблеми і постановка мети вирішення проблеми

ВІдповіді:12-д,в,г,а,б.

Питання, які виносяться на іспит

1. Визначення поняття «прийняття рішень» в менеджменті. Характеристика сутності класичної, поведінкової, ірраціональної моделей прийняття рішень.

2. Порівняльна характеристика інтуїтивної та раціональної технологій прийняття рішень (сутність, основні переваги та недоліки, сфери застосування).

3. Змістовна характеристика основних етапів раціональної технології прийняття рішень (діагноз проблеми, накопичення інформації, опрацювання альтернатив, оцінка альтернатив, прийняття рішень).

4. Послідовність оцінки альтернативних варіантів в процесі прийняття управлінських рішень.

ТЕМА 4.Методи обґрунтування управлінських рішень

Мета СРС – Класифікувати методи обґрунтування управлінських рішень. Ідентифікувати сфери та особливості застосування різних методів обґрунтування управлінських рішень. З`ясувати сутність методу “платіжна матриця”. Розкрити механізм використання методу “дерево рішень”.

Джерела знань:

Література

1. Дерлоу Д. Ключові управлінські рішення. Технологія прийняття рішень: Пер. з англ. – К.: Всеувито, Наукова думка 2001. – 242 с. – (Сер. "Усе про менеджмент").

2. Завадський Й.С. Менеджмент: Management. – Т. 1. – Вид. 2-е. – К.: Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 2008. – 542 с.

3. Колпаков В.М. Теория и практика принятия управленческих решений: Учеб. пособие. – К.: МАУП, 2000. – 256 с.: ил.

4. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. – М.: Дело, 2002. – 702 с.

5. Ременников В.Б. Разработка управленческого решения: Учеб. пособие для вузов. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. - 140 с.

6. Смирнов Э.А. Управленческие решения. – М.: ИНФРА-М, 2001. – 264 с. – (Серия «Вопрос-ответ»).

7. Эддоус М., Стэнсфилд Р. Методы принятия решений/ Пер. с англ. Под ред. Член-корр. РАН И.И. Елисеевой. - М.: Аудит, ЮНИТИ, 2007. - 590 с.

8. Юкаева В.С. Управленческие решения: Учеб. Пособие. - М.: Аудит, Издательский дом "Дашков и К^О", 2009. - 292 с.

9. Лекція 4

Ключові поняття:

Самостійне опрацювання питань цієї теми необхідно почати з ознайомлення із змістом відповідного розділу типової програми дисципліни та навчальних цілей, що сформульовані вище. Опанування основними прийомами та методами обґрунтування управлінських рішень потребує володіння базовими знаннями та навичками вирішення завдань із економічних дисциплін, економічної статистики, математичного програмування та дослідження операцій.

У сучасній літературі з теорії прийняття управлінських рішень існують різні підходи щодо класифікації методів їх обґрунтування. Певне уявлення про сутність цих підходів можна одержати із досліджень Д. Дерлоу [1], Й.С. Завадського [2], В.М. Колпакова [3], М. Мескона, М. Альберта і Ф. Хедоурі [4], М. Эддоуса і Р. Стэнсфілда [7], В.С. Юкаевої [8]. Узагальнена точка зору стосовно класифікації методів обґрунтування управлінських рішень наведена на рис. 4.1 ілюстративного матеріалу до цієї теми. Використання в подальшому ілюстративного матеріалу сприятиме кращому засвоєнню основних положень, сфер та методик застосування різноманітних методів обґрунтування рішень.

У процесі вивчення першого програмного питання теми необхідно усвідомити, що кількісні методи обґрунтування управлінських рішень застосовують в умовах, коли чинники, що впливають на вибір рішення, а також результат цього вибору можна кількісно визначити та оцінити. В інших випадках, коли кількісні характеристики чинників та результатів не піддаються вимірюванню або невідомі, слід звернутись до якісних методів, серед яких найбільш опрацьованими є експертні методи.

В залежності від інформаційних умов, в яких приймаються управлінські рішення, методи їх обґрунтування поділяються на три великих групи:

1. Методи, що застосовуються в умовах повної визначеності інформації про ситуацію прийняття рішення (до них відносяться аналітичні методи та методи математичного програмування);

2. Методи, що застосовуються в умовах імовірнісної визначеності інформації про ситуацію прийняття рішення (серед них ті самі методи математичного програмування та статистичні методи);

3. Методи, що застосовуються в умовах невизначеності інформації про ситуацію прийняття рішення, до яких відносяться переважно теоретико-ігрові методи.

Щодо останньої групи методів важливо зрозуміти, що невизначеність ситуації може бути наслідком дії об’єктивних обставин, які невідомі або носять випадковий характер (в цьому випадку ми маємо справу із сферою використання методів теорії статистичних рішень), або ж обумовлена свідомими діями розумного суперника (сфера застосування теорії ігор). Наведені методи докладно висвітлюються в працях Й.С. Завадського [2] та М. Эддоуса і Р. Стэнсфілда [7], іншій спеціалізованій літературі.

Опанування методів теорії статистичних рішень передбачає вміння використовувати специфічні критерії, серед яких основними є:

1. Критерій Уолда (критерій песимізму, критерій найбільшої обережності), мета якого полягає у виборі найкращого з варіантів рішення за умов очікування вкрай несприятливого розвитку ситуації;

2. Критерій оптимізму, метою застосування якого є досягнення максимального результату в умовах, коли сподівання особи, яка приймає рішення, пов’язані виключно з оптимістичним сценарієм розгортання подій;

3. Критерій коефіцієнту оптимізму (критерій Гурвіца) має на меті врахувати рівень оптимізму особи, що приймає рішення, і таким чином досягти більшого ступеню адекватності алгоритму розрахунків кінцевих результатів реалізації альтернатив та відчуттів (інтуїції, сподівань) особи, яка здійснює ці розрахунки. Слід зауважити, що поряд із високим рівнем суб’єктивізму у розрахунках коефіцієнту оптимізму цьому методу притаманний і більш суттєвий недолік – орієнтація на крайні (екстремальні) результати тієї чи іншої альтернативи за різних умов їх реалізації.

4. Критерій Лапласа своїм алгоритмом розрахунку усуває останній недолік попереднього критерію і ставить за мету вибір найкращої з альтернатив за умов, коли настання тих чи інших умов їх реалізації є явищем цілком випадковим.

5. Критерій жалю (критерій Севіджа) також може розглядатись як критерій крайнього песимізму, але в якості показників, що оптимізуються, виступають не виграші (прибуток, дохід, обсяг обороту, частка ринку тощо), а втрачені можливості (неотриманні прибуток, дохід, обсяг обороту, частка ринку тощо) або ризики, які намагаються мінімізувати.

Під час вивчення методики застосування методів обґрунтування управлінських рішень в умовах імовірнісної визначеності інформації про ситуацію варто звернути увагу на особливості використання методу “платіжна матриця” та методу “дерево рішень”. Обидва цих методи спираються на поняття очікуваного ефекту, однак на відміну від методу “платіжна матриця”, який охоплює лише один цикл розрахунків, метод “дерево рішень” передбачає можливість обрахування цілої низки таких циклів. Ця особливість дозволяє ефективно використовувати цей метод у ситуаціях, коли результати одного рішення впливають на подальші рішення, тобто для прийняття послідовних рішень. Враховуючи тісну взаємозалежність подій та явищ в діяльності організацій, сфера застосування методу “дерево рішень” видається достатньо широкою.

Важливими методами обґрунтування управлінських рішень є кількісні та якісні методи прогнозування та експертні методи прийняття рішень. Їх склад, сфери та особливості застосування знайшли відображення в дослідженнях М. Мескона, М. Альберта і Ф. Хедоурі [4], В.Б. Ременнікова [5], Е.О. Смірнова [6], В.С. Юкаевої [8]. Серед методів прогнозування управлінських рішень розрізняють кількісні і якісні. До першої групи відносять: нормативний метод, параметричний метод, метод екстраполяції, індексний метод. До другої групи методів прогнозування належать: експертний метод, функціональний метод, метод оцінки технічних стратегій.

Експертні методи обґрунтування управлінських рішень знайшли широке застосування у випадках, коли для прийняття рішень неможливо використовувати кількісні методи. З усього різноманіття експертних методів в практичній діяльності менеджерів найбільш вживаними є метод простого ранжування та метод вагових коефіцієнтів. Останній за методикою свого використання дозволяє досягти вищого рівня точності розрахунків значущості того чи іншого об’єкта оцінювання (чинника, елемента, процесу тощо) за рахунок більшої диференціації оцінок експертів стосовно об’єктів оцінювання.

Поиск по сайту: