Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Джерела адміністративного процесуального права



З теорії права відомо, що джерела (або форма) права — це конкретні форми зовнішнього вираження загальнообов ’язкових правил поведінки, встановлених державою, через яке ці правила справляють свій владно-регулюючий вплив на суспільні відносини. Це визначення не є винятком і для адміністративного процесу-ального права з точки зору юридичного позитивізму, адже в Україні джерелом права офіційно визнається нормативний акт.

Ринкова економіка і розбудова громадянського суспільства вимагають нових форм упорядкування суспільних відносин. Такими формами дедалі частіше стають правові договори та прецедентне право, необхідність визнання яких як джерел пра-ва України досить ґрунтовно доводить доктор юридичних наук л. Петрова1. Звичайно, важко уявити, щоб розгляд і вирішення індивідуальних адміністративних справ здійснювалися на під-ставі правових договорів. Iнша справа, що такі договори мо-жуть укладатися (застосовуватися) в управлінській діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, а не в адміністративних процесуальних відносинах.

Водночас в адміністративному процесі при розгляді й вирі-шенні індивідуальних адміністративних справ набули значного поширення у застосуванні роз’яснення, які даються постанова-

1 Петрова Л. Національна доктрина права // Юридичний вісник Ук-раїни. — 2001. — № 30. — С. 1, 6—7.


норми адміністративноГо ПроцесуальноГо Права

ми Пленуму Верховного Суду України та пленумів Вищих спе-ціалізованих судів. Ці постанови мають деякі ознаки преце-дентного права. Не будучи носіями норм права, вони певною міроюдійснюють вплив на вирішення конкретних справ. Вони не мають нормативного характеру, але є обов’язковими для судів, інших органів і посадових осіб, котрі застосовують нор-ми права, щодо яких зроблені такі роз’яснення. Наприклад, постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністра-тивні правопорушення» (п. 10) роз’яснюється судам, що, пере-віряючи обґрунтованість притягнення громадян до адміністра-тивної відповідальності за порушення законодавства про охо-рону рибних запасів, суди повинні враховувати, що сам факт перебування на водоймі у безпосередній близькості до неї із забороненими знаряддями лову, вибуховими чи отруйними ре-човинами, відповідно до Правил рибальства у внутрішніх водо-ймах України, є підставою для застосування адміністративного стягнення, передбаченого ст. 85 КУпАП. Хоча у законодавстві про адміністративну відповідальність поки що не передбачено відповідальності за замах на правопорушення. Однак це окреме питання матеріального права і може бути темою дискусії, нау-кового обґрунтування1. Таких роз’яснень, узагальнюючих су-дову практику з метою однакового розуміння і правильного застосування норм як матеріального, так і процесуального пра-ва, тільки у сфері адміністративних (управлінських) та ад-міністративно-процесуальних правовідносин понад 20 назв2. Особливістю їх застосування є те, що у разі перегляду ад-міністративної справи в порядку оскарження чи опротестуван-ня апеляційний чи касаційний суд обов’язково звертає увагу на дотримання судом першої інстанції роз’яснень Пленуму

1 Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про
адміністративні правопорушення: постанова Пленуму Верховного Суду
України від 24 червня 1988 р. № 6 // Адміністративна відповідальність: Зб.
законодавства України про адмін. відповідальність / Упоряд.: Е. Ф. Демсь-
кий, В. I. Махно. — К.: Магістр-XXI сторіччя, 2005. — С. 332—338.

2 Див. напр.: Про застосування Конституції України при здійсненні
правосуддя: постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада
1996 р. № 9 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. —
2004. — № 11. — С 20; Про практику розгляду судами скарг на постанови у
справах про адміністративні правопорушення: постанова Пленуму Верховно-
го Суду України від 24 червня 1988 р. № 6 // Адміністративна відповідальність:
Зб. законодавства України про адмін. відповідальність / Упоряд.: Е. Ф. Дем-
ський, В. I. Махно. — К: Магістр-XXI сторіччя, 2005. — С 332—338.


Г л а в а 2

Верховного Суду України щодо застосування норм матеріаль-ного і процесуального права. Отже, обов’язковість наданої ви-щою судовою інстанцією практики застосування норм права породжує нові відносини, в яких убачається застосування судо-вої практики як джерела права України.

В юридичній літературі більшість авторів1 до джерел права відносять рішення Конституційного Суду України щодо тлума-чення норм Конституції України, визнання конституційними чи неконституційними норм законодавчих актів та порядку за-стосування норм інших законів України, з чим слід погодитися. Результатами такого тлумачення є виникнення, розвиток або припинення відповідних правовідносин як це мало місце у справі про безоплатне користування шкільними підручниками2, чи роз’яснення порядку і умов застосування правової норми. Наприклад, розглядаючи справу про адміністративну відпові-дальність юридичних осіб, Конституційний Суд України дійшов висновку, що за чинним Кодексом України про адміністративні правопорушення суб’єктами адміністративної відповідальності є фізичні особи, у ч. 3 ст. 2 цього Кодексу під словосполучен-ням «законодавством, ще не включеним до Кодексу» слід ро-зуміти закони, що встановлюють відповідальність фізичних осіб за вчинення адміністративних правопорушень, які ще не вклю-чені в установленому порядку до зазначеного Кодексу3. Так

1 Адміністративне право України: Підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Га-
ращук, О. В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю. П. Битяка. — К.: Юрінком Iнтер,
2005. — 544 с; Чорнооченко С. I. Цивільний процес України: Навч. посіб-
ник. — К.: Центр навч. літератури, 2004. — 308 с. та ін.

2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним
поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції
України (конституційності) положень постанов Кабінету Міністрів України
«Про встановлення плати за користування підручниками в загальноосвітніх
школах», «Про внесення доповнення до постанови Кабінету Міністрів Ук-
раїни від 31 серпня 1996 р. № 1031 та пункту 5 постанови Кабінету Міністрів
України «Про визнання такою, що втратила чинність, Постанови кабінету
Міністрів України від 22 липня 1998 р. № 1128 (справа про безоплатне ко-
ристування шкільними підручниками) від 21 листопада 2002 року № 18-
рп/2002 // Вісник Конституційного Суду України. — 2002. — № 6. — С. 8.

3 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним
зверненням акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»
щодо офіційного тлумачення положень пункту 22 частин першої статті 92
Конституції України, частин першої, третьої статті 2, частини першої стат-
ті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про
відповідальність юридичних осіб) від 30 травня 2001 р. № 7-рп/2001 //
Вісник Конституційного Суду України. — 2001. — № 3. — С. 17.


НОРМИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА

Конституційний Суд України окреслив коло суб’єктів ад-міністративної відповідальності, і саме до кого може бути засто-сована норма ст. 38 КУпАП.

Раніше ми зазначали, що основним джерелом права, тобто конкретною формою зовнішнього вираження правил поведін-ки, є нормативний акт. Нормативні акти, в свою чергу, склада-ють певну сукупність, яку можна визначити як систему ад-міністративного процесуального законодавства.

З огляду на різноманітність джерел (нормативних актів) ад-міністративного процесуального права, з урахуванням ієрархіч-ності підлеглості їх доцільно класифікувати таким чином.

1. Конституція України — як основний закон, що встанов-лює загальні правові принципи, права, свободи і особисту не-доторканність людини, гарантії їх забезпечення та здійснення правосуддя в державі. Конституція України є основним джере-лом прав, має найвищу юридичну силу. Вона виступає як юри-дична база поточного законодавства.

2. Міжнародні договори (угоди), згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України відповідно до ст. 19 Закону України від 29 червня 2004 р. «Про міжнародні догово-ри України», є частиною національного законодавства і засто-совуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

3. Кодекси України:

 

— Кодекс України про адміністративні правопорушення. Розділ III цього Кодексу встановлює перелік органів, які упов-новажені розглядати справи про адміністративні правопору-шення, порядок їх утворення, права, обов’язки та компетенція цих органів, а також підвідомчість справ. У розділі IV регла-ментуються умови і порядок провадження в справах про адмі-ністративні правопорушення, розгляд адміністративних справ, винесення постанов про накладення адміністративних стяг-нень, їх оскарження і опротестування. Розділ V встановлює по-рядок виконання постанов про накладення адміністративних стягнень;

— Кодекс адміністративного судочинства України, завдан-ням якого є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських


Г л а в а 2

функцій. Кодекс визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, поря-док звернень до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства;

— Митний кодекс України також визначає засади організа-
ції провадження у справах про порушення митних правил
(статті 356—406).

4. Закони України:

— Закон України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 р. визначає правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, систему судів загальної юрис-дикції;

— Закон України «Про звернення громадян» від 2 жовтня

1996 р. регулює питання щодо звернення громадян до органів
влади з заявами і пропозиціями у тому числі й оскарження дій
посадових осіб, державних і громадських органів;

— Закон України «Про боротьбу з корупцією» від 5 жовтня
1995 р. встановлює особливості проваджень у справах про ко-
рупційні дії.

5. Укази Президента України:

— Указ Президента України «Про заходи щодо забезпечен-
ня конституційних прав громадян на звернення» від 19 березня

1997 р. на виконання вимог Закону України «Про звернення
громадян» зобов’язує органи влади, їх посадових осіб об’єктивно,
всебічно і вчасно здійснювати перевірку заяв і скарг громадян,
домагатися реального здійснення прийнятих по них рішень;

— Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звернення» від 13 серпня 2003 р. зобов’язує керівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування не рідше ніж двічі на рік розглядати стан роботи зі зверненнями грома-дян на засіданнях президій, колегіях із запрошенням представ-ників суду, органів прокуратури, громадських організацій;

— Указом Президента України «Про кількість судів апеля-ційного суду України, касаційного суду України та Вищого Ад-міністративного суду України» від 7 листопада 2002 р. встанов-лено, що кількість судів Вищого адміністративного суду Украї-ни складає 65 осіб, а Указом «Про утворення місцевих та апеляційних адміністративних судів, затвердження їх мережі та кількісного складу» від 16 листопада 2004 р. в Україні утворено 27 окружних адміністративних судів, 7 апеляційних та 1 каса-


норми адміністративноГо ПроцесуальноГо Права

ційний суд для розгляду і вирішення індивідуальних адміністра-тивних справ.

6. Норми адміністративного процесуального права містять-ся у постановах Кабінету Міністрів України, нормативних ак-тах (інструкціях, правилах, методиках) центральних органів виконавчої влади, а також у Цивільному процесуальному ко-дексі України, Господарському процесуальному кодексі Украї-ни, Кримінально-процесуальному кодексі України, які взає-модіють з нормами адміністративно-процесуального права.

7. Постанови Пленуму Верховного Суду України та поста-нови Пленуму Вищого адміністративного суду України, котрі містять роз’яснення з питань застосування норм адміністра-тивного матеріального та процесуального права.

Такий досить докладний перелік нормативних актів, які концентрують норми адміністративного процесуального права, дає змогу пересвідчитися в наявності достатньої нормативної бази, як кодифікованої, так і на рівні поточних законів та інших нормативних актів, щоб можна було стверджувати про сформо-вану самостійну нову галузь — адміністративне процесуальне право і виокремлення її із системи адміністративного права. Процеси формування, утворення нових галузей права невідво-ротні, оскільки розвиваються та удосконалюються суспільні відносини. Формування цих галузей, не виключено, буде відбу-ватися і за рахунок традиційних усталених галузей права.


Г Л А В А3

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.