Поняття функцій права та їх класифікація

Функція права – це прояв його іманентних, специфіч­них якостей. У функції акумулюються якості права, що випливають з його якісної самостійності як соціального фе­номена[46].

Проблема функцій права та держави у вітчизняній юри­дичній літературі найкраще розроблена В. Погорілком[47].

1. Функція права обумовлена його сутністю і визначаєть­ся призначенням у суспільстві. У той же час функція не є лише проявом іманентних якостей сутності, її не можна розглядати тільки як їх «проекцію». Не можна механічно зв'язувати функції і сутність права; функція права має пев­ний ступінь незалежності.

2. Функція характеризує напрям необхідного впливу права на суспільні відносини, тобто такого, без якого суспільство на даному етапі розвитку не може існувати (регулювання, охорона, закріплення певного виду суспільних відносин).

3. Функція виражає найбільш суттєві, головні риси пра­ва і спрямована на здійснення корінних завдань, що стоять перед правом на даному етапі його розвитку.

4. Функція права являє собою, як правило, напрямок його активної дії. Тому однією з важливих її ознак є динамізм.

5. Постійність, як необхідна ознака функції права, ха­рактеризує стабільність, безперервність, досить довгу її дію. Функція постійно властива праву, проте це не означає, що незмінними залишаються механізм і форми її здійснення, які змінюються і розвиваються у відповідності з потребами практики.

Що ж слід розуміти під соціальним призначенням права і правовим впливом?

Соціальне призначення права, як уже зазначалося, ви­значається потребами суспільного розвитку, відповідно до яких створюються закони, спрямовані на закріплення пев­них відносин, їх регулювання чи охорону.

Напрям впливу — найбільш суттєвий компонент функції права, він є свого роду відповіддю на потреби суспільного розвитку, результатом законодавчої політики, що концент­рує ці потреби і трансформує їх у позитивне право.

Правовий вплив — категорія, що характеризує шляхи, форми і способи впливу права на суспільні відносини. Це реалізація правових принципів, настанов, заборон, приписів і норм в суспільному житті, діяльності держави, її органів, громадських об'єднань і громадян.

Правовий вплив — це не тільки нормативний, а й психологічний, ідеологічний вплив права на почуття, свідомість та дії людей.

До форм правового впливу відносять, наприклад, інфор­маційний і ціннісно-орієнтаційний вплив права.

Система функцій права є складним, багаторівневим утво­ренням. Слід розрізняти функцію права як єдиного цілого і окремі функції вказаного цілого[48].

Система функцій права безпосереднім чином пов'язана із системою права. У відповідності з елементами останньої можна виділити п'ять функцій права, що утворюють систему:

ÖМіжгалузеві (властиві двом чи більше, але не всім га­лузям права).

ÖЗагальноправові (властиві всім галузям права).

ÖГалузеві (властиві одній галузі права).

ÖПравових інститутів (властиві конкретному інституту права).

ÖНорми права (властиві конкретному виду норм права).

Питання про співвідношення функцій права різних рівней має важливе значення, оскільки структурним елементам системи права властиві функції, що мають відповідну спе­цифіку, яка визначається відповідно предметом і методом правового регулювання даних елементів та їх призначен­ням у системі права.

Поділ функцій права на основні і неосновні (підфункції) аналогічний диференціації основних і неосновних функцій держави і є наслідком багатогранного впливу права на суспільні відносини.

Аналіз правового впливу на суспільні відносини дозволяє розрізняти основні функції права, тобто функції, властиві всім галузям, а також функції менш загального значення.

Загаль­ними функціями виступає регулятивна, охоронна, екологіч­на, виховна і політична.

Функції менш загального значення властиві лише дея­ким галузям права. Така, наприклад,компенсаційна функ­ція цивільного, фінансового і трудового права.

Крім того, окремій галузі чи, навіть, інституту можуть бути притаманні окремі, суто специфічні функції (наприк­лад, карна для кримінального права). Співвідношення ос­новних і галузевих функцій права має важливе значення, оскільки галузі права, як складові системи, мають функції, що порівняно з основними мають певну специфіку, яка ви­значається предметом правового регулювання цієї галузі та її призначенням.

Галузева функція права може конкретизувати основну більшою або меншою мірою. Це залежить, по-перше, від характеру основної функції і, по-друге, від призначення га­лузі права. Наприклад, функції кримінального права конк­ретизують охоронну функцію права більше, ніж функції трудового права.

Співвідношення основних і галузевих функцій права — це діалектичне співвідношення загального і особливого. Як загальне і особливе знаходиться між собою в нерозривному зв'язку, єдності, так і основні функції зв'язані з галузеви­ми. Оскільки особливе завжди містить в собі елемент за­гального, функції окремих галузей права завжди в основно­му, суттєвому виражають зміст основних його функцій.

Вчені виділяють дві групи критеріїв, покла­дені в основу диференціації загальноправових функцій:

· внутрішні (знаходяться в рамках самого права)

· і зовнішні (поза його межами)[49].

Внутрішні функції (підстави) класифікації загальних функцій права випливають із системи права, способів його впливу на поведінку людей, особливостей форм реалізації.

Зазначаємо, що нерозривний зв'язок функцій права з влас­но-правовою матерією обумовлює існування основних владно-юридичних функцій: регулятивної і охоронної. Регулятивна і охоронна функції іманентні праву, саме вони характеризують право як специфічне якісно самостійне утворення. Більше того, можна сказати, що потреба існування права як соціального явища полягає у необхідності здійснення ним цих функцій.

Зовнішнім об'єктивним критерієм класифікації функцій права слугують соціальні фактори.

Суспільство як надзвичайно складне ціле поділяється на певні сфери суспільних відносин. Важливу роль в їх регу­люванні відіграють соціальні функції.

Регулятивна і охоронна функції належать до основних функцій права. А кількість неосновних функцій не є вели­чиною постійною, вона може збільшуватися чи зменшува­тися залежно від історичних обставин, актуальності чи не­актуальності завдань, що вирішуються, зміни масштабу пра­вового впливу тощо. Серед неосновних соціальних функцій найбільш виразні: економічна, інформаційна тощо.

Відповідно, система функцій права не є раз і назавжди да­ною та незмінною. Як тільки та чи інша сфера суспільного життя стає суттєвою, починає активно регулюватися нор­мами всіх (чи майже всіх) галузей права, правомірно поста­вити питання про існування відповідної його функції.

Поиск по сайту: