Послідовність дій і процедура оцінки об'єктів

Інтелектуальної власності

Відповідно до Міжнародних стандартів оцінки при визначенні ринкової вартості об'єктів інтелектуальної власності повинні виконуватись такі дії [33]:

1. Збирання та аналіз правових, фінансових, технічних та інших даних щодо об'єкта, який оцінюється. До них належить інформація про:

– власника об'єкта та безпосереднє оточення, яке впливає на величину вартості об'єкта;

– юридичний статус об'єкта (вид, форма правової охорони, існування прав власності чи прав на використання об'єкта);

– складові частини об'єкта;

– стан ринку (маркетинг) стосовно оцінюваного об'єкта.

2. Аналіз основних форм використання об'єкта, що оцінюється, та можливих варіантів його використання.

3. Збирання та аналіз інформації про умови ринкових угод, про угоди з аналогічними об'єктами, які мали місце на ринку можливої реалізації в минулому. Аналізуючи ці дані, враховують істотні відмінності між об'єктом, який оцінюється, та об'єктами-аналогами, щоб внести відповідні корекції у їх ринкову вартість. Також враховують відмінності в обсязі прав, що передаються, в умовах оплати під час продажу об'єктів та стану ринку на дату оцінки.

4. Збирання та аналіз інформації, необхідної для оцінки складових частин об'єкта.

5. Збирання та аналіз інформації щодо фактичних витрат на створення об'єктів, які можуть замінити за своїми споживчими якостями складові частини об'єкта, що оцінюється.

6. Збирання необхідної інформації та визначення наявного зносу (амортизації) об'єкта, що оцінюється. При цьому враховується функціональний знос (моральне старіння) і можливі втрати вартості, пов'язані з появою на ринку аналогічних об'єктів з вищими техніко-економічними показниками.

7. Збирання та аналіз інформації про економічні характеристики об'єкта, який оцінюється. Така інформація стосується:

– доходів, що їх отримують від експлуатації об'єкта (потенційних і фактичних);

– витрат, пов'язаних з експлуатацією (використанням) аналогічних об'єктів (при цьому розробляють, якщо це необхідно, обґрунтований прогноз можливих майбутніх доходів та витрат при експлуатації об'єкта, який оцінюється).

8. Збирання та аналіз інформації, необхідної для визначення норми капіталізації (і /або дисконтування) відповідно до об'єкта оцінки.

9. При оцінці ринкової вартості об'єкта враховують вплив на вартість наявності та строків діючих договорів (опціонів) щодо продажу чи розробки і реалізації проектів, у яких планується використання об'єктів, що оцінюються.

10. Обґрунтоване узгодження розрахованих величин вартості, отриманих внаслідок використання різних підходів до оцінки. При цьому кінцевим результатом оцінки може виступати як одна величина, отримана шляхом узгодження обчислених різними способами значень вартості, так і діапазон величин.

Процедура оцінки, як правило охоплює такі основні етапи [34]:

– знайомство з об'єктом оцінки;

– бесіда з власником оцінюваного об'єкта, визначення цілі оцінки;

– дослідження ринку, вибір підходу та методу оцінки;

– необхідні розрахунки та підготовка експертного висновку.

Управління правами інтелектуальної власності

В сучасних умовах економічне зростання все більше залежить від здатності отримувати нові знання і застосовувати їх. Серед вирішальних чинників економічного розвитку нині є інтелектуальне виробництво, а ключовою формою – інтелектуальна власність.

Впровадження інноваційної моделі розвитку економіки України, закріплення права на різноманітність форм і видів власності вимагає створення ефективної системи управління інтелектуальною власністю, розробки та реалізації стратегії керівництва інтелектуальним виробництвом.

Під управлінням інтелектуальною власністю розуміється діяльність, передусім економіко-правова та організаційна, яка спрямована на отримання конкретного практичного результату – прибутку або іншої користі за допомогою створення та використання об'єктів права інтелектуальної власності у всіх галузях господарського комплексу.

Поиск по сайту: