Вади вимови шиплячих звуків та методи їх подолання.

Снгматизм- недоліки вимови свистячих та шиплячих звуків (спотворена вимова -сигматизм,заміна ~ парасигматизм).Характеристика звуків Ш та Ж. Звук Ш - твердий, передньоязиковий, щілинний, глухий. Звук Ж - парний дзвінкий звука Ш. У положенні перед і реалізується як варіанти звуків Ш, Ж. Звуки Ш та Ж мають два варіанти правильної артикуляції: верхню і нижню (залежно від положення кінчика язика). Губи при вимові Ш та Ж витягнуті вперед, що збільшує передній резонатор і знижує власний тон цих приголосних. Зуби зближені приблизно на 2 мм. Кінчик і передня частина спинки язика при верхній артикуляції піднімаються до передньої частини піднебіння і утворюють з ним щілину, по якій проходить струмінь видихуваного повітря. При нижній артикуляції кінчик язика з прилеглою до нього частиною спинки потовщується й відтягується назад, внаслідок чого між спинкою язика і передньою частиною піднебіння утворюється щілина. Бокові краї язика в обох випадках прилягають до бокових зубів. М'яке піднебіння закриває прохід у носову порожнину. Голосові зв'язки не вібрують при вимові Ш і вібрують, коли вимовляється Ж. Вади вимови звуків Ш та Ж подібні до вад вимови звуків С та 3 (міжзубна, при зубна, щічна, губно-зубна, задньоязикова, бокова, носова вимова та заміна іншими звуками). Щічна вимова,при якій язик не приймає участі в артикуляції, струмінь повітря зустрічає перешкоду між зближеними між собою зубами й прижатими дол. Них з боків кутів роту. Задньоязикова вимоваШ та Ж. Щілина утворюється через наближення задньої частини спинки язика з твердим піднебінням. В цьому випадку утворюється шум, який нагадує шум призвуку X або Г. Вироблення правильної артикуляції відбувається на основі вмінь відтворювати щілину між кінчиком язика та піднебінням. Ця робота проводиться наступним чином: Характерними ознаками правильної артикуляції звука С є зімкнення кінчика язика і нижніх зубів та щілина, що утворюється піднятою передньою частиною язика та верхніми зубами. Підготовча робота до вироблення правильної артикуляції (постановка звука) передбачає перевірку знань назв органів артикуляції', що беруть участь у творенні цього звука (нижні зуби, кінчик і передня спинка язика), відтворення основних положень органів, що забезпечують правильну артикуляцію даного звука. До цього дітям пропонують різноманітні завдання. Показати органи артикуляції за словесною інструкцією логопеда. Відтворення положення органів артикуляції за словесною інструкцією логопеда Правильність відтворення зазначених положень перевіряє логопед. При відтворенні всіх положень органів артикуляції' звертається увага на можливість утримання їх у такому положенні (лічба до трьох). Відтворити ті самі положення за зображенням їх на схемі артикуляції, Повторно відтворити ті положення, які дитина слабо засвоїла. Якщо в дитини спотворена вимова певного виду, треба завчасно підготувати її до подолання цієї вади. Постановка шиплячих: спочатку виконується за наслідуванням,Дитина орієнтується на правильну вимову логопеда (демонстрація правильної артикуляції при трохи відкритому роті) , та на знання правильної артикуляції звуків, асоціює цю фонему із звуками навколишнього середовища (шипить потяг, змія, листочки), використовує тактильні відчуття теплого струменя повітря, відтворює цей звук в ігровій формі. Якщо не вийшло, то використовуємо спосіб дуття на язик:і) спочатку дитина дує на широкий кінчик язика та верхній губі (якщо язик не утримує, то використовуємо шпатель або ложку); 2) після закріплення дуття, язик переводимо у зазубне положення. Дитину просимо подути на язик при відкритому роті; 3) після закріплення язик переводимо вище до піднебіння,,, зуби зближуємо, губи - округлені (цей спосіб добре використовувати при корегуванні фонетичних порушень таких як: міжзубна, бокова, носова вимова). За допомогою механічного способу звуки Ш та Ж можливо поставити від звуків С, З, Р (для відпрацювання верхньої артикуляції). На основі артикуляції звуків С,3 постановка звуків Ш,Ж відбувається поступовим переведенням кінчика язика від нижніх різців за верхні альвеоли. Ари цьому увага дитини фіксується на тому, що весь час треба вимовляти звук С І одночасно рухати язик вгору. Пересуваючи кінчик і передній край язика до твердого піднебіння при вимові звука Р. Основою артикуляції цих звуків можуть бути звуки Т, Д. Проте дитина має добре усвідомити, що від зімкнення, характерного для вимови звуків Т.Д треба перейти до щілини. Диференціація здійснюється:. Порівняння складів зі звуками Ш, Ш' у вимові. 2. Порівняння слів, що містять звуки Ш-Ш': шити. 3. Словесний опис відчуттів, що виникають при вимові звуків Ш-Ш'. 4. Аналіз звукового складу слів зі звуками Ш, Ш' Визначення диференціальної ознаки кожного з цих звуків. 5. Вимова звуків Ш, Ш' у різних за звуковим складом словах та зв'язному мовленні.

Оволодіння правильною вимовою звуків Ш, Ш' є основою правильної вимови звуків Ж, Ж'.

Поиск по сайту: