ЯК НАУКА І НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА 8 страница

відмітка про стажування (при прийнятті на службу може бути ш і ановлений випробувальний термін);

прийняття присяги. І Іа службу в зазначені органи не приймаються особи, які раніше

о\ ні судимі.

§ 11. Працівник державної кримінально-виконавчої служби (державний виконавець кримінальних покарань) Працівник державної кримінально-виконавчої служби —

жбова особа, що на професійній основі та в межах повноважень ійснює правозастосовчі та правоохоронні функції по виконанню

Розділ III

кримінальних покарань відповідно до закону. Основне призначення праг^івника державної кримінально-виконавчої служби — своє­часне, повне і неупереджене примусове виконання кримінальних по­карань з метою збереження національної безпеки. Він діє на прим ципах законності; поваги та дотримання прав і свобод людини і громадянина; гуманізму; позапартійності; єдиноначальності; коле­гіальності при розробці важливих рішень; взаємодії з органами дер­жавної влади, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, благодійними і релігійними організаціями; відкритості для демократичного цивільного контролю.

Працівники державної кримінально-виконавчої служби — це особи рядового і начальницького складу Державної криміналь­но-виконавчої служби України¹⁰, для яких встановлюються такі спеціальні звання: 1) рядовий склад: рядовий внутрішньої служби; 2) молодший начальницький склад: молодший сержант; сержант; старший сержант; старшина; прапорщик; старший прапорщик внут­рішньої служби; 3) середній начальницький склад: молодший лейте­нант; лейтенант; старший лейтенант; капітан внутрішньої служби;

4) старший начальницький склад: майор; підполковник; полковник;

5) вищий начальницький склад: генерал-майор; генерал-лейтенант; генерал-полковник внутрішньої служби. Виконання завдань Держа­вної кримінально-виконавчої служби України забезпечують праців­ники центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань зі спеціальним статусом; його територіальні органи уп­равління; кримінально-виконавчі інспекції; установи виконання покарань; слідчі ізолятори, воєнізовані формування, навчальні закла­ди, заклади охорони здоров'я, підприємства, установи виконання покарань інші підприємства, установи і організації.

На службу до Державної кримінально-виконавчої служби Укра­їни приймаються на конкурсній, добровільній, контрактній основі громадяни України, які:

— спроможні ефективно виконувати відповідні службові обов'я­зки за: а) своїми особистими, діловими та моральними якостями;

6) віком та станом здоров'я; в) освітнім і професійним рівнем;

¹⁰ До персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу, спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами. Загальна чисе­льність персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України, що утриму­ється за рахунок Державного бюджету України, визначається відповідно до закону.

■// (іік)іі професії «юрист»___________________________ 93

пройшли строк випробування до шести місяців (у разі його імення):

І клали присягу.

І її можуть бути прийняті на службу особи, які раніше засуджува-

і вчинення злочину. Особи рядового і начальницького складу

і ,і иріщіпники Державної кримінально-виконавчої служби України не

11, бути членами політичних партій, організовувати страйки та

Ірити N часть у їх проведенні. Однак їм не забороняється бути чле-

ипми і ромадських організацій, статутні положення яких не супере-

п .ідам діяльності Державної кримінально-виконавчої служби

України вони можуть брати участь у їх роботі у вільний від вико-

м пінт і іужбових обов'язків час.

Розділ IV

ЮРИДИЧНА ОСВІТА І ЮРИДИЧНА НАУКА У СИСТЕМІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ЮРИСТА

§ 1. Поняття, види і форми юридичної освіти

У системі професійної підготовки юриста першорядне значення має юридична освіта.

Юридична освіта — певний освітній рівень, здобутий в результа­ті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвопі ня системи правових знань, поглядів, переконань, умінь і навичок, формування особи як громадянина, здатного до професійно-право­вої діяльності. Під здобуттям юридичної освіти слід розуміти досяг­нення визначеного освітнього цензу, засвідченого певним докумен­том.

Як явище багатогранне, юридична освіта здійснюється залежно від того, до якого профілю юридичної діяльності готуються фахівці. Відповідно до цього складається програма їх навчання, де разом з фундаментальними знаннями передбачено оволодіння спеціальни­ми знаннями з урахуванням специфіки тієї сфери, де їм прийдеть-ся працювати. Так, юрисконсультам необхідно знати цивільне, гос­подарське право, практику господарських судів; нотаріусам — цивільне право; слідчим і дізнавачам — кримінальне і кримінально-процесуальне; суддям господарського суду — господарське право, цивільне право, цивільно-процесуальне право, суддям місцевого суду — кримінальне, кримінально-процесуальне, трудове, сімейне, адміністративне, кримінально-процесуальне, цивільно-процесуаль­не та ін. Усі юристи, незалежно від спеціалізації, повинні знати кон­ституційне право і насамперед його основне джерело — Конститу­цію України. Курс України на європейську інтеграцію вимагає, щоб практикуючі юристи і учені-правознавці, що навіть не є фахівцями в галузях, схильних до впливу права Європейського союзу, мали ґрунтовні знання загальної структури і методів права ЄС.

У підготовці юристів виділяють такі напрямки: І) загальна підго­товка юристів широкого профілю, так звана університетсько-акаде­мічна; 2) підготовка юристів широкого профілю, що зорієнтовані на певні галузі подальшої діяльності — сфера міжнародних відносин, управління, економіка та ін.; 3) відомча підготовка юристів, що пе­редбачає чимале здобуття загальних юридичних знань, але чітко

■«шчна освіта і юридична наука у системі професійної... ⁴)5

і иримована на працю в органах внутрішніх справ, служби безпеки,

... піч ііравоохоронних органів тощо. Юристи з підготовкою широкого

профілю, не володіючи певними практичними навичками, змушені Ідаитуватися до практичної діяльності, але здатність працювати і ні ірчо, пропонувати нестандартні рішення дає можливість обрати н. професійної праці, що відповідає нахилам. Юристи, що здобу-іи підготовку у визначеній сфері та володіють іноземними мовами, оч і нелегко адаптуються в нових умовах, але можуть вільно міня­ні і .іду іь професійної праці, здатні досягти чималих успіхів (якщо не імітують своїх очікувань). Юристи, що здобули освіту в відомчих ах, добре підготовлені до роботи в цій системі, мають різно-і шимі навички практичного характеру (самооборони, володіння її іроєю та ін.), фізичне загартування, але не здатні легко змінюва-і и напрямок праці, бо слабо орієнтуються в інших сферах юриди­чнім діяльності.

Юридична освіта — це двосторонній процес, що передбачає ■ і >пц формацію знань про державно-правові явища, з одного боку, і і прийняття їх, з іншою. В умовах, коли основними напрямками н.іурно-освітнього і науково-технічного розвитку Україна визна-чила створення передумов для отримання членства в Європейсько-- оюзі, виникла необхідність у впровадженні європейських норм і ' і андартів в освіту, науку і техніку, в розповсюдженні досягнень < < І Ісзважаючи на певні успіхи у сфері юридичної освіти в Україні, їй і іракує ще необхідної якості. Немало випускників вищих навчаль­ні і \ закладів не досягай належного рівня, конкурентоспроможність їх пі і кропейському ринку праці є слабкою. Це зобов'язує глибше ана-п іувати тенденції в національній, європейській і світовій юридичній і її ві 11 з тим, щоб трансформувати кількісні показники освітніх по-

I і\ І II ЯКІСНІ.

( пстема вищої освіти в Україні, що перебуває в стадії рефор-м\ пашім, потребує, щоб її нормативно-правове забезпечення відбу-

юся з урахуванням вимог міжнародної і європейської систем і гандартів і сертифікації. Болонський освітній процес, до яко-111 приєдналася Україна, має на меті: побудову Європейського прос-ГОру вищої освіти як передумову розвитку мобільності громадян і можливістю їх працевлаштування; посилення міжнародної конку-I" шоспроможності як національних, так і в цілому європейської І и< гем вищої освіти; досягнення більшої сумісності і порівняності

Рож>»г(1

Середня юридична освіта (бакалавр)_____________________________

Вища юридична освіта (спеціаліст).

Магістратура — на базі здобутих ступенів «бакалавр» та «спеціаліст»

Післявузівська юридична освіта:

Аспірантура (ад'юнктура) — на базі здобутих ступенів «спеціаліст» та «магістр»

Докторантура________________________________________________ ,

Юридична самоосвіта_________________________________________

Форми юридичної освіти:

1) з відривом від виробництва — денна____________________________

2) без відриву від виробництва — вечірня; заочна; дистанційна_________

3) шляхом поєднання цих форм, рідко — екстерном__________________

Юридична освіта базується на ряді принципів. Особливої зпа

чущості набуває принцип безперервного, довічного навчання на базі вищої освіти, поступового ускладнення навчального процесу, зростання можливостей для навчання незалежно від віку, включаю­чи зарахування попередньої освіти, вдосконалення форм і методів підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації юриста. Знакове місце мають принципи поєднання загальних і спеціалізованих знань в процесі навчання; поєднання теоретичної і практично) підготовки, підкріплення теоретичних знань практикою. Успішне функціонування всієї правової системи суспільства, правопорядок в державі в значній мірі залежить від висококваліфікованих, творчо мислячих фахівців. Розвиток творчого підходу до вирішення науко­вих проблем і практичних ситуацій — також один з найважливіших принципів юридичної освіти.

Безперервність професійної підготовки юриста будь-якої спеці­алізації забезпечується поступовістю по такій системі:

1. Початкова підготовка (вища освіта).

2. Підвищення кваліфікації.

чи, і о, чтіа і юридична наука у системі професійної...________ 97

і 11, і" підготовка. і і і \ намни. < і\ ж»іона підготовка.

■ 11 .піч.шия в аспірантурі (ад'юнктурі) і докторантурі.
/ Симоетійна підготовка.

І'і і\ п.і,иом цього процесу є формування високої професійної
і і \ иьтури. Як відмічено в Стандартах незалежності юриди-
• і профі сії міжнародної асоціації юристів (2000 р.), «юридична
11 і повинна бути доступною всім людям, що мають необхідну
........ ч \ 111 кому не може бути в цьому відмовлено внаслідок ко-

■ і и і іри, раси, статі, релігійних, політичних або інших погля-
Ийцюпальної або соціальної приналежності, наявності влас-

н походження, соціального становища, фізичних вад». Ипронадження ступінчастої вищої освіти в Україні значно роз-

і.......... равові рамки фахівців, про що проголосила ратифікована

.... І 11 Верховною Радою України Конвенція «Про визнання

уііфікацій з вищої освіти в європейському регіоні» (Лісабон,

Р.)

і и і іііііїі професійно-юридичної освіти — навчити юридичній
і...... ігіі умінню розбиратися в структурі права, способах юриди­
чні, вирішенню на цій основі питань юридичної кваліфікації.
| ііннн 11, навчання техніці і технології обумовлена соціальним
ип.ічсішям юридичної професії. Проте головна мета полягає
і• ■ |■ м\ чанні світоглядної позиції юриста, яка грунтується на
чііііічпти. усвідомленні і осмисленні всього багатства юридич-
<<\ \п п і накопиченого правового досвіду, на пошані честі і гід-
пи особи.

І І.піпшальна юридична освіта не може бути нижче сучасного НОВОГО світогляду суспільства, що базується на досягненнях \ п.ніиподської культури. Спираючись на новітні наукові розробки, 1.1 повинна постійно оновлювати зміст і організацію навчально-ініііоні процесу, впроваджувати освітні інновації і інформаційні ИОЛОї н, формувати нормативно-правові і організаційно-еконо-мі механізми залучення і використання позабюджетних засобів; 11 л на і моя в європейський і світовий освітній простір. Основи н'пічної, як і будь-якої іншої, освіти: вчитися, щоб знати; вчити-

.... б працювати; вчитися, щоб жити разом з іншими; вчитися,

• п

Розділ /|

§ 2. Взаємозв'язок юридичної освіти, юридичної науки і юридичної практики

Становлення юриста-професіонала відбувається під впливом 11 сної взаємодії юридичної освіти, юридичної науки і юридичної праи тики.

Юридична освіта базується на органічній інтеграції з юридичні їм | наукою, використовує новітні теоретичні розробки в навчальному тфоцесі, науковий потенціал професорсько-викладацького складу нам чального закладу.

Освіта є основою культурно-правового, духовного, соціально го, економічного розвитку суспільства і держави, «працює.» п,і юридичну практику. Завдяки юридичній освіті збагачується ін­телектуальний, творчий потенціал народу, підвищується його кулі.і \ рний рівень, відбувається забезпечення апарату управління, прамо творчих органів, правоохоронної системи, народного господарс кваліфікованими фахівцями у галузі права.

У свою чергу, юридична наука, заснована на пізнанні і усвідом ленні відповідних суспільних процесів і явищ, є орієнтиром .і і і практики державно-правового будівництва. Відомий діяч епо) и Відродження Леонардо да Вінчі підкреслював: «Практика повити ґрунтуватися на хорошій теорії». Наука зацікавлена у зв'язку з практикою, оскільки через неї відбувається впровадження і пері вірка досвідом теоретичних розробок: виявляються помилки і про галини в законодавстві, інші прорахунки наукових положень і р< мендацій. Стан діючого права істотним чином залежить від стану науки.

По відношенню до практики систему юридичних наук розмели вують на два напрямки: фундаментальні (теоретичні) і прикладні (практичні) дослідження. Фундаментальні науки вивчають загальні закономірності і випадковості виникнення, розвитку і функціон\ вання правових явищ в цілому, а прикладні — досліджують кони ретні практичні проблеми, що вимагають негайного вирішення, впкч ристовують досягнення фундаментальних наук.

Юридична наука, як і всяка інша наука, розвивається завдяки поповненню її молодими ученими, які привносять нові ідеї. Том) система освіти будується так, щоб разом з підготовкою практичнії •. юристів виявляти і ростити з числа обдарованих студентів осіб, здібних до наукової діяльності, допомагати їм у здійсненні їх твор

■___________________________________________ і Чі-ашіа і юридична наука у системі професійної... 99

іішостей. У цьому призначенні юридичної освіти вбачаєть-п.і роль в прогресі юридичної практики і науки. цім взаємодії юридичної практики, юридичної освіти ноі науки зводиться до того, що наукові дослідження

ні.... іадовольняти потреби практики і піднімати рівень освіти,

Цін юГюв'язана поставляти практиці компетентні і ерудовані

і пікапі спиратися в практичній діяльності на обгрунтовані

0 н 11 1.11111 і висновки науки. Юридична практика зацікавлена

і па інфікованих кадрах, що поставляються освітою. Проте

і ку юридичної науки, підкріпленої практичною перевіркою,

"|..... шалів підготувати не можна. Практика виступає важливим

їй |ін м ікревірки якості підготовки фахівців, перевіряє істинність,

.... і. і ефективність наукових досліджень, на базі яких дається

11 її І Ірактика додає динамізм як науці, так і освіті. Юридична практика визначає цілі і завдання юридичної на-рибір наукових напрямків. Фактичний матеріал, що накопичу-і и п|>.ік гпкою, вимагає наукового пояснення, узагальнення, сис-іаі н іаціі І Іаука узагальнює практику і підкріплюється нею. Вона

..... о іа 11 у чається до практики і удосконалює її. На відміну від

и н яка шіробляє ідеї і поняття, практика спрямована на об'єкти-пі її і прямовану реальну зміну громадського і державного жит­ії і юроджує юридичні наслідки, відповідні цілі. Проте висту-'ін ' шмулятором наукового пошуку, сама практика, що постійно

... н 11.ся і є мінливою, не завжди може з достатньою повнотою

ніп або спростувати теоретичні положення і висновки.

і ця їх перевірки потрібний певний час.

її ■|'и пічна наука і передова практика можуть допомогти юрис-

і" 11 и і ільки-но здобули професійну освіту, розвинути здібності,

11 пся до мінливого законодавства і соціальних перемін

іасвоїти навички роботи з новітньою юридичною й ін-

...... формацією; виробити справедливу самооцінку особи і про-

і... н майстерності; використовувати навички власної профєсій-

іі і піності у поєднанні з повагою до закону та інші. ¹ її їм зв'язку між наукою, практикою і освітою здійснюєть-

■ нніі системі держави і обумовлений потребами розподілу
іп Іміцнення зв'язків між ними — закономірність формування
ті ціпі держави, ефективного функціонування механізму держа-
і і фіни тої системи суспільства.

Розділ /І

Отже, освіта, наука і практика — це постійно взаємодіючий «трикутник», що служить основою прогресу суспільства.

§ 3. Державний стандарт вищої юридичної освіти. Кваліфікаційний паспорт юриста

Стандарт вищої юридичної освіти — це своєрідна типова мо дель юриста-професіонала, що служить орієнтиром для підготонмі кадрів в юридичних вузах та факультетах. Він являє собою сук\ 11 ність норм, що визначають:

зміст вищої освіти (система знань, умінь і навичок, професій них, світоглядних і цивільних якостей);

зміст навчання (структура, зміст і обсяг навчальної інформації)

засіб діагностики якості освіти (методики оцінки якості знані., умінь і навичок);

нормативний термін освіти (термін навчання на денній (очімп) формі, що необхідний для засвоєння особою змісту навчання, вст.т новлений стандартом вищої освіти).

Система стандартів вищої освіти:

Державний стандарт вищої освіти.

Галузеві стандарти вищої освіти.

Стандарти вищої освіти вищих навчальних закладів.

Базуючись на державному стандарті вищої освіти (загальному для всіх вузів) і стандарті юридичної вищої освіти (загальному для юридичних вузів і факультетів), кожен юридичний вуз залежно під його спеціалізації і відомчої підлеглості може розробити свій варі ант кваліфікаційної характеристики професіонала даного напрямку При цьому слід брати за основу загальні нормативи Державного стандарту. Підготовка юриста повинна вестися відповідно до такого стандарт}', щоб забезпечити приєднання України до Лісабонської конвенції про визнання кваліфікацій з вищої освіті в Європі, тобто мати фундаментальний характер. Проходження спрощеної моделі вимог до юридичної професії здатне призвести до вихолощення її змісту і втрати відповідальної соціокультурної ролі. Державний стандарт, з одного боку, задає вузам орієнтири мінімуму знань, які зобов'язаний здобути студент (курсант), а з іншою — дає можли­вість створювати авторські курси¹.

¹ Кожному історичному періодові відповідали свої уявлення про «моделі» юри­ста-професіонала. У 20-х роках XX ст. Народний комісаріат юстиції УРСР розроби

мЬічіш освіта і юридична наука у системі професійної... 101

т/п'ї тура стандартів вищої юридичної освіти:

і оі ві і ні.о-кваліфікаційна характеристика випускника —

і\ і ним юридичної освіти і професійної підготовки; вимоги до

<ііп судових працівників. У ній узагальнено подано групи якостей, яким пін ці щюнідати претенденти на судові посади. Ця схема включала такі якості: им іі.іиіші'їні — знання основ марксизму, основ радянського ладу, знання в га­мі і гевий досвід; розумові, котрі були пов 'язані з характером і тем-іі. шп.пі загальний розвиток, пам'ять, здатність критично відноситися до |ч і іін ■ ніде гва, вміти оцінювати докази, мати судово-слідче чуття, об'єктив­ні, моральні — чесність, непідкупність, доброзичливість у взаєминах із

....... ічи ідатність усвідомлювати власні помилки і прорахунки, не піддавати-

н.І»..... .ому впливу; адміністративно-організаторські — вміння планувати

. і, і • |>\ па і и учасниками судового процесу. На жаль, наведена схема кваліфі-і Юрист (судового працівника) залишилася на папері і не одержала втілення .и мил підбору юридичних кадрів. При підборі суддів перевага віддавалася

....... 1.1 володіли, головним чином, ідейно-політичними якостями, під якими розу-

..... пі\ ючс тоталітарне мислення з партійно-державною владою і її ідеологією,

н. .піною як вищою цінністю. Значний внесок у розробку «Моделі фахівця —

..... іка школи...» був внесений Київською вищою школою МВС (1981). Запро-

........... руктура якостей випускника включала: 1) загальні якості — знання,

і........ апнчки, властивості фахівця; 2) конкретні аспекти їхнього прояву:

. пїї-> полі нічні; б) професійні; в) організаційно-управлінські; г) морально-ііі 11 соціально-психологічні. Переломним моментом у розробці професійного МІ і и іриста стало затвердження Міністерством вищої освіти СРСР «Кваліфіка-|| ірпктеристики юриста» за фахом «1801 — правознавство» (09.12.1982 р.). п. и. їм. і характеристики полягала в: 1) визначенні її значення дня професійного ні їм. пня юриста; 2) переліку вимог (що повинен знати і вміти юрист), котрі і ься до нього під час здійснення професійної діяльності; 3) позначенні її. ні.і и іацій: державно-правової; господарсько-правової; судової і прокурор-• ні і чиї. слідчо-криміналістичної. Відповідно до цих спеціалізацій були побудо-

..... іні навчальні плани всіх юридичних вузів країни. Новий важливий крок

і|....... моделі кваліфікаційного паспорта юриста був зроблений Харківським

пгіинм інститутом (Національна юридична академія України) у 1989 р. У ква-

..... ший характеристиці випускника юридичного вузу за фахом «Правознавст-

■ і., іиїділеііо дві частини: загальна — містить вихідні положення про професію о піна — містить соціальну характеристику діяльності юриста-професіо-

....... сих спеціальностей: юрисконсульт, суддя, прокурор, помічник прокурора,

пнжат. У 1994 р. Міністерство освіти України затвердило освітньо-

|..... ту програму вищої освіти за напрямком — «Право» і спеціальністю —

місто». Національним університетом внутрішніх справ (м. Харків)

Щ І 1997 рр. була затверджена кваліфікаційна характеристика фахівця —

. киї і іаких спеціальностей: слідчо-криміналістична (слідство в органах

ч..... м . справ); слідчо-криміналістична (дізнання в органах внутрішніх справ);

иио-аналітична (забезпечення діяльності в органах внутрішніх справ); і.іііпііі.. економічна; фінанси і кредит; бухгалтерський облік і аудит; адміністра-- джмент; інформаційні системи в менеджменті; практична психологія; со-іГюта; правоохоронна діяльність.

Розділ /І

компетентності юриста; систему практичних функцій (правотворч;і. правозастосовча, контрольно-наглядова, інтерпретаційна та їм ), систему типових завдань практичної діяльності, які зобов'язаний уміти виконувати юрист; комплекс умінь для їх реалізації (осінні ний нормативний документ державних стандартів);

2) освітньо-професійна програма підготовки— визнач.п нормативний термін і нормативну частину змісту освіти за фахом (напрямком) відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня; встапои лює вимоги до змісту, обсягу і рівня освіти і професійної підготовки фахівця. Складається з трьох циклів: а) гуманітарної і соціально економічної підготовки (філософія, логіка, психологія, соціологія, етика, економіка— професійної орієнтації); б) природно-науконоі підготовки (обчислювальна техніка, програмування та ін.); в) профе­сійної і практичної підготовки (блоки — історико-теоретичний, дер жавно-правовий, цивільно-правовий, кримінально-правовий, між™ родний);

3) засоби діагностики якості вищої освіти— представлю ють стандартизовані методики, призначені для кількісної і якіснеоцінки досягнутого рівня знань, умінь і навичок, а також інших яко стей — професійних, світоглядних, громадянських, тобто таких, пю встановлюють відповідність рівня якості здобутої вищої юридичної освіти вимогам його стандартів.

Кваліфікаційний паспорт юриста-фахівцязакріплює стандарі якості професійної юридичної підготовки відповідно до спеціаЛІ ності і кваліфікації, яка привласнюється випускнику. Він є осної ним нормативним документом, що відображає цілі, зміст і резульїаі професійної підготовки юриста даної спеціальності:

— встановлює систему типових завдань (професійних, соціаш.
но-службових і етично-психологічних), до вирішення яких повинен
бути готовий юрист на певному етапі юридичної підготовки (бака
лавр, магістр);

■— включає показники необхідного рівня оволодіння професій ною діяльністю;

— містить визначення, яким параметрам він повинен відповіді
ти, якими особистими і професійними якостями він повинен воло*
діти (стан здоров'я, психічні якості, морально-етичні установки і.і
ін.), тобто дає коротку професіограму (опис професії).

Кваліфікаційний паспорт юриста-випускника вузу містить його загальну характеристику як соціальної індивідуальності. Цей еіап

/і/іі юриста-випускника вищого навчального закладу потріб-і професійно-правові уміння:

І) і нумачити і застосовувати закони та інші нормативні правові 111

абезпечувати дотримання законодавства в діяльності держа-И органів, фізичних і юридичних осіб;

ірпдично правильно кваліфікувати факти і обставини; І) рі і іробляти документи правового характеру; здійснювати пра-

і спертизу нормативних правових актів; давати кваліфіковані
ІИ м.. висновки і консультації;

чіалювати правові рішення і здійснювати інші юридичні дії

ні відповідності з чинним законодавством; '■і розкривати і встановлювати факти правопорушень; визначати її мі відповідальності і покарання винних; вживати необхідних одні до відновлення порушених прав; /) і истсматично підвищувати свою професійну кваліфікацію,

ін законодавство і практику його застосування, орієнтуватися ін їм.і п.ній літературі².

¹ і І осударственньїй образовательньїй стандарт вьісшего профессиона->(ї|>;і шісшігн(специальность 021100 — юриспруденция, квалификация — Н іридическое образование и наука. — М., 2000. — № 1.— С. 2—3.

104___________________________________________ Розділ /І

§ 4. Система вищих установ юридичної освіти

в Україні

В Україні відбувається дещо прискорений процес розвитку вищої юридичної освіти. Функціонують юридичні вищі установи осіч мі широкопрофільні і спеціалізовані. Склалася специфічна універОЯ тетська система підготовки юристів широкого профілю, яка реалі зується в різних вищих освітніх установах відповідно до держак ного стандарту вищої освіти. Існування спеціалізованих освпшч установ, головним чином в системі МВС або СБУ та деяких інших відомств, не заважає цій єдності.

Підготовка юристів здійснюється у вищих установах освіти різних видів.

Поиск по сайту: