Причини мовленнєвих порушень

1. внутрішньоутробні патології, що призводять до порушення розвитку плоду. Найгрубіші вади мовлення виникають у разі порушення розвитку плоду в період від 4 тижнів до 4 міс. Виникнення мовленнєвої патології спричиняють токсикоз вагітності, вірусні й ендокринні захворювання, травми, несумісність крові за резус-фактором, екологія навколишнього середовища.

2. пологові травми і асфіксії під час пологів, які призводять до внутрішньочерепних крововиливів.

3. захворювання в перші роки життя дитини; залежно від часу їх впливу, локалізації ураження мозку мовленнєві вади можуть бути різного типу. Негативно позначаються на розвитку мовлення часткові інфекційно-вірусні захворювання, менінгоенцефаліти, ранні тривалі шлунково-кишкові розлади.

4. травми черепа, що супроводжуються струсом мозку.

5. спадкові чинники; в цих випадках порушення мовлення можуть становити лише частину загального порушення мовленнєвої системи і поєднуватися з інтелектуальною і руховою недостатністю.

6. несприятливі соціально-побутові умови, що призводять до мікро соціальної педагогічної занедбаності, вегетативної дизфункції, порушень емоційно-вольової сфери і дефіциту розвитку мовлення.

Кожна із зазначених груп причин, а іноді їх сукупність, може зумовити порушення різних сторін мовлення.

6. Принципи класифікації мовленнєвих порушень.Протягом всієї історії існування логопедії дослідники намагались створити класифікацію мовленнєвих порушень. У наш час у науковому обігу логопедії існують дві класифікації мовленнєвих порушень - клініко-педагогічна та психолога-педагогічна або педагогічна (за Р.Є. Левіною). За клініко-педагогічною класифікацією всі види мовленнєвих порушень можна розділити на порушення усного та порушення писемного мовлення.

Дистонія (афонія)- відсутність або розлад фонації внаслідок патологічних змін голосового апарату.

Брадилалія -патологічно уповільнений темп мовлення.

Тахилалія- патологічно прискорений темп мовлення.

Заїкуватість-порушення тем по-ритмічної сторони мовлення, що обумовлюється судомним станом м'язів мовленнєвого апарату.

Дислалія-порушення звуковимови при нормальному слухові та збереженій іннервації мовленнєвого апарату.

Ринолалія- порушення тембру голосу та звуковимови, які обумовлені анатомо-фізіологічними дефектами мовленнєвого апарату.

Дизартрія -порушення звуковимови, обумовлене органічною недостатністю іннервації мовленнєвого апарату.

Порушення структурно-семантичного (внутрішнього) оформлення висловлювання представлені двома видами системних порушень: алалією та афазією.

Алалія- відсутність або недорозвиток мовлення внаслідок органічного ушкодження мовленнєвих зон кори головного мозку в перінатальному та післянотальному розвитку дитини.

Афазія -повна або часткова втрата раніше сформованого мовлення.

Порушення писемного мовлення поділяються на дві групи: порушення письма та читання.

Дислексія -часткове, специфічне порушення читання.

Дисграфія -часткове специфічне порушення процесу письма. Психолого-педагогічна класифікація:

Мовленнєві порушення поділяються на 2 групи:

1 група - порушення засобів спілкування(фонетико-фонематичні порушення, загальний недорозвиток мовлення).

ФФНМ - порушення процесів формування вимови звуків рідної мови у дітей із різними мовленнєвими розладами внаслідок дефектів сприймання та вимови фонем.

ЗНМ - різні складні мовленнєві розлади, при яких порушується формування всіх компонентів мовленнєвої системи.

2 група - порушення і застосування засобів спілкування, куди відноситься заїкання, яке можна розглядати як порушення комунікативної функції мовлення при правильно сформованих засобах спілкування. За Р.Є. Левіною принцип розвитку, принцип системного підходу, пр-п підходу до мовленнєвих порушень з позиції зв’язку з ін. сторнонами психічного розвитку.

Поиск по сайту: