Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Особи, які обстоюють в адміністративному процесі особисті права та законні інтереси



Особами, які обстоюють в адміністративному процесі осо-бисті права, свободи та законні інтереси в узагальненому ви-гляді виступають громадяни, державні органи, громадські орга-ни, організації, підприємства, установи, заклади незалежно від форм власності. Як правило, ці особи в адміністративній справі мають особистий інтерес.

Закріплення у законодавстві їх прав, обов’язків та відпові-дальності як учасників адміністративних процесуальних відно-син надає, встановлює їм адміністративний процесуальний ста-тус, певні повноваження і водночас диференціює ці повнова-ження, за якими можна класифікувати осіб, що мають особистий інтерес у справі з урахуванням видів адміністративних прова-джень на відповідні групи.

1 Перепелюк В. Г. Адміністративний процес. Загальна частина: Навч. по-
сібник. — 2-е вид., перероб. і допов. — К.: Центр навч. літератури, 2004. —
С. 117.

2 Там само. — С. 117.


Г л а в а 4

1. У провадженнях у сфері управління — особами, які мають інтерес у справі, виступають: громадяни, підприємства, органі-зації, установи, заклади, незалежно від форм власності; за уза-гальнюючою назвою — суб’єкт звернення.

Суб’єкт звернення — це фізична або юридична особа, що звертається до органів виконавчої влади, органів місцевого са-моврядування, їх посадових осіб щодо визнання, реалізації та захисту своїх прав, свобод і законних інтересів. Суб’єкт звер-нення може звертатися: а) з заявою щодо визнання, реалізації та захисту своїх прав, свобод і законних інтересів, у тому чис-лі й щодо надання адміністративних послуг або б) зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність органів виконавчої влади, ор-ганів місцевого самоврядування, юридичних осіб публічного права, їх посадових осіб, що порушують або можуть порушити права, свободи і законні інтереси фізичних або юридичних осіб.

Громадяни України також мають право звернутися до ін-ших органів державної влади, об’єднань громадян, підпри-ємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов’язків із зауваженнями, скаргами та про-позиціями, що стосуються їх владних повноважень чи статутної діяльності, з заявою або клопотанням щодо реалізації своїх со-ціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення1. З такими самими звер-неннями можуть звернутися військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки, якщо це не сто-сується їх службової діяльності, а також іноземці, які законно знаходяться на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.

Суб’єкти звернення мають право:

1) вимагати в уповноваженого суб’єкта роз’яснення щодо порядку здійснення адміністративного провадження, своїх прав і обов’язків, прав і обов’язків інших учасників адміністратив-ного провадження, а також інформації про процедурні дії та процедурні рішення, прийняті під час здійснення адміністра-тивного провадження;

2) брати участь в адміністративному провадженні особисто або через свого представника;

1 Див. напр.: Про звернення громадян: Закон України від 2 жовтня 1996 р. // ВВР. — 1996. — № 47. — Ст. 1.


суб’єкти і учасники адміністративноГо ПроцесуальноГо Права

3) знайомитися в установленому порядку з матеріалами ад-міністративної справи, робити з неї виписки та копії, в тому числі з використанням технічних засобів;

4) бути вислуханими з питань, що є предметом адміністра-тивного провадження, надавати пояснення та інші докази;

5) подавати клопотання про:

 

— відвід посадової особи суб’єкта владних повноважень;

— залучення до провадження інших учасників;

— витребування додаткових матеріалів;

— призначення експертизи;

— надання копій документів, наявних у матеріалах ад-
міністративної справи;

— тимчасове зупинення адміністративного провадження;

6) користування послугами перекладача;

7) отримувати примірник адміністративного акта, прийня-того за результатами розгляду адміністративної справи;

8) оскаржувати адміністративний акт, процедурні рішення, дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень.

Суб’єкт звернення зобов’язаний:

а) подавати документи, докази та матеріали, необхідні для
здійснення провадження;

б) повідомляти про зміну адреси та причини неприбуття на
запрошення суб’єкта владних повноважень;

в) добросовісно користуватися належними йому правами та
виконувати вимоги, встановлені законодавством.

Особливістю цієї групи учасників (осіб) адміністративного провадження є те, що вони не мають владних повноважень у сфері адміністративної процесуальної діяльності.

У цій групі проваджень особами, які мають інтерес у справі, виступають і заінтересовані особи.

Заінтересована особа — це фізична або юридична особа, права і законні інтереси якої зачіпає або має зачіпати прийнят-тя суб’єктом владних повноважень адміністративного акта.

Заінтересована особа про свою участь в адміністративному провадженні подає клопотання суб’єкту владних повноважень, або може бути залучена до адміністративного провадження за ініціативою суб’єкта владних повноважень, або за клопотанням суб’єкта звернення.

На заінтересовану особу поширюються права і обов’язки, передбачені для суб’єкта звернення.

2. В провадженнях з адміністративного судочинства особа-ми, які мають інтерес у справі, виступають громадяни, держав-


Г л а в а 4

ні органи, органи місцевого самоврядування, державні служ-бовці, організації, підприємства, установи, заклади незалежно від форм власності, які в адміністративному судочинстві прий-нято називати сторонами.

Сторонами в адміністративному судочинстві є позивач та відповідач як можливі учасники оспорюваних прав та обов’язків, що виступають суб’єктами публічно-правових відносин. Сто-рони виступають головними учасниками, без яких неможливий сам процес.

Характерною ознакою сторін є те, що вони мають право звер-татися до суду за захистом і навіть тоді, коли особи лише вважа-ють, що їхні права, свободи та інтереси в сфері публічно-право-вих відносин порушено, хоча таке порушення, можливо, і не мало місця насправді. Суд повинен розглянути такий спір, тому, що, крім конституційної гарантії права (ст. 55), на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, ч. 2 ст. 6 КАСУ встановлюється, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді.

Наступною ознакою сторін є також те, що у всіх випадках процес в адміністративній справі ведеться від імені та в інтере-сах сторін. Це правило діє також, коли справу порушує не осо-бисто позивач, а інші особи в його інтересах.

Позивач — це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду. По-зивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни Ук-раїни, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, уста-нови, організації (юридичні особи). Позивачем може бути та-кож суб’єкт владних повноважень, у випадках коли позовна заява до адміністративного суду подається на забезпечення ви-конання його повноважень.

Відповідач — це суб’єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено КАСУ.

Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об’єднання, юридичні особи, які не є суб’єктами владних пов-новажень, можуть бути відповідачами, відповідно до ч. 4 ст. 50 КАСУ, лише за адміністративним позовом суб’єкта владних пов-новажень:

1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадян;

2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об’єднання громадян;


СУБ'ЄКТИ I УЧАСНИКИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУАПЬНОГО ПРАВА

3) про примусове видворення іноземця чи особи без грома-дянства з України;

4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);

5) в інших випадках, встановлених законом.

Сторони користуються рівними загальними процесуальни-ми правами, обсяг яких збігається з правами та обов’язками інших осіб, які беруть участь у справі (ст. 49 КАСУ). Врахову-ючи те, що сторони посідають головне положення в розгляді справи, законодавець наділяє їх додатковими досить важливи-ми процесуальними правами (ст. 51 КАС України), за допомо-гою яких сторони можуть чутливо впливати на хід справи.

Додаткові права сторін за змістом можна класифікувати на дві групи.

1. Право на зміни в позовному спорі.
Позивач має право:

а) змінити підставу або предмет адміністративного позову;

6) збільшити або зменшити розмір позовних вимог;

в) відмовитися від адміністративного позову у будь-який час до закінчення судового розгляду, а в суді апеляційної чи касаційної інстанції до закінчення відповідно апеляційного чи касаційного розгляду.

Відмова від адміністративного позову тягне закриття про-вадження у справі та закінчення спору у справі. Тому законо-давець чітко врегульовує порядок і наслідки відмови на всіх етапах розгляду справи: під час підготовчого провадження вре-гульовано ст. 112 КАСУ; під час судового розгляду справи — ст. 135 КАСУ; у суді апеляційної інстанції — ст. 194 КАСУ; у суді касаційної інстанції — ст. 219 КАСУ.

2. Право на визнання позовного спору.
Відповідач має право:

а) визнати адміністративний позов повністю або частково в будь-який час до закінчення судового розміру В разі часткового визнання адміністративного позову відповідачем і прийняття його судом може бути прийнята постанова про задоволення визнаних відповідачем позовних вимог відповідно до ст. 164 КАСУ У разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Порядок визнання ад-міністративного позову врегульовано статтями 112, 136 КАСУ;


Г л а в а 4

б) подати заперечення проти адміністративного позову. За-
перечення виражається у відхиленні позовних вимог відповіда-
чем з обґрунтуванням відповідними доказами своєї позиції.
Підставами для заперечення можуть бути як процесуальні, так
і матеріальні обставини. Процесуальні обставини пов’язані з
підсудністю справи, матеріальні — пов’язані з відсутністю пра-
ва у позивача, відсутністю правового врегулювання матеріаль-
них суспільних відносин та ін. Заперечення адміністративного
позову, на наш погляд, це фактична відмова, яка має бути
викладена у письмовій формі. Порядок прийняття відмови вре-
гульовано ст. 112 КАСУ;

в) на примирення. Сторони можуть досягти примирення на
будь-якій стадії адміністративного процесу, що є підставою для
закриття провадження в адміністративній справі. У такому разі
суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. По-
рядок ухвалення судових рішень регламентується ст. 160 КАСУ.

До осіб, які обстоюють в адміністративному процесі права і інтереси, належать треті особи.

Третіми особами визнаються учасники адміністративного процесу, які вступають у вже порушену в суді адміністративну справу з метою захисту особистих прав, свобод та інтересів. Це пов’язане з тим, що рішення, прийняте судом, може суттєво вплинути на юридичний інтерес цих осіб, їх правове станови-ще, оскільки їх інтереси залежать від існуючих між ними і сто-ронами правовідносинами. Тому участь у справі третіх осіб обумовлена тим, що вони намагатимуться, щоб було винесено судом таке рішення, яке відповідало б їх інтересам.

Залежно від вимог на предмет спору законодавець розріз-няє два види третіх осіб:

а) треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору:

— можуть вступити у вже порушену справу у будь-який час до закінчення судового розгляду;

— можуть пред’явити адміністративний позов до однієї або обох сторін;

— можуть заявити самостійні вимоги на предмет спору;

— мають право позивача.

Особливістю участі у справі третіх осіб, які заявляють са-мостійні вимоги, є те, що:

— їх інтереси повністю або частково будуть протилежними
інтересам сторін;


суб’єкти і учасники адміністративноГо ПроцесуальноГо Права

— вони втручаються у спір між сторонами, що вже виник.
Виходячи з того, що інтерес третьої особи із самостійними

вимогами суперечить інтересам сторін, законодавець встанов-лює, що задоволення адміністративного позову таких осіб має повністю або частково виключати задоволення вимог позивача до відповідача.

Оскільки втручання у спір між сторонами третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги, вже відбулися то розгляд справи починається спочатку;

б) треті особи, які не заявляють самостійних вимог на пред-мет спору:

— можуть вступити у вже порушену справу в будь-який час до закінчення судового розгляду;

— вступають у справу на стороні позивача або відповідача;

— можуть бути залучені до участі у справі також за клопо-танням осіб, які беруть участь у справі, або з ініціативи суду.

Виходячи з того, що інтерес третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, може бути на боці пози-вача чи відповідача, суд повинен перевірити існування між цією особою та однією із сторін допроцесуальних правових від-носин, а також можливість впливу рішення суду у справі між сторонами на права і законні інтереси в публічній сфері треть-ої особи.

3. В адміністративно-деліктних провадженнях. До осіб, які обстоюють в адміністративно-деліктних провадженнях особисті права та інтереси, належать: а) особа, яка притягається до ад-міністративної відповідальності; б) потерпілий.

Особами, які притягаються до адміністративної відпові-дальності можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, посадові особи, тобто фізичні особи, яким на час вчинення правопорушення виповнилося шістнадцять років. Твердження окремих дослідників1 про наявність ад-1 Адміністративне право України: Підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Га-ращук, О. В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю. П. Битяка. — К.: Юрінком Iнтер, 2005. — С. 192—195; Стефанюк В., Голосніченко I., Михеєнко М. Iнститут адміністративної відповідальності юридичних осіб: проблеми теорії та прак-тики // Право України. — 1999. — № 9. — С. 8; Гончарук С. Т. Адміністра-тивна відповідальність за законодавством України: Навч. посібник. — К., 1995. — С. 24; Лук’янець Д. М. Про вину юридичних осіб у сфері адміністра-тивної відповідальності // Право України. — 1999. — № 11. — С. 118, 121— 122; Літошенко О. С. Адміністративна відповідальність в системі юридичної відповідальності: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. — К., 2005. — С. 7.


Г л а в а 4

міністративної відповідальності юридичних осіб, що юридичні особи є суб’єктами адміністративних проступків, на наш по-гляд, є передчасним, необґрунтованим1.

Особи, які притягаються до адміністративної відповідаль-ності, мають право:

а) знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення,
надавати докази, заявляти клопотання. Особа має бути оз-
найомлена з протоколом про адміністративне правопорушен-
ня, вносити до протоколу певні пояснення, уточнювати обста-
вини вчинення правопорушення, давати особисті зауваження
щодо відомостей, викладених у протоколі. Особа може відмо-
витися від підписання протоколу, заявивши мотиви такої від-
мови. Особа, яка притягається до відповідальності має право
подавати докази про свою невинуватість шляхом усних і пись-
мових заяв, пояснень, вимог призначення експертизи чи залу-
чення свідків, витребування довідок, документів тощо;

б) при розгляді справи користуватися юридичною допомо-
гою адвоката, іншого фахівця в галузі права, який за законом
має право на надання правової допомоги особисто чи за дору-
ченням юридичної особи. Право користування юридичною до-
помогою має суттєве значення для захисту інтересів особи. Од-
нак законодавець надає таке право при розгляді справи. Є дум-
ки науковців щодо надання такої можливості ще на більш
ранніх стадіях провадження, а саме з моменту складання про-
токолу про адміністративне правопорушення;

в) користування рідною мовою, користування послугами
перекладача;

г) оскаржити постанову у справі в порядку, встановленому
статтями 288, 289 КУпАП;

ґ) бути присутніми при розгляді справи. Під час відсутності цих осіб справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Водночас із метою забезпечення законності й охорони прав особи, що притягається до відповідальності, законодавець уста-новлює обов’язкову присутність її при розгляді справ, пов’язаних

1 Демський Е. Ф., Ковальський В. С., Демський С. Е. До питання про відповідальність юридичних осіб // Вісник господарського судочинства.

— 2002. — № 4. — С. 168—176; Демський Е. Співвідношення адміністратив-ної і господарської відповідальності // Юридична Україна. — 2005. — № 9.

— С. 24—29.


суб’єкти і учасники адміністративноГо ПроцесуальноГо Права

із: обігом наркотичних засобів; дрібним викраденням чужого майна; користуванням радіочастотним ресурсом України; неза-конною торговельною діяльністю; дрібним хуліганством; неви-конанням законних вимог працівника міліції та іншими право-порушеннями, перерахованими у ч. 2 ст. 268 КУпАП. У разі неявки чи ухилення від явки на виклик органу внутрішніх справ чи суду, цю особу може бути органом внутрішніх справ (міліцією) піддано приводу.

Потерпілий це особа, якій адміністративним правопору-шенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду. У разі наявності потерпілого його прізвище і адреса заносяться до протоколу, який підписується особою, яка склала протокол, та особою, яка вчинила правопорушення.

За наявності свідків і потерпілих протокол також може бути підписано і цими особами.

Потерпілий має право знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, оскаржувати постанову у справі про ад-міністративне правопорушення.

В окремих випадках потерпілого може бути опитано як свідка.

Таким чином, законодавець надає досить широкі права і можливості захисту прав, свобод і законних інтересів у сфері публічних відносин.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.