Тема 7. Організація правової роботи з підвищення якості продукції, робіт та послуг (4 год)

План

1. Правове забезпечення управління якістю на підприємстві.

2. Діяльність юридичної служби, пов'язана з розширенням якості продукції.

3. Нормативно-технічні документи, що визначають вимоги до якості продукції.

4. Зовнішній контроль за якістю продукції.

5. Внутрішній контроль за якістю продукції.

Література

1. Декрет Кабінету Міністрів України "Про державний нагляд за додержанням стан­дартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення" // Урядовий кур'єр. — 1993.— №71.

2. Декрет Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію і сертифікацію" //Уря­довий кур'єр. — 1993. — № 74. — 22 трав.

3. Полооїсепие о поставках продукции производственно-технического назначения // СП СССР. — 1988. — № 24-25.

4. Положеиие о поставках товаров народного потребления // СП СССР. — 1988. — № 24-25.

5. Иііструщш о порядке принятия продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по количеству и качеству // Сб. норм, актов. — М.: Юрид.лит., 1986.

6. Загальне положення про юридичну службу міністерства, іншого центрального органу державної виконавчої влади, державного підприємства, установи, органі­зації // ЗП України. — 1996. — № 1. — Ст. 20.

7. Правовая работа на предприятии. — К., 1986.

8. Щербина В. С. Господарське право України. — К.: Атіка, 1999.

Підвищення якості всіх видів виготовлюваної продукції, робіт і послуг, забезпечення їх відповідності кращим світовим та вітчизняним зразкам і вимогам, збереження якості виробів на весь час експлуатації або використання — один з найважливіших напрямків перебудови господарського механізму, підвищення ефективності суспільного виробництва.

Незабезпечення високої якості продукції, робіт та послуг призводить до значних матеріальних і моральних збитків.

Тому одне з основних завдань органів господарського управління і підприємств, які виготовляють продукцію та надають послуги, полягає у випуску високоякісної продукції, що сприяє підвищенню економічних показників роботи підприємства в цілому.

Так, у колишньому Союзі ще з початку 80-х років застосовувались комплексні системи управління якістю.

У 1987 р. з метою правильної організації роботи з управління якістю продукції в централізованому порядку було розроблено Рекомендації щодо форм і методів організації правового забезпечення комплексних систем управління якістю продукції на підприємствах промисловості та участі в цьому юридичних служб.

Правове забезпечення на підприємстві передбачає виконання таких основних завдань: дотримання і зміцнення законності при виготовленні продукції; організація ефективного застосування правових засобів з метою підвищення якості продукції до належного рівня; застосування правової відповідальності до осіб, винних у випуску продукції неналежної якості; правова регламентація господарських відносин з управління якістю продукції.

Основою правового забезпечення є законодавство України, нормативні акти міністерств та інших органів виконавчої влади, стандарти, накази, положення, інструкції та інші акти підприємств.

Правове забезпечення управління якістю на підприємстві здійснюють керівники та інші посадові особи згідно з покладеними на них обов'язками. Вони несуть персональну відповідальність за виготовлення продукції належної якості.

Юридична служба підприємства здійснює методичне керівництво правовим забезпеченням роботи з управління якістю продукції, координуючи свою діяльність з іншими структурними підрозділами, надає допомогу їх керівникам у розробці нормативних актів з питань якості продукції, здійснює правову експертизу нормативно-технічної документації з якості продукції.

Особливу увагу юридична служба повинна приділяти додержанню встановленого порядку приймання продукції за якістю, а в разі виявлення порушень разом з іншими структурними підрозділам ми готувати матеріали, що стосуються випуску неякісної продукції, для передавання правоохоронним органам, а також вживати заходів щодо відшкодування збитків, нанесених підприємству.

Особливе значення для юридичної служби мають претензійно-позовна робота, узагальнення і аналіз практики застосування законодавства з якості продукції, підготовка пропозицій щодо усунення причин та умов випуску неякісної продукції.

Роботу, пов'язану з підвищенням якості продукції, юридична служба повинна починати з ознайомлення і правової оцінки наказів, інструкцій з питань забезпечення якості продукції, а якщо інструкції відсутні, організовувати їх розробку і надавати правову допомогу підрозділам підприємства в розробці проектів цих актів з метою забезпечення їх відповідності чинному законодавству.

Юридична служба підприємства повинна вивчати практику використання правових засобів у роботі з поліпшення якості продукції, зокрема щодо висунення претензій і позовів, відшкодування збитків з винних осіб, притягнення їх до дисциплінарної відповідальності, пропаганда законодавства про якість продукції, періодичний аналіз арбітражних справ, пов'язаних з постачанням підприємством неякісної продукції, аналіз практики підприємства щодо відшкодування збитків через випуск і постачання продукції неналежної якості за рахунок винних осіб.

Основними нормативно-технічними документами, що встановлюють вимоги до якості продукції, є стандарти. Залежно від характеру, призначення і сфери застосування стандарти поділяються на державні, галузеві та стандарти підприємств.

Вимоги до якості продукції, на яку немає стандартів, або додаткові (до вимог, встановлених стандартом) визначаються технічними умовами, під якими треба розуміти нормативно-технічний документ, що встановлює комплекс вимог до конкретних типів продукції.

Якість окремих видів продукції може визначатись еталонами або зразками, які затверджуються уповноваженими органами господарського керівництва відповідно до стандартів і технічних умов. Такий порядок стандартизації діяв до початку 90-х років, але не забезпечував однакового підходу до дотримання якості виготовлюваної продукції, бо розробка стандартів на будь-яку продукцію перебувала у віданні відповідних міністерств.

Починаючи з 1990 р. стандарти почали розробляти технічні ко­мітети Держстандарту СРСР, кожен з яких створювався на базі провідного у своїй галузі підприємства або організації і був основною ланкою стандартизації за окремим видом продукції.

Після проголошення Україною незалежності розробка стандартів і нагляд за їх додержанням визначаються декретами Кабінету Міністрів України "Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення" [1] і "Про стандартизацію і сертифікацію" .

Випуск і постачання продукції, виконання робіт, надання послуг з відхиленням від належних вимог, що погіршує їх якість, вважаються грубим порушенням державної і договірної дисципліни. В окремих випадках Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації України (Держстандарт України) за наявності клопотання заінтересованого органу державної виконавчої влади, згоди споживача та спеціально уповноваженого органу, що здійснює державний нагляд за безпекою цієї продукції, може видавати підприємцю дозвіл на тимчасове відхилення від вимог відповідних стандартів щодо якості продукції.

Підвищення якості продукції, робіт і послуг можливе лише в разі належного контролю за якістю та наявності ефективних засобів боротьби з порушенням встановлених вимог.

Розрізняють дві групи контролю: зовнішній, який поширюється на організації, що не входять до однієї системи з контролюючим органом; внутрішній, що здійснюється в межах однієї системи.

Зовнішній контроль поділяється на позавідомчий і контрагентський, а внутрішній — на відомчий і такий, що здійснюється структурними підрозділами підприємств.

Позавідомчий контроль (або нагляд) за додержанням стандартів і норм здійснює Держстандарт України та його територіальні органи — центри стандартизації, метрології та сертифікації в Автономній Республіці Крим і областях, їх посадові особи, на яких покладено обов'язки здійснення державного нагляду за додержанням стандартів, а також інші спеціально уповноважені на це органи.

До контрагентського належить контроль, який сторони здійснюють за договором. Основною формою такого контролю є прийняття покупцем, замовником поставленої продукції, виконаних робіт за якістю, технічний нагляд замовника за договором підряду на капітальне будівництво за відповідністю якості робіт проектам та кошторисам.

Відомчий контроль здійснюють органи господарського керівництва стосовно підпорядкованих їм підприємств і організацій.

Контроль за якістю виготовлюваної продукції безпосередньо на підприємстві, а також за якістю сировини і матеріалів, що надходять на підприємство, здійснюють відділи технічного контролю, правовий статус яких визначений Типовим положенням про відділ технічного контролю промислового підприємства.

З підприємства може бути відправлена покупцям тільки та продукція, що була прийнята відділом технічного контролю.

Під час здійснення контролю за якістю продукції, матеріалів, си­ровини, що постачаються, працівники підприємства керуються положеннями Інструкції про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю та якістю.

У зазначеній Інструкції визначені методи перевірки продукції, порядок направлення постачальнику виклику його представника для участі у прийманні продукції і складанні акту в разі виявлення нестачі, некомплектності, невідповідності продукції та інших порушень.

Санкції за постачання неякісної, некомплектної продукції передбачені в Положеннях про поставки продукції виробничо-технічно­го призначення і товарів народного споживання.

До обов'язків юридичної служби входять також організація систематичного обліку і збереження законодавчих актів з питань якості продукції, систематичне інформування підрозділів підприємства про чинне законодавство і зміни в ньому.

Поиск по сайту: