Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Флористичне районування суші Землі: Палеотропічне царство. Індо-Малезійське підцарство



В. Індо-Малезійське підцарство. Незважаючи на роздробленість великої території підцарства, для його флори характерно багато загальних елементів різного таксономічного рангу. Для цієї території властивий дуже високий ендемізм; флора підцарства включає 11 ендемічних родин і величезне число ендемічних родів та видів. Згідно із сучасними даними, тут зосереджена найбільш древня на Землі флора квіткових рослин. Виділяють п'ять областей: Індійську, Індокитайську, Малезійську, Папуаську й Фіджійську

Індійська область включає півострів Індостан, переважна частина Індо-Гангської рівнини (за винятком західних частин, що відносяться до Судано-Анголезської області), Шрі Ланка, Лаккадівські та Мальдівські острови і архіпелаг Чагос. На півночі межа області сягає субтропічної зони Гімалаїв.

Ендемічні родини відсутні, зустрічається біля 50 ендемічних родів. Видовий ендемізм дуже високий – біля 2100 видів. Природна рослинність Індійської області дуже змінена людиною, а в багатьох найбільш населених місцях майже не збереглась. На всьому західному узбережжі півострова Індостан, від Бомбея до крайнього півдня, в південно-західній частині Шрі Ланка, в низов’ях Ганга і Брахмапутри зростають тропічні дощові ліси, для яких характерні види діптерокарпуса (Dipterocarpus, родина діптерокарпових). Порівняно великі площі займають напівлистопадні і листопадні сезонні ліси (їх ще називають мусонними), особливо салові ліси (сал – Shorea robusta, родина діптерокарпових), які збереглись у виді вузької полоси вздовж південного підніжжя Гімалаїв, текові ліси (тектона – Tektona grandis, родина вербенових), що займають значні простори в Західних Гатах і в центральній частині півострова Індостан, а також змішані ліси. Великі площі займають рідколісся, зарості колючих кущів, савани та зарості із злаків, на місці яких в минулому зростали ліси. Вздовж полоси мілководь у морських берегів, які захищені від сильного прибою і періодично затопляються морем, розвивається мангрова рослинність. В гирлах річок, по лагунам і прибережним болотам з внутрішньої сторони мангр ростуть зарості безстеблової пальми ніпа (Nypa fruticans).

Індокитайська область. Вцю область входять більша частина Ассаму, півострів Індокитай, Андаманські й Нікобарські острови, тропічні райони Південного Китаю, о. Хайнань. Ендемічні родини відсутні, але більше 250 ендемічних родів.

Природна рослинність Індокитайської області збереглася краще й значно багатше, ніж рослинність Індійської області. Досить великі площі займають тропічні дощові ліси, у яких дуже помітну роль відіграють різні представники родини діптерокарпових. В горах тропічний дощовий ліс поступово переходить у ліси субтропічного типу (так звані мохові ліси), для яких характерні вічнозелені представники родини дубових й лаврових, великі деревоподібні рододендрони й інші вересові, магнолієві, чайні й ін. На стовбурах і гілках дерев мохового лісу ростуть численні епіфіти (папороті, орхідейні й ін.); особливо велику роль серед епіфітів грають мохи й печіночники, що густо покривають гілки дерев. Місцями, особливо вище в горах, значну роль грають хвойні, у тому числі подокарпуси. У районах з ясно вираженим посушливим сезоном поширені напівлистопадні й листопадні сезонні ліси, що займають великі площі в Центральній Бірмі, Таїланді й у сухих внутрішніх районах Лаосу. Домінуючою породою в цих лісах нерідко є тектона (особливо в Північній Бірмі й у Північному Таїланді) або ж низькорослі й листопадні види діптерокарпових. У відносно сухих місцеперебуваннях, починаючи з рівня моря, зустрічаються соснові ліси. На місці знищених сезонних лісів з'являються вторинні савани, рідколісся, чагарники й заросли бамбука. На морських узбережжях і в дельтах місцями поширені мангрова рослинність і зарості ніпи.

Малезійська область. Флора Малезійської області відноситься до найбільш багатих (понад 25 000 видів), у її складі дуже багато древніх примітивних форм квіткових рослин. Типові різноманітні двокрилоплоді, види роду тектона (рід Tectona) із родини вербенових, гігантські фікуси (особливо відомий Ficus elastica — каучуконосна рослина). У рослинному покриві панують вологі типи тропічних лісів. Характерна величезна розмаїтість пальм, серед яких потрібно відзначити пальму тіні (Corypha umbraculifera), щоцвіте раз у житті й гине після цвітіння, сагову пальму й ін. Ендемічний рід рафлезія (Rafflesia), щопоєднує 12 видів паразитичних рослин, які харчуються кореневими соками деяких ліан із родини виноградних. Найвідоміша рафлезія гігантська має м'ясисту квітку, розташовану на поверхні підстилки, що досягає в поперечнику 1 м, а його маса - 10 кг. Особливо багата флора Великих Зондських островів. Тільки на Калімантані відзначено понад 11 тис., а на Яві - понад 6 тис. видів вищих рослин. Для флори характерні такі рослини, як кокосова пальма, банани, прянощі — кориця, гвоздика, мускатний горіх, перець.

Фіджійська область. Область охоплює острови Санта-Крус, Нові Гебріди, Фіджі, Тонга, Самоа. У флору області входить примітивна ендеміча родина Degeneriaceae, близько 15 ендемічних, родів і більше 70% ендемічних видів.

Самобутньою є дрпощ Полінезійсько­го підцарства, до складу якого належать Гавайська й Полінезійська області. Ця острівна флора характеризується досить високим родовим і дуже високим видовим ендемізмом (до 90%). Ендемічних родин тут немає. Виявлено зв'язки з індомалазійською й африканською флорами.

Новокаледонське підцарство (область). Це також острівна флора, що характеризується високим ендемізмом. У її складі 5 ен­демічних родин і понад 130 родів, багато не лише ендемічних, а й примітивних видів. Саме тут трапляється 6 з 12 безсудинних родів квіткових. Флора Новокаледонської області споріднена з індомала­зійською та австралійською флорами. На Новій Каледонії зростає близько 2700 видів, 90% з них є ендеміками. Найбільша кількість ендемічних видів з родин пальмових, маренових, аралієвих, бобових, миртових та ін. Ендемічною для цієї області серед хвойних є паразит­на рослина паразитаксус (Рагавіїахш) з родини подокарпових.




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.