Які АД можна застосовувати у дітей та / або підлітків?

Фармакотерапія у осіб молодого віку (дітей і підлітків до 18 років), які страждають на РДР, є дискусійною темою, оскільки в даній віковій групі менш очевидні користь і ризик АД, у тому числі зростання суїцидальних намірів (що визначаються як погіршення суїцидальних ідей і нанесення самоушкоджень). Внаслідок попереднього мета-аналізу 12 РКВ, при проведенні якого оцінювали ефективність ТЦА в молодому віці, така не спостерігалася, в результаті чого дані препарати не рекомендовані для призначення в цій віковій групі (Hazell et al., 1995). Наступні мета-аналізи продемонстрували доведену бажану ефективність СІЗЗС у осіб молодого віку, які страждали на РДР (Tsapakis et al., 2008), особливо флуоксетину і циталопраму ( Usala et al., 2008; Wallace et al., 2006), але ефективність АД була помірною.

У підлітків, які не відповідали на прийом першого СІЗЗС, були відсутні відмінності в ефективності при переході до іншого СІЗЗС (циталопрам, флуоксетин або пароксетин) порівняно з венлафаксином, хоча перехід до СІЗЗС приводив до меншої кількості побічних явищ (Brent et al., 2008) . Проте кращі результати показувала комбінація медикаментів з когнітивно-поведінкової терапією.

Незалежні мета-аналізи (Bridge et al., 2007; Dubicka et al., 2006; Hetrick et al., 2007) реплікували мета-аналізи FDA (Hammad et al., 2006; Mosholder & Willy, 2006), продемонструвавши в 1,5-2 рази вище ризик суїцидальних ідей/поведінки, пов'язаних з прийомом новітніх АД порівняно з плацебо. Слід зауважити, що в базі даних клінічних випробувань відсутні завершені суїциди. Абсолютний ризик достатньо низький, однак нещодавно оцінений ризик складає 0,7% (Bridge et al., 2007). Єдиним АД, з яким пов'язаний більш високий ризик, є венлафаксин (Bridge et al., 2007; Hammad et al., 2006). У деяких випробуваннях виявлено, що когнітивно-поведінкова терапія може знизити ризик суїцидальних намірів, пов'язаних з прийомом СІЗЗС (Emslie et al., 2006), тоді як в інших - ні ( Goodyer et al., 2007). Крім того, результати мета-аналізу повинні бути доповнені доказами звичної практики, наприклад , фармакоепідеміологічними та судово- токсикологічними дослідженнями (Bridge & Axelson, 2008). Ці випробування показали лише змішані докази того, що суїцидальні наміри пов'язані з використанням АД особами молодого віку.

У 2003 р. FDA, Міністерства охорони здоров'я Канади і Великобританії і інші регуляторні агентства застерегли від використання СІЗЗС у дітей та підлітків, а в 2004 р. попередження в «чорній рамці» про потенційне посилення суїцидальних намірів в дитячому віці додали в усі описи АД. Це попередження було також розширено для осіб молодого віку (18-24 роки), незважаючи на факт відсутності статистично значимого зростання суїцидальних намірів (Friedman & Leon, 2007). Результатом цього попередження стало значне зниження призначень АД в молодій віковій групі в проведених в США і Канаді дослідженнях (Gibbons et al., 2007; Kurdyak et al., 2007; Libby et al., 2007; Murray et al., 2005). На жаль, зниження рівня прийому АД не призвело до замісного росту використання психотерапії та служб психічного здоров'я. У Канаді число амбулаторних візитів осіб молодого віку слідом за цими попередженнями знизилося (Katz et al., 2008). Більш серйозним було виявлення того, що рівень суїцидів в даній віковій групі в наступні після попередження 2 роки виріс у Канаді (Katz et al., 2008) і США (Gibbons et al., 2007), але не у Великобританії (Wheeler et al., 2008). Хоча причинний зв'язок не може бути доведений, ці результати вказують, що деякі особи молодого віку не можуть отримувати відповідне лікування АД з причини попереджень в «чорній рамці».

Таким чином, існують докази першого рівня, що підтримують помірну ефективність СІЗЗС і СІЗЗСН в даній віковій групі. Більшість доказів дуже низького ризику суїцидальних намірів відносяться до флуоксетину і циталопраму. Незважаючи на це, необхідний ретельний моніторинг при використанні АД у дітей та осіб молодого віку.

Поиск по сайту: