Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

РОЗВИТОК КРЕДИТНИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ В ПЕРЕХІДНИЙ ПЕРІОД



Історія розвитку кредитних відносин у незалежній Україні ще досить коротка. Але складалась вона на базі тих кредитних від­носин, які існували в Радянському Союзі з його адміністративно-командною системою господарювання. Щоправда, у галузі кре­дитних відносин перехід від старої до ринкової системи господа­рювання здійснювався швидше, ніж в Інших сферах життя нашої країни. Це пояснюється тим, що в основі цих відносин лежить наймобільніший ресурс — гроші. Але, на жаль, кредитні відно-


сини в Україні після розпаду Радянського Союзу розвивались не­достатньо, що негативно вплинуло на розвиток і стан економіки.

З переходом до ринкових умов господарювання змінювався склад як кредиторів, так і позичальників. Основними кредитора­ми стали комерційні банки, у тому числі колишні державні. А по­зичальниками дедалі більше ставали приватні та колективні під­приємства, приватні підприємці та окремі громадяни. Звичайно, здійснювалось кредитування і підприємств державної форми вла­сності. Значні зміни стали відбуватись у формах і видах кредитів, особливо в методах кредитування. Від кредитування численних окремих об'єктів, передбачених банківськими інструкціями в ра­дянський час, комерційні банки перейшли до кредитування суб'єк­тів, турбуючись насамперед про свої доходи і повернення креди­ту. Замість досить складного порядку кредитування, який перед­бачав значні особливості для підприємств окремих галузей чи пІдгалузей економіки, кредитування почало здійснюватись в ос­новному на покриття дефіциту оборотного капіталу підприємств.

Ще у 1991 р. законами України «Про підприємства в Україні» І «Про цінні папери та фондову біржу» було легалізовано комерцій­ний кредит, який з 1930 р. у Радянському Союзі був заборонений. У тому ж таки 1991 р. було визнано, що вексельний обіг в Україні має здійснюватись відповідно до Женевської вексельної конвенції та Єдиного закону про переказнІ І прості векселі. У лютому 1993 р. На­ціональний банк України затвердив Порядок проведення банками операцій з векселями, яким були встановлені особливості застосу­вання вказаних документів міжнародного загальновизнаного вексе­льного права в Україні. Як уже зазначалося, комерційний кредит може надаватись як з оформленням векселем, так і без такого офор­млення. Останнє переважає, бо спочатку в Україні не повністю було прийнято вексельне законодавство та й обізнаність працівників бан­ків і їх клієнтів з вексельним правом була недостатньою. У подаль­шому поширенню вексельного обігу заважала платіжна криза.

З 1995 р., після випуску облігацій внутрішньої державної по­зики, значних обсягів набув державний кредит. Причому через відсутність на той час надійних позичальників та у зв'язку з вигі­дними умовами державної позики (високий дохід на облігації, за­рахування сум, укладених у ці облігації, у рахунок обов'язкових мінімальних резервів комерційних банків, звільнення доходу на облігації від податку на прибуток тощо) комерційні банки в ці облігації вкладали значні ресурси. А це означало, що менше кош­тів вони спрямовували на кредитування суб'єктів господарюван­ня. Пізніше через погіршення умов державної позики та невико-


нання Урядом своїх зобов'язань щодо своєчасного її погашення довіра до цих облігацій з боку банків дещо впала.

Якщо в перші роки державної незалежності України кредиту­вання населення на споживчі потреби було майже повністю при­пинено, то уже приблизно з 1996 р, споживчий кредит почав поступово відновлюватись і набувати розвитку. В Україні після затвердження у вересні 1993 р. Указом Президента України Тим­часового положення про кредитні спілки в Україні почали ство­рюватися кредитні спілки, які стали займатися взаємокредиту-ванням громадян. Широко розгорнулось кредитування населення під заставу рухомого майна ломбардами та нерухомого — коме­рційними банками. Повільно, але все-таки зростав продаж торго­вельними організаціями товарів населенню з розстрочкою плате­жу. Все більшого розмаху отримувало кредитування будівництва і придбання житла населенням, у тому числі пільгового для окремих категорій населення, коли частину витрат брала на себе держава або місцеві органи влади. Щоправда, темпи такого кре­дитування стримувались відсутністю законодавства про іпотеку. У 2000 р. уперше почали надаватись кредити талановитій молоді на період навчання у вищих закладах освіти.

Комерційні банки «нової хвилі», більшість з яких були відомчи­ми, у перші роки переходу до ринкової економіки, розвиваючись са­мі, сприяли розвитку економіки. Вони надавали кредити як малим підприємствам, котрі в основному і могли існувати та швидко розви­ватись завдяки цим кредитам, так і великим підприємствам. Діяль­ність цих банків підтримувалася як Національним банком України, так і владними структурами. Так, ще у 1992 р. кожен із цих банків на розвиток своїх операцій мав можливість отримати кредит у цент­ральному банку держави в розмірі свого статутного фонду. Допомо­гу кредитними ресурсами надавали їм також державні та колишні державні банки — Ощадбанк України, Укрсоцбанк, АПБ «Україна» АК, які на той час мали значні вільні кошти, що формувались за ра­хунок коштів на раїхунках клієнтів та кредитів центрального банку.

Однак державні і колишні державні банки почали відчувати фі­нансові труднощі через несвоєчасне повернення кредитів своїми клієнтами, на фінансовий стан яких негативно впливав досить тривалий документооборот, особливо при експортних операціях, та спровокований цим розрив господарських зв'язків з підприємс­твами, які перебували на території країн, що утворились після роз­паду Радянського Союзу. Ці труднощі були обумовлені ще й тим, що надані колишніми державними банками кредити числились на балансах тепер уже українських банків, а фонди довгострокового


кредитування, які формувались на союзному рівні, їм не були пе­редані. Таким чином, вони були поставлені в умови, коли порушу­валось так зване «золоте банківське правило», за яким структура активів банків за термінами повинна відповідати їх пасивам.

При цьому доступ до кредитів центрального банку з другої половини 1992 р. мали уже не всі, а лише окремі, як правило, ве­ликі банки. Мотивувалося це тим, що вони беруть участь у під­тримці державних цільових програм розвитку певних галузей економіки. Проте кризовий стан української економіки не під­тверджує цього, бо якби банківські кредити акумулювались на певних напрямах розвитку економіки, то економіка, галузь за га­луззю долала б кризовий стан.

Починаючи з 1994 р. в Україні спостерігається процес моно­полізації кредиту, зосередження його в руках великих (за україн­ськими масштабами) банків та все більше використання кредит­них ресурсів країни в інтересах різних кланових угруповань, які здійснюють контроль над тим чи іншим банком. Це, у свою чер­гу, веде до диференціації умов доступу до банківського кредиту різних підприємницьких структур. Причому цей процес почав охоплювати й колишні державні, так звані системні банки.

В умовах дефіциту в українських банках кредитних ресурсів та переважання у їх складі короткострокових ресурсів вони на­дають,, як правило, короткострокові кредити, причому переважно у сферу обігу.

Незважаючи на це, спочатку окремі підприємства, а потім й окремі підгалузі та галузі промисловості, спираючись на свої власні ресурси, кредити комерційних банків, кошти національних та іно­земних Інвесторів, усе ж таки поступово почали виходити з кризи, відновлювати виробництво І навіть експортувати свою продукцію на зовнішній ринок. Першими з кризового становища вийшли під­приємства галузей зі швидким оборотом капіталу — кондитерська промисловість, промисловість безалкогольних напоїв І з розливу мі­неральних вод, фармацевтична промисловість, швейна промисло­вість і деякі інші. Якщо Україна в умовах СРСР не виробляла, на­приклад, акумуляторів, магістральних електровозів, тролейбусів, зернових комбайнів, то в наш час юна їх виробляє. Поступово при­пинилось падіння обсягів виробництва, а з 2000 р. почалось його зростання, крива обсягів реального ВВП почала йти вгору. Очевид­но, настане час, коли Україна поступово почне наближатися до рівня економічного і соціального розвитку передових країн Європи і світу, хоч на це буде потрібно немало часу. Сприяти цьому має й розвиток кредитних відносин в Україні.


висновки

І.ПІд формою кредиту слід розуміти найбільш загальний прояв його сутності, що не зачіпає внутрішньої структури креди­ту І не пов'язаний з конкретною характеристикою її окремих елементів. З цих позицій правомірно виділяти дві форми креди­ту — грошову та товарну, які тісно пов'язані між собою і є двома сторонами вартісної форми кредиту. Подібні форми можуть мати й інші економічні Інструменти (фінанси, торгівля), проте це не суперечить сутності форми як найбільш загального, контурного прояву економічного явища. Такий контур можуть мати й інші вартісні явища.

2. Під видом кредиту слід розуміти конкретний прояв окремих
елементів кредиту як економічного явища. Види кредиту можуть
виокремлюватися в межах його форм і розглядатися як складові
елементи системи, якою € кредит. Для потреб практики види кре­
диту можна класифікувати за значною кількістю критеріїв І тому
видів кредиту може бути велика кількість. Основними з них є
комерційний, банківський, державний, міжнародний, виробни­
чий, споживчий. Оскільки ці види виділені за різними критерія­
ми, то одна і та ж сама позичкова вартість може визначатися як
різні види кредиту. Наприклад, надана банком позичка може на­
лежати до банківського кредиту і до виробничого або споживчо­
го кредиту залежно від цільового її спрямування,

3. Функції кредиту є одним з найскладніших дискусійних пи­
тань теорії кредиту. Загальновизнаною є функція перерозподілу
вартості через механізм кредитування. Ця функція досить яскра­
во виражає призначення та роль кредиту. Існування її не викли­
кає сумніву.

Друга функція пов'язана з призначенням кредиту в грошовій сфері. Але у формуванні її' мають місце істотні розбіжності — від емісійної до заміщення справжніх грошей. Такий різнобій можна пояснити ототожненням авторами функцій кредиту з функціями банків, що неправомірно. Тому другу функцію кредиту краще зводити до створення передумов для ефективного регулювання! обороту грошей в інтересах забезпечення стабільності грошей І повного забезпечення потреб обороту в платіжних засобах,

€ достатньо підстав для виділення і таких функцій кредиту, як контрольно-стимулююча та функція капіталізації вільних грошо­вих ДОХОДІВ.


4. У своїх проявах кредит розмаїтий, тому в теорії і на практи­ці розрізняють цілий ряд форм і видів кредиту, їм властиві свої особливості. З розвитком людського суспільства чільне місце за­ймає та чи інша форма або навіть вид кредиту. Але на будь-якому етапі розвитку людства кредит відіграє досить важливу роль. У перші роки існування України як незалежної держави кредитні відносини в ній розвивались суперечливо і поки що не відпові­дають суспільним потребам.

Запитання,для самоконтролю

1. У чому полягають розбіжності у трактуванні форм і видів кредиту,
що мають місце в літературі?

2. За якими критеріями правомірно виділяти форми І види кредиту?
Чи можуть бути однаковими критерії для класифікації форм і видів?

3. Які форми кредиту Ви можете виділити і чому?

4. Які види кредиту Ви можете назвати І за якими критеріями вони
виділені?

5. Чим різняться поняття «банківський кредит» і «державний кредит»,
«банківський кредит» І «споживчий кредит», «забезпечений кредит» і
«комерційний кредит»?

6. Яка функція грошей є найбільш визнаною в економічній літературі?

7. Чи погоджуєтеся Ви з виокремленням емісійної функції кредиту? У
чому слабкість позиції захисників цієї функції1?

8. Які дискусії ведуться щодо контрольної функції кредиту? Чому
більш правомірно виділити контрольно-стимулюючу функцію?

9. Чим обмежується надання комерційного кредиту?

 

10. Як класифікується банківський кредит?

11. Ким надається споживчий кредит?

12. У чому полягає призначення меж кредиту і чим вони визначаються?

13. Чому проценте економічною категорією?

14. Яку роль відіграє кредит у розвитку економіки?

15. Якими рисами характеризується розвиток кредиту в період перехо­
ду України до ринкових відносин?


РОЗДІЛ 10

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.