Фагоцитарна активність нейтрофілів

Фагоцитарна активність нейтрофілів оцінюється за інтенсивністю поглинання нейтрофілами чужорідного матеріалу. Для цього суспензію лейкоцитів змішують з чужорідними частками, инкубують 30 хв. при 37⁰С або центрифугують суміш при 200g 5 хв., після чого клітини фіксують і фарбують. Підраховують у світловому мікроскопі відсоток нейтрофілів, що захопили 1 або більш часток. Можна визначити середню кількість часток, захоплених одним нейтрофілом.

Як чужорідні частки при постанові фагоцитоза використовують бактерії (стафілокок, кишкову паличку та ін.), дріжджі (Sacharomyces cerevisiae, Candida albicans), частки зимозану або латексу. Використання живих біологічних культур приводить до нестабільних результатів, тому для великої кількості дослідів застосовують фіксовані мікробні клітини.

Для запобігання прилипання мікробних часток до поверхні нейтрофілів, що ускладнює урахування результатів при мікроскопіюванні, нейтрофіли обробляють трипсином для видалення з їх поверхні рецепторів і прилиплих часток. Для стандартизації результатів останнім часом найчастіше використовують частки латексу (розміром 1,5-2 мкм) або фіксовані клітини дріжджів, розмір яких звичайно 5-8 мкм. Фагоцитування нейтрофілами фіксованих дріжджових клітин спостерігати найбільш зручно: при захопленні цих часток сегменти ядра нейтрофіла розсовуються, клітина збільшується у розмірі, а частки, що прилипли до нейтрофілу, утворюють розетку.

Для оцінки імунного статусу і постанові імунограми показник фагоцитарної активністі нейтрофілів є дуже важливим, але нажаль і досі нема готових тест-систем для проведення реакції фагоцитозу, що ускладнює отримання відтворюваних результатів.

Методи оцінки окислювального (метаболичного) вибуху нейтрофілів.

При поглинанні і перетравленні чужорідних антигенів у нейтрофілі різко зростає інтенсивність метаболичних процесів, зокрема, підсилюється окислювання глюкози, зростає споживання кліткою кисню, збільшується рівень біологічних форм кисню. Усі ці процеси настільки інтенсивні, що одержали назву метаболічного (окислювального або дихального) вибуху. Існує кілька способів оцінки метаболічного вибуху на підставі визначення активних форм кисню в нейтрофілі. Найбільш часто використовуються в клінічній імунології тест відновлення нитросинього тетразолію (НСТ-тест) і визначення хемілюмінесценції нейтрофілів.

HСT-тест полягає в тому, що розчинений нітросиній тетразолій, поглинений нейтрофілом за допомогою піноцитозу, під впливом активних форм кисню у клітині перетворюється у нерозчинний формазан (темно-сині гранули). Звичайно ставлять реакцію спонтанного і стимульованого метаболічного вибуху. При постанові спонтанного НСТ-теста цільну кров змішують з розчином нітросинього тетразолію та інкубують. Після інкубації готують мазок, висушують, фіксують його та офарблюють. Підраховують кількість клітин, що містять гранули формазана. У стимульованому НСТ-тесті кров попередньо інкубують зі стимулятором фагоцитозу (суспензією мікробів або часток латексу, зимозана), а потім змішують з розчином нітросинього тетразолію.

Визначення метаболічної активності нейтрофілів методом хемілюмінісценції. В основі методу хемілюмінесценції лежить визначення рівня світіння нейтрофілів у процесі метаболічного вибуху в результаті їхньої стимуляції, посилене завдяки додаванню люмінола. Методику можна здійснювати як з виділеними нейтрофілами, так і з використанням цільної крові. Клітки змішують з люмінолом і вимірюють спонтанну хемілюмінесценцію за допомогою рідинного сцинтилляційного спектрометра. Потім додають один зі стимуляторів метаболічного вибуху (частки латексу, зимозана, клітини дріжджів) і вимірюють рівень індукованої (стимульованої) хемілюмінесценції. В даний час закордонними фірмами випускаються прилади і набори реактивів для визначення хемілюмінесценції, що дозволяє стандартизувати метод для використання в лабораторіях клінічної імунології.

Поиск по сайту: