Тема 6. Організація договірно-правової роботи на підприємстві (6 год)

План

1. Поняття і зміст договірної роботи.

2. Етапи договірно-правової роботи.

3. Нормативні акти, що регулюють майнові договори.

4. Загальний порядок виконання договірної роботи.

5. Облік договорів і контроль за їх виконання.

6. Правове забезпечення планової і договірної дисципліни.

7. Відповідальність за невиконання зобов'язань.

Література

1. Цивільний кодекс України // Право України. — 1993. — № 11-12.

2. Цивільпо-процесуальпий кодекс України // Право України. — 1993. — № 11-12.

3. Арбітражний процесуальний кодекс України // ВВР України. — 1992. — № 6. — Ст. 56.

4. Кодекс законів про працю // Право України. — 1996. — № 2-3.

5. Кримінальний кодекс України.— К.: Юрінком, 1994.

6. Загальне положення про юридичну службу міністерства, іншого центрального органу державної виконавчої влади, державного підприємства, установи, органі­зації // ЗП України. — 1996. — № 1. — Ст. 20.

7. Бойко М. Д., Співак В. А/., Хазін М. А. Цивільно-правові документи. — К.: Наук, думка, 1997.

8. Штефап М. Й. Підприємство і правосуддя. — К.: Вища шк., 1992.

9. Щербина В. С. Господарське право України. — К.: Атіка, 1999.

Особливе місце в діяльності юридичних служб посідає договірно-правова робота, позаяк кінцевою метою діяльності будь-якого підприємства є виконання виробничої програми з найменшими витратами необхідних ресурсів і отримання максимального прибутку. А це прямо залежить від виконання договірних зобов'язань перед контрагентами.

Договір повинен бути основним документом, що визначає права та обов'язки його суб'єктів (або сторін) з урахуванням конкретних особливостей господарських відносин для кожного випадку, взаємних економічних та інших інтересів сторін, вирішенням усіх питань, що входять до компетенції сторін. Недотримання зазначених вимог призводить до виникнення господарських спорів і майнової відповідальності підприємства.

Договірна робота складається з укладення, зміни, припинення, обліку, збереження, виконання і контролю за своєчасним та якісним виконанням договорів. Вона спрямована на забезпечення своєчасного оформлення договірних відносин на постачання продукції і товарів, підряду на капітальне будівництво, перевезення вантажів, організації комплексного постачання на електро-, газо-, водо- та теплозабезпечення, підвищення якості продукції, що виготовляється, і виконання робіт, додержання термінів виконання прийнятих зобов'язань, зміцнення планової і договірної дисципліни, господарського розрахунку, підвищення відповідальності за виконання договірних зобов'язань.

Важливість першого етапу договірно-правової роботи — укладення договорів — полягає в тому, що завдяки договорам формуються замовлення, визначається структура плану діяльності підприємства; від умов їх реалізації залежать кінцеві результати фінансово-господарської діяльності підприємства.

Процес виконання договірної роботи регламентується наказом або іншим внутрішнім нормативним актом підприємства, що визначає конкретні підрозділи, які відповідають за оформлення, реєстрацію, облік та збереження господарських договорів. Позаяк договірну роботу виконує підрозділ, який безпосередньо вирішує питання виконання конкретного виду договорів (веде облік цих договорів, підтримує безпосередні контакти з контрагентами, зберігає договори, забезпечує зміну положень договору у визначених законом випадках та ін.), а юридична та інші служби тільки беруть безпосередню участь в укладенні договорів, то в наказі підприємства має визначатись, які служби здійснюють заходи щодо врегулювання розбіжностей у проектах договорів, порядок оформлення та узгодження протоколів розбіжностей, контролюють виконання договірних зобов'язань. Це особливо важливо, якщо на підприємстві немає юридичної служби; якщо ж така служба на підприємстві є, вона безпосередньо бере участь у роботі з укладення договорів, розв'язання переддоговірних спорів і забезпечує конт­роль за виконанням роботи, пов'язаної з договорами.

Законодавчо майнові договори всіх видів врегульовуються ст. 151-160 Цивільного кодексу України. Крім того, ці договори регулюються загальними законами про господарюючі суб'єкти: про підприємства в Україні, про інвестиційну, зовнішньоекономічну, транспортну та інші види господарської діяльності. Окремі нормативні акти колишнього Союзу регулюють відносини, що повністю або частково неврегульовані законодавством України, наприклад щодо постачання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання, окремі підрядні відносини в капітальному будівництві. Ці норми законодавства обов'язкові для підприємств, але терміни виконання, порядок відвантаження продукції або товарів, надання послуг та інші правила можуть бути узгоджені тільки при укладенні конкретних договорів з урахуванням особливостей виробничо-господарської діяльності сторін.

Зараз основною формою матеріально-технічного забезпечення є безфондова (безлімітна) форма, або так звана оптова торгівля, Тому від правового регулювання укладення і виконання господарських договорів постачання значною мірою залежить регламентація всієї господарської діяльності підприємства.

Ініціатором укладення договору постачання може бути як постачальник, так і споживач. На підприємствах розроблюють і тиражують бланки (форми) договорів. Залежно від виду продукції або товару може розроблятись кілька форм договорів.

У бланках договорів записують такі умови, які залежно від постачання того чи іншого виду продукції або товару забезпечуватимуть законні інтереси підприємства у відносинах з постачальниками, споживачами та покупцями, відповідатимуть вимогам законності. Тому розробка бланків договорів покладається на відділ збуту (на виготовлену продукцію), відділ матеріально-технічного постачання (на постачання матеріально-технічних засобів), відділи устаткування, головного механіка та головного енергетика (на постачання устаткування, механізмів та ін.) та юридичну службу. Усі бланки договорів повинні бути узгоджені з головним бухгалтером.

Під час підготовки проекту договору його умови слід узгодити з планово-економічним, виробничо-диспетчерським, фінансовим та іншими заінтересованими відділами та службами з питань, що входять до їх компетенції.

Практикою юридичних служб визначено загальний порядок виконання договірної роботи, якого дотримуються на підприємствах з урахуванням їх специфіки.

• Усі проекти договорів, що надходять на підприємство, підлягають реєстрації канцелярією в журналі вхідної кореспонденції, після чого передаються у встановленому порядку службі або підрозділу, що визначені наказом керівника як організатори підготовчої роботи з укладення цього виду договорів.

• Після отримання проекту договору служба або підрозділ повинні перевірити, чи є планове завдання або замовлення на виготовлення продукції, чи відповідає замовлена продукція спеціалізації та профілю підприємства, чи не перевищено у проекті договору обсяг продукції порівняно з плановим завданням або замовленням.

Ініціатором укладення договору може бути кожна із сторін, яка має право направити іншій стороні проект договору, головне, щоб інтереси сторін не порушувались: постачальник забезпечив себе замовленнями на виготовлення і збут продукції, а споживач забезпечив власне виробництво необхідними матеріально-технічними ресурсами.

• Підготовлений проект договору візується всіма заінтересованими службами, у тому числі й юридичною, і подається на розгляд керівнику підприємства. Після підписання керівником проект завіряється печаткою, реєструється у встановленому порядку і передається до канцелярії для відправлення іншій стороні. Проект договору надсилається іншій стороні у двох примірниках, із супровідним листом, рекомендованим листом або видається особисто представнику іншої сторони під розписку.

• Одержаний іншою стороною проект договору реєструється канцелярією і разом з конвертом передається відповідній службі або підрозділу для розгляду.У разі відповідності отриманого проекту договору законодавству та інтересам підприємства служба або підрозділ отримує візи у заінтересованих служб, у тому числі й юридичної, і передає на підпис керівництву. Після підписання його керівником один примірник повертається іншій стороні, і договір вважається укладеним.

• Якщо під час розгляду отриманого проекту договору у сторони виникнуть заперечення щодо його умов, вона повинна скласти протокол розбіжностей і надіслати його у двох примірниках іншій стороні з одним примірником підписаного договору, обумовивши в ньому наявність протоколу розбіжностей.

Після отримання договору з протоколом розбіжностей та їх розгляду за умови прийняття зазначених у протоколі пропозицій вони вносяться в договір, а за спірними умовами здійснюються заходи щодо їх узгодження. Якщо ж узгодження не досягнуто, то спір передається на розгляд до Арбітражного суду.

Як зазначалось, укладені договори, що надходять на підприємство, реєструються у структурних підрозділах або службах, які відповідають за укладення конкретних договорів. Доцільно, щоб юридична служба підприємства також вела загальну реєстрацію договорів задля здійснення контролю за своєчасним укладенням договорів, проходженням узгодження проекту договору у відповідних службах підприємства, тобто виконувала функцію організатора договірної роботи.

У справі обліку виконання договірних зобов'язань важливе значення має визначення моменту або дня їх виконання, яким є день, коли продукцію було передано органу транспорту або зв'язку для відвантаження споживачеві в іншу місцевість, або день складання приймально-передавального акту чи розписки про отримання продукції безпосередньо на складі споживача або постачальника.

У деяких договорах (підряду на капітальне будівництво, надання послуг та ін.) моментом виконання договору визнається день складання спільного акта передавання-приймання об'єкта або надання послуги, передавання документації. Моментом виконання зобов'язань замовником є день перерахування кредитору грошових сум, який визначається за календарним штемпелем установи банку на платіжному дорученні боржника.

Облік і контроль за виконанням договірних зобов'язань здійснюються відділами матеріально-технічного забезпечення, капітального будівництва, головного механіка, головного енергетика, збуту продукції та товарів.

Юридична служба повинна періодично (щонайменше один раз на квартал) перевіряти дотримання встановленого порядку обліку виконання договорів.

Рекомендується заводити окремі картки на кожного постачальника і споживача, де повинні зазначатися їх реквізити, номер та дата договору, найменування, кількість і період постачання продукції, дані про фактичні поставки продукції на підставі звітів та товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур, інших документів, а також про помічені відхилення від договору.

З метою обліку та контролю виконання договорів важливо організувати приймання продукції і товарів за кількістю та якістю. Для цього на підприємстві потрібно розробити конкретні правила приймання продукції та посадові інструкції осіб, які приймають вантажі та відправляють виготовлену продукцію. При цьому необхідно визначити місце і порядок прийняття продукції залежно від виду вантажу і засобу його доставки, місце зберігання вантажу, кількість посадових осіб, які відповідають за організацію прийняття, осіб, які беруть участь у прийманні продукції, і осіб, які відповідають за аналіз продукції, терміни оформлення документів і передавання матеріалів юридичній службі для висунення претензій до постачальника.

Майже такий самий порядок повинен бути встановлений і для відправлення готової продукції, товарів і вантажів.

З метою забезпечення належного виконання договірних зобов'язань юридична служба підприємства здійснює загальний контроль за виконанням договорів згідно з методичними рекомендаціями про правове забезпечення виконання договірних зобов'язань щодо постачання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання та участі в цій роботі юридичних служб підприємств.

Проголошення Україною незалежності, утворення демократичної правової держави, перехід до ринкової економіки уможливили рішучий перехід в організації всієї планової роботи від адміністративних до економічних методів, що забезпечило умови для діяльності підприємств на засадах повного господарського розрахунку та самофінансування, підвищили заінтересованість підприємств у якнайповнішому використанні своїх резервів і можливостей для збільшення обсягів випуску і підвищення якості продукції та ефективності виробництва, а також подальшого розвитку підприємств. З цією метою було докорінно змінено систему формування державних планів (замовлень). При цьому підприємства придбали господарську самостійність. Ці та деякі інші заходи спрямовані на те, щоб органічно збігались і водночас задовольнялись інтереси суспільства, держави, кожного підприємства-товаровиробника і особисті інтереси кожного працівника.

Основною формою планування і діяльності підприємства є річний план, який воно розробляє самостійно на основі державних замовлень, замовлень споживачів та інших, передбачених укладеними господарськими договорами, що сприяє демократизації управління виробництвом та економікою в цілому і підвищує економічну відповідальність виробника.

За порушення договірних зобов'язань, кредитно-розрахункової та податкової дисципліни, вимог до якості продукції та інших правил здійснення господарської діяльності підприємство несе відповідальність, передбачену законодавством України (ст. 31 Закону України "Про підприємства"). При цьому сплата штрафів за порушення умов договору, а також відшкодування заподіяних збитків не звільняють підприємство (без згоди споживача) від виконання зобов'язань щодо постачання продукції, виконання робіт чи надання послуг.

План і господарський договір завжди є взаємодіючими категоріями (функціями), від виконання яких залежить і оцінюється господарська діяльність кожного підприємства. Невиконання зобов'язань за договорами є порушенням договірної дисципліни і тягне за собою майнову відповідальність підприємств.

У правовій державі велике значення має додержання законності та державної дисципліни, що включає в себе зміцнення планової і договірної дисципліни. Кожне підприємство діє в межах своєї компетенції, спеціальної правоздатності, дотримуючись законності та державної дисципліни. Тому дії керівників та працівників підприємства повинні бути узгоджені з вимогами закону, що є безумовною вимогою, яку не можна ігнорувати або порушувати. Забезпечення законності та державної дисципліни, використання правових засобів для покращення економічних показників діяльності підприємств є узагальнюючим критерієм діяльності роботи юридичної служби, основою всієї правової роботи на підприємстві.

З огляду на зазначене юридичні служби підприємства беруть участь у плануванні роботи підприємства, зокрема розроблюють нормативні акти, що регламентують форму участі, обов'язки структурних підрозділів і служб у розробці планової документації, порядок її узгодження і введення в дію.

Чинне законодавство передбачає відповідальність за невиконання зобов'язань, яку несуть керівники та інші посадові особи підприємств. Насамперед це матеріальна відповідальність за шко­ду, завдану невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань, а також виплатою санкцій підприємством. Притягнення до матеріальної відповідальності не виключає можливості притягнення винних і до дисциплінарної відповідальності.

У разі систематичних або окремих грубих порушень дисципліни постачання, сплати санкцій у великих розмірах органами попереднього слідства, прокуратури і судом винні посадові особи можуть бути притягнені до кримінальної відповідальності.

Поиск по сайту: