Помощничек
Главная | Обратная связь

...

Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

ЯК НАУКА І НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА 5 страница



При наявності ряду позитивних моментів і їхньої переваги демо-і раїичний стиль керівництва не позбавлений недоліків.

Основні недоліки демократичного стилю керівництва: 1) ни-и.ка оперативність обміну' інформацією і прийняття рішень, оскільки

§4___________________________________________ Розділ П

витрачається багато часу на колегіальне обговорення питання; 2) прагнення ряду керівників уникнути відповідальності і перекла­сти її на колектив (особливо при розв'язанні питань, що пов'язані з ризиком).

Жоден з наведених стилів керівництва (авторитарний, лібераль­ний, демократичний) не може бути універсальним. Мудрість керів­ника полягає в тому, що він аналізує і враховує ситуацію, відповід­но до якої визначає курс дії.

Оптимальним є так званий «адаптивний» стиль керівницт­ва. Він виражається в адаптації керівника до певної ситуації, до вирішення конкретної юридичної справи. Його адаптованість поля­гає в тому, що, поєднуючи позитивні риси всіх зазначених стилів, він використовує вибірково ті з них, що найбільш підходять до кон­кретного випадку.

Адаптивний стиль дозволяє підвищити ефективність керівни­цтва і психологічної сумісності керівника з колективом такими шляхами:

1) переформовуванням групи;

2) перепроектуванням завдань, що сприяє більш чіткій структу­рованості групи;

3) модифікуванням посадових повноважень з боку вищестоящо­го керівництва.

Іноді класифікують стиль керівництва за прихильністю керів­ника або (1) до юридичної роботи або (2) до роботи колекти­ву: (1) керівник враховує насамперед інтереси юридичної діяльності і зосереджується на роботі та майбутніх завданнях; (2) керівник від­дає пріоритет роботі з колективом, інтересам підлеглих при враху­ванні виконання завдань і цілей юридичної діяльності.

Виникає питання, якому з цих двох варіантів стилю керівництва слід віддати перевагу. Відповідь не може бути простою, оскільки вона залежить від стану справ у юридичній практиці й у колективі, від професіоналізму кадрів, ступеня їх відповідальності та ін. По­стійна залежність між стилем керівництва і продуктивністю праці тут не проглядається.

ІЬюфссія «юрист», громадянське суспільство і держава___ 55

§ 6. Компетентність як показник професійної майстерності юриста

І її іказником професійної практичної діяльності юриста, його май-і п |пі.їси служить компетентність в тій галузі юридичної практики,

|| і.III ЗДІЙСНЮЄ СВОЮ ДІЯЛЬНІСТЬ.

Гсрмін «компетенція» (від лот. сотреіеге — добиватися, відпо­їм 1.1 ні, підходити; англ. сотреїепсе — приналежність по праву) за-| к>< овується до державного органу і посадовця (наприклад, «не и його компетенції»), а «компетентність» (поінформованість, обі-и пін 11,, авторитетність у якійсь галузі) — лише до особи як носія Компетенції.

компетенція державного органу означає закріплений законом |бо шдзаконним нормативним актом обсяг владних повноважень (прпн і обов'язків), відповідальності за їх професійне здійснення їй цювідно до предмета відання, вираженого в його функціях і за-і і шиях. Компетенція державних органів має спеціальний характер | НС < рівною для всіх органів держави. Кожен державний орган і п"і о посадові особи можуть володіти винятковою або альтерна-щивною компетенцією, яка визначена в нормативно-правових актах. Ншііі зобов'язані діяти в її межах. Питання, віднесені до виняткової компетенції посадової особи як суб'єкта управління, має право роз-і і і їм їм вирішувати тільки даний суб'єкт. При альтернативній ком-іи генції розгляд і вирішення здійснюється по праву не тільки даним орі .міом, але й іншими посадовцями як учасниками управління.

І Іорядок встановлення й обсяг компетенції державного органу 11 н жить від того, до якої ланки державного апарату відноситься авний орган — судової влади або органів прокуратури, митної і Чужби, державної виконавчої служби, юридичної служби мініс-і. іи гва, від його взаємовідносин з іншими державними органами. ІМІї г компетенції органу визначає його правовий статус і місце и і ін гемі державних органів. Встановлюючи компетенцію кожного і органів, держава робить не тільки «поділ праці» між ними, але і поділ державно-владних повноважень.

Компетентність юриста як посадової особи — це здат-іін п. здійснювати закріплений законом (або іншим нормативним ак-нім) обсяг владних повноважень (прав і обов'язків), встановлений ні (повідно до предмета відання (функцій і завдань) державного ор-і ш\ де відбувається його юридична практична діяльність, та відпо-

 

Розділ II

відати за професійне здійснення цих повноважень. Компетентність характеризується системою інтелектуального, психологічного, мо­рального і діяльного станів юриста, що відбивають рівень надбаних знань, умінь, навичок, досвіду, інформаційної насиченості інших вла­стивостей, які визначають його здатність здійснювати конкретну юридичну діяльність.

Структура компетентності юриста — це її сторони (елементи):

 

Пізнавальна (інформаційна) наявність певних знань, умінь і навичок, необхід­них для виконання професійного обов'язку', по­стійне їх відновлення, удосконалення
Нормативна обсяг повноважень (прав і обов'язків) та відпові­дальності юриста як посадової особи, встановле­них законом або статутом органу (організації)
Функціональна здатність юриста виконувати професійні обов'язки відповідно до функцій і завдань органу (організа­ції) на основі правового досвіду — особистого, ко­лективного, територіатьного
Особистіша (самооцінююча) усвідомлення юристом свого призначення, оцінка своїх професійних властивостей, самокритичність, здатність до самоаналізу своїх професійних якос­тей з метою подолання їх негативних сторін

Угода про продаж квартири, гаража та іншої нерухомості, прове­дення експертизи документів, видача і здобуття інформації про су­димість, складання протоколу допиту — це приклади спеціальної компетентності юриста-практика. Не можна ставити під загрозу інтереси клієнта некомпетентністю юриста. Якщо юристу не під силу зробити кваліфіковану допомогу клієнту, то він повинен:

1) відмовитися від справи і передати її більш компетентному колезі;

2) запросити як партнера іншого юриста; 3) одержати консультацію у більш досвідченого колеги.

Рівень компетентності юриста, тобто його відповідність займаній посаді або профілю діяльності, встановлюється при:

1) вступі на посаду в порядку призначення або виборів (напри­клад суддею, прокурором, нотаріусом не може стати громадянин України, який не має вищої освіти, не здав кваліфікаційний іспит або не має стажу роботи з юридичного фаху);

2) видачі ліцензій на право займатися юридичною практикою (на­приклад на заняття приватною практикою нотаріуса або адвоката);

ІІ/кіфссія «юрист», громадянське суспільство і держша____ 57

') періодичному проведенні кваліфікаційної атестації юристів.

Межі компетентності можуть змінюватися, оскільки вони за-Южать від сфери діяльності юриста і конкретних завдань, що перед ммм поставлені. Для росту компетентності відповідно до займаної йрі .іди необхідна постійна самоосвіта юриста. У зв'язку з підви­ті пням або переходом на суміжну роботу важлива перепідготовка | їй піаніста: вона вносить корективи в якісну складову його компе-

П IIІ ПОСТІ.

Компетентність за обсягом:

Загальна

Спеціальна

■ ні гема інтелектуального, психо-ЮГІчного, морального і діяльно-иі і ганів спеціаліста, що відбива­нні, рівень набутих знань, нави-'иж досвіду, інформаційної насн-'іг і кісті та інших властивостей і 11.и шеть їх реалізувати у широкій , <І>,/>і юридичної діяльності

система інтелектуального, психо­логічного, морального і діяльного станів спеціаліста, що відбивають рівень набутих знань, навичок, до­свіду, інформаційної насиченості та інших властивостей і здатність їх реалізувати у вузькій сфері діяль­ності

Яшмо б вузькою не була спеціалізація, юрист повинен мати від­повідну загальну компетентність. Завдяки широким пізнанням | юридичній теорії і практиці спеціаліст швидко знаходить спільну ЦОву в співтоваристві юристів, ефективно співробітничає з колега­ми пішої спеціалізації. Загальна компетентність юриста — показ-ііііі. ного професійної культури, основа спеціальної компетенції. Певним стимулом підвищення професійної майстерності юриста і кваліфікаційна атестація.

§ 7. Кадрова політика держави щодо діяльності юриста Кадрова політика держави щодо діяльності юриста (від фр.

■ лііге» — рамка, яке виникло від латин, чотирикутник — кадр, іл пі вносився список працівників державних установ) — система Пов'язаних між собою процесів професійно-правової орієнтації, прім позування і планування кадрових потреб, добору, підготовки, № рспідготовки, розставляння, виховання юристів-фахівців.

Кадрова політика в правовій державі є важливою умовою ефек-Гивності юридичної практики, тобто роботи судів, прокуратури, МІЛІЦІЇ, нотаріату, адвокатури і т. п., що повинна проводитися відпо-

Розділ II

відно до чіткого і однозначного принципу, закріпленого в ст. З Кон­ституції України: «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недо­торканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю».

Загальновідомо, що успіх будь-якої справи в значній мірі зале­жить від людей, що її виконують, тобто від їх професійної і психоло­гічної підготовки, відданості справі і розуміння своєї ролі та місця в колективних діях, рівня особистої дисциплінованості, відповідаль­ності за доручену частину роботи. Формування цих якостей можли­ве за умови правильної організації і здійснення добору, підготовки, розстановки і виховання кадрів — найважливіших функцій кадрових апаратів міністерств.

Щодо діяльності юриста держава повинна:

1) забезпечувати інтереси кожного юриста-практика — його права на вільний вибір практичної юридичної діяльності, можли­вість її зміни, переходу з державної служби на роботу в приватний сектор економіки або до складу осіб так званої вільної професії (ад­вокатуру);

2) забезпечувати інтереси окремих громадян (клієнтів), їх сус­пільних об'єднань (комерційних і некомерційних), державних ор­ганів, підприємств, установ і організацій щодо одержання необ­хідних послуг, проведення різноманітних видів юридичної діяльності: розслідування злочинів, розгляді справ у судах, оформлення угод з нерухомістю, правового забезпечення підприємницької діяльності, консультування з правових питань і т. ін.

Основні напрямки кадрової політики держави щодо діяль­ності юриста:

1) аналіз реального стану кадрів у юридичних службах органів і повнота охоплення всіх правових послуг, що необхідні суспільст­ву;

2) раціональне використання юридичних кадрів (добір і розста­новка кадрів у центрі і на місцях) відповідно до рівня їх знань, квалі­фікаційної підготовки, деонтологічних принципів професійної орієн­тації і добору;

3) прогнозування потреб в необхідних юридичних кадрах;

4) створення умов для взаємодії і взаємної підтримки різномані­тних напрямків юридичної діяльності, їх оптимального співвідно­шення в досягненні необхідного рівня професіоналізму, підвищення

(іішфіч пі «юрист», громадянське суспільство і держава___ 59

ІИЛіфікації, обміну позитивним досвідом як в країні, так і за її

І. І ІМІІ

І) контроль над діяльністю кадрів, що виражається в переатес-і.н її і \ не і лновленому законом порядку через кваліфікаційні комісії прокуратури, суду, органів внутрішніх справ і т. п.;

6) правовий і соціальний захист юридичних кадрів;

/) управління процесом плинності юридичних кадрів;

Н) иильнення юридичних кадрів.

І Іравильно організована кадрова політика щодо діяльності юри-і і іп і гарантією ефективної функціонування правозастосовчих, су-іиіиіч і правоохоронних органів держави.

Політика держави повинна включати комплексний підхід ницо вирішення кадрових проблем. При комплектуванні кадрів • \ кіно враховувати:

І)п ггереси різних державних служб центрального і регіонально-ім рівнів у забезпеченні юридичними кадрами;

') індивідуальні особливості юриста, його професійну і мораль-
..... гпчологічну підготовку;

І) умови, в яких буде здійснюватися юридична діяльність;

І) пріоритетність завдань, що стоять перед тим або іншим пра-■ Iіонним чи правозахисним органом — прокуратурою, судом, Поліцією, службою безпеки, а також перед іншими державними, і |м,м,ідськими і приватними об'єднаннями юристів, які обслугову-і. .і і. і ромадян, охороняють і захищають їх права і свободи (нотарі-іі і пюкатура).

Курс держави на омолодження всіх службових ланок передбачає:
пі іч чповідальні пости висуваються професійно зрілі, грамотні,
Мені компетентні і віддані справі працівники — люди нової гене-
|і.інп 11,с робиться активно там, де відбувається послаблення служ­
бової діяльності, причиною якої є застарілі форми і методи роботи.
1111, чісс омолодження керівних кадрів є необхідним, але він не від-
ц\ н.н гься за рахунок руйнування високопрофесійного ядра. Гра­
мі....... досвідчені кадри не тільки «вирощуються», але і зберіга­
нії і., я оскільки без спадкоємності поколінь неможливо оволодіти
професійною майстерністю.

І І.пкова організація праці і підбір кадрів у сфері юридичної пі' п інки — веління нашого часу. Держава керується формулою ^Професіонали вирішують все». Перед суспільством постає про-

Розділ II

блема створення і втілення моделі оптимально орієнтованого юри-ста-професіонала відповідно до його місця кваліфікації і характеру діяльності.

§ 8. Престиж юридично/професії Престиж юридичної професії (фр. рге5іі§е) — це авторитет (вплив, повага) в суспільстві судді, адвоката, прокурора, юрискон­сульта, нотаріуса, слідчого та інших працівників-юристів. Престиж: юридичної професії багато в чому залежить від:

1) правової політики держави;

2) відповідності практичної діяльності юриста професійним стан­дартам, що розкриваються через деонтологічні нормативи його

культури.

Шляхи впливу правової політики держави на зростання пре­стижу юридичної професії:

1) ствердження принципу верховенства права;

2) прийняття якісних законів, що характеризуються узгодженіс­тю всіх приписів, які містяться в них;

3) підготовка висококваліфікованих кадрів;

4) створення необхідних спеціальних умов для правового обслу­говування населення, здійснення правових процедур у процесі право-застосовчої діяльності;

5) попередження порушень законності і правопорядку в державі.

Престиж юридичної професії залежить від відповідності ді­яльності юриста професійним стандартам деонтологічним нор­мативам його культури:

1) виконання професійних обов'язків повинно мати пріоритетне значення над іншими заняттями юриста;

2) юрист не вправі заподіювати збиток своїй професії на догоду особистим інтересам або інтересам інших осіб;

3) у будь-якій ситуації юрист повинен діяти професійно, зберіга­ти особисту гідність, піклуватися про свою честь, уникати всього, що могло б завдати шкоди його репутації і поставити під сумнів його об'єктивність і компетентність;

4) юрист зобов'язаний здійснювати самоконтроль в цілях попе­редження і припинення порушень деонтологічних правил поведінки.

Самоконтроль обов'язковий для юристів, що працюють^як^у дер­жавній системі, так і в приватній. Особливого значення він набуває

"/" *'/'*' '' «юрист», громадянське суспільство і держава (Л^

м \ мовах саморегулювання, що надасться ряду юридичних професій і і щокатам, приватним нотаріусам), які мають певну автономність || і и ржави і свободу від її тиску. Сама держава уповноважує пред-I півників цих професій бути значною силою в підтримці правових 01 нон державної влади, протистояти зловживанням службовим по­миям. І Ірсстиж професії визначається не тільки внутрішньою самооці-ЦКОЮ але й оцінкою інших осіб. Всією своєю поведінкою юрист \Обов я кіішй викликати глибоку повагу до юридичної професії, під­тримувати її авторитет. Він повинен брати участь в різнома­нітиш видах діяльності, що мають значення для досягнення цієї

< Існовна соціальна функція професійної юридичної роботи поля-
і ,и в перекладенні загальнолюдських правових і моральних прин-
ципів і норм на «тональність» професійно-юридичного звучання,
• іч н рідне узгодження суспільних і професійних інтересів, створен-
..... айбільш сприятливих передумов і умов для реалізації конкрет­
нії- к ірпдичних завдань. Ось чому юристи України різних професій
( і п.(ікати, судді, нотаріуси та ін.) офіційно встановили деонтологіч­
ні (с і ичні) норми-вимоги до своєї професійної діяльності з метою
ідійі нення самоконтролю (наприклад, «Раритети» Союзу адвокатів,
І гичний кодекс працівника органів внутрішніх справ). Це не тіль-
И м іміцнює дисципліну і почуття обов'язку в їх рядах, але і сприяє
ПІ ігміцснню авторитету правоохоронних і судових органів, профе-
і німих груп юристів як в самій країні, так і за її межами.

Керівники всіх рангів стали спроможні об'єктивно оцінювати роль Права і місце професії юриста в правовій системі. Одним з показни­ми \ ваги громадськості і держави до юридичної професії і росту її Прсі гижу є введення в нашій країні професійних свят: Дня юриста, |Д0 ічдповідно до Указу Президента від 16.09.1997 р. відзначається щорічно 8 жовтня, і Дня працівників суду, який відповідно до N і .і (V Президента від 8.12.2000 р. відзначається щорічно 15 гру­нті.

§ 9. Громадські об'єднання юристів в Україні І ромадське об'єднання юристів — добровільне самокерова-ИІ формування людей, засноване з їх ініціативи, що об'єдналися на

Розділ II

«юрист», громадянське суспільство і держава____ 63

 

 

і "...... пін конгрес І критських юристів

основі спільності інтересів для спільної реалізації своїх прав і сво­бод, закріплених в установчих документах.

Участь юристів у професійних об'єднаннях і добродійних органі­заціях, передбачених чинним законодавством України, не супере­чить основним принципам їх професійної діяльності. Міра участі юриста в суспільній діяльності визначається умінням реалізувати досягнення демократії, комплекс конституційних і законних правил і процедур.

Наявність різного роду громадських об'єднань, що створюються й існують на добровільних засадах, є бар'єром проти тотальної за­лежності всіх і кожного від держави. Громадянське суспільство, створюючи недержавні об'єднання (молодіжні, жіночі організації, організації ветеранів, професійні спілки, творчі спілки письменників, журналістів, театральних діячів і ін.), перешкоджає правлячій еліті узурпувати владу або використовувати її проти свого народу.

Участь працівників юридичної сфери в професійних об'єднаннях дозволяє їм тісно співробітничати з урядовими структурами і тим самим сприяти ефективності функціонування всього суспільства. Діяльність таких громадських організацій автономна. Проте прави­ла їх роботи визначаються через законодавство. Порядок їх утво­рення і діяльності регулює Закон України «Про об'єднання грома­дян».

Громадські об 'єднання юристів України:

 

Спілка юристів України 1991 р., створена на установчому з'їзді у Ки­єві за ініціативою працівників Верховного Суду, Генеральної прокуратури, Міністерс­тва внутрішніх справ. Служби безпеки Ук­раїни
Асоціація українських правників 1991 р., альтернативна самоврядна органі­зація, яка об'єднала на добровільних засадах частину юристів, що не увійшли до складу Союзу юристів України
Спілка адвокатів України 1990 р., створена за ініціативою адвокатів України, має територіальні відділення у всіх областях України /
Українська правнича фундація 1992 р., створена у формі добродійного фон­ду за ініціативою міжнародного фонду Дж. Сороса

1992 р., створений як союз об'єднань юрис­тів, що діють як в Україні, так і за її межа­ми

і рпіпська нотаріальна ........ її (УШІ)___________

1993 р., створена на професійній основі на
конференції нотаріусів України_______

л. мін.ним правників і ранні

2002 р., створена за ініціативою невеликої групи українських юристів-практиків, поєд­нує представників усіх напрямків юридич­ної професії

■ раїїіська її' пін.пня патентних Іііішрсіїих (ВАПП)

2005 р., створена на професійній основі за ініціативою патентних повірених

шинка асоціація прокурорі» _______

2005 р., створена на професійній основі

і і іа громадська організація юристів складається з однодумців,

..... ікну організаційну структуру, цілі і завдання діяльності, викла-

і мі п н статуті.

І» >| н к ги не можуть здійснювати дії, що спрямовані на обмеження

Іірпф сінних праві підрив авторитету інших юристів. Вони зобов'язані

,ю і сумлінно виконувати рішення керівних об'єднань, прийнятих

і ,і\ їхньої статутної компетенції, всіляко сприяти підвищенню

р. і 'п і авторитету своїх організацій як складової громадянського су-

............. ■< і па.

Ці п і швдання деяких з вказаних об'єднань юристів: < мілка юристів України (1991).

Мета — сприяти юристам України в задоволенні і захисті своїх

Професійних та соціальних інтересів, розвитку їх громадської актив-

і участі в розробці і реалізації державної правової політики.

\авдання: 1) сприяти створенню належної правової основи для

н і іншої професійної і громадської діяльності своїх членів, їх соці-

н захищеності; 2) налагоджувати сгавробітництво між юристами,

іймаються різними видами правової діяльності; 3) підвищувати

'Ііісппми-засновниками цієї організації були національні об'єднання українсь-

і ті пі Австралії, Аргентини, Канади, Франції, Великобританії, Польщі,

і НІЛ її України. На II Світовому конгресі українських юристів (1994 р.) затвер-

..... чатут цієї організації в новій редакції. Після введення індивідуального

і іш як основи діяльності цієї організації на V зборах (2000 р.) Конгрес укра-> юристів реорганізувався із союзу об'єднань у міжнародне суспільне об'єд-

Розділ П

престиж юридичної професії і авторитету юристів, виховувати їх у дусі неухильного дотримання законів і норм професійної етики; 4) сприя­ти зміцненню зв'язків між юридичною наукою, освітою і практикою, розширенню демократії і гласності у правотворчості; 5) брати участь в організації юридичної освіти та перепідготовці юридичних кадрів; 6) проводити пропаганду та роз'яснення чинного законодав­ства; 7) розвивати співробітництво юристів України з національними і міжнародними юридичними громадськими організаціями; 8) вивча­ти досвід зарубіжних країн в галузі права, пропагувати за кордоном законодавство України, досягнення вітчизняної юридичної науки.

Асоціація правників України (2002).

Мета — сприяння втіленню в життя принципу верховенства пра­ва, розбудові правової держави в Україні.

Завдання: 1) розвиток юридичної професії; 2) захист професій­них інтересів юристів; 3) створення умов для вільного спілкування юристів різних фахів.

Асоціація (АГТУ) є професійним об'єднанням юристів України, що динамічно розвивається. Секції АПУ: держані службовці; корпо­ративні юристи (юрисконсульти); науковці та освітяни; нотаріуси; працівники прокурорських та слідчих органів, органів МВС та СБУ; приватні практики (адвокати та юристи); судді. У 2006 р. АПУ оде­ржала членство в Міжнародній асоціації юристів (Іпіегпагіопаї Ваг Аззосісіаиоп — ІВА)6 у рамках чергового з'їзду 1ВА в Лондоні.

Асоціація українських правників (1991).

Мета — сприяти побудові в Україні суверенної правової держа­ви.

Завдання: 1) відродження української школи права; 2) експерти­за чинного законодавства; 3) розповсюдження правових знань серед населення; 4) підвищення правової культури парламентаріїв; 5) за­хист особистих і професійних інтересів юристів; 6) встановлення і розвиток міжнародних контактів та ш.

Спілка адвокатів України (1990).

Мета — об'єднання зусиль адвокатів у розбудові демократич­ної правової держави, поліпшення юридичної допомоги, надаваної

6 ІВА вважається однією з найбільших і впливових міжнародних юридичних організацій, вона об'єднує близько 30 тис. юридичних асоціацій усього світу. Ос­новна мета ІВА — обмін інформацією між юридичними асоціаціями, сприяння за­безпеченню незалежності юридичної професії і захист прав і інтересів адвокатів в усьому світі.

///><></>есія «юрист», громадянське суспільство і держава_______ 65

і ромадянам, установам, організаціям (у тому числі іноземним фізи­чним і юридичним особам), підвищення ролі і авторитету адвокату­ри в суспільстві, сприяння розвитку індивідуальної адвокатської Практики, а також набуттю адвокатурою повної самостійності й са-МОврядування, захист прав і законних інтересів членів Спілки, турбо-і.і про історичні традиції української адвокатури, розвиток і поглиб­лення міжнародних зв'язків та інше.

Завдання: 1) сприяти розвитку демократичних основ діяльності ідвокатури, удосконаленню його культури, підвищенню престижу адвокатської професії; 2) вносити пропозиції, що випливають з цілей ціяльності Спілки, в органи влади і управління; 3) забезпечувати за-И( і сої пальних і професійних прав і законних інтересів членів Спілки: І) іампцати інтереси членів Спілки в державних органах, громадсь-

.......... 11 их організаціях, зокрема в кваліфікащйно-дисциплінарних ко-

іісіяч адвокатури; 5) вивчати і узагальнювати адвокатську практи-м <>) пропагувати неухильне дотримання норм адвокатської етики; *) ро чч тати міжнародні зв'язки, обмін професійним досвідом; спів-Працювати з різними міжнародними організаціями, всебічно сприяти

Ь... сментації міжнародних норм і стандартів адвокатської діяль-

....... 11

Українська нотаріальна палата (1993). Мета — об'єднання на професійній основі зусиль нотаріусів для (вдоволення та захисту їх законних соціальних та інших спільних їм гсресів, сприяння підвищенню їх професійного рівня та вдоскона-існню правової допомоги, що надається органами нотаріату грома-Іянам, підприємствам і організаціям.

Завдання: 1) підвищувати роль нотаріату в умовах формування і» Україні ринкових відносин; 2) підносити престиж професії нотаріу-

7 У 1992 р. Спілка адвокатів ініціювала підготовку і прийняття Закону «Про ад-Іокатуру», з 1996 р. видає журнал «Адвокат».

* У 1998 році Українська нотаріальна палата прийнята спостерігачем до світової "їй внізації нотаріусів — Міжнародного Союзу (Латинського) Нотаріату, який об'-■ |нує нотаріати 75 країн. Нині УНП об'єднує близько чотирьох тисяч нотаріусів. У исіх областях України створені регіональні відділення. В окремих регіонах нота­ріуси об'єдналися в асоціації, гільдії, які є колективними членами палати. З січня Ц)00 року регулярно щомісяця виходить у світ науково-практичний журнал Укра-■СЬКОЇ нотаріальної палати «Нотаріат для Вас». У грудні 2000року Українська шпаріальна палата вступила на правах колективного члена до Спілки юристів \ країни.

 

Розділ II

са; 3) створювати умови для активної діяльності членів УНП на основі єдності їх професійних інтересів8. Українська правнича фундація (1992).

Мета — допомога і сприяння побудові в Україні правової дер­жави, реформуванню правової системи і затвердженню принципу верховенства права, створенню сучасної системи законодавства, відродженню української школи права, підняттю престижу професії юриста, розвитку наукової і освітньої діяльності у галузі права.

Завдання: 1) сприяти законодавчому процесу, надавати допомогу в здійсненні кодифікаційної роботи; 2) сприяти проведенню реформи в системі юридичної освіти, утворенню Українського центру право­вих студій; 3) сприяти поширенню юридичних знань серед населен­ня, підняттю правової інформованості суспільства і юридичної свідо­мості громадян; 4) заснувати національне видавництво юридичної літератури і публічну правову бібліотеку; 5) створити Центр пран людини; 6) сприяти проведенню судової реформи в Україні; 7) вста­новити міжнародні контакти, проводити міжнародні симпозіуми і на­укові конференції з проблем права; 8) сприяти відкриттю Центру інформації і документації Ради Європи в Україні та ін.9




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.