Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Адміністративні процедури



Поняття адміністративної процедури пов’язане з науковою дискусією про зміст адміністративної юстиції та розуміння по-няття адміністративного процесу, які й до сьогодні дослідники продовжують «підганяти» під штучно виготовлену модель, під якийсь ідеальний зразок розуміння адміністративного процесу у «вузькому» та «широкому» значенні виконавчо-розпорядчої діяльності органів державного управління, а всі дослідження зосереджуються навколо класифікації та визначення місця ад-міністративних проваджень в адміністративному процесі та їх типологічних груп.

1 Бандурка О. М., Тищенко М. М. Адміністративний процес: Підручник для вищих навч. закладів. — Рос. мовою. — К.: літера лТД, 2001. — С. 25, 26.


сутність адміністративноГо Процесу та йоГо Зміст

Водночас, незважаючи на широке наукове і прикладне вжи-вання словосполучення «юридична процедура» залишається одним із ключових моментів визначення поняття «процедура» та з’ясування питання про співвідношення понять «проваджен-ня» і «процедура». В юридичній літературі склалося кілька під-ходів до визначення поняття «процедура» залежно від концепції предмета адміністративного процесу (управлінської, юрисдик-ційної або судочинної). Деякі вчені процедуру розглядають як вид процесу, інші розглядають їх (процедуру і процес) як то-тожні об’єкти правової дійсності і використовують обидва тер-міни як синонімічні. Прихильники юрисдикційної концепції адміністративного процесу під «процедурою» вбачають діяль-ність повноважних органів влади так званого позитивного уп-равлінського характеру, а під «процесом» розуміють суто юрис-дикційні провадження. Представники управлінської концепції процесу вбачають, що процес складається з двох видів — юрис-дикційного процесу та адміністративної процедури.

На нашу думку, до визначення цих понять та їх співвідно-шення найбільш вірно висунута теза В. П. Тимощуком в роботі «Адміністративні процедури за участю громадян», де він зазна-чає, що поняття «процедура» і «провадження» можуть співвід-носитися як статика і динаміка. Тобто процедура — це встанов-лений порядок розгляду та розв’язання справи (модель прова-дження), а провадження — це вже власне розгляд та розв’язання конкретної справи1.

Проте, на жаль, це слушна і в цілому вірна теза не знайшла свого подальшого розвитку. В. П. Тимощук здійснив ремарку, що цю тезу автора поділяють не всі учасники авторського ко-лективу і надалі фактично обґрунтовує тотожність понять «про-вадження» і «процедура» зазначивши, що під адміністративною процедурою необхідно розуміти встановлений законодавством порядок розгляду і розв’язання органами публічної адміністра-ції індивідуальних адміністративних справ; кожне провадження відповідає певній процедурі2.

З точки зору співвідношення процедури і процесу в цілому, а не окремо взятого провадження, О. В. Кузьменко зазначає, що

1 Тимощук В. П. Адміністративні процедури за участю громадян // Дер-
жавне управління: проблеми адміністративної теорії та практики / За заг.
ред. В. Б. Авер’янова. — К.: Факт, 2003. — С. 198.

2 Там само; Адміністративна процедура та адміністративні послуги: Зару-
біжний досвід і пропозиції для України / Авт.-упоряд. В. П. Тимощук. —
К.: Факт, 2003. — С. 24.


Г л а в а 5

у процедурі відсутня головна детермінанта процесу — подовже-ність у часовому вимірі. Якщо явище процесу, пояснює О. В. Кузь-менко, це, передусім, динаміка, безперервний рух, виражений у послідовних переходах від одного стану до іншого, то процедура — ніщо інше, як дискретність такого руху. Процедура не є яви-щем, наділеним часовою динамікою1. Підбиваючи підсумок цього дослідження, авторка у авторефераті дисертації на здобут-тя наукового ступеня доктора юридичних наук робить висновок, що процес слід розглядати як діяльність суб’єктів права із здій-снення правової регламентації суспільних відносин та реалізації права, а процедуру — як формалізований бік такої діяльності. Процедура детермінує порядок здійснення суб’єктами правовід-носин юридично значущих дій, які у своїй сукупності складають юридичний процес. Вона окреслює стадії процесу, визначає їх мету, послідовність, способи оформлення та фіксації2.

Дійсно, регулювання відносин у будь-якій сфері жит-тєдіяльності суспільства відбувається за певними правилами, умовами, у порядку та відповідній послідовності. Не є винят-ком і сфера управлінської діяльності, в якій процеси управлін-ня відбуваються за певною процедурою (процедурами). Але у даному випадку йдеться про місце процедури в адміністратив-ному процесі, а не в цілому в управлінській діяльності.

Для більш повного з’ясування понять «провадження» і «процедура» необхідно визначити їх ознаки, загальні риси і від-мінності, що розмежовують ці поняття і дають можливість об’єктивно визначити їх місце у системі юридичних процесів.

Юридичний процес і процедура характеризуються певними ознаками.

1. Усі юридичні процеси та процедури — законодавчі, бю-джетні, управлінські, кримінальні, цивільні, господарські, зе-мельні, податкові, митні та інші об’єднують загальні властиво-сті, а саме:

— владність діяльності державних органів та їх посадових і службових осіб;

— врегулювання цієї діяльності процесуальними нормами;

— прийняття владного акта (закону, постанови, вироку, рі-шення, протоколу та ін.);

1 Кузьменко О. В. Теоретичні засади адміністративного процесу: Моно-
графія. — К.: Атіка, 2005. — С. 167.

2 Кузьменко О. В. Адміністративний процес у перегляді права: Автореф.
дис. … докт. юрид. наук. — К.: КНУВС, 2006. — С. 15.


СУТНІСТЬ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУ ТА ЙОГО ЗМІСТ

— реалізація норм матеріального права в певній послідов-ності, порядку і за правилами, в ході якої виникають, зміню-ються або припиняються конкретні суспільні відносини.

2. Виходячи із зазначених властивостей слід підкреслити,
що всі процеси та процедури мають обслуговуючий характер
щодо державного управління, вони виникають та існують лише
за потреби реалізації завдань і функцій держави, забезпечення
законних прав і інтересів фізичних чи юридичних осіб. У цьому
зв’язку державне управління здійснюється у відповідній послі-
довності та порядку з дотриманням встановлених суспільством
(у вигляді традицій, звичаїв, моральних, релігійних, корпора-
тивних вимог) або державою відповідних процедур, завданням
яких є:

а) формування основного курсу, напряму діяльності держа-
ви, її органів чи органів місцевого самоврядування. Воно перед-
бачає внутрішню самоорганізацію системи органів влади і нор-
мативне (правове) регламентування усіх без винятку процедур
необов’язково. Можуть застосовуватися поряд із правовими
формами державного управління і організаційні форми, а та-
кож найрізноманітніші методи переконання і заохочення;

б) створення інструменту, за допомогою якого конститу-
ційні цінності, правова ідеологія держави втілюються в життя.
Це зовнішній вплив органів влади на суспільні відносини і по-
требує вичерпного, обов’язкового врегулювання законодавс-
твом управлінських процедур для вирішення конкретних пи-
тань (справ).

3. Досягнення мети державного управління вимагає ство-
рення відповідних правових режимів (ступеня врегулювання)
процесуальної діяльності. Так, адміністративний процес спря-
мований тільки на вирішення зовнішніх завдань — розгляд і
вирішення конкретної індивідуальної справи. Ступінь його
врегулювання має бути найповнішим щодо кола суб’єктів та їх
повноважень і застосування способу впливу на поведінку
суб’єктів у вигляді заборон чи припису, шляхом вимоги утри-
матися від здійснення певних дій чи закріплення необхідної
поведінки, які є обов’язковими для виконання. Водночас ад-
міністративна процедура
встановлює порядок не тільки вирі-
шення зовнішніх завдань, а й внутрішніх проблем щодо ство-
рення, реорганізації, ліквідації організаційних структур, комп-
лектування їх персоналом, збирання та зберігання інформації,
діловодство та ін. Ступінь врегулювання процедури визначаєть-


Г л а в а 5

ся не тільки заборонами і приписами, а й дозволом, яким вста-новлюються межі можливої поведінки суб’єктів відносин. У деяких випадках окремі положення можуть бути зовсім не вре-гульованими як, наприклад, види застосування заохочення, обов’язковість прийняття нормативного акта за зверненням громадян, вжиття в адміністративному порядку заходів переко-нання тощо. Процесуальні права і обов’язки учасників таких процедур нечітко визначені, а інколи зовсім не визначаються.

Ці та інші ознаки, особливості та відмінності між адмі-ністративним процесом і адміністративною процедурою до-зволяють зробити висновок, що не всі адміністративні проце-дурні дії належать до адміністративного процесу, а отже і не входять або не складають його структуру Водночас «провад-ження» і «процедура» мають надто багато спільних ознак і не можуть бути змістовно відокремлені одне від одного. Тому ло-гічним було б вважати, що процедура — це формально визна-чені порядок і умови вчинення дій учасниками процесу на пев-ній стадії або етапі адміністративного процесу, на певному ча-совому відтинку щодо забезпечення, вирішення конкретних адміністративних справ, способів процесуального оформлення розгляду справи та їх фіксації. Наприклад, процедура ад-міністративного затримання особи, що вчинила правопору-шення, передбачає підстави затримання, коло осіб, які можуть здійснювати адміністративне затримання, строки адміністра-тивного затримання та його процесуальне оформлення. Однак адміністративне затримання саме по собі не є ні підставою, ні обов’язком для відкриття провадження в справі про адміністра-тивне провадження і здійснення процесу, а лише є заходом процесуального примусу. Тобто процедура не є обов’язковою складовою адміністративного процесу і, разом з тим, процедура — це дії, а процес — це послідовність цих дій.

Процедура — це самостійне цілісне юридичне утворення, яке регламентоване юридичними нормами, а в деяких випад-ках і за звичаєм чи традиціями (процедура реєстрації шлюбу, наприклад), визначає порядок здійснення учасниками відно-син юридично і соціально значущих дій та забезпечує реаліза-цію нормативно-правового регулювання суспільних відносин.

Отже, адміністративна процедура — це встановлений нор-мами адміністративного процесуального права порядок діяль-ності суб’єктів правовідносин щодо реалізації нормативно-пра-


сутність адміністративноГо Процесу та йоГо Зміст

вового регулювання у сфері державного управління та розгляду і вирішення конкретних адміністративних справ.

За предметом вирішення питань застосування матеріальних норм права усі процедури у загальному вигляді можна класифі-кувати на три групи.

Перша група процедур — передбачається наявність спору між сторонами — спрямована на вирішення цих спорів у суді. Характеризується змагальністю сторін у процесі. До цієї групи належать процедури, врегульовані законодавством з адміністра-тивного судочинства, та здійснюються, як правило, за ініціати-вою фізичних чи юридичних осіб.

Друга група процедур — передбачається наявність поруше-них прав, а також необхідність задоволення законних прав та інтересів громадян чи юридичних осіб та інтересів держави — спрямована на розгляд і вирішення конкретних адміністратив-них індивідуальних справ. Характеризуються імперативним ре-гулюванням відносин, здійснюються за ініціативою як органів владних повноважень, їх посадових і службових осіб, так і за ініціативою приватних (фізичних чи юридичних) осіб.

Третя група процедур — передбачається необхідність внут-рішньої самоорганізації органів владних повноважень — спря-мована на забезпечення реалізації форм і методів державного управління. Характеризуються застосуванням як методів суб-ординації, так і координації поведінки суб’єктів відносин. У більшості випадків здійснюються за ініціативою органів влад-них повноважень, їх посадових і службових осіб. Цю групу процедур віднести до адміністративного процесу можна лише умовно.

Таким чином, процедура в адміністративному процесі — це встановлені законодавством правила, порядок і умови (зразок) вчинення процесуальних дій щодо розгляду, розв’язання і вирішення конкретної адміністративної справи в публічній сфері.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.