ЯК НАУКА І НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА 5 страница

При наявності ряду позитивних моментів і їхньої переваги демо-і раїичний стиль керівництва не позбавлений недоліків.

Основні недоліки демократичного стилю керівництва: 1) ни-и.ка оперативність обміну' інформацією і прийняття рішень, оскільки

§4___________________________________________ Розділ П

витрачається багато часу на колегіальне обговорення питання; 2) прагнення ряду керівників уникнути відповідальності і перекла­сти її на колектив (особливо при розв'язанні питань, що пов'язані з ризиком).

Жоден з наведених стилів керівництва (авторитарний, лібераль­ний, демократичний) не може бути універсальним. Мудрість керів­ника полягає в тому, що він аналізує і враховує ситуацію, відповід­но до якої визначає курс дії.

Оптимальним є так званий «адаптивний» стиль керівницт­ва. Він виражається в адаптації керівника до певної ситуації, до вирішення конкретної юридичної справи. Його адаптованість поля­гає в тому, що, поєднуючи позитивні риси всіх зазначених стилів, він використовує вибірково ті з них, що найбільш підходять до кон­кретного випадку.

Адаптивний стиль дозволяє підвищити ефективність керівни­цтва і психологічної сумісності керівника з колективом такими шляхами:

1) переформовуванням групи;

2) перепроектуванням завдань, що сприяє більш чіткій структу­рованості групи;

3) модифікуванням посадових повноважень з боку вищестоящо­го керівництва.

Іноді класифікують стиль керівництва за прихильністю керів­ника або (1) до юридичної роботи або (2) до роботи колекти­ву: (1) керівник враховує насамперед інтереси юридичної діяльності і зосереджується на роботі та майбутніх завданнях; (2) керівник від­дає пріоритет роботі з колективом, інтересам підлеглих при враху­ванні виконання завдань і цілей юридичної діяльності.

Виникає питання, якому з цих двох варіантів стилю керівництва слід віддати перевагу. Відповідь не може бути простою, оскільки вона залежить від стану справ у юридичній практиці й у колективі, від професіоналізму кадрів, ступеня їх відповідальності та ін. По­стійна залежність між стилем керівництва і продуктивністю праці тут не проглядається.

ІЬюфссія «юрист», громадянське суспільство і держава___ 55

§ 6. Компетентність як показник професійної майстерності юриста

І її іказником професійної практичної діяльності юриста, його май-і п |пі.їси служить компетентність в тій галузі юридичної практики,

|| і.III ЗДІЙСНЮЄ СВОЮ ДІЯЛЬНІСТЬ.

Гсрмін «компетенція» (від лот. сотреіеге — добиватися, відпо­їм 1.1 ні, підходити; англ. сотреїепсе — приналежність по праву) за-| к>< овується до державного органу і посадовця (наприклад, «не и його компетенції»), а «компетентність» (поінформованість, обі-и пін 11,, авторитетність у якійсь галузі) — лише до особи як носія Компетенції.

компетенція державного органу означає закріплений законом |бо шдзаконним нормативним актом обсяг владних повноважень (прпн і обов'язків), відповідальності за їх професійне здійснення їй цювідно до предмета відання, вираженого в його функціях і за-і і шиях. Компетенція державних органів має спеціальний характер | НС < рівною для всіх органів держави. Кожен державний орган і п"і о посадові особи можуть володіти винятковою або альтерна-щивною компетенцією, яка визначена в нормативно-правових актах. Ншііі зобов'язані діяти в її межах. Питання, віднесені до виняткової компетенції посадової особи як суб'єкта управління, має право роз-і і і їм їм вирішувати тільки даний суб'єкт. При альтернативній ком-іи генції розгляд і вирішення здійснюється по праву не тільки даним орі .міом, але й іншими посадовцями як учасниками управління.

І Іорядок встановлення й обсяг компетенції державного органу 11 н жить від того, до якої ланки державного апарату відноситься авний орган — судової влади або органів прокуратури, митної і Чужби, державної виконавчої служби, юридичної служби мініс-і. іи гва, від його взаємовідносин з іншими державними органами. ІМІї г компетенції органу визначає його правовий статус і місце и і ін гемі державних органів. Встановлюючи компетенцію кожного і органів, держава робить не тільки «поділ праці» між ними, але і поділ державно-владних повноважень.

Компетентність юриста як посадової особи — це здат-іін п. здійснювати закріплений законом (або іншим нормативним ак-нім) обсяг владних повноважень (прав і обов'язків), встановлений ні (повідно до предмета відання (функцій і завдань) державного ор-і ш\ де відбувається його юридична практична діяльність, та відпо-

Розділ II

відати за професійне здійснення цих повноважень. Компетентність характеризується системою інтелектуального, психологічного, мо­рального і діяльного станів юриста, що відбивають рівень надбаних знань, умінь, навичок, досвіду, інформаційної насиченості інших вла­стивостей, які визначають його здатність здійснювати конкретну юридичну діяльність.

Структура компетентності юриста — це її сторони (елементи):

Угода про продаж квартири, гаража та іншої нерухомості, прове­дення експертизи документів, видача і здобуття інформації про су­димість, складання протоколу допиту — це приклади спеціальної компетентності юриста-практика. Не можна ставити під загрозу інтереси клієнта некомпетентністю юриста. Якщо юристу не під силу зробити кваліфіковану допомогу клієнту, то він повинен:

1) відмовитися від справи і передати її більш компетентному колезі;

2) запросити як партнера іншого юриста; 3) одержати консультацію у більш досвідченого колеги.

Рівень компетентності юриста, тобто його відповідність займаній посаді або профілю діяльності, встановлюється при:

1) вступі на посаду в порядку призначення або виборів (напри­клад суддею, прокурором, нотаріусом не може стати громадянин України, який не має вищої освіти, не здав кваліфікаційний іспит або не має стажу роботи з юридичного фаху);

2) видачі ліцензій на право займатися юридичною практикою (на­приклад на заняття приватною практикою нотаріуса або адвоката);

ІІ/кіфссія «юрист», громадянське суспільство і держша____ 57

') періодичному проведенні кваліфікаційної атестації юристів.

Межі компетентності можуть змінюватися, оскільки вони за-Южать від сфери діяльності юриста і конкретних завдань, що перед ммм поставлені. Для росту компетентності відповідно до займаної йрі .іди необхідна постійна самоосвіта юриста. У зв'язку з підви­ті пням або переходом на суміжну роботу важлива перепідготовка | їй піаніста: вона вносить корективи в якісну складову його компе-

П IIІ ПОСТІ.

Компетентність за обсягом:

Спеціальна

система інтелектуального, психо­логічного, морального і діяльного станів спеціаліста, що відбивають рівень набутих знань, навичок, до­свіду, інформаційної насиченості та інших властивостей і здатність їх реалізувати у вузькій сфері діяль­ності

Яшмо б вузькою не була спеціалізація, юрист повинен мати від­повідну загальну компетентність. Завдяки широким пізнанням | юридичній теорії і практиці спеціаліст швидко знаходить спільну ЦОву в співтоваристві юристів, ефективно співробітничає з колега­ми пішої спеціалізації. Загальна компетентність юриста — показ-ііііі. ного професійної культури, основа спеціальної компетенції. Певним стимулом підвищення професійної майстерності юриста і кваліфікаційна атестація.

§ 7. Кадрова політика держави щодо діяльності юриста Кадрова політика держави щодо діяльності юриста (від фр.

■ лііге» — рамка, яке виникло від латин, чотирикутник — кадр, іл пі вносився список працівників державних установ) — система Пов'язаних між собою процесів професійно-правової орієнтації, прім позування і планування кадрових потреб, добору, підготовки, № рспідготовки, розставляння, виховання юристів-фахівців.

Кадрова політика в правовій державі є важливою умовою ефек-Гивності юридичної практики, тобто роботи судів, прокуратури, МІЛІЦІЇ, нотаріату, адвокатури і т. п., що повинна проводитися відпо-

Розділ II

відно до чіткого і однозначного принципу, закріпленого в ст. З Кон­ституції України: «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недо­торканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю».

Загальновідомо, що успіх будь-якої справи в значній мірі зале­жить від людей, що її виконують, тобто від їх професійної і психоло­гічної підготовки, відданості справі і розуміння своєї ролі та місця в колективних діях, рівня особистої дисциплінованості, відповідаль­ності за доручену частину роботи. Формування цих якостей можли­ве за умови правильної організації і здійснення добору, підготовки, розстановки і виховання кадрів — найважливіших функцій кадрових апаратів міністерств.

Щодо діяльності юриста держава повинна:

1) забезпечувати інтереси кожного юриста-практика — його права на вільний вибір практичної юридичної діяльності, можли­вість її зміни, переходу з державної служби на роботу в приватний сектор економіки або до складу осіб так званої вільної професії (ад­вокатуру);

2) забезпечувати інтереси окремих громадян (клієнтів), їх сус­пільних об'єднань (комерційних і некомерційних), державних ор­ганів, підприємств, установ і організацій щодо одержання необ­хідних послуг, проведення різноманітних видів юридичної діяльності: розслідування злочинів, розгляді справ у судах, оформлення угод з нерухомістю, правового забезпечення підприємницької діяльності, консультування з правових питань і т. ін.

Основні напрямки кадрової політики держави щодо діяль­ності юриста:

1) аналіз реального стану кадрів у юридичних службах органів і повнота охоплення всіх правових послуг, що необхідні суспільст­ву;

2) раціональне використання юридичних кадрів (добір і розста­новка кадрів у центрі і на місцях) відповідно до рівня їх знань, квалі­фікаційної підготовки, деонтологічних принципів професійної орієн­тації і добору;

3) прогнозування потреб в необхідних юридичних кадрах;

4) створення умов для взаємодії і взаємної підтримки різномані­тних напрямків юридичної діяльності, їх оптимального співвідно­шення в досягненні необхідного рівня професіоналізму, підвищення

(іішфіч пі «юрист», громадянське суспільство і держава___ 59

ІИЛіфікації, обміну позитивним досвідом як в країні, так і за її

І. І ІМІІ

І) контроль над діяльністю кадрів, що виражається в переатес-і.н її і \ не і лновленому законом порядку через кваліфікаційні комісії прокуратури, суду, органів внутрішніх справ і т. п.;

6) правовий і соціальний захист юридичних кадрів;

/) управління процесом плинності юридичних кадрів;

Н) иильнення юридичних кадрів.

І Іравильно організована кадрова політика щодо діяльності юри-і і іп і гарантією ефективної функціонування правозастосовчих, су-іиіиіч і правоохоронних органів держави.

Політика держави повинна включати комплексний підхід ницо вирішення кадрових проблем. При комплектуванні кадрів • \ кіно враховувати:

І)п ггереси різних державних служб центрального і регіонально-ім рівнів у забезпеченні юридичними кадрами;

') індивідуальні особливості юриста, його професійну і мораль-
..... гпчологічну підготовку;

І) умови, в яких буде здійснюватися юридична діяльність;

І) пріоритетність завдань, що стоять перед тим або іншим пра-■ Iіонним чи правозахисним органом — прокуратурою, судом, Поліцією, службою безпеки, а також перед іншими державними, і |м,м,ідськими і приватними об'єднаннями юристів, які обслугову-і. .і і. і ромадян, охороняють і захищають їх права і свободи (нотарі-іі і пюкатура).

Курс держави на омолодження всіх службових ланок передбачає:
пі іч чповідальні пости висуваються професійно зрілі, грамотні,
Мені компетентні і віддані справі працівники — люди нової гене-
|і.інп 11,с робиться активно там, де відбувається послаблення служ­
бової діяльності, причиною якої є застарілі форми і методи роботи.
1111, чісс омолодження керівних кадрів є необхідним, але він не від-
ц\ н.н гься за рахунок руйнування високопрофесійного ядра. Гра­
мі....... досвідчені кадри не тільки «вирощуються», але і зберіга­
нії і., я оскільки без спадкоємності поколінь неможливо оволодіти
професійною майстерністю.

І І.пкова організація праці і підбір кадрів у сфері юридичної пі' п інки — веління нашого часу. Держава керується формулою ^Професіонали вирішують все». Перед суспільством постає про-

Розділ II

блема створення і втілення моделі оптимально орієнтованого юри-ста-професіонала відповідно до його місця кваліфікації і характеру діяльності.

§ 8. Престиж юридично/професії Престиж юридичної професії (фр. рге5іі§е) — це авторитет (вплив, повага) в суспільстві судді, адвоката, прокурора, юрискон­сульта, нотаріуса, слідчого та інших працівників-юристів. Престиж: юридичної професії багато в чому залежить від:

1) правової політики держави;

2) відповідності практичної діяльності юриста професійним стан­дартам, що розкриваються через деонтологічні нормативи його

культури.

Шляхи впливу правової політики держави на зростання пре­стижу юридичної професії:

1) ствердження принципу верховенства права;

2) прийняття якісних законів, що характеризуються узгодженіс­тю всіх приписів, які містяться в них;

3) підготовка висококваліфікованих кадрів;

4) створення необхідних спеціальних умов для правового обслу­говування населення, здійснення правових процедур у процесі право-застосовчої діяльності;

5) попередження порушень законності і правопорядку в державі.

Престиж юридичної професії залежить від відповідності ді­яльності юриста професійним стандартам деонтологічним нор­мативам його культури:

1) виконання професійних обов'язків повинно мати пріоритетне значення над іншими заняттями юриста;

2) юрист не вправі заподіювати збиток своїй професії на догоду особистим інтересам або інтересам інших осіб;

3) у будь-якій ситуації юрист повинен діяти професійно, зберіга­ти особисту гідність, піклуватися про свою честь, уникати всього, що могло б завдати шкоди його репутації і поставити під сумнів його об'єктивність і компетентність;

4) юрист зобов'язаний здійснювати самоконтроль в цілях попе­редження і припинення порушень деонтологічних правил поведінки.

Самоконтроль обов'язковий для юристів, що працюють^як^у дер­жавній системі, так і в приватній. Особливого значення він набуває

"/" *'/'*' '' «юрист», громадянське суспільство і держава (Л^

м \ мовах саморегулювання, що надасться ряду юридичних професій і і щокатам, приватним нотаріусам), які мають певну автономність || і и ржави і свободу від її тиску. Сама держава уповноважує пред-I півників цих професій бути значною силою в підтримці правових 01 нон державної влади, протистояти зловживанням службовим по­миям. І Ірсстиж професії визначається не тільки внутрішньою самооці-ЦКОЮ але й оцінкою інших осіб. Всією своєю поведінкою юрист \Обов я кіішй викликати глибоку повагу до юридичної професії, під­тримувати її авторитет. Він повинен брати участь в різнома­нітиш видах діяльності, що мають значення для досягнення цієї

< Існовна соціальна функція професійної юридичної роботи поля-
і ,и в перекладенні загальнолюдських правових і моральних прин-
ципів і норм на «тональність» професійно-юридичного звучання,
• іч н рідне узгодження суспільних і професійних інтересів, створен-
..... айбільш сприятливих передумов і умов для реалізації конкрет­
нії- к ірпдичних завдань. Ось чому юристи України різних професій
( і п.(ікати, судді, нотаріуси та ін.) офіційно встановили деонтологіч­
ні (с і ичні) норми-вимоги до своєї професійної діяльності з метою
ідійі нення самоконтролю (наприклад, «Раритети» Союзу адвокатів,
І гичний кодекс працівника органів внутрішніх справ). Це не тіль-
И м іміцнює дисципліну і почуття обов'язку в їх рядах, але і сприяє
ПІ ігміцснню авторитету правоохоронних і судових органів, профе-
і німих груп юристів як в самій країні, так і за її межами.

Керівники всіх рангів стали спроможні об'єктивно оцінювати роль Права і місце професії юриста в правовій системі. Одним з показни­ми \ ваги громадськості і держави до юридичної професії і росту її Прсі гижу є введення в нашій країні професійних свят: Дня юриста, |Д0 ічдповідно до Указу Президента від 16.09.1997 р. відзначається щорічно 8 жовтня, і Дня працівників суду, який відповідно до N і .і (V Президента від 8.12.2000 р. відзначається щорічно 15 гру­нті.

§ 9. Громадські об'єднання юристів в Україні І ромадське об'єднання юристів — добровільне самокерова-ИІ формування людей, засноване з їх ініціативи, що об'єдналися на

Розділ II

«юрист», громадянське суспільство і держава____ 63

основі спільності інтересів для спільної реалізації своїх прав і сво­бод, закріплених в установчих документах.

Участь юристів у професійних об'єднаннях і добродійних органі­заціях, передбачених чинним законодавством України, не супере­чить основним принципам їх професійної діяльності. Міра участі юриста в суспільній діяльності визначається умінням реалізувати досягнення демократії, комплекс конституційних і законних правил і процедур.

Наявність різного роду громадських об'єднань, що створюються й існують на добровільних засадах, є бар'єром проти тотальної за­лежності всіх і кожного від держави. Громадянське суспільство, створюючи недержавні об'єднання (молодіжні, жіночі організації, організації ветеранів, професійні спілки, творчі спілки письменників, журналістів, театральних діячів і ін.), перешкоджає правлячій еліті узурпувати владу або використовувати її проти свого народу.

Участь працівників юридичної сфери в професійних об'єднаннях дозволяє їм тісно співробітничати з урядовими структурами і тим самим сприяти ефективності функціонування всього суспільства. Діяльність таких громадських організацій автономна. Проте прави­ла їх роботи визначаються через законодавство. Порядок їх утво­рення і діяльності регулює Закон України «Про об'єднання грома­дян».

Громадські об 'єднання юристів України:

1992 р., створений як союз об'єднань юрис­тів, що діють як в Україні, так і за її межа­ми

1993 р., створена на професійній основі на
конференції нотаріусів України_______

2002 р., створена за ініціативою невеликої групи українських юристів-практиків, поєд­нує представників усіх напрямків юридич­ної професії

2005 р., створена на професійній основі за ініціативою патентних повірених

2005 р., створена на професійній основі

і і іа громадська організація юристів складається з однодумців,

..... ікну організаційну структуру, цілі і завдання діяльності, викла-

і мі п н статуті.

І» >| н к ги не можуть здійснювати дії, що спрямовані на обмеження

Іірпф сінних праві підрив авторитету інших юристів. Вони зобов'язані

,ю і сумлінно виконувати рішення керівних об'єднань, прийнятих

і ,і\ їхньої статутної компетенції, всіляко сприяти підвищенню

р. і 'п і авторитету своїх організацій як складової громадянського су-

............. ■< і па.

Ці п і швдання деяких з вказаних об'єднань юристів: < мілка юристів України (1991).

Мета — сприяти юристам України в задоволенні і захисті своїх

Професійних та соціальних інтересів, розвитку їх громадської актив-

і участі в розробці і реалізації державної правової політики.

\авдання: 1) сприяти створенню належної правової основи для

н і іншої професійної і громадської діяльності своїх членів, їх соці-

н захищеності; 2) налагоджувати сгавробітництво між юристами,

іймаються різними видами правової діяльності; 3) підвищувати

'Ііісппми-засновниками цієї організації були національні об'єднання українсь-

і ті пі Австралії, Аргентини, Канади, Франції, Великобританії, Польщі,

і НІЛ її України. На II Світовому конгресі українських юристів (1994 р.) затвер-

..... чатут цієї організації в новій редакції. Після введення індивідуального

і іш як основи діяльності цієї організації на V зборах (2000 р.) Конгрес укра-> юристів реорганізувався із союзу об'єднань у міжнародне суспільне об'єд-

Розділ П

престиж юридичної професії і авторитету юристів, виховувати їх у дусі неухильного дотримання законів і норм професійної етики; 4) сприя­ти зміцненню зв'язків між юридичною наукою, освітою і практикою, розширенню демократії і гласності у правотворчості; 5) брати участь в організації юридичної освіти та перепідготовці юридичних кадрів; 6) проводити пропаганду та роз'яснення чинного законодав­ства; 7) розвивати співробітництво юристів України з національними і міжнародними юридичними громадськими організаціями; 8) вивча­ти досвід зарубіжних країн в галузі права, пропагувати за кордоном законодавство України, досягнення вітчизняної юридичної науки.

Асоціація правників України (2002).

Мета — сприяння втіленню в життя принципу верховенства пра­ва, розбудові правової держави в Україні.

Завдання: 1) розвиток юридичної професії; 2) захист професій­них інтересів юристів; 3) створення умов для вільного спілкування юристів різних фахів.

Асоціація (АГТУ) є професійним об'єднанням юристів України, що динамічно розвивається. Секції АПУ: держані службовці; корпо­ративні юристи (юрисконсульти); науковці та освітяни; нотаріуси; працівники прокурорських та слідчих органів, органів МВС та СБУ; приватні практики (адвокати та юристи); судді. У 2006 р. АПУ оде­ржала членство в Міжнародній асоціації юристів (Іпіегпагіопаї Ваг Аззосісіаиоп — ІВА)⁶ у рамках чергового з'їзду 1ВА в Лондоні.

Асоціація українських правників (1991).

Мета — сприяти побудові в Україні суверенної правової держа­ви.

Завдання: 1) відродження української школи права; 2) експерти­за чинного законодавства; 3) розповсюдження правових знань серед населення; 4) підвищення правової культури парламентаріїв; 5) за­хист особистих і професійних інтересів юристів; 6) встановлення і розвиток міжнародних контактів та ш.

Спілка адвокатів України (1990).

Мета — об'єднання зусиль адвокатів у розбудові демократич­ної правової держави, поліпшення юридичної допомоги, надаваної

⁶ ІВА вважається однією з найбільших і впливових міжнародних юридичних організацій, вона об'єднує близько 30 тис. юридичних асоціацій усього світу. Ос­новна мета ІВА — обмін інформацією між юридичними асоціаціями, сприяння за­безпеченню незалежності юридичної професії і захист прав і інтересів адвокатів в усьому світі.

///><></>есія «юрист», громадянське суспільство і держава_______ 65

і ромадянам, установам, організаціям (у тому числі іноземним фізи­чним і юридичним особам), підвищення ролі і авторитету адвокату­ри в суспільстві, сприяння розвитку індивідуальної адвокатської Практики, а також набуттю адвокатурою повної самостійності й са-МОврядування, захист прав і законних інтересів членів Спілки, турбо-і.і про історичні традиції української адвокатури, розвиток і поглиб­лення міжнародних зв'язків та інше.

Завдання: 1) сприяти розвитку демократичних основ діяльності ідвокатури, удосконаленню його культури, підвищенню престижу адвокатської професії; 2) вносити пропозиції, що випливають з цілей ціяльності Спілки, в органи влади і управління; 3) забезпечувати за-И( і сої пальних і професійних прав і законних інтересів членів Спілки: І) іампцати інтереси членів Спілки в державних органах, громадсь-

.......... 11 их організаціях, зокрема в кваліфікащйно-дисциплінарних ко-

іісіяч адвокатури; 5) вивчати і узагальнювати адвокатську практи-м <>) пропагувати неухильне дотримання норм адвокатської етики; *) ро чч тати міжнародні зв'язки, обмін професійним досвідом; спів-Працювати з різними міжнародними організаціями, всебічно сприяти

Ь... сментації міжнародних норм і стандартів адвокатської діяль-

....... 11

Українська нотаріальна палата (1993). Мета — об'єднання на професійній основі зусиль нотаріусів для (вдоволення та захисту їх законних соціальних та інших спільних їм гсресів, сприяння підвищенню їх професійного рівня та вдоскона-існню правової допомоги, що надається органами нотаріату грома-Іянам, підприємствам і організаціям.

Завдання: 1) підвищувати роль нотаріату в умовах формування і» Україні ринкових відносин; 2) підносити престиж професії нотаріу-

⁷ У 1992 р. Спілка адвокатів ініціювала підготовку і прийняття Закону «Про ад-Іокатуру», з 1996 р. видає журнал «Адвокат».

* У 1998 році Українська нотаріальна палата прийнята спостерігачем до світової "їй внізації нотаріусів — Міжнародного Союзу (Латинського) Нотаріату, який об'-■ |нує нотаріати 75 країн. Нині УНП об'єднує близько чотирьох тисяч нотаріусів. У исіх областях України створені регіональні відділення. В окремих регіонах нота­ріуси об'єдналися в асоціації, гільдії, які є колективними членами палати. З січня Ц)00 року регулярно щомісяця виходить у світ науково-практичний журнал Укра-■СЬКОЇ нотаріальної палати «Нотаріат для Вас». У грудні 2000року Українська шпаріальна палата вступила на правах колективного члена до Спілки юристів \ країни.

Розділ II

са; 3) створювати умови для активної діяльності членів УНП на основі єдності їх професійних інтересів⁸. Українська правнича фундація (1992).

Мета — допомога і сприяння побудові в Україні правової дер­жави, реформуванню правової системи і затвердженню принципу верховенства права, створенню сучасної системи законодавства, відродженню української школи права, підняттю престижу професії юриста, розвитку наукової і освітньої діяльності у галузі права.

Завдання: 1) сприяти законодавчому процесу, надавати допомогу в здійсненні кодифікаційної роботи; 2) сприяти проведенню реформи в системі юридичної освіти, утворенню Українського центру право­вих студій; 3) сприяти поширенню юридичних знань серед населен­ня, підняттю правової інформованості суспільства і юридичної свідо­мості громадян; 4) заснувати національне видавництво юридичної літератури і публічну правову бібліотеку; 5) створити Центр пран людини; 6) сприяти проведенню судової реформи в Україні; 7) вста­новити міжнародні контакти, проводити міжнародні симпозіуми і на­укові конференції з проблем права; 8) сприяти відкриттю Центру інформації і документації Ради Європи в Україні та ін.⁹

Поиск по сайту: