Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

ЯК НАУКА І НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА 7 страница



н Піп не може включати в свої нотаріальні акти ніяких умов,

і іти. па меті задоволення його власних інтересів.

і її.іаріусом та його стажистом не може бути особа, яка мала су-

11. І Іогаріуси можуть об'єднуватися у регіональні, загальнодер-і і м 111 міжнародні спілки та асоціації.

§ 5. Юрисконсульт

И >|>псісонсульт (від лат. ^гіз-сопзиіґиз — правознавець) —

іі|іі.... шик правової служби державного органу, комерційної і неко-

• і'ііпіпої організації, що забезпечує правовими послугами їх по-іпІилежно від обсягу, характеру і складнощів правової роботи

|....... її■ рствах, підприємствах створюються юридичні управління

і........ сектор, бюро, група і т. п.) або вводиться посада юрискон-

н її відповідної категорії (юридична служба).

I >. повне призначення юрисконсульта полягає в забезпеченні

ічіми послугами потреб міністерства, іншого центрального

Іірі ту виконавчої влади, державного підприємства, установи, ко-

II і мийної або некомерційної організації. Робота юрисконсульта

щ.і бути спрямована на правильне застосування, неухильне

ІОіримання актів законодавства, інших нормативних документів

ерством, підприємством, а також їх керівниками під час вико-

п ти і покладених на них завдань і функціональних обов'язків.

і її повні посади юридичної служби міністерства (підприємст-

керівник, його заступник, головний юрисконсульт.

II її посаду керівника юридичної служби міністерства (підпри-
| <<• пша), його заступника, головного юрисконсульта признача-

. ч громадяни України: і вищою юридичною освітою; с і ажем роботи за фахом не менше трьох років; і мі ажем необхідних знань і навичок у справі правового забез-і • їм державних або комерційних організацій та наданні інших юпомоги.

Розділ II

/// види професії «юрист»

 

Керівник юридичної служби міністерства призначається на поса ду за погодженням з міністром юстиції.

На посаду провідного юрисконсульта і відповідних катего рій юрисконсультів, що входять до складу юридичної служби, призначаються громадяни України, які:

— мають вищу юридичну освіту;

— навчаються на останніх курсах вищих юридичних навчальних закладів6.

У своїй діяльності юрисконсульт стикається з широким колом питань — цивільне і трудове право, господарський (арбітражний) і цивільний процес, фінансове право, земельне право та ін. На під­приємстві юрисконсульт забезпечує правильне виконання законо­давчих актів, інших нормативних актів і документів, представляє керівництву пропозиції з вирішення правових питань виробничої, економічної і соціальної діяльності підприємства. У міністерствах і органах місцевого самоврядування юрисконсульт використовує, як правило, адміністративне право, бере участь у забезпеченні реалі­зації державної правової політики у відповідній галузі, захищає за­конні інтереси міністерства і органу самоврядування. Крім того, в процесі роботи юрисконсульт повинен спиратися на знання основ економіки, організації праці, виробництва і управління, правил і норм охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії і протипожеж­ного захисту.

Юрист на підприємстві і в будь-якій господарській структурі -це представник закону і держави. Він служить закону, забезпечує виконання державних розпоряджень, правовими засобами захищас інтереси підприємства і членів трудового колективу. За допомогою правових засобів і юридичної служби держава може управляти про­цесом єдності і узгодження державних і корпоративних інтересів, здійснювати захист національних, суспільних і особистих інтересів у всіх сферах діяльності.

6 Особи, які навчаються у вищих юридичних закладах або не мають досш;і\ роботи, після прийняття їх на роботу до юридичної служби міністерства (підири ємства) повинні пройти стажування в управлінні юстиції в області, мм. Києві їм Севастополі. Див.: Загальне положення про юридичну службу міністерств іншого центрального органу державної виконавчої влади, державного підприєм­ства, установи, організації (затверджено постановою Кабінету Міністрів Укриши від 27.08.1995 р.).

§ 6. Працівник органів реєстрації актів громадянського стану

Мрщпвник органів реєстрації (запису) актів громадянсько-і пну (загс) — посадова особа, що здійснює у встановленому ним порядку реєстрацію актів громадянського стану, тобто ос-

м. .ні її і ч модні В ЖИТТІ ЛЮДИНИ.

Основне призначення працівника органів реєстрації (запису) Ін громадянського стану (загс) — засвідчувати від імені дер­ії факти народження, смерті, одруження, розлучення, встанов-і ним і іатьківства, зміни прізвища, імені, по батькові — тобто актів її пінського стану. Ці акти є юридичними актами, з якими закон ііипикнєння, зміну або припинення відповідних прав і обов'я-

Рсєстрацію актів громадянського стану (відповідно до Закону

і піп «Про органи реєстрації актів громадянського стану») здій-

• ті иоть працівники відділів реєстрації актів громадянського стану

івиого управління юстиції Міністерства юстиції України в АР

I |цім, обласних, Київського і Севастопольського міських, районних
\ містах, міських (міст обласного значення) управлінь юстиції; пра-
ііп пики виконавчих органів сільських, селищних, міських (окрім

ІІС'і загального значення) рад; також за кордоном консульські уста­нови і дипломатичні представництва країни.

Працівником відділу реєстрації актів громадянського стану і притиком і спеціалістом — призначається громадянин України,

НІШ

має вищу юридичну освіту;

рекомендований кваліфікаційною комісією для роботи у від-ігм\ реєстрації актів громадянського стану.

()бмеження працівників (керівників і спеціалістів) органів ре-

II трації актів громадянського стану, що встановлені законом і по­
тренують неухильного дотримання:

І) не реєструвати акти відносно себе, іншого з подружжя, своїх її гей і родичів;

') і іе перебувати в штаті інших підприємств будь-якої форми вла-. ності і об'єднань громадян;

>) не займатися безпосередньо підприємницькою діяльністю, і ікрім викладацької і наукової, у вільний від роботи час.

Н2

Розділ III

'П (піди професії «юрист»

 

Реєстрацію народження, смерті, одруження, розлучення, встано­влення батьківства, зміни прізвища, імені, по батькові працівник органу загсу робить акуратно в книгах спеціального зразка, які є єдиними доказами засвідчених в них фактів.

При реєстрації актів громадянського стану дотримується встано­влений порядок, відповідно до якого пред'являється паспорт або па­спортний документ заявника, а також документи, які підтверджу­ють факти, що підлягають реєстрації. Особи, котрі не досягли 16 років, пред'являють свідоцтво про народження і довідку з місця проживання.

Інформація, що міститься в акті громадянського стану, є конфі­денційною, має обмежений доступ і не може розголошуватися пра­цівниками органів реєстрації актів громадянського стану.

§ 7. Слідчий

Слідчий (лат. §иаезііог, §иаего) — посадова особа органів про­куратури, внутрішніх справ, служби безпеки, податкової міліції, що призначена на посаду в установленому законом порядку і наділена винятковими повноваженнями провадження досудового слідства.

Основне призначення слідчого — проводити досудове слідство, яке є головною формою досудового розслідування. Досудове слід­ство починається з порушення кримінальної справи і передбачає збір і перевірку доказів, необхідних і достатніх для з'ясування об­ставин, що мають принципове значення для вирішення справи У суді.

При проведенні досудового слідства всі рішення про напрямок слідства і проведення слідчих дій слідчий приймає самостійно, за винятком випадків, коли законом передбачено отримання мотивова­ної ухвали судді чи визначення суду, і несе повну відповідальність за їх законне і своєчасне проведення.

Слідчий може самостійно вирішувати кримінальні справи, при­значати експертизу, проводити допит, огляд, обшук, виїмку, екс­гумацію трупа, накладати арешт на майно і поштово-телеграфну кореспонденцію, відновлювати обстановку і обставини подій, про­водити огляд та інші слідчі дії, залучати особу до участі в справі як обвинуваченого, закривати справу. Слідчі дії є частиною процесуа­льних дій, які полягають у виявленні, фіксації і повторній перевірці доказів у кримінальній справі. Слідчий має право давати органам

|| чі піні доручення і вказівки про проведення розшукових і слідчих

правах, що розслідуються, і вимагати від органів дізнання до-

і її мри проведенні окремих слідчих дій.

< 'лідчий кожного органу має визначену законом підслідність.

идність справ про злочини встановлена Кримінальним проце-

• ) і н.ним кодексом (КПК) України (ст. 112): визначені справи, що

..... с< сні до ведення слідчих прокуратури, слідчих органів Служби

'» піски України, слідчих органів внутрішніх справ, слідчих податкової мі и 11 її і Гак, слідчими прокуратури проводиться досудове слідство \ м< і \ справах про злочини, вчинені службовими особами, які займа-и > 11.1 и-обливо відповідальне становище, а також працівниками пра­воохоронних органів і деяких інших; слідчими органів внутрішніх і прав —- у всіх справах про злочини, вчинені неповнолітніми, та ба-

I .ІІІ.ИЧ ІНШИХ.

( іідчі органів прокуратури: старші слідчі з особливо важли-иііч (прав і слідчі з особливо важливих справ Генеральної проку-р.і і \ ри і прокуратури Автономної Республіки Крим; слідчі з особ­ини) важливих справ і старші слідчі прокуратур областей, міст і прирівняних до них прокуратур; старші слідчі і слідчі районних, Міжрайонних і міських прокуратур. Слідчими прокуратури прово-

іп і і.ся досудове слідство в усіх справах про злочини, здійснені слу­жбовими особами, які займають особливо відповідальне станови­ми а також працівниками правоохоронних органів та ін.

( іідчі органів внутрішніх справ: старші слідчі і слідчі міських Вр] :ппв внутрішніх справ, старші слідчі і слідчі районних органів ІНутрішніх справ; старші слідчі і слідчі органів внутрішніх справ п,і транспорті та ін. Таким є штат посадових осіб у всіх відділах і -підмого управління органів МВС (слідча частина; відділ розсліду­вання тяжких злочинів по лінії кримінального розшуку; відділ роз­слідування злочинів, пов'язаних з незаконним оборотом наркотиків; іч їділ розслідування злочинів у сфері економіки; відділ розсліду-ічіпіія злочинів, здійснених неповнолітніми; відділ розслідування

кірожньо-транспортних подій; відділ розслідувань злочинів, здій­снених організованими групами).

Слідчі органів податкової міліції: працівники Слідчого управ-

н і пня податкової міліції Державної податкової адміністрації7; слідчих

"'Державна податкова адміністрація — це система інспекційних органів, що ідійснюють контроль за дотриманням законодавства про податки.

Розділ III

відділень податкової міліції в органах державної податкової служби відповідних податкових адміністрацій в АР Крим, областях, містах Києві і Севастополі; слідчих відділень (груп) податкової міліції відпо­відних податкових інспекцій в районах, містах, районах міст, міжра­йонних і об'єднаних державних податкових інспекцій. Слідчі податко­вої міліції розслідують головним чином справи, пов'язані з ухиленням від податків.

Слідчі органів безпеки: працівники слідчого підрозділу Центра­льного управління і обласних управлінь СБУ. Слідчі органів Служ­би безпеки розслідують злочини проти основ національної безпеки України, проти миру, людства і міжнародного правопорядку, спра­ви про контрпропаганду, терористичні акти та ін.

На посаду слідчого призначається громадянин України, який:

— має вищу юридичну освіту;

— пройшов стажування як помічник слідчого;

— знає специфіку роботи правоохоронних органів;

— володіє певними знаннями процесуального законодавства;

— прийняв присягу.

Слідчими військових прокуратур можуть бути призначені гро­мадяни з числа офіцерів, що проходять військову службу або знахо­дяться у запасі і мають вищу юридичну освіту.

Начальник слідчого управління, відділу, відділення органів внут­рішніх справ, служби безпеки, а також його заступники здійснюють відомчий контроль за роботою слідчих керованого відділу. Що сто­сується начальників слідчих відділів і управлінь органів прокурату­ри, то вони користуються всіма правами прокурора відносно здійс­нення нагляду за дотриманням законів слідчими.

Начальник слідчого відділу здійснює контроль за своєчасністю дій слідчого по розкриттю і попередженню злочинів, вживає захо­ди щодо якнайповнішого, всебічного і об'єктивного провадження досудового слідства у кримінальних справах. Його повноваження досить широкі: має право перевіряти кримінальні справи, давати вказівки слідчому про провадження досудового слідства, про при­тягнення як обвинуваченого, про кваліфікацію злочину та обсяг обвинувачення, про направлення справи, про провадження окре­мих слідчих дій, передавати справу від одного слідчого іншому, доручати розслідування справи декільком слідчим, а також брати участь у провадженні досудового слідства та особисто провадити

ишЬі професії «юрист»

і нідство, користуючись при цьому повноваженнями слід-

іі.мі начальника слідчого відділу в кримінальній справі і і мдчому у письмовій формі і є обов'язковими для вико-

( и і < 11111 не може займатися підприємницькою діяльністю.

і Іотрсбує законодавчого закріплення принцип недоторканності

ІІНІІ

її ну< охоронний бізнес, однак він не має права на проведення ніііноіо розслідування. У перспективі можливий розвиток при-

■ .... і н і скгивної служби в Україні.

§ 8. Державний виконавець Державний виконавець — посадова особа органів виконавчої і "її що на професійній основі, на підставах, способом і в ме­ні чііюважень, визначених законодавством, здійснює сукупність

їм. і прямованих на примусове виконання судових рішень, поста-існих іменем України, та рішень інших органів (посадових

.... ') відповідно до переліку, встановленому законом8.

Державними виконавцями є: заступник директора Департаме-

кржавної виконавчої служби Міністерства юстиції України —

і гіьник відділу примусового виконання рішень, заступник нача-

и цикл відділу примусового виконання рішень Департаменту дер­ши виконавчої служби Міністерства юстиції України, головний

• ржавний виконавець, старший державний виконавець, державний
виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту

и ржавної виконавчої служби Міністерства юстиції України, нача-п.іпікп підрозділів примусового виконання рішень відділу держав­ці п шіконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства ■і" гиції України в АР Крим, обласних, Київського та Севастополь-

■ її .по міських управлінь юстиції, їх заступники, головні державні
і пі онавці, старші державні виконавці, державні виконавці підроз-
п і їв примусового виконання рішень відділів державної виконавчої

• і\ кип Головного управління юстиції Міністерства юстиції Укра­
їни в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Сева-

■ і "польського міських управлінь юстиції, начальник, заступник

" І Іе ототожнювати з працівником державної кримінально-виконавчої служби країни на якого покладається виконання кримінальних покарань.

Розділ 111

начальника, головний державний виконавець, старший державний
виконавець, державний виконавець районного, міського (міста об­
ласного значення), районного в місті відділу державної виконавчої
служби. V

Основне призначення державного виконавця — своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень судів загальної юрисдикції та інших органів (нотаріату товариських і третейських судів й ін.) відповідно до законів країни. Примусове здійснення ви­конання рішень судів та інших органів (посадових осіб) державними виконавцями проводиться у разі невиконання їх громадянами в доб­ровільному порядку. Рішення судів та інших органів, які виконують­ся державним виконавцем, називається «виконавчий документ»9. Його юридична форма — письмовий правозастосовчий акт. Це — рішення, постанови і ухвали судів у цивільних справах; вироки, по­станови і ухвали судів у кримінальних справах в частині майнових стягнень; вироки судів у частині позбавлення права посідати певні посади або займатися певною діяльністю; ухвали судів у частині майнових стягнень у справах про адміністративні правопорушення; мирові угоди, затверджені судом; виконавчі написи нотаріусів; рі­шення, постанови, ухвали господарських судів; рішення третейських судів відповідно до законів України; рішення комісій по трудових спорах; ухвали державного виконавця про виконавчий збір і накла­дання штрафу та ін.

Державний виконавець покликаний діяти в межах таких пра­вових інститутів:

1) звернення стягнення на майно боржника — фізичної особи;

2) звернення стягнення на майно боржника — юридичної особи;

3) звернення стягнення на заробітну платню та інші види дохо­дів боржника;

4) виконання рішень по спорах немайнового характеру;

5) здійснення виконавчих дій відносно іноземних громадян, осіб без громадянства, іноземних організацій та ін.

9 У виконавчому документі вказуються: 1) найменування документа, дата ви­дачі і найменування органу, посадової особи, що видали документ; 2) дата і номер рішення, відповідно до якого виданий виконавчий документ; 3) найменування стя-гувача і боржника, їх адреси, дата і місце народження боржника і його місце роботи (для громадян), номери рахунків у кредитних установах (для юридичних осіб); 4) резолютивна частина рішення; 5) дата вступу в силу рішення; 6) термін пред'яв­лення виконавчого документа до виконання.

щ кіі<)ц професії «юрист»________________________ 87

//.; посаду державного виконавця призначається громадянин чіііш, який:

має нищу юридичну освіту;

її.11 ний за своїми особистими і діловими якостями виконува-

..... >і і.ідеш на нього обов'язки.

//</ посаду начальника районного, міського (міста обласного чіііч.іііія), районного в місті відділу державної виконавчої служ-■ 'лс бути призначений громадянин України, який: має вищу юридичною освітою; паж юридичної роботи не менше трьох років. Призначення на посаду і звільнення з неї в системі виконав­чі служби здійснюють уповноважені особи: начальники район-исі.ких (міст обласного значення), районних (у містах) відділів н ржавної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції; на-•і.і іі.ііііки Головного управління юстиції України в АР Крим, облас­них Київському і Севастопольському управліннях юстиції за подан­ням начальників відділів державної виконавчої служби відповідних \ правлінь юстиції; міністр юстиції України. Директор Департаменту іержавної виконавчої служби Міністерства юстиції України при-шачагться на посаду та звільняється з посади міністром юстиції N країни.

Державні виконавці є державними службовцями, мають службові і ІІдоцтва єдиного зразка, формений одяг, який видається їм безко-мі іонно і який вони повинні одягати під час виконання службових обов'язків.

І Іс можуть бути призначеними на посаду державного виконавця 9< чий, щодо яких є обмеження, передбачені Законом України «Про |< ржавну службу»: 1) визнані недієздатними; 2) мають судимість, 100) місну із заняттям посади; 3) у разі прийняття на службу будуть і к шосередньо підпорядковані особам, які є їх близькими родичами чи снояками.

Вимоги державного виконавця при виконанні рішень обов'язкові і ля всіх організацій, посадових осіб і громадян на всій території України. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби роз-і іядаються господарським судом.

88____________________________________________ Розділ 1

§ 9. Оперативний працівник правоохоронних органів

Оперативний працівник правоохоронних органів— поса­дова особа правоохоронних органів, що на професійній основі та п межах повноважень, визначених законодавством, здійснює операти-вно-розшукові дії в цілях захисту життя, здоров'я, прав і свобод людини, власності, забезпечення безпеки суспільства і держави від злочинних посягань.

Основне призначення оперативного працівника — пошук і фік­сація фактичних даних про протиправну діяльність окремих осіб і груп (як правило, негласного характеру), про розвідувально-підри­вну діяльність спеціальних служб і організацій зарубіжних держав з метою припинення злочинів і залучення винних осіб до криміналь­ної відповідальності. Працівники оперативно-розшукової служби України здійснюють діяльність в оперативних (спеціальних) підроз­ділах Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки Ук­раїни, Державного комітету7 з питань охорони державного кордону України, Управління державної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань. У системі органів, які здій­снюють боротьбу з організованою злочинністю, в Міністерстві внутрішніх справ і Службі безпеки України створені оперативні (спеціальні) підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією, які наділені спеціальними повноваженнями: виявляти, попереджати і присікати організовану злочинність; виявляти і припи­няти корупційні дії, усувати їх наслідки; забезпечувати відшкодуван­ня шкоди фізичним і юридичним особам, державі, заподіяної таки­ми діями; попереджати виникнення організованих злочинних груп; встановлювати, розкривати і попереджати корупційні зв'язки з дер­жавними службовими і посадовими особами; виявляти і припиняти правопорушення, здійснені учасниками організованих злочинних груп; попереджати легалізацію грошей, здобутих злочинним шля­хом; проводити оперативно-розшукові заходи щодо нейтралізації протидії з боку злочинних угруповань; усувати умови і причини існу­вання організованої злочинності і корупції.

Повноваження оперативного працівника: 1) виконання дору­чень слідчого, вказівок прокурора, визначень суду, запитів уповнова­жених державних органів на проведення оперативно-розшукових за­ходів; 2) виконання запитів міжнародних правоохоронних організацій на підставі договорів і угод про правову взаємодопомогу; 3) своєча-

".//; тіди професії «юрист»___________________________ 89

інформування найвищих органів державної влади про відомі їм
фіни її і дані, які свідчать про загрозу безпеці суспільства і держави;
11 пік псппя взаємодії з іншими правоохоронними органами з ме-
........ шидкого і повного розкриття злочинів, викривання винних;

її» іпечення (із залученням інших підрозділів) безпеки працівни­
ки* і оі іб, що сприяють оперативно-розшуковій діяльності, їх близь-
ііі .і теля порушення кримінальної справи — свідків, іншихучас-
... щ процесу і їх близьких, а також їх майна.

//1 іьність оперативного працівника і слідчого тісно взаємопов 'я-ипиі Робочі питання взаємодії оперативного працівника із слідчим:

І) і очне дотримання вимог нормативних актів, зокрема про кон-

■ пі рацію;

') їлОезпечення конфіденційності;

І) на стадії порушення кримінальної справи провідна роль нале-і п 11, слідчому через його процесуальні повноваження;

І) комплексне використання сил, засобів і методів, які має як

■ и пий, так і оперативний працівник при чіткому розмежуванні їх
компетенції відповідно до норм процесуального закону.

Заняття посади оперативного працівника (оперуповноваженого і' і німі пального розшуку і інших служб) відбувається на конкурсній, іобровільній, контрактній (договірній) основі і її здійснення зале-

і...... нд специфіки діяльності оперативних підрозділів державної

«би органів внутрішніх справ, служби безпеки, податкової слу-и прикордонних військ, управління державної охорони. Для за­няття посади необхідно:

— громадянство України;

- вища юридична або спеціальна юридична (правоохоронна

п ііьпість) освіта;

— відповідна фізична підготовка і стан здоров'я;

— знання специфіки роботи правоохоронного органу, куди по-< і\ нас на службу. Критерії професійної придатності визначаються ічдповідно до кваліфікаційно-нормативних документів, які затвер-

моться відповідними керівниками цих органів; - відмітка про стажування (при прийнятті на службу може бути Ж іаповлений випробувальний термін);

— прийняття присяги.

І Іа службу у вказані органи не приймаються особи, які раніше

були судимі.

90___________________________________________ /Розділ III

Дізнавач

Дізнавач (від слова «дізнавати, дізнати що-небудь», що означ;к «допитатися, довідатися, розшукати; упевнитися в чому-небудь, дізні тися детально і вірно»; англ. ^иезтог, пщшгіез) — посадова особа що уповноважена на проведення дізнання — початкової стадії досу дового розслідування кримінальних справ та вживання всіх заходів необхідних для попередження і припинення злочинів.

Основне призначення дізнавача — здійснювати необхідні опв ративно-розшукові та інші заходи, передбачені кримінально-процссу альним законом з метою виявлення ознак злочину і осіб, його що скоїли, до моменту передачі кримінальної справи прокурору або слідчому, а також виконувати окремі слідчі дії за дорученням слід чого.

Оперативно-розшукова діяльність дізнавача не є процесуальною, тому при її здійсненні дізнавач України керується Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність». Проте слідчі дії, викону­вані дізнавачем, зокрема за дорученням слідчого, визначені при­писами Кримінально-процесуального кодексу України. У цьому ж кодексі вказані органи дізнання, в межах повноважень яких здійс­нюється діяльність дізнавача. Це — міліція, податкова міліція, ор­гани безпеки, органи прикордонної служби, митні органи, органи державного пожежного нагляду. З них оперативно-розшукову діяль­ність здійснюють органи внутрішніх справ, служби безпеки, служ­би зовнішньої розвідки, управління державної охорони.

В якості органів дізнання виступають начальники органів управ­ління Військової служби правопорядку Збройних сил України та їх заступники з питань провадження дізнання; командири військових частин, об'єднань; начальники військових установ; командири кора­блів; начальники установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, лікувально-трудових профілакторіїв — у справах про злочини проти встановленого порядку несення служби, вчинені працівниками цих установ, а також у справах про злочини, вчинені в розташуванні за­значених установ; капітани морських суден, які перебувають у даль­ньому плаванні.

Дізнавач у своїй діяльності керується національним законодав­ством, внутрішніми переконаннями, письмовими вказівками органу дізнання і прокурора. Він має меншу процесуальну самостійність, чим слідчий, оскільки його процесуальні рішення повинні затвер-

ч шідіі професії «юрист»_________________________ 91_

я органом дізнання, а у ряді випадків одержувати санкцію

І>а І Іавіть якщо дізнавач не згоден з вказівками органу ді-

п тич і прокурора і оспорює їх, він не повинен припиняти їх вико-

іні І (гшавач не має права одночасно займатися процесуальною

процесуальною діяльністю в конкретній кримінальній справі.

ніш ту якщо дізнавач є зацікавленою особою в справі, він зобо-

| ' нині іаявити самовідвід.

омпстенцію дізнавача входить: викликати потерпілих, підо-

'іі ні\. свідків — для проведення процесуальних дій, експертів —

І ' і подання висновків; вимагати від фізичних і юридичних осіб

пін предмети і документи, які можуть сприяти встановлен-

іі і піні в справі; здійснювати ревізії; проводити слідчі дії; об'єд-

11 п чи виділяти в окремі провадження кримінальні справи; по-

■ понати справи речовими доказами.

її іияття посади дізнавача відбувається на конкурсній, добро-• пій. контрактній (договірній) основі і її здійснення залежить

■ псцифіки діяльності органів дізнання. Для заняття посади не-

.чм НІНО

громадянство України;

вища юридична або спеціальна юридична (правоохоронна її ' н. 11 їсть) освіта;

відповідна фізична підготовка і стан здоров'я;

знання специфіки роботи органу дізнання, куди поступає на кбу. Критерії професійної придатності визначаються відповідно і" кваліфікаційно-нормативних документів, які затверджуються її (повідними керівниками цих органів;




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.