Способи подолання рослинами і тваринами океанічних просторів. (Відмінності острівних біномів від материкових. - немає)

Навіть спрощене ознайомлення з чинниками, що впливають на живі організми океану, дає підставу твердити, що живі організми певною мірою за тривалий час змінюють довкілля свого існування Морські організми є складовою біосфери – єдиної глобальної системи – і здатні, як це довів В. Вернадський, значною мірою змінювати природне довкілля. У Світовому океані живуть представники всіх типів рослин і тварин, так само як і на суходолі. Світ мешканців водного середовища надзвичайно різноманітний: від одноклітинних рослин, невидимихнеозброєним оком, до морських водоростей довжиною до 30 м і від мікроскопічних розмірів найпростіших до найбільших тварин – го лубих китів. Однак ще більше вражає різноманітність форм життя та способів життєдіяльності організмів. Виникає запитання: яким чином біологам вдається впорядкувати інформацію про всіх цих мешкан ців океану? Це завдання розв’язують за допомогою такої науки, як систематика, або таксономія. Фахівці-систематики знаходять місце кожному організму в ієрархічній системі таксономічних одиниць від виду, роду, родини і до відділу рослин і типу тварин. Мешканці суходолу завдяки комахам, птахам і ссавцям налічують на порядок більше видів. Багато видів морських організмів належать до дуже давніх, тобто реліктових форм. Водночас є немало нових форм, які утворилися в порівняно недавні геологічні періоди або ж вторинно перейшли житии у водне середовище, зокрема, морські ссавці. Загальна кількість видів морських тварин – близько 100–120 тис. видів з 1,5 млн видів, відомих нині науці, а рослин – 18,5 тис. видів з 0,5 млн, що відомі науці. За типами (відділами) морські організми розподіляються таким чином (тисяч видів): Тварини: Рослини: Найпростіші – 13; Зелені водорості – 6,5; Губки – 6,5; Діатомові водорості – 6,5; Кишковопорожнинні – 12; Бурі водорості – 1,2; Черви – 8; Червоні водорості – 2,3; Щупальцеві – 5,5; Синьо-зелені водорості – 1,5; Голкошкірі – 8; Вищі рослини – 0,5; Ракоподібні – 32; Хордові – 19; Всього – 104. Всього – 18,5 Звісно, що ці цифри відносні, адже щорічно систематики описуються до 2 тис. нових видів рослин і тварин, серед яких морські організми посідають суттєву частину За місцем у трофічних зв’язках біомасу морських організмів оцінюють таким чином (В. Богоров, 1970, млрд т сухої речовини): продуценти – 1,7; консументи – 32,5; редуценти – 0,1. На перший погляд видається, що в океані порушена закономірність щодо “трофіч ної піраміди чисел і мас”, про яку зазначали вище. Однак якщо брати до уваги те, що протягом року продуценти продукують не один-два врожаї, як на суходолі, а десятки тисяч, то все стає зрозумілим: масса продуцентів відноситься до маси консументів орієнтовно як 10 до 1. Таксономічна класифікація є основою системи морської біоти, але вона не практична для екологічних досліджень, оскільки об’єднує в одну категорію види, які відіграють зовсім різну екологічну роль. Водночас у різних таксономічних категоріях розміщені тварини, які виконують однакову або дуже близьку екологічну функцію. Екологічні одиниці – це групи видів з подібними найважливішими функціями в межах екосистеми. З огляду на це угруповання організмів виділяють на підставі способу їх харчування й пересування, а також місця зна ходження у товщі води. Не вдаючись у деталі, можна стверджувати, що в морських організмів є два головні місцезнаходження: морськедно – бенталь, а також товща води над ним – пелагіаль. Донні організми називають бентосними. Вони можуть жити або на поверхні дна (епібіонти), або в донних відкладах (ендобіонти). Серед пелагічних організмів виділяють два найпоширеніші типи: нектон, який має власні засоби руху й активно плаває в будь-якому напрямку, зокрема й проти течії, і планктон – не здатний самостійно рухатися і тому дрейфує разом з морськими течіями. З поверхневою плівкою натягу води пов’язані такі групи організмів: нейстон – приурочені до поверхні натягу води; плейстон – напівпідводні форми, гіпонейстон – живуть безпосередньо під плівкою натягу води.Для підтримання життєдіяльності всім без винятку організмам потрібна енергія. Енергія Сонця шляхом фотосинтезу й енергія окиснення мікроорганізмів шляхом хемосинтезу є первинними, через які неорганічні речовини формують органічну речовину як автотрофних, так і гетеротрофних організмів. Як бентосні, так і пелагічні форми організмів ведуть досить різноманітний спосіб життя. Зокрема, бентосні сидячі епібіонти прикріплюються до твердого субстрату, навіть до скали або до іншого морського організму. Такими є численні види вусоносих раків, коралів та інших тварин, а також багато видів водоростей. Інші епібіонти прикріплюються до субстрату за допомогою утворень, що подібні до кореня. До них належать більшість великих морських водоростей, мідії та інші організми. Лежачі епібіонти живуть на морському дні, не прикріплюючись до нього. Це характерно для багатьох видів устриць, котрі досягають дорослої стадії. Багато з відомих морських безхребетних різноманітними способами повзають поверхнею морського дна або ж риють ходи в донних відкладах. Морські організми, що живуть в різних умовах водного середовища, по-різному живляться й мають різні повадки. Особини деяких видів морських організмів населяють винятково одне й те ж місцеположення і поводяться однаково протягом усього життя. Цехарактерно, зокрема, для фітопланктону. Тварини ж багатьох ви дів, навпаки, систематично змінюють спосіб життя протягом усього життєвого циклу. Вони проходять личинкову стадію як планктонні. Перетворившись у дорослих особин, переходять до нектонного спо собу життя або ведуть себе як бентосні організми. Інші види мають нерухомі стадії або ж зовсім не проходять личинкової стадії. Окрім цього, дорослі особини багатьох видів час від часу мають різний спосіб життя. Наприклад, омари – нектобентосні тварини – можуть повзати на поверхні морського дна або плавати над ним на невеликі відстані. Багато крабів залишають свої безпечні нори на час пошуків корму плаваючи і повзаючи на дні. Дорослі особини всіх видів риб належать до нектонних організмів. Але й серед них є види, яких зачисляють до нектобентосних. Наприклад, такі риби, як тріска або камбала більшість часу плавають над дном або лежать на ньому. Таких риб називають де- мерсальними (придонними), хоч і живляться вони лише на поверхні донних відкладів.

Поиск по сайту: