Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Фауністичне районування суші землі. Підобласті: новозеландська, полінезійська (полінезійська, гавайська)



Склад життєвих форм, які утворюють біоценози. Домінанти та едифікатори.

 

Склад і будова біоценозів, їхній аспект, характер взаємозв'язків між компонентами змінюються залежно від екологічних чинників: літо­логічного складу порід, рельєфу, ґрунтів, гідрокліматичних умов тощо. З огляду на це набір біоценозів, їхні особливості змінюються не тільки в межах кліматичних зон та регіональних утворень, а також у межах окремих ландшафтів. Завдяки поєднанню біологічних і географічних закономірностей біоценоз є біологічним і географічним поняттям.

Унаслідок застосування різних методів щодо оцінювання ряснос­ті та ролі рослин і тварин у житті біоценозу виділяють чотири кате­горії організмів: домінанти, субдомінанти, другорядні й третьорядні.

Домінантами (лат. dominantis - пануючий) називають види, що переважають у біоценозі кількісно. Цей вид може бути не домінуючим у біоценозі. Домінантів, зазвичай, виділяють серед видів, подібних у біологічному й екологічному відношеннях. Неправильно виділяти спільні домінанти для рослин і тварин, вищих і нижчих рослин. До­мінанти виділяють серед дерев, чагарників, трав, мохів, лишайників, а також окремо серед великих і малих ссавців, птахів тощо.

Серед домінуючих видів виділяють види-едифікатори. Едифіка­торами (лат. aedificator - будівник) називають види, що впливають на умови існування інших видів біоценозу зокрема, на ступінь затінення біотопу, умови росту інших видів рослин тощо. Найчастіше едифі­каторами є види, які утворюють зімкнутий покрив - дерева, рідше - мохи. В деяких біоценозах едифікаторами можуть бути тварини, наприклад, ховрахи (Citolus suslicus) або бабаки (Marmota bobas), які риють глибокі нори, чим змінюють хімізм ґрунтів, підгризають рослини тощо, а також копитні на територіях, де вони випасаються і цим визначають видовий склад рослинного покриву.

Фауністичне районування суші землі. Підобласті: новозеландська, полінезійська (полінезійська, гавайська)

Австралійська область охоплює територію материка, острови Нової Гвінеї, Нової Зеландії, Тасманію, Тімор, архіпелаг Бісмарка та інші острови. Клімат області змінюється від субекваторіального до помірного. Кліматична та флористична різноманітність території впливає на склад тваринного світу в різних частинах цього царства. Найважливішою рисою австралійської фауни є те, що вона має ост­рівний характер. Деякі з островів цього царства не були з'єднані ні з материком, ні один з одним. Якщо такі зв'язки у певні геологічні періоди й існували, то це було дуже давно. Зважаючи на це, фауна в межах Австралійського царства порівняно бідна, а також характери­зується давністю та глибоким ендемізмом. Про це свідчить наявність однопрохідних, панування сумчастих ссавців і майже цілковита від­сутність плацентарних, за винятком гризунів. В Австралійському царстві поширені дві родини з підкласу однопрохідних ссавців (качконіс (рис. 9.18), єхидна) і шість родин сумчатих. Качконоси поширені на півдні Австралії й Тасманії, а два роди єхидн трапляються на Новій Гвінеї та на всьому материку крім пустель. Багато груп тварин сюди не змогли проникнути. Вищі (плацентарні) ссавці представлені тільки гризунами і ру­кокрилими, які потрапили на цю територію дужо давно й охоплюють примітивні специфічні форми - щурі, миші кенгурові, чіпкохвості та ін. Собаку динго завезли сюди порівняно недавно, яка згодом здичавіла. Найбільша різноманітність характерна для сумчатих тварин. Тут їх налічують 8 родин, близько 50 родів (162 види). Багаторізцеві сумчасті представлені в Австралійському царстві 47 видами комахоїдних і хижих тварин різної величини - від миші до со­баки. Серед них - сумчаті миші (найменші з них до 5 см). Найбільш поширеними серед сумча­тих є смугасті куниці, борсуки (бандику- ти), білки, кроти. Лазячі сумчаті (кускуси) представлені 64 видами і займають великі ареали. До цієї групи сумчастих, крім чис­ленних видів кускусів (кузу, або чіпкохвос- тий кускус, гігантський, карликовий та ін.), належать сумчатий ведмідь коала, який зберігся лише в заповідних місцях на східному узбережжі Австралії. Кенгуру - найчисленніша родина сумчатих Австралії (за даними різних джерел налічують від 29 до 86 видів). Поширені вони від Тасманії до Нової Гвінеї. До цієї родини належать валабі, мускусний, скельний, деревний кенгуру. Багато з цих видів були знищені, а деякі трапляються дуже рідко (рис. 9.19). Птахи цього царства представлені великою кількістю (близько 600) і різ­номанітним набором видів, понад 400 з них - ендеміки. Із великих нелітаючих птахів у Австралійському царстві поши­рені казуароподібні: на материку і на ост­рові Тасманія поширені ему (1 вид), в пів­нічно-східній частині материка і на Новій Гвінеї - масивні птахи казуари (3 види). Серед птахів Австралії заслуговують уваги лірохвости (2 види), які поширені в півден­ній частині материка. У південно-західній частині материка є чагарникові птахи, на півночі - райські птахи (рис. 9.20), у за­сушливих районах - смітні кури. Досить різноманітний світ папуг. Ендемічні родини серед птахів, які най­більше поширені в Новозеландській підобласті, - ківі, пастушки уека, совині папуги, папуги-нестори. Фауна плазунів Австралійського царства має чіткі риси ост­рівного характеру. На материку трапляються зміїношиї черепахи, австралійський вузькорилий крокодил (ендемік), новогвінейський крокодил. Із ящірок найбільш поширені гекони. Найбільшу зацікав­леність серед плазунів викликає гатерія - "довгожитель" суходолу нашої планети (150 мли років). Змії представлені роди­ною аспідових. Найбільші з них тайпани (до 3,5 м), тигрові змії та пітони. Фауна земноводних характеризується цілковитою відсутністю хвостатих амфі­бій, а серед безхвостих вирізняються зде­більшого свистуни, квакші та жаби. Ав­стралійська жаба, яка поширена в пустелях центральної частини материка, здатна на­громаджувати так багато води в порожнині тіла та лімфатичних вузлах, що аборигени Рис. 9.20. Райський птах використовують їх як джерело питної води. Прісноводних риб в царстві мало, зважаючи нате, що немає розгалу­женої річкової системи, хоч тут зберігся представник двоякодихаючих риб - рогозуб. Цікавими представниками членистоногих є комахи, зокрема зелені мурашки, метелики, медові мурашки. Прямокрилі представлені багатьма видами, особливо сарановими. У північних і центральних районах материка поширені терміти (170 видів). Загалом для фауни характерна значна кількість представників мезозою, хоч сучасний етап розвитку характеризується вкоріненням різноманітних інтродукованих видів тварин та знищенням первісної фауни. Щоб зберегти рідкісні види реліктової й ендемічної фауни, необхідні дієві природоохоронні заходи. Насамперед створення ве­ликих заповідних резерватів.




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.