 |
|
|
Архитектура Астрономия Аудит Биология Ботаника Бухгалтерский учёт Войное дело Генетика География Геология Дизайн Искусство История Кино Кулинария Культура Литература Математика Медицина Металлургия Мифология Музыка Психология Религия Спорт Строительство Техника Транспорт Туризм Усадьба Физика Фотография Химия Экология Электричество Электроника Энергетика |
Стадії адміністративних проваджень
Важливими складовими (елементами) адміністративних проваджень і відповідно адміністративного процесу в цілому є процесуальні стадії, етапи, процесуальні дії, здійснення яких визначається логікою процесуальної діяльності. Саме вони визначають послідовність вчинення дій при вирішенні кон-кретних адміністративних справ. Процесуальні дії, етапи, мають бути певним чином врегу-льовані адміністративними процесуальними нормами, і лише за таких умов їх можна відносити до адміністративних прова-джень і адміністративного процесу в цілому. Адже більшість науковців вважають, що адміністративний процес — це врегу-льована нормами права діяльність повноважних органів влади, їх посадових і службових осіб. Ступінь врегулювання має бути якомога повним — тобто найбільш повне закріплення порядку здійснення тих чи інших процесуальних дій. Якщо стадії, ета-пи, дії не врегульовані нормами права, то чи варто їх відносити до адміністративного (державно-владного) процесу? Напри-клад, як провадження щодо комплектування організаційних структур персоналом1, провадження про заохочення громадян2. Це, скоріше, творча діяльність керівника щодо роботи з кадра-ми, ніж чітко врегульовані нормами адміністративного проце-суального права процесуальні дії. В цьому зв’язку, на нашу думку, спірною є теза, що стадії одних видів проваджень зафіксовані в нормативному порядку, інших — не зафіксовані. У цьому випадку вирішення питання 1 Колпаков В. К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: Мо- 2 Адміністративне право України: Підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Га- Г л а в а 5 про стадію залежить не тільки від характеру адміністративного провадження і ступеня його врегульованості адміністративно-процесуальними нормами, а й від позиції того чи іншого до-слідника1, або не зафіксовані в нормативному порядку стадії проваджень являють собою специфічний результат доктри-нального узагальнення чинних у тій чи іншій сфері правил2. Виникає питання: як можна говорити про врегульований на державному рівні у сфері державного управління процес, ви-значення дій, етапів, стадій, якого віддане на відкуп дослідни-ків чи виконавців? Отже, процесуальні дії мають бути зафіксо-вані в нормативному порядку. Iнша річ, що в окремих видах проваджень законодавець не визнає за доцільне чітко окреслю-вати обсяг, межі, перелік та назву стадій. В таких випадках їх виділення є дійсно специфічним результатом узагальнення чинних у тій чи іншій сфері правил. Наприклад, у проваджен-нях за зверненням громадян, реєстраційно-дозвільних та інших провадженнях законодавство не фіксує в нормативному поряд-ку назву стадій, їх обсяг, мету, а лише регламентує порядок, умови, строки вчинення тих чи інших дій з метою вирішення завдання по суті. Процесуальна стадія в юридичній літературі майже одно-стайно визнається як відносно відокремлена частина прова-дження, спрямована на досягнення певної мети та розв’язання відповідних завдань3. У кримінальному процесі, з урахуванням його специфіки, стадії визначаються як самостійні, пов’язані між собою кримі-нально-процесуальними нормами частини кримінального про-цесу, відмежовані одна від одної підсумковим процесуальним рішенням, які характеризуються безпосередніми завданнями, що випливають із загальних завдань судочинства, колом ор-ганів і осіб, учасників провадження у справі, порядком вико-нання процесуальних дій і характером кримінально-процесу- 1 Колпаков В. К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: Мо- 2 Кузьменко О. В. Теоретичні засади адміністративного процесу: Моно- 3 Адміністративне право України: Підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Га- сутність адміністративноГо Процесу та йоГо Зміст альних відносин1. У цивільному процесі стадія визначається як система цивільних процесуальних дій, об’єднаних найближчою процесуальною метою2. Таким чином, стадію адміністративного провадження мож-на визначити як урегульовані нормами адміністративного про-цесуального права порядок і умови здійснення відносно само-стійних і логічно пов’язаних процесуальних дій, спрямованих на вирішення і розв’язання завдань певної частини конкретно-го адміністративного провадження. Наприклад, вирішення пи-тання про порушення адміністративної справи. Звісно, що стадії адміністративного провадження характе-ризуються колом суб’єктів, порядком виконання процесуаль-них дій, особливостями адміністративних процесуальних від-носин, метою досягнення тощо. У більшості випадків завер-шення стадії оформляється процесуальним документом. Наприклад, у провадженнях з адміністративного судочинства суд постановляє ухвалу або приймає постанову. В юридичній літературі існує дуже багато точок зору щодо кількості стадій в окремих провадженнях3. Проте це не має прак-тичного значення, важливим є те, щоб у своїй сукупності стадії відображали цілісну картину провадження та послідовність вчи-нення процесуальних дій. Все, що стосується конкретизації стадій, зазначає В. К. Колпаков, — назва, мета, кількість, — сто-сується наукових проблем і розв’язується науковцями відповід-но до їх поглядів4, з чим, безумовно, слід повністю погодитися. Водночас, з метою наукової класифікації стадій адміністра-тивних проваджень можна віднайти спільні ознаки вчинення тих чи інших процесуальних дій в будь-якому виді проваджень, що складають процесуальні стадії. На нашу думку, до таких 1 Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України: Навч. посібник. — К.: 2 Чорнооченко С. I. Цивільний процес України: Навч. посібник. — К: 3 Бандурка О. М., Тищенко М. М. Адміністративний процес: Підручник 4 Колпаков В. К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: Мо- Г л а в а 5 процесуальних стадій адміністративних проваджень та ад-міністративного процесу в цілому належать: 1) вирішення пи-тання про відкриття адміністративної справи; 2) з’ясування фактичних обставин справи; 3) розгляд справи і винесення рі-шення у справі; 4) перегляд рішення у справі; 5) виконання прийнятого рішення у справі. Зазначені стадії носять узагальнюючий характер для усіх видів проваджень. Тому кожна із стадій залежно від адміністра-тивного процесуального статусу суб’єктів процесу адаптується до конкретної мети і завдань провадження, являє собою від-носно самостійну і завершену частину того чи іншого адмі-ністративного провадження. В цьому зв’язку кожному виду адміністративних проваджень притаманні свої стадії, і не виключено, що деякі стадії можуть і не повторюватися в інших видах проваджень. Наприклад, перегляд рішення у справі у більшості реєстраційно-дозвільних проваджень не відбуваєть-ся, а збираються необхідні документи для реєстрації і переда-ються на новий розгляд. Кожна стадія, в свою чергу, складається з окремих етапів, що реалізують проміжні цілі і завдання. Так, на стадії вирішен-ня питання про порушення адміністративної справи здійс-нюється комплекс процесуальних дій, спрямованих на збиран-ня та фіксацію інформації про фактичний стан справи та ре-альні факти. Характерною особливістю етапів є необхідність вирішення конкретного завдання провадження певним колом суб’єктів. Наприклад, в адміністративному судочинстві на стадії вирішен-ня питання про порушення адміністративної справи суддею ви-рішується завдання — відкриття провадження в адміністратив-ній справі, в ході якого суддя повинен з’ясувати, чи відповідає позовна заява вимогам, чи подана заява процесуально здатною особою, чи немає підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження та ін. (ст. 107 КАСУ). Процесуальний етап адміністративного провадження — це комплекс процесуальних дій, спрямованих на вирішення за-вдань стадії провадження, що здійснюються уповноваженими на те органами, їх посадовими і службовими особами. Узагальнена система стадій і етапів провадження може бути представлена наступним чином. 1. Вирішення питання про відкриття адміністративної спра-ви: а) збирання та фіксація інформації про фактичний стан сутність адміністративноГо Процесу та йоГо Зміст справи та реальні факти; б) здійснення процесуальних дій щодо забезпечення провадження у справі; в) прийняття рішення про відкриття або відмову у відкритті порушенні адміністративної справи. 2. З’ясування фактичних обставин у справі: а) попереднє вивчення матеріалів справи; б) установлення кола суб’єктів (учасників) адміністративного провадження; в) підготовка справи до розгляду; г) направлення справи для розгляду за підвідомчістю (підсудністю); ґ) застосування заходів процесу-ального примусу. 3. Розгляд справи і винесення рішення у справі: а) здійснення юридичної оцінки зібраних матеріалів; б) повне та всебічне до-слідження матеріалів справи; в) встановлення об’єктивної істи-ни у справі; г) винесення рішення (прийняття постанови, ухва-ли) і доведення їх до відома учасників провадження. 4. Перегляд рішення у справі: а) оскарження, опротестування рішення (постанови); б) перевірка законності рішення; в) ви-несення відповідного рішення (постанови); г) доведення рі-шення (постанови) до відома учасників процесу. Стадія перегляду рішення у справі носить факультативний характер і застосовується, якщо учасники процесу (проваджен-ня) вважають, що адміністративна справа розглянута з пору-шеннями, або неправомірно прийняті рішення, або ці рішення не задовольняють учасників процесу. 5. Виконання прийнятого рішення у справі: а) звернення рі- Процесуальні стадії — це етапи, що складаються з певних адміністративно-процесуальних дій, які становлять основу конструкції всієї системи адміністративного процесу. Напри-клад, складання протоколу (акта) про порушення норми ма-теріального права; адміністративне затримання особи; особис-тий огляд, огляд речей та вилучення речей і документів та ін. У кримінальному та цивільному судочинстві дії, що регулюють порядок розгляду і вирішення судових справ, урегульовані нор-мами процесуального права, розглядаються відповідно як кримінально-процесуальна форма та цивільна процесуальна форма1, значення якої полягає в забезпеченні умов послідовно-1 Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України: Навч. посібник. — К.: Юрінком Iнтер, 2003. — С. 18—22; Чорнооченко С. I. Цивільний процес України: Навч. посібник. — К.: Центр навч. літератури, 2004. — С. 12—14. Г л а в а 5 го здійснення демократичних принципів судочинства та забез-печення інтересів особи і держави. Адміністративісти чомусь замовчують існування такої процесуальної форми. Це, мабуть, пояснюється тим, що ступінь урегульованості, ступінь напру-женості процедури провадження забезпечується не тільки на законодавчому рівні, а й на рівні підзаконних актів, що складає специфіку адміністративного процесу у порівнянні з кримі-нальним, цивільним, господарським, у яких процесуальні ре-жими забезпечуються на законодавчому рівні. Процесуальна дія — це врегульована нормами адміністра-тивного процесуального права діяльність учасників адміністра-тивного процесу з питань захисту прав, свобод та інтересів гро-мадян, прав та інтересів юридичних осіб, розгляд і розв’язання конкретних адміністративних справ. Автори відомого в Україні підручника «Адміністративний процес» підкреслюють, що адміністративна процесуальна діяль-ність відображається у видах процесуальних дій, у зв’язку з чим їх доцільно класифікувати на попередні, проміжні та завершаль-ні. До попередніх дій вони відносять, наприклад, медичний ог-ляд на предмет наявності і ступеня алкогольного сп’яніння, до проміжних — призначення експертизи під час розгляду ад-міністративної справи, до завершальних — заходи щодо вико-нання прийнятого рішення1. Важко визначити прикладне зна-чення такої класифікацій дій, проте, з точки зору теоретичного опанування проблеми, безумовно, вона має значення.
Поиск по сайту: |