Особами, які обстоюють в адміністративному процесі осо-бисті права, свободи та законні інтереси в узагальненому ви-гляді виступають громадяни, державні органи, громадські орга-ни, організації, підприємства, установи, заклади незалежно від форм власності. Як правило, ці особи в адміністративній справі мають особистий інтерес.
Закріплення у законодавстві їх прав, обов’язків та відпові-дальності як учасників адміністративних процесуальних відно-син надає, встановлює їм адміністративний процесуальний ста-тус, певні повноваження і водночас диференціює ці повнова-ження, за якими можна класифікувати осіб, що мають особистий інтерес у справі з урахуванням видів адміністративних прова-джень на відповідні групи.
1Перепелюк В. Г. Адміністративний процес. Загальна частина: Навч. по- сібник. — 2-е вид., перероб. і допов. — К.: Центр навч. літератури, 2004. — С. 117.
2 Там само. — С. 117.
Г л а в а 4
1. У провадженнях у сфері управління — особами, які мають інтерес у справі, виступають: громадяни, підприємства, органі-зації, установи, заклади, незалежно від форм власності; за уза-гальнюючою назвою — суб’єкт звернення.
Суб’єкт звернення — це фізична або юридична особа, що звертається до органів виконавчої влади, органів місцевого са-моврядування, їх посадових осіб щодо визнання, реалізації та захисту своїх прав, свобод і законних інтересів. Суб’єкт звер-нення може звертатися: а) з заявою щодо визнання, реалізації та захисту своїх прав, свобод і законних інтересів, у тому чис-лі й щодо надання адміністративних послуг або б) зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність органів виконавчої влади, ор-ганів місцевого самоврядування, юридичних осіб публічного права, їх посадових осіб, що порушують або можуть порушити права, свободи і законні інтереси фізичних або юридичних осіб.
Громадяни України також мають право звернутися до ін-ших органів державної влади, об’єднань громадян, підпри-ємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов’язків із зауваженнями, скаргами та про-позиціями, що стосуються їх владних повноважень чи статутної діяльності, з заявою або клопотанням щодо реалізації своїх со-ціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення1. З такими самими звер-неннями можуть звернутися військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки, якщо це не сто-сується їх службової діяльності, а також іноземці, які законно знаходяться на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.
Суб’єкти звернення мають право:
1) вимагати в уповноваженого суб’єкта роз’яснення щодо порядку здійснення адміністративного провадження, своїх прав і обов’язків, прав і обов’язків інших учасників адміністратив-ного провадження, а також інформації про процедурні дії та процедурні рішення, прийняті під час здійснення адміністра-тивного провадження;
2) брати участь в адміністративному провадженні особисто або через свого представника;
1 Див. напр.: Про звернення громадян: Закон України від 2 жовтня 1996 р. // ВВР. — 1996. — № 47. — Ст. 1.
суб’єкти і учасники адміністративноГо ПроцесуальноГо Права
3) знайомитися в установленому порядку з матеріалами ад-міністративної справи, робити з неї виписки та копії, в тому числі з використанням технічних засобів;
4) бути вислуханими з питань, що є предметом адміністра-тивного провадження, надавати пояснення та інші докази;
5) подавати клопотання про:
— відвід посадової особи суб’єкта владних повноважень;
— залучення до провадження інших учасників;
— витребування додаткових матеріалів;
— призначення експертизи;
— надання копій документів, наявних у матеріалах ад- міністративної справи;
7) отримувати примірник адміністративного акта, прийня-того за результатами розгляду адміністративної справи;
8) оскаржувати адміністративний акт, процедурні рішення, дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень.
Суб’єкт звернення зобов’язаний:
а) подавати документи, докази та матеріали, необхідні для здійснення провадження;
б) повідомляти про зміну адреси та причини неприбуття на запрошення суб’єкта владних повноважень;
в) добросовісно користуватися належними йому правами та виконувати вимоги, встановлені законодавством.
Особливістю цієї групи учасників (осіб) адміністративного провадження є те, що вони не мають владних повноважень у сфері адміністративної процесуальної діяльності.
У цій групі проваджень особами, які мають інтерес у справі, виступають і заінтересовані особи.
Заінтересована особа — це фізична або юридична особа, права і законні інтереси якої зачіпає або має зачіпати прийнят-тя суб’єктом владних повноважень адміністративного акта.
Заінтересована особа про свою участь в адміністративному провадженні подає клопотання суб’єкту владних повноважень, або може бути залучена до адміністративного провадження за ініціативою суб’єкта владних повноважень, або за клопотанням суб’єкта звернення.
На заінтересовану особу поширюються права і обов’язки, передбачені для суб’єкта звернення.
2. В провадженнях з адміністративного судочинства особа-ми, які мають інтерес у справі, виступають громадяни, держав-
Г л а в а 4
ні органи, органи місцевого самоврядування, державні служ-бовці, організації, підприємства, установи, заклади незалежно від форм власності, які в адміністративному судочинстві прий-нято називати сторонами.
Сторонами в адміністративному судочинстві є позивач та відповідач як можливі учасники оспорюваних прав та обов’язків, що виступають суб’єктами публічно-правових відносин. Сто-рони виступають головними учасниками, без яких неможливий сам процес.
Характерною ознакою сторін є те, що вони мають право звер-татися до суду за захистом і навіть тоді, коли особи лише вважа-ють, що їхні права, свободи та інтереси в сфері публічно-право-вих відносин порушено, хоча таке порушення, можливо, і не мало місця насправді. Суд повинен розглянути такий спір, тому, що, крім конституційної гарантії права (ст. 55), на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, ч. 2 ст. 6 КАСУ встановлюється, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді.
Наступною ознакою сторін є також те, що у всіх випадках процес в адміністративній справі ведеться від імені та в інтере-сах сторін. Це правило діє також, коли справу порушує не осо-бисто позивач, а інші особи в його інтересах.
Позивач — це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду. По-зивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни Ук-раїни, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, уста-нови, організації (юридичні особи). Позивачем може бути та-кож суб’єкт владних повноважень, у випадках коли позовна заява до адміністративного суду подається на забезпечення ви-конання його повноважень.
Відповідач — це суб’єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено КАСУ.
Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об’єднання, юридичні особи, які не є суб’єктами владних пов-новажень, можуть бути відповідачами, відповідно до ч. 4 ст. 50 КАСУ, лише за адміністративним позовом суб’єкта владних пов-новажень:
1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадян;
2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об’єднання громадян;
СУБ'ЄКТИ I УЧАСНИКИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУАПЬНОГО ПРАВА
3) про примусове видворення іноземця чи особи без грома-дянства з України;
4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);
5) в інших випадках, встановлених законом.
Сторони користуються рівними загальними процесуальни-ми правами, обсяг яких збігається з правами та обов’язками інших осіб, які беруть участь у справі (ст. 49 КАСУ). Врахову-ючи те, що сторони посідають головне положення в розгляді справи, законодавець наділяє їх додатковими досить важливи-ми процесуальними правами (ст. 51 КАС України), за допомо-гою яких сторони можуть чутливо впливати на хід справи.
Додаткові права сторін за змістом можна класифікувати на дві групи.
1. Право на зміни в позовному спорі. Позивач має право:
а) змінити підставу або предмет адміністративного позову;
6) збільшити або зменшити розмір позовних вимог;
в) відмовитися від адміністративного позову у будь-який час до закінчення судового розгляду, а в суді апеляційної чи касаційної інстанції до закінчення відповідно апеляційного чи касаційного розгляду.
Відмова від адміністративного позову тягне закриття про-вадження у справі та закінчення спору у справі. Тому законо-давець чітко врегульовує порядок і наслідки відмови на всіх етапах розгляду справи: під час підготовчого провадження вре-гульовано ст. 112 КАСУ; під час судового розгляду справи — ст. 135 КАСУ; у суді апеляційної інстанції — ст. 194 КАСУ; у суді касаційної інстанції — ст. 219 КАСУ.
2. Право на визнання позовного спору. Відповідач має право:
а) визнати адміністративний позов повністю або частково в будь-який час до закінчення судового розміру В разі часткового визнання адміністративного позову відповідачем і прийняття його судом може бути прийнята постанова про задоволення визнаних відповідачем позовних вимог відповідно до ст. 164 КАСУ У разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Порядок визнання ад-міністративного позову врегульовано статтями 112, 136 КАСУ;
Г л а в а 4
б) подати заперечення проти адміністративного позову. За- перечення виражається у відхиленні позовних вимог відповіда- чем з обґрунтуванням відповідними доказами своєї позиції. Підставами для заперечення можуть бути як процесуальні, так і матеріальні обставини. Процесуальні обставини пов’язані з підсудністю справи, матеріальні — пов’язані з відсутністю пра- ва у позивача, відсутністю правового врегулювання матеріаль- них суспільних відносин та ін. Заперечення адміністративного позову, на наш погляд, це фактична відмова, яка має бути викладена у письмовій формі. Порядок прийняття відмови вре- гульовано ст. 112 КАСУ;
в) на примирення. Сторони можуть досягти примирення на будь-якій стадії адміністративного процесу, що є підставою для закриття провадження в адміністративній справі. У такому разі суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. По- рядок ухвалення судових рішень регламентується ст. 160 КАСУ.
До осіб, які обстоюють в адміністративному процесі права і інтереси, належать треті особи.
Третіми особами визнаються учасники адміністративного процесу, які вступають у вже порушену в суді адміністративну справу з метою захисту особистих прав, свобод та інтересів. Це пов’язане з тим, що рішення, прийняте судом, може суттєво вплинути на юридичний інтерес цих осіб, їх правове станови-ще, оскільки їх інтереси залежать від існуючих між ними і сто-ронами правовідносинами. Тому участь у справі третіх осіб обумовлена тим, що вони намагатимуться, щоб було винесено судом таке рішення, яке відповідало б їх інтересам.
Залежно від вимог на предмет спору законодавець розріз-няє два види третіх осіб:
а) треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору:
— можуть вступити у вже порушену справу у будь-який час до закінчення судового розгляду;
— можуть пред’явити адміністративний позов до однієї або обох сторін;
— можуть заявити самостійні вимоги на предмет спору;
— мають право позивача.
Особливістю участі у справі третіх осіб, які заявляють са-мостійні вимоги, є те, що:
— їх інтереси повністю або частково будуть протилежними інтересам сторін;
суб’єкти і учасники адміністративноГо ПроцесуальноГо Права
— вони втручаються у спір між сторонами, що вже виник. Виходячи з того, що інтерес третьої особи із самостійними
вимогами суперечить інтересам сторін, законодавець встанов-лює, що задоволення адміністративного позову таких осіб має повністю або частково виключати задоволення вимог позивача до відповідача.
Оскільки втручання у спір між сторонами третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги, вже відбулися то розгляд справи починається спочатку;
б) треті особи, які не заявляють самостійних вимог на пред-мет спору:
— можуть вступити у вже порушену справу в будь-який час до закінчення судового розгляду;
— вступають у справу на стороні позивача або відповідача;
— можуть бути залучені до участі у справі також за клопо-танням осіб, які беруть участь у справі, або з ініціативи суду.
Виходячи з того, що інтерес третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, може бути на боці пози-вача чи відповідача, суд повинен перевірити існування між цією особою та однією із сторін допроцесуальних правових від-носин, а також можливість впливу рішення суду у справі між сторонами на права і законні інтереси в публічній сфері треть-ої особи.
3. В адміністративно-деліктних провадженнях. До осіб, які обстоюють в адміністративно-деліктних провадженнях особисті права та інтереси, належать: а) особа, яка притягається до ад-міністративної відповідальності; б) потерпілий.
Особами, які притягаються до адміністративної відпові-дальності можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, посадові особи, тобто фізичні особи, яким на час вчинення правопорушення виповнилося шістнадцять років. Твердження окремих дослідників1 про наявність ад-1 Адміністративне право України: Підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Га-ращук, О. В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю. П. Битяка. — К.: Юрінком Iнтер, 2005. — С. 192—195; Стефанюк В., Голосніченко I., Михеєнко М. Iнститут адміністративної відповідальності юридичних осіб: проблеми теорії та прак-тики // Право України. — 1999. — № 9. — С. 8; Гончарук С. Т. Адміністра-тивна відповідальність за законодавством України: Навч. посібник. — К., 1995. — С. 24; Лук’янець Д. М. Про вину юридичних осіб у сфері адміністра-тивної відповідальності // Право України. — 1999. — № 11. — С. 118, 121— 122; Літошенко О. С. Адміністративна відповідальність в системі юридичної відповідальності: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. — К., 2005. — С. 7.
Г л а в а 4
міністративної відповідальності юридичних осіб, що юридичні особи є суб’єктами адміністративних проступків, на наш по-гляд, є передчасним, необґрунтованим1.
Особи, які притягаються до адміністративної відповідаль-ності, мають право:
а) знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, надавати докази, заявляти клопотання. Особа має бути оз- найомлена з протоколом про адміністративне правопорушен- ня, вносити до протоколу певні пояснення, уточнювати обста- вини вчинення правопорушення, давати особисті зауваження щодо відомостей, викладених у протоколі. Особа може відмо- витися від підписання протоколу, заявивши мотиви такої від- мови. Особа, яка притягається до відповідальності має право подавати докази про свою невинуватість шляхом усних і пись- мових заяв, пояснень, вимог призначення експертизи чи залу- чення свідків, витребування довідок, документів тощо;
б) при розгляді справи користуватися юридичною допомо- гою адвоката, іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дору- ченням юридичної особи. Право користування юридичною до- помогою має суттєве значення для захисту інтересів особи. Од- нак законодавець надає таке право при розгляді справи. Є дум- ки науковців щодо надання такої можливості ще на більш ранніх стадіях провадження, а саме з моменту складання про- токолу про адміністративне правопорушення;
в) користування рідною мовою, користування послугами перекладача;
г) оскаржити постанову у справі в порядку, встановленому статтями 288, 289 КУпАП;
ґ) бути присутніми при розгляді справи. Під час відсутності цих осіб справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Водночас із метою забезпечення законності й охорони прав особи, що притягається до відповідальності, законодавець уста-новлює обов’язкову присутність її при розгляді справ, пов’язаних
1Демський Е. Ф., Ковальський В. С., Демський С. Е. До питання про відповідальність юридичних осіб // Вісник господарського судочинства.
— 2002. — № 4. — С. 168—176; Демський Е. Співвідношення адміністратив-ної і господарської відповідальності // Юридична Україна. — 2005. — № 9.
— С. 24—29.
суб’єкти і учасники адміністративноГо ПроцесуальноГо Права
із: обігом наркотичних засобів; дрібним викраденням чужого майна; користуванням радіочастотним ресурсом України; неза-конною торговельною діяльністю; дрібним хуліганством; неви-конанням законних вимог працівника міліції та іншими право-порушеннями, перерахованими у ч. 2 ст. 268 КУпАП. У разі неявки чи ухилення від явки на виклик органу внутрішніх справ чи суду, цю особу може бути органом внутрішніх справ (міліцією) піддано приводу.
Потерпілий — це особа, якій адміністративним правопору-шенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду. У разі наявності потерпілого його прізвище і адреса заносяться до протоколу, який підписується особою, яка склала протокол, та особою, яка вчинила правопорушення.
За наявності свідків і потерпілих протокол також може бути підписано і цими особами.
Потерпілий має право знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, оскаржувати постанову у справі про ад-міністративне правопорушення.
В окремих випадках потерпілого може бути опитано як свідка.
Таким чином, законодавець надає досить широкі права і можливості захисту прав, свобод і законних інтересів у сфері публічних відносин.