Рис. 3.1. Модель інтуїтивної технології прийняття рішення
Рис. 3.2. Раціональна технологія прийняття управлінських рішень
Рис. 3.3. Послідовність оцінки альтернативних варіантів у процесі прийняття рішень
Рис. 3.4. Дерево стилів рішень
Таблиця 3.2
Вплив типу проблеми на вибір стилю прийняття рішення
Умови вирішення проблеми
Стиль вирішення проблеми
1. Якість вирішення більш важлива, ніж наявність згоди його виконувати
1. Наказ
Рішення приймається начальником незалежно від інших з використанням інформації, яка у нього є
2. Згода виконувати рішення більш важлива, ніж його якість
2. Консенсус
Групове прийняття рішення з використанням інформації та ідей усіх членів групи
3. Якість та згода однаково важливі
3. Консультації
Рішення приймається начальником, який використовує думки підлеглих
4. Ні якість, ні згода не є критично важливими
4. “Штампування рішень”.
Рішення приймається найбільш легким та швидким способом – власне “штампується”
Рис. 3.5. Модель прийняття рішень Врума-Йеттона
Таблиця 3.3
Характеристика стилів прийняття рішення за Врумом-Йеттоном
Позначення стилю
Характеристика стилю
А I
Керівник одноосібно вирішує проблему і приймає рішення, використовуючи для цього всю наявну у нього на цей момент інформацію.
A II
Керівник отримує від своїх підлеглих інформацію, а згодом самостійно вирішує проблему.
Керівник може ставити до відома підлеглих про сутність проблеми під час збору інформації.
Роль підлеглих у процесі прийняття рішення зводиться до надання керівнику необхідної інформації, а не до пошуку чи оцінки можливих варіантів рішення.
K I
Керівник висловлює проблему окремим підлеглим, яких вона стосується, вислуховує їх ідеї та пропозиції, але не виносить їх на групове обговорення, а працює з кожним підлеглим індивідуально.
Згодом керівник самостійно приймає рішення, яке може відбивати або не відбивати думку підлеглих.
K II
Керівник доводить проблему до відома всіх підлеглих, влаштовує її групове обговорення та збирає ідеї та пропозиції.
Надалі керівник самостійно приймає рішення, яке може відбивати або не відбивати думку підлеглих.
Г II
Керівник доводить проблему до відома всіх підлеглих, спільно з ними здійснює пошук та оцінку альтернатив та намагається досягти згоди (консенсусу) у вирішенні проблеми.
Роль керівника близька до ролі голови зборів - він не намагається вплинути на підлеглих з метою прийняття особистого рішення і ладний прийняти та реалізувати будь-яке рішення, що одержало підтримку всієї групи.
Стилі A I та A II позначаються як автократичні;
К I та К II - консультативні;
Г II - груповий (повної участі).
Рис. 3.6. Модель прийняття рішень Врума-Джаго
Таблиця 3.4
Характеристика стилів прийняття рішення за Врумом-Джаго
Індивідуальний рівень
Груповий рівень
А I Керівник приймає рішення або вирішує проблему самостійно, використовуючи доступну йому на даний момент інформацію.
А I Керівник приймає рішення або вирішує проблему самостійно, використовуючи доступну йому на даний момент інформацію.
A II Керівник отримує необхідну інформацію від підлеглого, потім вирішує проблему самостійно.
Незалежно від отриманої інформації він може довести проблему (або ні) підлеглому.
Роль підлеглого – швидше надання керівнику інформації, ніж пропозиція чи оцінка альтернатив.
A II Керівник отримує необхідну інформацію від підлеглих, потім вирішує проблему самостійно.
Незалежно від отриманої інформації він може довести проблему (або ні) підлеглим.
Роль підлеглих – швидше надання керівнику інформації, ніж пропозиція чи оцінка альтернатив.
K I Керівник обговорює проблему із відповідним працівником, що генерує ідеї та пропозиції.
Надалі керівник самостійно приймає рішення, яке може відбивати (чи ні) вплив підлеглого.
K I Керівник обговорює проблему із відповідними працівниками, що генерують ідеї та пропозиції (об’єднання підлеглих в групу не передбачається).
Надалі керівник самостійно приймає рішення, яке може відбивати (чи ні) вплив підлеглих.
Г I Керівник співпрацює з підлеглим – спільне обговорення проблеми та пошук погодженого рішення шляхом вільного та відкритого обміну інформацією та ідеями.
Внесок кожного у вирішення проблеми залежить від знань, а не формального авторитету.
K II Керівник вирішує проблему з підлеглими на зборах групи (отримує ідеї та пропозиції).
Надалі керівник самостійно приймає рішення, яке може відбивати (чи ні) вплив підлеглих.
Д I Керівник делегує проблему підлеглому, не тільки забезпечуючи його відповідною інформацією, але покладаючи на нього відповідальність за її вирішення.
Керівник підтримує будь-яке рішення, запропоноване підлеглим.
Г II Керівник вирішує проблему з підлеглими як із групою: спільне опрацювання та оцінка альтернатив, намагання досягти (консенсусу) у вирішенні проблеми.
Роль керівника близька до ролі головуючого, що координує обговорення, концентрує його на проблемі, надає впевненості. Він не намагається вплинути на підлеглих з метою прийняття особистого рішення і приймає та реалізує рішення, яке підтримає вся група.
Стилі A I та A II позначаються як автократичні;
К I та К II - консультативні;
Г II - груповий (повної участі).
Г I та Д I - індивідуальні.
Рис. 3.7. Методи творчого пошуку альтернатив
Самоперевірка знань:
I. Одиничний вибір. Виберіть єдину правильну відповідь.
1. Класична теорія прийняття рішень спирається на поняття:
