Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Методи розеткоутворення



Феномен спонтанного утворення розеток між лімфоцитами та еритроцитами різних тварин був вперше описаний А. Заальбергом у 1970 р. З того часу метод розеткоутворення отримав велике поширення у клінічній практиці і, не дивлячись на появу більш сучасних методів, він і тепер не втратив свого значення для препаративного виділення і кількісної оцінки субпопуляцій лімфоцитів.

Метод заснований на феномені спонтанного прилипання до поверхні лімфоцитів різних корпускулярних часток (в тому числі еритроцитів різних тварин) з утворенням розеток. Акт прилипання здійснюється за рахунок комплементарних структур (рецептор – ліганд) або завдяки неспецифічним силам адгезії.

Своєю точністю метод розеткоутворення поступаться методам з використанням моноклональних антитіл, але при значних порушеннях показників імунітету його інформативність є достатньо високою. При оцінці субпопуляцій лімфоцитів (Т-хелперів, Т-кілерів, Т-супресорів) слід враховувати рівень функціональної активності клітин, тому метод розеткоутворення можна використовувати для виявлення перших ознак імунної недостатності. Але за допомогою навантажувальних тестів можна визначати і зміни взаємозв’язків між клітинами імунної системи. Простота і низька вартість методу робить його досить цінним для невеликих клінічних лабораторій.

Тести розеткоутворення з еритроцитами тварин (Е-РУК та М-РУК)базуються на наявності на поверхні лімфоцитів рецепторів, зв’язуючих еритроцити. Завдяки цим тестам можна підрахувати кількість розеткоутворюючих клітин (РУК) тої чи іншої популяції лімфоцитів.

Метод Е-РУК – тест спонтанного розеткоутворення з еритроцитами барана – застосовують для виявлення Т-лімфоцитів людини. На їхній поверхні у великій кількості експресовані CD2 молекули, які й є рецепторами до еритроцитів барана. Розетки, що утворилися при зв’язуванні Т-лімфоцитів з еритроцитами барана, можна відділити від В-клітин у градієнті щільності фікола. Слід ураховувати, що CD2 присутні також у частини NK-клітин.

Метод М-РУК дозволяє виявляти В-лімфоцити завдяки їхній здатності утворювати спонтанні розетки з еритроцитами миші. Рецептори до еритроцитів миші у великій кількості присутні на менш зрілих В-клітинах.

В-лімфоцити можна виявляти також по наявності інших рецепторів за допомогою методів визначення ЕА-РУК і ЕАК-РУК. Для цього використовують антиеритроцитарні антитіла (відповідно IgG i IgM), отримані при імунізації кролів еритроцитами бика.

Метод ЕА-РУК використовують для визначення на В-лімфоцитах рецептора для Fc-фрагмента імуноглобулінів. Для постановки теста використовують суспензію лімфоцитів і комплекс ЕА, який включає чужерідні (ксеногенні) еритроцити, зв’язані з антиеритроцитарними антитілами. Fc-фрагменти останніх можуть приєднуватись до відповідних рецепторів В-лімфоцитів. В результаті цього утворюється більш складна розетка, в центрі якої розташований В-лімфоцит, а навколо нього – еритроцити, причому молекули імуноглобулінів виступають у ролі проміжних містків між В-лімфоцитами та еритроцитами.

Метод ЕАК-РУК дозволяє виявляти В-лімфоцити по їх рецепторам до С3-компонента комплемента. Для цього до суспензії лімфоцитів додають систему ЕАК (еритроцити + антиеритроцитарні IgM + комплемент). За рахунок зв’язування комплемента з С3-рецепторами весь комплекс приєднується до В-лімфоцита.

Результати реакцій Е-РУК, М-РУК, ЕА-РУК та ЕАК-РУК оцінюють по наявності розеток при мікроскопіюванні у світловому мікроскопі необроблених або пофарбованих препаратів. Роботу проводять з чистою популяцією лімфоцитів, виділених у градієнті щільності сахарози, суміші фікол-ізопак, перкола тощо.

Методи розеткоутворення з інертними ерітроцитами або штучними частками (наприклад, латексу, поліакріламідного гелю), покритими моноклональними антитілами, можна використовувати для визначення найрізноманітніших субпопуляцій имунокомпетентних клітин.




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.