Засоби, способи, методи діяльності державної виконавчої служби

(використовуються для досягнення мети, одержання результатів)

_____ Результати діяльності державної виконавчої служби_

Соціально-правовий досвід,
накопичений в процесі добору доцільного в діях і операціях праців­
ників державної виконавчої служби щодо примусового виконання
визначених рішень судів загальної юрисдикції, арбітражних судів,
нотаріату, комісій із трудових спорів, а також аналітично осмислений
та узятий на озброєння досвід здійснення наукових правових дослі-
джень та правового навчання у їх єдності і взаємодії_________

Види практики державної виконавчої служби за характе­ром повноважень:

практика примусового виконання рішень, ухвал і постанов судів по цивільних і адміністративних справах;

практика примусового виконання вироків, ухвал і постанов судів по кримінальних справаху частинімайнових стягнень;

практика примусового виконання постанов судів у частині майнових стягнень у справах про адміністративні правопору­шення;

практика примусового виконання рішень, визначень, поста­нов господарських судів;

практика примусового виконання мирових угод, що затвер­джуються судом;

практика примусового виконання виконавчих написів нота­ріусів;

практика примусового виконання рішень органів арбітражув передбаченому законом порядку;

практика примусового виконання рішень третейських судів;

практика примусового виконання рішень комісій з трудо­вих спорів(про майнові стягнення);

практика примусового виконання постанов,винесених орга­нами (посадовими особами), уповноваженими законом розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передба­чених законом;

практика примусового виконання рішень зарубіжних судів і арбітражіву передбачених законом випадках;

практика примусового виконання рішень Європейсько­го судуз прав людини з урахуванням особливостей, передбачених

Розділ VI

Законом України «Про виконання рішень Європейського суду з прав людини».

Види практики державної виконавчої служби в просторі (тери­торіальних межах):

— практика центральної державної виконавчої служби;

— практика регіональної державної виконавчої служби — в АР Крим, областях, містах Києві і Севастополі;

— практика державної місцевої виконавчої служби — в районах, містах (містах обласного значення), районах у містах.

§ 10. Оперативно-розшукова практика Оперативно-розшукова практика — узагальнена професійна правоохоронна діяльність, здійснювана уповноваженими державни­ми органами в межах їхньої компетенції шляхом проведення глас­них і негласних оперативно-розшукових заходів з метою захисту життя, здоров'я, прав і свобод людини, власності, забезпечення без­пеки суспільства і держави від злочинних зазіхань.

Узагальнений характер оперативно-розшукової практики вира­жається як у тім, що вона поєднує діяльність всіх оперативних (спе­ціальних) підрозділів і служб — органів внутрішніх справ, держа­вної податкової служби, служби безпеки, державної прикордонної служби, управління державної охорони, так і в тім, що враховується попередній досвід даних структур. Покладені на них службові обо­в'язки, що полягають у застосуванні системи гласних і негласних пошукових, розвідувальних і контррозвідувальних заходів з викори­станням оперативних і оперативно-технічних засобів, виконуються ними відповідно до чинного законодавства і виходячи зі специфіки повноважень того або іншого правоохоронного органу.

Оперативне-розшукова практика здійснюється на основі Консти­туції України, законів України «Про оперативно-розшукову діяль­ність», «Про прокуратуру», «Про міліцію», «Про службу безпеки України», «Про державну податкову службу в Україні», «Про орга-нізаційно-праЕові основи боротьби з організованою злочинністю» таін., а також етичних кодексів (Етичний кодекс працівника орга­нів внутрішніх справ України, Кодекс честі працівника органів вну­трішніх справ України).

Гласна і негласна пошукова, розвідувальна і контррозвідувальна діяльність для приватних організацій і окремих осіб, крім зазначе­них підрозділів, не допускається.

(кповні види юридичної практики______________________ 163

Оперативно-розшукова практика поєднує: 1) оперативно-роз­шукову діяльність оперативних працівників різних правоохоронних шдомств у двох формах: а) виїзд на місце події разом зі слідчим, участь в огляді, обшуку й інших слідчих діях; б) попередження або передбачення реалізації задуму злочинця шляхом затримки «на гаря­чому» з використанням професійних прийомів і методів (одержання необхідної інформації про небезпечних злочинців, їхніх зв'язках, намірах); 2) результати (підсумки) цієї діяльності; 3) накопичений досвід.

Зміст і структура оперативно-розшукової практики:

Суб'єкти оперативно-розшукової практики

(правоохоронні органи, їхні оперативні підрозділи і служби, оперативні (спеціальні) групи, оперативні працівники)

Об'єкти оперативно-розшукової практики

(відносини, що виникають, продовжуються, змінюються і припиняються між суб'єктами в процесі проведення оперативно-

розшукових дій)

Практична діяльність оперативних (спеціальних) підрозділів і служб:

1) мета (припинення правопорушень) і завдання (пошук і фіксація да­
них про правопорушення), функції; 2) дії оперативних (спеціальних)
підрозділів і служб різних правоохоронних відомств; 3) операції опе­
ративних (спеціальних) підрозділів і служб (комплекс дій оператив­
них (спеціальних) підрозділів і служб органів внутрішніх справ, дер­
жавної податкової служби, служби безпеки, державної прикордонної
служби, управління державної охорони, об'єднаних єдиною метою і
спрямованих на вирішення окремого завдання в рамках юридичного
процесу)________________

Внутрішня організація діяльності

(процесуальні провадження,

стадії, режими)

Засоби, способи, методи діяльності оперативних (спеціальних) підрозділів і служб

(використовуються для досягнення мети, одержання результатів)

Результати діяльності оперативних (спеціальних) підрозділів і служб

Соціально-правовий досвід,

накопичений в процесі добору доцільного в діях і операціях праців-ників оперативно-розшукової служби, а також аналітично осмисле-

164___________________________________________ Розділ VI

ний та узятий на озброєння досвід здійснення наукових правових до-
сліджень та правового навчання у їх єдності і взаємодії_______

Практику оперативно-розшукової служби щодо предмета відання відомчих державних служб (прокуратура, міністерство внутрішніх справ, служба безпеки, податкова міліція) можна розді­лити на види:

практика оперативних працівників органів внутрішніх справ;

практика оперативних працівників служби безпеки;

практика оперативних працівників державної податкової слу­жби;

практика оперативних працівників державної прикордонної служби;

практика оперативних працівників управління державної охо­рони⁶.

Оперативно-розшукова діяльність здійснюється із застосуван­ням оперативних і оперативно-технічних заходів за межами кри­мінального процесу. Для її здійснення потрібні такі підстави:

1) достатня інформація про злочини, що готуються або вже ско­єні невстановленими особами; осіб, що готують або вчинили зло­чин; осіб, що ховаються від органів розслідування або ухиляються від кримінального покарання; осіб, що безвісти зникли; розвідува­льно-підривну діяльність спецслужб іноземних держав, організацій і окремих осіб;

2) запити уповноважених державних органів, установ і організа­цій про перевірку осіб у зв'язку з їхнім допуском до державної, вій­ськової і службової таємниці;

3) потреба в одержанні розвідувальної інформації в інтересах безпеки суспільства і держави.

Види практики оперативних працівників за характером повно­важень (загальні для усіх відомчих служб):

практика попередження злочинів,участь у їхньому виявленні і припиненні;

практика розкриття злочинів,розслідування яких віднесено законодавством до їхньої компетенції;

⁶ Нагадуємо, що оперативно-розшукова діяльність на території України по­кладається на: Міністерство внутрішніх справ України, Службу безпеки України, Державний комітет у питаннях охорони державного кордону України, Управління державної охорони, Державний департамент України з питань виконання покарань.

Основні види юридичної практики____________ ____________

практика виявлення і встановлення осіб,причетних доне-розкритих злочинів;

практика здійснення розшуку осіб,що ховаються від органів дізнання, слідства і суду або ухиляються від виконання покарання, а також безвісти зниклих громадян, та ін.

Оперативні підрозділи кожного з правоохоронних органів діють у межах визначеної законом компетенції. Так, на СБУ покладений захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіаль­ної цілісності, економічного, науково-технічного та оборонного по­тенціалу України, законних інтересів держави і прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, зазіхань з боку окремих організацій, груп і осіб. До завдань СБУ від­носиться також попередження, виявлення, припинення і розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції, органі­зованої злочинної діяльності в сфері управління, економіки та інших протиправних дій, що створюють безпосередню загрозу життєво важливим інтересам України⁷.

Практика оперативно-розшукової діяльності Державної при­кордонної служби України — це діяльність в інтересах охорони державного кордону, що здійснюється силами офіцерів спеціальних підрозділів органів охорони державного кордону.

§ 11. Практика органів дізнання Практика органів дізнання— професійна правоохоронна дія­льність органів дізнання і корпусу дізнавачів на початковому етапі досудового розслідування кримінальних справ по збиранню, пере­вірці й оцінці доказів з метою всебічного й об'єктивного встанов­лення події злочину, осіб, винних у його вчиненні.

Діяльність органів дізнання здійснюється на основі Конституції України, законів України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про прокуратуру», «Про міліцію», «Про Службу безпеки України», «Про державну податкову службу в Україні», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та ін., а та­кож етичних кодексів (Етичний кодекс працівника органів внутрі-

Підрозділи Центрального управління СБУ: розвідка, контррозвідка, захист національної державності, боротьба з корупцією й організованою злочинною діяль­ністю, інформаційно-аналітичне, оперативно-технічне, оперативне документуван­ня, слідче, урядового зв'язку, по роботі з особовим складом.

Розділ П

шніх справ України, Кодекс честі пранвника органів внутрішніх справ України).

Дізнання— сукупність оперативнозозшукових та інших перед­бачених законом дій, що здійснюють соціально уповноважені на те органи зметою своєчасного виявленнятодії й ознак злочинів і осіб, що їх скоїли, а також в цілях попереджешя і припинення злочинів.

Практика органів дізнання поєдну: 1) діяльність органів діз­нання й осіб, що здійснюють дізнання (ііліції, податкової міліції, ор­ганів безпеки, органів прикордонної охоони, митних органів, органів державного пожежного нагляду та ін.), ю використанню необхідних оперативно-розшукових заходів з метсю виявлення ознак злочину йосіб, що його вчинили; 2) результаті (підсумки) цієї діяльності; 3) накопичений досвід.

Зміст і структура практики оргтів дізнання:

Суб'єкти практики оргнів дізнання

____ (органи дізнання, дшавачі)__

Поиск по сайту: