Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Наукова і науково-технічна діяльність



 

Розвиток науки і техніки є визначальним чинником розвитку національної економіки, підвищення добробуту громадян країни. Цілеспрямована політика використання досягнень вітчизняної і світової науки і техніки дає можливість повніше задовольняти соціальні, економічні, культурні і інші потреби суспільства. Сучасний етап розвитку світової економіки характеризується підвищеним попитом на знання і переходом до формування економіки знань. Такий перехід відрізняється появою нових досягнень науки і техніки і їх швидке поширення практично у всіх галузях, включаючи сфери організації і управління, а також значними структурними зрушеннями в результаті зростання інноваційної активності, глобалізації наукових і технологічних знань.

Національна науково-технічна політика – це політика держави по формуванню умов, сприятливих для ефективного науково-технічного розвитку країни, що включає методи регулювання державою науково-технічної сфери.

Про необхідність сталого науково-технологічного прогресу економіки України свідчить ряд документів, прийнятих на всіх рівнях державної влади. Так, в 1999 р. Кабінет Міністрів розробив Концепцію науково-технологічного і інноваційного розвитку України, а в 2002 р. – Концептуальні основи стратегії економічного і соціального розвитку України на 2002 – 2011 р. Указом Президента України від 28 квітня 2004 р. затверджена Стратегія економічного і соціального розвитку України "Шляхом європейської інтеграції" на 2004 – 2005 р., де передбачені перехід до інноваційної моделі економіки і розгортання наукомісткого високотехнологічного виробництва. Уряд України підтвердив курс на таку модель програмою на 2007 р. і Бюджетною декларацією цілей і завдань бюджету на 2008 р.

Розвиток науки і техніки в Україні регулюють Господарський кодекс України, Закон України від 13.12.1991 р. "Про наукову і науково-технічну діяльність", Закон України "Про спеціальний режим інвестиційної і інноваційної діяльності технологічних парків", Закон України "Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності" від 16.01.2003 р., Закон "Про інноваційну діяльність" від 04.07.2002 р., Закон України "Про наукову і науково-технічну експертизу" від 10.02.1995 р., постанова Кабінету Міністрів України від 05.08.2002 р. № 1106 "Про заходи по підтримці інноваційно-інвестиційних проектів", Закон вiд 03.12.2009 № 1748-VI Про внесення зміни до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", Закон України вiд 25.06.2009 № 1563-VI "Про наукові парки", і інші законодавчі акти.

Основні напрями науково-технічної політики:

1. Розвиток і підтримка фундаментальної, прикладної науки, науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт.

2. Стимулювання НТП, поширення прогресивних науково-технічних тенденцій і процесів.

3. Стратегічний науковий і технологічний прорив.

4. Підтримка інноваційної діяльності в економіці.

5. Суспільна мотивація і підтримка інтелектуальної праці.

Фундаментальні наукові дослідження – це теоретична або експериментальна діяльність, спрямована на одержання нових знань про закономірності розвитку природи, суспільства, людини, їх взаємозв'язку.

Прикладні наукові дослідження – це наукова і науково-технічна діяльність, спрямована на одержання і використання знань для практичних цілей.

Методи впливу на науково-технічний розвиток економіки розділяються на дві групи: адміністративні і економічні методи.

До методів адміністративного регулювання відносяться:

1. Початковим етапом формування науково-технічної політики є встановлення державних пріоритетів розвитку науки і техніки. Вони визначаються на основі аналізу перспективних напрямів розвитку економіки, розвитку наукових досліджень і стану національного науково-технічного потенціалу. Вони являють собою основу науково-технічної політики і вносяться у відповідні законодавчі акти держави. Для збору пропозицій про пріоритети в науці і техніці щорічно проводяться спеціальні конференції, публічні обговорення результатів прогнозно-аналітичної роботи.

2. Державні цільові і науково-технічні програми є одним з методів планування науково-технічного розвитку в промисловості. Це документ, у якому визначаються певні ресурси, виконавці і терміни здійснення комплексу заходів, спрямовані на вирішення науково-технічних проблем. В умовах ринкової економіки вони мають частіше індикативний характер, оскільки включають планові завдання державним організаціям, державні замовлення приватним науково-дослідним установам і проектним організаціям, а також прогнози розвитку наукових досліджень і проектних робіт у приватному секторі економіки. В останні десятиліття практично всі країни-лідери здійснюють прогнози науково-технологічного розвитку. Сьогодні більш ніж в 40 країнах виконуються загальнонаціональні програми прогнозно-аналітичні дослідження. Їх результати не тільки використовуються для встановлення пріоритетів при розподілі бюджетних коштів, але і служать також орієнтиром для приватного сектора у формуванні їм власних стратегій. Ініціатором і головним замовником прогнозування науково-технологічного розвитку виступає держава.

3. Державне замовлення в науково-технічній сфері забезпечує економічно вигідні умови для участі наукових, дослідницьких і проектних організацій у розвитку фундаментальних досліджень, розробці і освоєнні принципово нових технологій і видів продукції. Державне замовлення складається відповідно до державних науково-технічних програм на договірній основі. Воно забезпечується фінансуванням, підтримується матеріально-технічними ресурсами і надається виконавцям на конкурсній основі.

4. Державна науково-технічна експертиза проводиться з метою забезпечення наукової обґрунтованості структури і змісту пріоритетних напрямів і програм розвитку науки і техніки, визначення соціально-економічних і екологічних наслідків науково-технічної діяльності, аналізу ефективності використання науково-технічного потенціалу, визначення рівня досліджень і їх результатів. Висновки державної експертизи використовуються також для обґрунтування доцільності надання податкових і кредитних пільг.

5. Бюджетне фінансування науково-технічної діяльності. Фінансування за рахунок бюджетних коштів здійснюється як:

- базове фінансування. Спрямовано на забезпечення фундаментальних досліджень; досліджень пов'язаних із забезпеченням національної безпеки; розвитку інфраструктури наукової і науково-технічної діяльності; збереження наукових об'єктів, що складають національне багатство; підготовка наукових кадрів.

Для підтримки фундаментальних досліджень створюється спеціальний державний фонд.

- цільове фінансування. Воно здійснюється в основному на конкурсній основі і припускає фінансування науково-технічних програм і окремих розробок, спрямованих на реалізацію пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки; забезпечення проведення найбільш важливих прикладних науково-технічних розробок, виконуваних по держзамовленню; проектів виконуваних у рамках міжнародного науково-технічного співробітництва.

Із світового досвіду відомо, що до 50 % видатків на НДДКР повинні фінансуватися за рахунок державних коштів, оскільки істотна частина науково-дослідних робіт носить фундаментальний характер і її не можливо відразу комерціалізувати. У структурі фінансування наукової діяльності в Україні перше місце займають наукові розробки, на які доводиться приблизно 49 % усього фінансування, 22 % направляються на фундаментальні дослідження, 17 % – на прикладні і 12 % – на наукові послуги. Така структура фінансування в цілому відповідає загальносвітовим стандартам і сучасним потребам розвитку економіки країни.

У цілому, для вдосконалення системи фінансового забезпечення української науки доцільно:

- підсилити конкуренцію в сфері бюджетного фінансування НДДКР шляхом збільшення частки, що розподіляється на конкурсних основах. Це дозволить підвищити ефективність використання виділених державою коштів і поліпшити наукові результати;

- знизити податкове навантаження на виконання НДДКР шляхом скасування ПДВ для дослідження і робіт, здійснюваних на госпдоговірних началах, що підвищить зацікавленість у науковій діяльності в Україні;

- сприяти створенню системи перерозподілу ризиків від проведення НДДКР шляхом законодавчого регулювання секьюритізації активів фінансових установ, вкладених у цінні папери наукових і високотехнологічних компаній.

6. Формування розвитку кадрового потенціалу науки.

7. Державна політика в сфері патентів і ліцензій. Вона спрямована на регулювання відносин, пов'язаних зі знаходженням і використанням прав на об'єкти інтелектуальної власності.

8. Державна стандартизація, метрологічне забезпечення і сертифікація в науково-технічній діяльності.

До методів економічного регулювання відносяться:

1. Державна податкова політика повинна створювати сприятливі умови для прискорення науково-технічного прогресу. Із цією метою в податковому законодавстві передбачається диференціація податкових ставок і митних зборів, спрямована на збільшення власних інвестиційних ресурсів науково-дослідних організацій, підприємств і об'єднань, які проводять роботи по пріоритетним напрямам НТП.

2. Стимулююча фінансово-кредитна політика. Складається в наданні державою кредитних ресурсів на пільгових умовах тим комерційним банкам, що кредитують виконання робіт по пріоритетним напрямам НТП.

3. Гнучка амортизаційна політика. Науково-дослідним, дослідно-конструкторським, проектно-технологічним організаціям, підприємствам і об'єднанням, які ведуть роботи по пріоритетним напрямам НТП і створюють інноваційний продукт, дається право самостійне визначати метод нарахування амортизації. Законодавство в цьому випадку передбачає застосування одного з альтернативних методів нарахування амортизації: рівномірне або прискорене.

4. Важливим методом державної політики в сфері НТП є підтримка міжнародного науково-технічного співробітництва. Поліпшенню ситуації в сфері міжнародної наукової діяльності в Україні повинна сприяти реалізація ряду наступних заходів:

- розробка і прийняття державної програми розвитку міжнародного науково-технічного співробітництва;

- урегулювання питань, пов'язаних зі створенням науково-інтелектуальних комплексів при вузах і наукових установах;

- забезпечення сприятливої системи державного регулювання міжнародних наукових досліджень, особливо технологічного характеру, за замовленням іноземних фірм;

- розробка системи сприяння участі вітчизняних учених у міжнародних грантах;

- створення передумов для інтеграції у світовий простір вітчизняної науки і створення шляхом активізації наукових досліджень у вузах, організації дослідницьких університетів, наукова школа яких буде відома закордоном.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.