Флористичне районування суші Землі: Палеотропічне царство. Індо-Малезійське підцарство

В. Індо-Малезійське підцарство. Незважаючи на роздробленість великої території підцарства, для його флори характерно багато загальних елементів різного таксономічного рангу. Для цієї території властивий дуже високий ендемізм; флора підцарства включає 11 ендемічних родин і величезне число ендемічних родів та видів. Згідно із сучасними даними, тут зосереджена найбільш древня на Землі флора квіткових рослин. Виділяють п'ять областей: Індійську, Індокитайську, Малезійську, Папуаську й Фіджійську

Індійська область включає півострів Індостан, переважна частина Індо-Гангської рівнини (за винятком західних частин, що відносяться до Судано-Анголезської області), Шрі Ланка, Лаккадівські та Мальдівські острови і архіпелаг Чагос. На півночі межа області сягає субтропічної зони Гімалаїв.

Індокитайська область. Вцю область входять більша частина Ассаму, півострів Індокитай, Андаманські й Нікобарські острови, тропічні райони Південного Китаю, о. Хайнань. Ендемічні родини відсутні, але більше 250 ендемічних родів.

Природна рослинність Індокитайської області збереглася краще й значно багатше, ніж рослинність Індійської області. Досить великі площі займають тропічні дощові ліси, у яких дуже помітну роль відіграють різні представники родини діптерокарпових. В горах тропічний дощовий ліс поступово переходить у ліси субтропічного типу (так звані мохові ліси), для яких характерні вічнозелені представники родини дубових й лаврових, великі деревоподібні рододендрони й інші вересові, магнолієві, чайні й ін. На стовбурах і гілках дерев мохового лісу ростуть численні епіфіти (папороті, орхідейні й ін.); особливо велику роль серед епіфітів грають мохи й печіночники, що густо покривають гілки дерев. Місцями, особливо вище в горах, значну роль грають хвойні, у тому числі подокарпуси. У районах з ясно вираженим посушливим сезоном поширені напівлистопадні й листопадні сезонні ліси, що займають великі площі в Центральній Бірмі, Таїланді й у сухих внутрішніх районах Лаосу. Домінуючою породою в цих лісах нерідко є тектона (особливо в Північній Бірмі й у Північному Таїланді) або ж низькорослі й листопадні види діптерокарпових. У відносно сухих місцеперебуваннях, починаючи з рівня моря, зустрічаються соснові ліси. На місці знищених сезонних лісів з'являються вторинні савани, рідколісся, чагарники й заросли бамбука. На морських узбережжях і в дельтах місцями поширені мангрова рослинність і зарості ніпи.

Малезійська область. Флора Малезійської області відноситься до найбільш багатих (понад 25 000 видів), у її складі дуже багато древніх примітивних форм квіткових рослин. Типові різноманітні двокрилоплоді, види роду тектона (рід Tectona) із родини вербенових, гігантські фікуси (особливо відомий Ficus elastica — каучуконосна рослина). У рослинному покриві панують вологі типи тропічних лісів. Характерна величезна розмаїтість пальм, серед яких потрібно відзначити пальму тіні (Corypha umbraculifera), щоцвіте раз у житті й гине після цвітіння, сагову пальму й ін. Ендемічний рід рафлезія (Rafflesia), щопоєднує 12 видів паразитичних рослин, які харчуються кореневими соками деяких ліан із родини виноградних. Найвідоміша рафлезія гігантська має м'ясисту квітку, розташовану на поверхні підстилки, що досягає в поперечнику 1 м, а його маса - 10 кг. Особливо багата флора Великих Зондських островів. Тільки на Калімантані відзначено понад 11 тис., а на Яві - понад 6 тис. видів вищих рослин. Для флори характерні такі рослини, як кокосова пальма, банани, прянощі — кориця, гвоздика, мускатний горіх, перець.

Фіджійська область. Область охоплює острови Санта-Крус, Нові Гебріди, Фіджі, Тонга, Самоа. У флору області входить примітивна ендеміча родина Degeneriaceae, близько 15 ендемічних, родів і більше 70% ендемічних видів.

Самобутньою є дрпощ Полінезійсько­го підцарства, до складу якого належать Гавайська й Полінезійська області. Ця острівна флора характеризується досить високим родовим і дуже високим видовим ендемізмом (до 90%). Ендемічних родин тут немає. Виявлено зв'язки з індомалазійською й африканською флорами.

Новокаледонське підцарство (область). Це також острівна флора, що характеризується високим ендемізмом. У її складі 5 ен­демічних родин і понад 130 родів, багато не лише ендемічних, а й примітивних видів. Саме тут трапляється 6 з 12 безсудинних родів квіткових. Флора Новокаледонської області споріднена з індомала­зійською та австралійською флорами. На Новій Каледонії зростає близько 2700 видів, 90% з них є ендеміками. Найбільша кількість ендемічних видів з родин пальмових, маренових, аралієвих, бобових, миртових та ін. Ендемічною для цієї області серед хвойних є паразит­на рослина паразитаксус (Рагавіїахш) з родини подокарпових.

Поиск по сайту: